Ім'я файлу: проблема ятрогеній у сучасній медицині та деонтології.docx
Розширення: docx
Розмір: 44кб.
Дата: 27.04.2020
скачати

Міністерство охорони здоров'я України

Українська медична стоматологічна академія

Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини з доглядом за хворими, загальної практики (сімейної медицини)

РЕФЕРАТ

на тему: «Проблема ятрогеній у сучасній медицині та деонтології»

з дисципліни: “Деонтологія в медицині”

Виконала:

студентка 3 групи ІІ курсу медичного факультету №1 Джос В. С.

Викладач:

д. м. н., доцент кафедри Треумова С. І.

ПОЛТАВА

2020

Зміст

Вступ…………………………………………………………….…………………………3

1.Визначення термінів ятрогенії та ятрогенних захворювань…..……………....…………………..……………………………..………...4

2.Класифікація ятрогеній за природою виникнення захворювання та міжнародним класифікатором хвороб………………………………………………………..………….8

3.Шляхи уникнення ятрогеній…………………………………………………..………11

4.Причини виникнення ятрогеній……………………………...……………………….12

5.Наслідки ятрогеній ……………………………………………………………….…16

6.Проблема ятрогеній у сучасній медицині………………………………………….17

Висновок………………………………………………………………………………….21

Список використаної літератури……………………………………………………….23

Вступ

Актуальність розгляду ятрогеній в сферах сучасної медицини та деонтології є значною, адже нові уявлення про ятрогенію та ятрогенні захворювання повинні піддаватися ретельному контролю, у тому числі і щодо критеріїв ефективності і доцільності. У різні часи розвитку людського суспільства з'являються і набувають широкого звучання "крилаті" слова, що відображають тривоги і сподівання людей. В даний час такими словами стали «небезпека» і «безпека». Небезпека для життя і здоров’я людини виходить від двох груп чинників: природних і спричинених людиною, тобто антропогенних. Серед факторів спричинених людиною особлива роль належить ятрогеніям. З давніх часів стало принципом лікування: "Primum nоn nосеrе" (Перш за все не нашкодь), "Nihil nосеrе" (Ні в якому разі не нашкодь), як найперша заповідь лікаря. У подальшому захворювання, пов'язані з наданням медичної допомоги, стали називати ятрогенії - хвороби, що мають лікарське походження.

Поняття ятрогенії та ятрогенних захворювань

Ятрогенія – це захворювання та патологічні процеси, що виникають під впливом медичних втручань, які були проведені з профілактичною, діагностичною або лікувальною метою і класифікуються як нещасний випадок з юридичної точки зору. Будь-які небажані або несприятливі наслідки профілактичних, діагностичних та лікувальних втручань або процедур, які призводять до порушень функцій організму, обмеження звичної діяльності та інвалідізації або навіть смерті; ускладнення медичних заходів.

Термін «ятрогенія» започаткував у своїй статті О. Бумке «Лікар як причина душевного розладу» (1925 р.). О. Бумке звернув увагу на шкідливі наслідки неправильного впливу лікаря на психіку хворого і назвав такого роду психогенні захворювання «ятрогенні». У перекладі з грецького (від iatros - лікар, gennum - створювати, породжувати), ятрогенії можна представити як захворювання, породжені лікарем. Лікарі одними з перших зрозуміли небезпеку своєї професійної діяльності для життя і здоров'я людей. В IV ст. до н. е. в клятві Гіппократа містилася обіцянка лікаря: " буду оберігати хворих від всього шкідливого та непридатного для них".

На початку XX ст. швейцарський психіатр Є. Блейлер писав, що хвороба може посилюватись, ускладнюватись або виникати внаслідок "недисциплінованого мислення медичного працівника". Це найчастіше спостерігається при обстеженні пацієнта, коли виявляються ранні ознаки хвороби і хворий занепокоєний зміною самопочуття та дуже чутливий до слів медичного працівника. До середини XX ст. під ятрогенією розуміли захворювання, що виникають внаслідок необережних висловів медичного працівника. У статті А.О. Ельштейна у Великій медичній енциклопедії дається наступне визначення ятрогенного захворювання: «Ятрогенні захворювання (грец. iatros – лікар – творець, виробник) – це психогенні розлади, що виникають, як наслідок деонтологічних помилок медичних працівників невірних, необережних висловів або дій».

