Ім'я файлу: Реферат на тему « Проби ,що використовуються для оцінки функціон
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 11.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
Сексология Скляр 23.docx
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 11.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
Сексология Скляр 23.docx
Запорізький державний медичний університет
Кафедра: внутрішніх хвороб 1 і симуляційної медицини
Реферат на тему: « Проби ,що використовуються для оцінки функціонального стану кори наднирників»
Виконала : студентка 4 курсу
2 медичного факультету
14 М групи
Василенко Ганна Вікторівна
Запоріжжя 2021
Проби ,що використовуються для оцінки функціонального стану кори наднирників
Для оцінки функціонального стану кори надниркових залоз регламентованими є дослідження кортизолу (у сироватці, добовій сечі, слині), адренокортикотропного гормону, а також проведення стимулюючих/пригнічувальних проб .
На етапі скринінгу регламентовано такі дослідження: визначення вільного кортизолу в добовій сечі, нічного кортизолу в слині, проведення дексаметазонового пригнічувального тесту (ДПТ — 1 мг о 23:00). Довгий тест із дексаметазоном (ДПТ 48-годинний / ДПТ — 2 мг) рідше використовується на поліклінічному етапі через певні технічні складнощі.
Дослідження кортизолу в крові.
На рівень кортизолу в крові суттєво може впливати психосоматичний стан пацієнта, тому дослідження ранішнього або випадкового рівня кортизолу в крові вірогідно не відображає функціонального стану осі гіпоталамус — гіпофіз — надниркові залози.
Дослідження кортизолу в добовій сечі.
Десять відсотків кортизолу в крові циркулює у вільному стані та виділяється із сечею в незміненому вигляді. Натомість через можливу наявність у пацієнта циклічного синдрому Кушінга не слід обмежуватися однократною оцінкою добової екскреції кортизолу із сечею, для виключення ендогенного гіперкортицизму регламентованим є проведення дослідження двічі.
Дослідження кортизолу в слині.
Зміни концентрації кортизолу в крові та слині є односпрямованими як на тлі нормального циркадіанного ритму секреції (пік о 7:00-9:00, мінімальний рівень опівночі), так і на тлі його порушення (ендогенний гіперкортицизм, гіпокортицизм). Дослідження кортизолу в слині має переваги перед дослідженням у крові: слина містить вільний кортизол, рівень якого не залежить від вмісту кортизолзв’язуючого глобуліну, біоматеріал є стабільним, забирання біоматеріалу — комфортним для пацієнта, воно безболісне, неінвазійне, невитратне за часом, не вимагає участі середнього медперсоналу, госпіталізації, фармакологічного впливу.
Прямим підтвердженням гормональної недостатності кори наднирників є визначення флюорогенних кортикостероїдів у плазмі. Якщо рівень кортикостероїдів в крові, узятій в 8-10 ч ранку, менше 170 нмоль/л (6 мкг/100 мл), то діагноз недостатності наднирників не викликає сумніву. Знижується вміст у крові кортизола, кортикостерона, альдостерону. Знижується екскреція 17-ОКС і 17-КС із сечею. Більш достовірно відображає функціональний стан наднирників проведення стимулюючих тестів
. 1. Короткочасна проба із АКТГ Після визначення рівня флюорогенних кортикостероїдів або кортизола в плазмі крові внутрішньом'язово або внутрішньовенно вводять 0,25 мг (25 ОД) синтетичного АКТГ (синактен). Через 30 хвил концентрація кортикостероїдів досліджується знову. Якщо функція кори наднирників не порушена, спостерігається не менш ніж дворазове підвищення кортикостероїдів у крові обстежуваного. Негативна проба (немає збільшення вмісту гормонів у крові) свідчить про зниження функції наднирників. Пробу із синактеном доцільно поєднувати із лікуванням преднізолоном, оскільки він не заважає визначенню флюорогенного кортизола.
2. Тривала стимулююча проба із АКТГ характеризує потенційні резерви кори наднирників, використовується для диференціальної діагностики первинної і вторинної недостатності наднирників. Препарат пролонгованої дії депо-синактен (1 мг) вводять парентерально (внутрішньом'язово). Через 1, 4, 8 і 24 год після введення депо-синактена визначають рівень кортикостероїдів у плазмі крові. При первинній недостатності наднирників у всіх пробах рівень кортизола буде низьким. При вторинній недостатності через 4 год. рівень кортизола підіймається до 700 нмоль/л (25 мкг/100 мл) і вище. Щоб уникнути гострої недостатності наднирників цю пробу потрібно проводити, не перериваючи замісної терапії преднізолоном. При підозрі на гостру недостатність наднирників хворому одночасно із введенням синактена починають інфузію розчину преднізолону (30-60 мг) і періодично 1 раз на годину досліджують в крові концентрацію флюорогенного кортизола. Якщо через 4-6 год. вона залишається низькою, можна говорити про недостатність наднирників.
3. Проба із лізин-вазопресином. Виконують внутрішньовенну інфузію 4 ОД лізинвазопресина протягом 2-х годин. У нормі рівень кортикостероїдів крові повинен підвищитися у 3-3,5 рази у порівнянні з початковим. Лізин-вазопресин нерідко викликає нудоту, посилену кишкову перистальтику і часті позиви на дефікацію. Проба протипоказана при ішемічній хворобі серця.
4. Інсулінотолерантний тест. Проводиться шляхом внутрішньовенного введення простого інсуліну в дозі 0,1 ОД на 1 кг маси тіла. Методика виконання тесту і його інтерпретація аналогічні пробі з АКТГ. Інсулінова проба протипоказана особам із ішемічною хворобою серця, епілепсією, пацієнтам із початково низьким рівнем флюорогенних кортикостероїдів у крові (нижче 170 нмоль/л). Для діагностики гіпоальдостеронізму проводиться визначення концентрації альдостерону в плазмі крові або його екскреції з сечею. Більш достовірно, ніж одномоментне визначення рівня альдостерону, оцінити його баланс в організмі дозволяють фармакодинамічні тести.
5. Проба з ангіотензином. Специфічним стимулятором секреції альдостерону є ангіотензин. 0,5 мг ангіотензину в 50-100 мл ізотонічного розчину хлориду натрію або глюкози вводять внутрішньовенно краплинно протягом 50-60 хвил під постійним контролем артеріального тиску. Відсутність підвищення концентрації альдостерону в кінці інфузії вказує на гіпоальдостеронізм.
6. Проба з низькосольовою дієтою застосовується для виявлення прихованої недостатності секреції альдостерону. Визначення альдостерону при первинній хронічній недостатності наднирників показує, що рівень альдостерону в крові може бути в нормі або знижений, тоді як вміст реніна підвищений у зв'язку із зниженням об'єму плазми.
СТАНДАРТНИЙ ДЕКСАЗОНОВИЙ ТЕСТ
(проба Ліддля)
1. Методика проведення
1-й день: визначають рівень 17 – КС у сечі, кортизол у крові;
2-й і 3-й день: дексазон 0.5 мг 4 рази на день, на 3-й день визначити рівень17 – КС у сечі, кортизол у крові (мала проба);
4-й, 5-й день: дексазон 2 мг 4 рази на день, на 5-й день визначають 17 – КС у сечі та кортизол у крові (велика проба).
2. Результати тесту
Норма: подавлення секреції 17 – КС за малої проби
Хвороба Кушинга: зміна секреції 17 – КС за малої проби відсутня, подавлення секреції 17 – КС за великої проби.
Пухлина наднирника (синдром Кушінга) або ектопічне утворення АКТГ: зміни секреції 17 – КС як за малої так і за великої проби відсутні
проба з верошпіроном (спіронолактоном): верошпірон по 100 мг 4 рази на день 3 дні. Підвищення рівня калію на 4 день більше як на 1 ммоль/л вказує на наявність гіперальдостеронізму;
проба за фурасемідом (лазиксом): дають 0.08 г фуросеміду і через 3 год. визначають міст альдостерону і реніну у крові. На період проби хворий ходить. Підвищення альдостерону і зниження реніну вказує на первинний гіперальдостеронізм;
проба з ДОКСА: вводять в/м ДОКСА по 10 мг 2 рази на день 3 дні. Рівень альдостерону визначають ранком до введення ДОКСА і на 4-й день. Зниження рівня альдостерону на 30-50% і більше у хворих з гіперальдостеронізмом, окрім хворих на альдостерому. При проведенні проби контроль АТ і ЕКГ, при АТ більше 230/130 мм рт.ст. пробу не проводять.
проба з каптоприлом (капотеном): до і через 2 години після прийому 25 мг каптоприлу визначають у крові рівень альдостерону і активність реніну плазми. На період проби обстежуваний сидить. При есенціальній гіпертензії зниження рівня альдостерону (блокада перетворення ангіотензину І у ангіотензин ІІ), а при первинному гіперальдостеронізмі рівень альдостерону і активність реніну плазми не змінюються.
Висновок: Лабораторні методи діагностики надають достовірну інформацію про функціональний стан наднирників що дає можливість більш точно встановити діагноз та призначити потрібну терапію для пацієнта для покращення його стану та його подальшого одужання.
Список використаних джерел:
http://vnmed3.kharkiv.ua/wp-content/uploads/2013/12/21-%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%B2.pdf
file:///C:/Users/User/Downloads/10-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96-19-1-10-20181201.pdf
https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/14480