Згодом стала відмічатись тенденція називати ятрогенними всі захворювання, що виникають внаслідок лікарської помилки. Ятрогенія – це зміна психічного стану, який породжує неврозоподібні реакції. Вона є одним із наслідків порушення взаємостосунків між лікарем і хворим.

Однак не всі захворювання, що виникають внаслідок медичних втручань можна віднести до лікарських помилок. До ятрогенії відносять захворювання або смертельні випадки, що виникають внаслідок побічної дії фармакологічних препаратів.

За даними ВООЗ, ятрогенії зустрічаються у 20% хворих і складають 10% в структурі госпітальної смертності. Наявною є парадоксальна діалектична ситуація, коли разом з безперечною користю медицина може породжувати наслідки ще більш негативні, ніж основне захворювання.

Захворювання або смерть пацієнта, спровоковані лікарською халатністю теж відноситься до ятрогенної патології. В цьому випадку мова має йти не тільки про економічні санкції, а й про кримінальну відповідальність. Ускладнення або розвиток захворювання внаслідок ненадання медичної допомоги до ятрогеній не відносяться. У формуванні ятрогеній зазвичай відіграють роль ситуаційні моменти, що несприятливо склалися, в період контакту лікаря з хворим.

Поняття  ятрогенних захворювань включає в себе ті стани і хвороби, які були спровоковані необережними висловлюваннями лікарів при спілкуванні як з пацієнтом, так і з його оточенням або з медичним персоналом. Це можуть бути як фізичні проблеми, так і психологічні. 

До ятрогенних належать захворювання, які проявилися як ускладнення основної хвороби, вони були викликані неправильними або помилковими діями лікаря і медичних сестер. До ятрогеній відносяться всі захворювання і травми, які можуть виникнути не тільки у пацієнтів, але й у медичного персонала в ході надання медичної допомоги. Лікарі повинні на підсвідомому рівні відчувати, якому пацієнтові можна сказати всю правду про його захворювання, а в якій ситуації краще обговорити це з родичами. 

Незважаючи на те, що багато хто стверджує, що немає як такої проблеми – лікарської помилки, ятрогенні захворювання говорять про зворотнє. У деяких вразливих пацієнтів навіть проста неуважність лікаря, його байдужий погляд і непривітність вже викликають психічне занепокоєння.

Енциклопедичний словник медичних термінів (1984 р.) містить таке визначення ятрогенного захворювання - «обумовлене необережними висловлюваннями або вчинками лікаря (чи іншої особи з числа медичного персоналу), що несприятливо впливали на психіку хворого».

Проте надалі відношення до ятрогенних дій та їх кваліфікація змінилися. Від класичного (за версією О. Бумке та Р. Лурія) відношення до ятрогенних пошкоджень значна кількість дослідників перейшла до ширшого трактування ятрогеній: під ними стали мати на увазі не тільки порушення, пов'язані з етико-деонтологічними чинниками. Робилися спроби всі негативні наслідки спілкування медиків і пацієнтів вважати ятрогеніями.

Зважаючи на інтенсивний розвиток медичних технологій, появу нових варіантів медичних втручань, всю велику «технізацію» надання медичної допомоги, такий підхід був пов'язаний частими звинуваченнями медиків в ятрогеніях при будь-якому варіанті несприятливих результатів медичних втручань.

Аналіз подібного роду визначень, зроблених у кінці XX століття, дозволяє прийти до висновку про значне розширення переліку явищ, що зустрічаються в медицині, які належать до ятрогеній. Як аргументи проти широкого ототожнення ятрогеній зі всіма несприятливими результатами медичних втручань, необхідно привести наступні:

- потенційна можливість приховувати під ятрогеніями всі несприятливі чинники стану медичної справи (неякісне обладнання, відсутність лікарських засобів, хронічне недофінансування ЛПУ тощо);

- під ятрогеніями можуть розуміти звичайні ускладнення, які достатньо часто зустрічаються в медицині і не пов'язані з лікарськими діями;

- посилюється напруженість між лікарями клінічного профілю і патологоанатомами, які при несприятливих результатах лікування виступають як своєрідні супротивники практикуючих лікарів.

Основним чинником, що вплинув на зміну точки зору щодо сфери дії і визначення ятрогеній, стала поява нового варіанту МКХ (Міжнародної класифікації хвороб), яка була прийнята 43-ою сесією ВООЗ.

У передмові до цієї класифікації відмічено, що для забезпечення управління охорони здоров'я на сучасному рівні, розвитку медичної науки є необхідним постійний збір даних про здоров'я населення, діяльність установ охорони здоров'я, що у свою чергу стимулює інтенсивний розвиток, підвищення надійності інформаційних систем, створення яких не може бути здійснене без класифікаційних основ.

Класифікація ятрогеній за етіологією захворювання та міжнародним класифікатором хвороб

43-ою сесією ВООЗ розроблена Міжнародна класифікація захворювань X перегляду (МКХ 10) та занесена ятрогенія в ранг основного захворювання. Понад двох розділів МКХ містять перелік діагнозів, пов'язаних з ятрогенними пошкодженнями:

  • ускладнення хірургічних і терапевтичних втручань, не класифіковані в інших рубриках (Т80-Т88) – хірургічні інфекції, ускладнення механічного походження, пов'язані з імплантованим пристроєм, шок та інше;

  • ускладнення терапевтичних і хірургічних втручань (Y40-Y84) – деякі стани (пневмонія, емболія легенів), які можуть виникнути в післяпроцедурному періоді.

До сьогоднішнього часу не з’явилося загальноприйнятого підходу до класифікації ятрогеній, тому використовують кілька варіантів: за етіологією захворювання та за МКБ.  

Класифікація за природою виникнення захворювання:

  • ятрогенії, що пов’язані з профілактикою хвороб, з діагностикою, або спровоковані лікарськими препаратами;

  • ятрогенії, які викликала променева діагностика або терапія;

  • з використанням медичного обладнання та інструментів;

  • ускладнення після переливання крові;

  • смертельний результат внаслідок неправильної дози наркозу;

  • ятрогенії в результаті хірургічних операцій.

За Міжнародною класифікацією хвороб (МКБ-10) ятрогенні захворювання розрізняють так: 

  • ятрогенії, що виникли після хірургічного втручання або в результаті хірургічного захворювання;

  • ятрогенії, спровоковані медикаментозним лікуванням;

  • захворювання в результаті неправильного проведення діагностики;

  • смерть від наркозу.

З позицій сучасного розвитку медичного права, необхідно розрізняти такі види ятрогеній:

1. Діагностичні:

- невстановлений діагноз;

- дефекти виконання діагностичних процедур;

- гіпердіагностика, тобто визначення неіснуючих ознак і захворювань.

2. Лікувальні:

- дефекти виконання лікувальних процедур (напр., кровотечі при ендоскопічних операціях);

- пошкодження органів або тканин при операції;

- залишення інструменту в порожнині тіла;

- радіаційне ураження при променевій терапії.

3. Профілактичні:

- несприятлива реакція організму на профілактичні щеплення;

- негативний вплив зовнішніх чинників (засоби масової інформації, гігієнічне виховання);

- погрішності в проведенні профілактичних заходів.

4. Фармацевтичні:

- наслідки неправильного застосування медикаментів;

- порушення режиму прийому або дозування;

- призначення не показаних при даному захворюванні лікарських засобів.

5. Інформаційно-деонтологічні:

- слова медичного працівника, що неправильно тлумачать;

- недостатня інформація у пацієнта щодо свого захворювання;

- відступ медика від належних правил взаємин з пацієнтом;

- порушення режиму збереження лікарської таємниці.

На другій Всесоюзній конференції з проблем медичної деонтології (1977) було запропоновано розділити всі ятропатогенії на три групи:

ятропсихогенії – порушення, обумовлені впливом на психіку хворого;

ятрофармакогенії – розлади, пов'язані з негативним впливом лікарської терапії;

ятрофізіогенії – захворювання, викликані фізичним впливом медичних заходів.

Шляхи уникнення ятрогеній

У зв'язку з серйозними наслідками ятрогенії придбали медико-соціальне значення. Не зважаючи на наявність сучасних комп'ютерів, вдосконалених діагностичних технологій, розвиток фармацевтичної промисловості, велике значення в розвитку ятрогенних захворювань відіграє людський чинник, тому помилки в медичній практиці неминучі. Важливо для лікаря – не старатися їх приховати, а знайти їх причину і прийняти всі заходи для того, щоб і далі їх не повторювати.

Сьогодні профілактика ятрогенних захворювань починається з глибокого засвоєння майбутніми докторами принципів медичної етики і деонтології, в основі яких лежать добре відношення до хворих і високоморальне, гуманістичне виховання медичних працівників в процесі їх навчання і діяльності.

З метою зменшення ризику виникнення ятрогеній необхідно удосконалювати знання лікаря у питаннях фармакокінетики, фармакодинаміки лікарських засобів, їх сумісності залежно від характеру захворювання і клінічного стану хворого. Виконання розпоряджень лікаря сприяє зниженню частоти ятрогеній. Несприйняття лікування або трудності з виконання призначень спостерігаються зараз з різних причин досить часто. Зменшенню випадків ятрогеній поза сумнівом також сприяє інформованість хворого (або його близьких родичів) про характер хвороби, тактику лікування, можливі ускладнення, методику застосування лікарських засобів, його поведінки залежно від характеру перебігу хвороби і так далі.

Причини виникнення ятрогеній

Прогрес медичної науки і техніки, розширення і удосконалення медичної допомоги, введення в медичну практику нових високоактивних лікарських засобів і вакцин, з одного боку, забезпечили більш короткі терміни і велику повноту видужання хворих, знизили інвалідизацию і летальность, звузили ареал їх поширення. З іншого боку, паралельно з цим зростали рівень небезпеки медичної допомоги, кількість ятрогенних хвороб і смертність від них. Медицина підійшла до такого рубежу, коли, по вираженню X. Б. Вуорі, будь-яке звернення до лікаря несе не тільки благо, але і ризик втрати здоров'я і навіть життя.

Причини можна об'єднати в чотири групи.

  1. Це все зростаюча частота контактів населення з медичними працівниками, що має прямий зв'язок з частотою розвитку ятрогенних захворювань. Різке збільшення частоти контактів зумовлене, по-перше, зростанням самостійних звертань населення за медичною допомогою, викликаним більш уважним відношенням до свого здоров'я і можливостями її отримання, що розширилися; по-друге, розширенням масштабів активної профілактичної допомоги населенню; по-третє, переходом на спеціалізацію, гіперспеціалізацію і многоетапность надання медичної допомоги, внаслідок якої пацієнт в цей час в процесі лікування контактує з десятками медичних працівників (замість одного-двох на початку століття).

  2. Це розширення спектра і збільшення ушкоджуючої сили механічних, фізичних і біологічних чинників, які використовуються з метою попередження хвороб, визначення стану здоров'я і його відновлення. Лікар бачить в цих чинниках тільки позитивну цінність і не знає, забуває або ігнорує їх негативну побічну дію. Розширюючи відоме висловлювання Парацельса про те, що будь-яка речовина може бути отрутою, додамо, що будь-який медичний чинник незалежно від його природи при певних умовах може стати чинником пошкодження і привести до розвитку ятрогенних захворювань.

  3. Підвищення чутливості багатьох сучасних людей до чинників пошкодження, особливо психічної, хімічної і біологічної (інфекційної) природи.

  4. Медичні чинники суб'єктивної природи, в тому числі слаба наукова опрацьованість проблеми безпеки надання медичною допомоги, особливо методів профілактики ятрогений; неувага до неї з боку органів охорони здоров'я; низький рівень переддипломної і постдипломной підготовки і міра компетенції медичних працівників в питаннях безпеки; ігнорування вимог безпеки при будівництві і експлуатації медичних установ, створенні і використанні медичних апаратів, інструментів, предметів відходу, методів і коштів діагностики, лікування і профілактики хвороб; слаба матеріальна база ряду медичних установ; відсутність системи обліку, звітності, аналізу більшості форм ятрогенних захворювань; недовір'я значної частини населення до діяльності органів охорони здоров'я.

Вказані групи чинників ризику розвитку ятрогений мають певне значення для поширення всіх груп ятрогений, однак кожна з них має свою специфіку.

Причини ятрогеній численні. І.А. Кассирський в своїй книзі «Про лікування» виділив декілька форм ятрогенних захворювань залежно від причин їх розвитку:

  • пряме травмування хворого невмілою поведінкою лікаря;

  • непряме травмування, пов'язане з читанням медичної літератури;

  • ятрогенії, обумовлені особою пацієнта, схильного до психопатичних, психоастенічних, нав'язливих реакцій;

  • неправильне проведення інструментальних досліджень, помилкове введення лікарських препаратів при навантажувальних пробах (особливо в кардіології);

  • посилене лікування одного захворювання веде до виникнення інших захворювань (нераціональне або неправильне призначення; поліпрагматизм самолікування під впливом реклами фармакологічної продукції).

Виникнення ятрогенних захворювань залежить не тільки від поведінки лікаря, а й від самого хворого:

  • його статі;

  • віку;

  • емоційності;

  • інтелектуального розвитку.

Залежно від особливостей психіки, типу нервової діяльності, різні пацієнти реа- гують на дії або на деякі слова лікаря порізному.

Скажімо, у жінок частіше виникають ятрогенії. Серед вікових груп частіше хворіють підлітки, особи в період клімаксу, старші люди. Велике значення у виникненні ятрогенних захворювань мають інформованість населення про хвороби, поширеність захворювань у певний час. Наприклад, на початку ХХ століття було багато людей, які вважали себе хворими на туберкульоз чи сифіліс. Нині люди часто «шукають» у себе рак, ВІЛ/СНІД

До одного з різновидів психогеній відноситься «вербальна ятрогенія», обумовлена порушенням медперсоналом етики, коли лікар своєю поведінкою, словом травмує психіку хворого.

Серед причин ятрогеній необхідно розрізнять об'єктивні і суб'єктивні фактори.

До перших належать:

  • недосконалість самої медицини;

  • невиліковність тієї або іншої патології на сьогоднішній день наявним арсеналом медичних засобів;

  • необхідність здійснення інвазивних процедур для підтвердження (спростування) діагнозу.

Суб'єктивні причини виникнення ятрогенних захворювань найчастіше пов'язані з індивідуальними якостями медичного працівника.

Мова йде про:

  • недостатність професійних навиків медичного працівника;

  • невміння правильно зібрати інформацію про захворювання пацієнта;

  • незацікавленість в оцінці стану хворого;

  • інші чинники, які цілком залежать від самого лікаря.

Наслідки ятрогеній

Наслідки ятрогеній переважно є важкими. Медичні наслідки призводять насамперед до збільшення показників захворюваності, інвалідності, смертності. Ятрогенії можуть бути причиною тривалої втрати працездатності. Економічними наслідками ятрогеній є збільшення вартості медичної допомоги та економічних втрат для сім’ї хворого. Правовий та етичний аспект наслідків ятрогеній менш досліджений. Тут на перше місце виходить проблема взаємовідносин між лікарем і пацієнтом. Особливість цих відносин полягає в тому, що інтереси лікаря і хворого повністю збігаються: пацієнт із власної ініціативи звертається до лікаря для отримання медичної допомоги, а лікар, виходячи зі свого професійного та морального обов’язку, забезпечує максимально швидке і повне відновлення його здоров’я. Головним регулятором відносин у цьому випадку виступають етичні категорії: довіра пацієнта до лікаря та совість і обов’язок лікаря. Однак, надаючи медичну допомогу, лікар нерідко завдає шкоди здоров’ю людини, а пацієнт, звертаючись до лікаря з метою позбутися від однієї хвороби, ризикує отримати нову, іноді більш важку, ніж та, з якою він звернувся спочатку. В результаті відносини між лікарем і пацієнтом ускладнюються.

Проблема ятрогеній у сучасній медицині

Згідно з чинним законодавством України, визначення ятрогенії узгоджується з правовими нормами "шкода здоров'ю", "визнання ступеня шкоди здоров'ю", "неналежне надання медичної допомоги", які визначаються в Цивільному Кодексі, Кримінальному Кодексі України, Законі України "Основи Законодавства України про охорону здоров'я".

Правові засади нанесення шкоди здоров'ю з боку лікаря закладені ще в законоположеннях стародавніх держав. Зокрема, в стародавньому Вавилоні в Кодексі царя Хаммурапі високий громадський і матеріальний статус лікаря поєднувався з великою відповідальністю за свою працю. За нанесення шкоди здоров'я внаслідок лікування необхідно було платити великий грошовий штраф. А в параграфі 218 кодексу царя Хаммурапі зазначено: "Якщо лікар проводить у когось серйозну операцію бронзовим ножем і нанесе хворому смерть або якщо він видалить комусь катаракту з ока і порушить око, то він карається відтинанням руки".

Зарубіжний досвід передбачає одним з найважливіших засобів правового контролю за поданням медичних послуг відповідальність лікаря і/або медичної установи перед пацієнтом за виникнення захворювань та патологічних процесів внаслідок медичного втручання.
Особливо жорстко суд Великобританії ставиться до позовів, зумовлених захворюваннями внаслідок професійної недбалості. При виникненні ятрогенного захворювання пацієнту-позивачу важко відшкодувати заподіяну шкоду через суд внаслідок кількох чинників:

непередбачений результат подання позову;

фінансові збитки при сплаті роботи експертів;

агресивне ставлення англійських лікарів до позовів з приводу ятрогенії або професійної недбалості (майже кожен лікар бачить у такому позові потенційну погрозу своїй кар'єрі і тому ставиться до суду як до місця, де він повинен боротися за свою професійну компетенцію).

Ці чинники є причиною того, що англійський пацієнт рідко звертається до суду при виникненні ятрогенного захворювання.

Судова система США спрямована на забезпечення покладеного на неї соціального завдання:

забезпечити суспільне почуття справедливості за рахунок покладання на винного обов'язку відшкодування потерпілому заподіяної шкоди і стає на заваді небажаної для суспільства поведінки: некомпетентному, необережному, недбалому наданню медичної допомоги. Незважаючи на той факт, що суди США дуже ліберально ставляться до позовів з приводу професійної недбалості або ятрогенії, тільки незначна кількість пацієнтів приймає рішення щодо звертання до суду з таких причин:

  • специфіка позову зумовлює складність доказу вини відповідача;

  • затяжний характер розгляду справи, який у середньому триває до 23 місяців;

  • великі витрати, пов'язані з позовом (після відрахування всіх витрат, спричинених позовом та підтримкою його в суді, сума компенсації зменшується наполовину).


Розгляд медико-правових особливостей кваліфікації ятрогенних пошкоджень виглядав би неповним у разі відсутності аналізу основних проблем ятрогеній і пошуку шляхів їх вирішення.

З погляду вивчення медичного права необхідно висвітлити дві проблеми, що виникають у разі ятрогенного пошкодження:

  • критерії правомірності ятрогенії;

  • питання економічних аспектів правових наслідків ятрогеній.

Відомо, що в реаліях сьогоднішнього дня не можна говорити про те, що єдиним суддею дій лікаря є його совість. Сучасний розвиток охорони здоров'я і медичного права свідчить про адекватний стан правових механізмів його регулювання, що додає самій медицині впорядкованого збалансованого характеру. Будь-який медичний працівник, виконуючи професійні функції, повинен представляти свої права і обов'язки і ту межу, за якою наступає відповідальність. Не є виключенням і ятрогенні пошкодження, які, за визначенням, мають на увазі тісний зв'язок із процесом надання медичної допомоги. Здійснюючи правову кваліфікацію дефекту надання медичної допомоги, важливо знати критерії правомірності надання медичної допомоги. За наявності останніх медичного працівника не можна звинувачувати в незаконності здійснення тієї або іншої дії, виконаної при медичному втручанні.
Розглядаючи критерії правомірності надання медичної допомоги і, відповідно, обставини, за яких лікар не може бути звинувачений у настанні несприятливого результату і ятрогенії, можна виділити такі основні умови, які будуть критеріями правомірності ятрогенії:

  • отримана інформована добровільна згода хворого на медичне втручання;

  • медична допомога була надана відповідно до стандартів (протоколів) лікування хворих на таку патологію, а за відсутності таких - відповідно до канонів медичної науки і практики;

  • вибраний найбільш оптимальний і найменш інвазивний метод діагностики (лікування), здатний привести до ятрогенії;

  • враховані індивідуальні характеристики і особливості стану здоров'я конкретного хворого;

  • належним чином і своєчасно ведеться медична документація;

У всіх необхідних випадках здійснюються консультації пацієнта іншими фахівцями, поважаються права пацієнта.
Наявність всіх вказаних критеріїв, у поєднанні з повагою і дотриманням прав пацієнта, робить можливість виникнення ятрогенії мінімальною, а правова кваліфікація несприятливого результату здійснюється на основі ознак дефекту надання медичної допомоги (лікарська помилка або нещасний випадок). Необхідно зазначити, що роботу лікаря не можна позбавляти права на обґрунтований професійний ризик, коли позитивні результати лікування не могли бути досягнуті іншими діями, не пов'язаними з ризиком. При такому підході діяльність лікарів не буде позбавлена розумності, що в медицині, яка займається питаннями життя і здоров'я людини, украй необхідно.
Сьогодні чітко постає необхідність вироблення адекватних правових способів і методів, спрямованих на регламентацію надання медичної допомоги, праці медичних працівників і відповідальності у разі несприятливих результатів і ятрогенних ускладнень. У загальному вигляді необхідно орієнтуватися на те, що лікар повинен бути відповідальний тільки за ті несприятливі наслідки в здоров'ї пацієнта, у виникненні яких він винуватий. Докази як правомірності, так і незаконності діяльності медика повинні ґрунтуватися на досягненнях правової і медичної науки. У тісній співпраці лікарів і юристів криється запорука успіху в роботі, що проводиться. Важливою обставиною є освіта - майбутні лікарі і юристи повинні знати правові аспекти ятрогеній. Нові проблеми, які поставили перед медичним і юридичним співтовариством ятрогенії, обумовлюють необхідність саме в рамках медичного права розглядати питання, що виникають, і шукати шляхи виходу з важких правових ситуацій.

Висновок

Отже, важлива обставина - посилення уваги медичних працівників до проблем ятрогеній. Медицина сьогодні - це не тільки позитивні емоції від одужання, це і збільшення кількості інвазивних (котрі проникають через тілесну оболонку) медичних втручань, які потенційно приховують в собі ризик виникнення ятрогеній.

Неможливість вирішити складні етичні проблеми сучасної медицини закликами до пацієнтів про довіру до лікарів і до лікарів про їх обов'язок і сумління призвела до висунення нової концепції надання медичної допомоги, яка отримала назву "модель партнерства" (співпраці). Відповідно до цієї моделі, відносини між лікарем і пацієнтом повинні визначатися поінформованим та добровільною згодою хворого (а іноді і його родичів) на всі елементи медичної допомоги, пов'язані з діагностикою, лікуванням і профілактикою.

Особливо необхідно зазначити той факт, що медична діяльність приховує в собі велику кількість непередбачених результатів лікування, так званих медичних ризиків. Ці фактори свідчать, перш за все, не про якість підготовки лікарів, а про об'єктивний розвиток медицини, де використовуються складні методи лікування, які підвищують ризик нанесення пошкоджень при їх проведенні.

Лікар виконує функцію інформатора про стан здоров'я пацієнта, радника з вибору оптимального рішення, що стосується відновлення здоров'я, і виконавця цього рішення. Свобода рішення в клінічній діяльності лікаря в сучасній моделі співпраці обмежується і набуває гласність. Поряд з іншою інформацією пацієнт повинен знати про ризик розвитку, ступінь і характер можливих ускладнень у випадках його госпіталізації та проведення медичних втручань, а також про результати розслідування, якщо таке виникло. Повна інформованість пацієнта про стан свого здоров'я, його активну участь у виборі шляхів відновлення здоров'я встановлюють необхідний ступінь довіри до лікаря, підвищують відповідальність хворого за результат лікування, знижує частоту конфліктних ситуацій між лікарем і пацієнтом на етичному грунті. Модель співпраці робить більш реальною юридичну відповідальність лікаря за допущені помилки аж до матеріальної компенсації та кримінального переслідування. У сучасних умовах у зв'язку із зростанням психоемоційної напруженості, інформаційних навантажень, темпів соціального життя, почастішанням конфліктних ситуацій, перед лікарем постає необхідність гуманізації форм спілкування з пацієнтами, уміння інтуїтивно оцінювати стан хворого, настроїтися на хвилю його переживань, проявити співчуття. Відносини «за вертикаллю» визначаються складними суперечностями між здоров'ям і хворобою. Все це важливі передумови для різкого зниження числа ятрогенних захворювань. Широке поширення ятрогенії вимагає дещо інше трактування таких питань медичної етики, як лікарська таємниця, примусове надання медичної допомоги, апробація нових методів і ліків на людях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авдеев А. И., Козлов С. В. Ятрогенная патология (судебно-медицинский взгляд) // «Актуальные вопросы судебной медицины и экспертной практики». – Новосибирск, 2009.

2.Баєва О.В. Правові засади ятрогеній // Другий Всеукраїнський конгрес з медичного права, біоетики і соціальної політики. - К.: Видавництво "КІМ, 2011. - С.13. .

3. Баєва О.В. Менеджмент у галузі охорони здоровя. К.: Центр учбової літератури, 2008. - 640 с.

4. Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я. Медичне право України: Підручник / За заг. ред. д. ю. н., проф. С.Г. Стеценка. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 507 с.

5. Р. Абизов, О. Пелешенко, Я. Школа Ятрогенії в нашій лікарській практиці // Журнал сімейного лікаря та сімейної медсестри. - 2008. - №4. - С.25-29.

6. Черникова, Н.М. Ятрогении - коллизия современной медицины / Н.М. Черникова, М.М. Зарецкий // Новости медицины и фармации. - 2009. - № 7. - апрель. - С.18-19.

7. Бажан Т. Этика и деонтология санитарного врача. — Д. : Поліграфіст, 2002. — 142с.

8. Грандо А. Врачебная этика и медицинская деонтология: Учеб. пособие для студ. мед. ин- тов. — К. : Вища школа, 1982. — 165с.

9. Деонтология в медицине: В 2 т. / Под ред. Б. В. Петровского. — М.: Медицина, 1983. — Т. 1. Общая деонтология. — 352 с

10. Деонтология в медицине В 2 т / Под ред Б. В. Петровского. — М.: Медицина, 1983. — Т. 2. Частная деонтология. — 416 с.

11. Сергеев Ю-Д. Профессия врача: Юридические основы — К.: Вища шк.1988—202с.

12. Петровский В. Б. Деонтология в медицине: В 2 т. Т1 Общая деонтология / В. Б. Петровсий // М.: Медицина. – 1988. – 416 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас