1   2   3
Ім'я файлу: _8_ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ_ХАРЧУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ_1.doc
Розширення: doc
Розмір: 239кб.
Дата: 17.11.2020

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 8

«ХАРЧУВАННЯ ПАЦІЄНТА.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ. ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЄТИЧНИХ СТОЛІВ.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІКУВАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ ХВОРИХ У СТАЦІОНАРІ»

ЛІКУВАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

Харчування процес надходження, перетравлення, всмоктування та засвоєння в організмі речовин, необхідних для покриття його енергетичних витрат, побудови й оновлення тканин і регуляції функцій організму

Адекватне харчування– добова потреба людини в енергії, що відповідає конституції, масі тіла, зросту, віку, виду професіональної діяльності.

Раціональне харчування – харчування, побудоване на принципах сучасної дієтетики (науки про харчування), що зберігає здоров'я, підвищує працездатність і сприяє довголіттю; є найважливішою ланкою профілактики захворювань.
Лікувальне харчування — це харчування хворого, яке забезпечує його фізіологічні потреби з харчових речовин і впливає на метаболічні зміни, викликані хворобою.

В організації лікувального харчування дуже важливим є режим, дотримання дієтичних столів, раціональний розподіл приймання їжі, її кількість за один раз, оптимальна температура.
Принципи раціонального харчування:

  • При дієтичному харчуванні повинні бути вилучені продукти, що можуть спричини­ти шкідливий вплив на здоров'я хворого

(наприклад, хворий з тяж­кою нирковою недостатністю може загинути, якщо його годувати м'ясними бульйонами, давати звичайну для здорової людини кіль­кість кухонної солі).

  • Велике значення має кількість вживаної їжі, а також її температура. Остання не повинна перевищувати 60 0C і бути нижчою ніж 15 0C за винятком спеціальних холодних страв, наприклад холодне молоко або сметана при шлункових кровотечах.

  • Частота прийому їжі — не менше ніж 4 рази, а при деяких захворюваннях, зокрема — при виразковій хворобі шлунка та дванадцяти­палої кишки, — до 5—6 разів на день.

  • Раціональне харчування передбачає дотримання групово­го харчування, коли певній кількості хворих зазвичай призначаєть­ся одна з 15 офіційно розроблених дієт, і індивідуальної дієти, яку призначає лікар, виходячи з характеру захворювання та специфіки стану хворого

(наприклад, пацієнти похилого і старечого віку мо­жуть страждати поєднанням різних захворювань (виразкова хвороба шлунка і хронічний холецистит, цироз печінки і цукровий діабет). У таких випадках лікар підбирає пацієнтові індивідуальну дієту, узго­джуючи її склад з дієтичним лікарем, використовуючи для цього продукти, наявні у харчоблоці).
Принципи лікувального харчування:


  1. Щадний режим – принцип оберігання хворої системи або органа від механічних, хімічних та термічних чинників.




  • Фізичне (термічне) оберіганнядотримання певного температур­ного режиму страв враховуючи, що температура гарячих страв повинна становити 55—65 °С, холодних — 10—15 °С.

Наприклад, хворим на виразкову хворобу з небезпекою кровотечі призначають холодні та ледь теплі страви. Хворим у період наростання гарячки треба часто давати га­рячі напої. Слід дотримуватись також певного оброблення страв. Наприклад, хворим із захворюваннями травного тракту протипоказані смажене м'ясо, риба; ці продукти показані їм тільки у відвареному вигляді або у вигляді парових котлет.


  • Механічне оберігання– вилучення з раціону грубих продуктів, що важко перетравлюються, зменшення об'єму харчового раціону і спеціальна кулінарна обробка (подрібнення, протирання), виходячи з хвороби.

Тобто – це оберігання травного каналу від механічних чинників досягають шляхом відповідної кулінарної обробки продуктів. Страви подають у подрібненому, вигляді (рублені, січені, протерті, перемелені тощо).

Наприклад, для хворо­го в перші дні після операції резекції шлунка обов'язковим є значне механічне подрібнення їжі (слизисті каші, перетерті супи), що є чин­ником, який сприяє видужуванню пацієнта. Не можна давати грубу їжу та підсмажені продукти (м'ясо, картопля та ін.) хворим з виразковою хворобою шлунка в стадії загострення, з проносами, із запаленням підшлункової залози, а м'ясні страви, пропущені через м'ясорубку і приготовлені на парі, а також протерті овочеві страви диспептичних явищ у таких хворих не спричиняють. Хворим із атонією кишок, холециститом, що виник на підґрунті застою жовчі, слід да­вати більш грубу, багату на клітковину їжу.


  • Хімічне оберігання – призначення дієти хворим із захворюванням травного тракту з метою:

  1. зменшення хімічного подразнення запаленої слизової оболон­ки травного тракту

або при наявності ерозії та виразок;

  1. зменшення або збільшення секреторної функції травних залоз;

  2. зменшення або збільшення моторної функції шлунка або кишок.

Наприклад, щоб не спричинити хімічного подразнення виразки шлунка, з дієти такого хворого вилучають кислі, гострі страви, прянощі, м'ясні відвари. Але слід пам'ятати, що тривале оберігання може призвести до негативних наслідків: зниження функцій хворого органа і розвитку авітамінозу; виникнення звичайних закрепів тощо. Тому щадну дієту необхідно призначати тільки у період гострого захворювання або при загостренні хронічного. Хімічно щадну дієту призначають головним чином хворим із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, якщо треба зменшити секреторну і моторну функції шлунка. При цьому з харчування виключають речовини, які посилюють секрецію (алкоголь, какао, кава, бульйон, смажене та копчене м'ясо, прянощі, екстрактивні речовини та ін.), і призначають стра­ви, які викликають слабку секрецію (масло, сметана, молочні супи, овочеве пюре та ін.).


  1. Коригуючий принцип – принцип, який базується на збалансованості харчу­вання щодо білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей, уведення рідини (зменшення або збіль­шення в харчовому раціоні того чи іншого продукту).


Зокрема обмежують вуглеводи у хворих з порушенням вуглеводного обміну. Наприклад, при цукровому діабеті кількість складних вуглеводів у денному раціоні повинна бути суворо обмеженою, а прості вуглеводи взагалі виключають з харчування. Навпаки, збільшення вуг­леводів необхідне при захворюваннях серцево-судинної сис­теми і печінки.
Обмеження білків показане при розладах серцевої діяльності, посиленій шлунковій секреції та інших захворюваннях. Так, хворим на гострий гломерулонефрит, який супроводжується явищем ниркової недостатності, добова кіль­кість білків зменшується до 40 г. Однак при цьому вміст білків у їжі не повинен бути меншим, ніж 1 г білка на 1 кг маси тіла, в іншому випадку можуть розвинутися явища білкового голо­дування. Навпаки, при захворюваннях, які супроводжуються втратою організмом білків – деякі захво­рювання нирок, недокрів’я, анемія, виснажені пацієнти, хворі, що одужують після тяжких інфекційних хвороб – збільшують кількість білків у раціоні.
При захворюваннях печінки і підшлункової залози, ожирінні обмежують вживання жирів. При деяких захворюваннях виникає необхідність частково або повністю поголодувати протягом 1—2 днів. Це так звані розвантажувальні дні. В цей період хворий зовсім голодує або вживає тільки фрукти, молоко, сир тощо. Таке харчове розвантаження дає пози­тивний ефект при порушеннях серцевої діяльності, ожирінні, подагрі та інших захворюваннях.

Хворим із запальними захворюваннями жовчного міхура та жовчновивідних шляхів, захворюваннями печінки обмежують кількість жирів, а частку вуглеводів у денному раціоні, навпаки, збільшують. Хворим на панкреатит обмежують білки тваринного походження, білки молочнокислих продуктів і жири.
Кухонну сіль обмежують при захворюваннях серця та нирок, які супроводжуються набряками. Ї
Обмеження рідини необхідне при набряках, гіпертонічній хворобі тощо.

Навпаки, велика кількість рідини необхідна при отруєннях, зневодненні організму (пронос, нестримне блювання) тощо. Обов'язковою вимогою правильно організованого харчування є вітамінізація їжі.
Важливе значення має врахування енергетичної цінності хар­чового раціону, яке залежить від таких чинників:

  • Вид захворювання.

Наприклад, хворому після тяжкого, вис­нажливого захворювання, у гарячковий період хвороби, дуже схуд­лим хворим треба призначати таку дієту, щоб енергетична цінність її набагато перевищувала енерговитрати хворого. Хворі з ожирінням одержують дієту, енергетична цінність якої є значно меншою, ніж енерговитрати; хворі літнього та старечого віку також потребують меншої енергетичної цінності харчування;


  • Загальний стан хворого та його фізична активність.

Хворі, які перебувають на ліжковому режимі, потребують харчуван­ня меншої енергетичної цінності;


  • Дотримання певного режиму харчування.

  • Режим харчування охоплює дотримання певних проміжків між годуванням хворого залежно від захворювання та загального стану хворого. Взагалі у стаціонарах прийнято три-чотириразове харчування. Але з цього правила є винятки. Наприклад, хворі з гарячкою потребують шести-, семи-, восьмиразового харчування; 5—6 разів на день треба годувати хворих на виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки.

Загальноприйняте чотириразове харчування передбачає певний розподіл кількості добового раціону. Перший сніданок становить 30 % , другий — 10 %, обід — 40 %, вечеря — 20 % добового раціону. Таким чином, проміжок між споживанням їжі при такому режимі становить 3—4 год.

  • Годувати хворих треба в один і той самий час, щоб створювався умовний рефлекс, а у зв'язку з цим поліпшувались апетит, перетрав­лювання їжі, засвоєння поживних речовин.

  • Слід пам'ятати, що безладне харчування протягом доби, особли­во з одноманітним перевантаженням шлунка у післяобідні та вечірні години, знижує засвоюваність їжі, веде до захворювань органів травлення (жовчнокам'яної хвороби, панкреатиту, виразкової хвороби).

  • Білкові продукти дають хворим тільки у першу половину дня, на вечерю давати тваринні білки не бажано, тому що вони погано пере­травлюються, а продукти їхнього розкладання збуджують нервову систему, погіршують сон.

  • Хворі з гарячкою можуть харчуватись нерегулярно, споживати їжу не тільки вдень, а й вночі, а також у ті години, коли прокидають­ся від забуття або опритомнюють.




  • Оформлення страв, створення спокійного оточення.

Має естетичне значення під час годування хворого.


  1. Заміщуючий принцип – принцип, який полягає в тому, що у разі потреби в харчовий раціон вводять речовини, яких в організмі бракує, що стало причиною виник­нення захворювання. Сюди належать продукти, багаті на вітаміни, що призначають при авітамінозі, харчові білки, що призначають хворим, причиною хвороби, яких стало тривале "лікувальне" голодування.

ДІЄТОТЕРАПІЯ
Дієта – режим харчування здорової або хворої людини, який враховує якісний склад їжі, її кількість, час і частоту вживання.

Дієтотерапія – лікувальне харчування, призначене пацієнтові на період лікування.

У всіх лікувальних закладах хворим призначають від­повідні дієти (дієтичні столи) залежно від характеру їхнього захворювання. В Україні офіційно прийнято 15 дієтичних столів (за Певзнером), які ди­ференційовані за основними нозологічними формами та варіантами їх перебігу з урахуванням виду, стадії захворювання (загострення чи ремісія), ступеня компенсації (компенсована чи декомпенсована стадія хвороби). У багатопрофільних лікарнях постійно кори­стуються 15 дієтичними столами.

ДІЄТА № 1 (ОСНОВНА)

Показання до застосування:

  • гострі захворювання вер­хніх відділів травного каналу, які тривають протягом 1—3 міс

  • хронічні захворювання, що загострилися

  • гастрит з підвищеною або нормальною кислотністю

  • дуоденіт

  • виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі помірного загострення

  • рубцювання ви­разки, а також її ремісія протягом 2—3 міс

Мета призначення:сприяння загоюванню виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, ліквідація запальних процесів у верхніх відділах травного каналу.

Режим харчування:Дієта передбачає харчування 6—7 разів на день через кожні 2—3 год малими порціями. Більша кількість їжі припадає на 1, 2-й сніданок та обід. Дієта механічно, хімічно і термічно щадна, тобто з виключенням хімічних і обмеженням механічних подразників, що сприяє рубцюванню виразки. їжу дають часто, невеликими порціями, переважно протерту або дрібносічену, рідку або напіврідку, зварену або приготовлену на парі.

Виключаються:страви, що містять грубу рослинну кліт­ковину, які збуджують шлункову секрецію, що довго затримуються в шлунку та подразнюють його (тваринні жири, рослинна клітковина). До таких харчових продуктів відносять бульйони з риби і м'яса, гриби, смажені і жирні продукти, кава, гострі закуски, чорний хліб, солені, мариновані, копчені та консервовані продукти, прянощі, спиртні напої та ін.; гострі страви, бобові, шоколад, какао.

Обмежуються:кухонна сіль, молочнокислі продукти.

Рекомендовані продукти харчування та страви:слизисті супи з протертих круп (гречаної, вівсяної, рисової, манної), слизуваті супи з круп, картоплі, овочів (крім капусти), рідкі молочні каші з молотого рису, гречки, манної крупи, овочеве пюре (картопляне, морквяне), молоко, вершки, вершкове масло, свіжа нежирна сметана, яловичі, телячі, рибні парові котлети, тюфтельки, кури та риба у вареному або паровому вигляді, протерті каші, сирі і некруто зварені яйця, паровий омле, киселі з ягід та фруктів, компот з сухих фруктів, фруктові та овочеві соки, наполовину розведені водою, солодкі сорти ягід і фруктів у вареному або протертому вигляді, хліб білий і сірий вчо­рашній.


ДІЄТА № 1a

Показання до застосування:

  • загострення виразкової хво­роби шлунка та дванадцятипалої кишки (перші 3—7 днів)

  • загострен­ня гастриту з надмірною кислотністю

  • опік стравоходу чи шлунка

  • кровотечі.

Мета призначення: сприяння загоюванню виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, ліквідація запальних процесів у верхніх відділах травного каналу.

Режим харчування: рекомендується їсти часто (кожні 2—3 год) невеликими порціями, на ніч — молоко або свіжа сметана. Стіл механічно, хімічно і термічно щадний. Дієта виклю­чає речовини, які збуджують секрецію шлункового соку, їжу дають переважно в рідкому або напіврідкому вигляді. Калорійність обмежують головним чином за рахунок вуглеводів. Наступного тижня хворому показана дієта № 1б.

Виключаються: страви, що довго затримуються в шлунку та по­дразнюють його (тваринні жири, рослинна клітковина); стимулято­ри шлункової секреції, гострі страви, прянощі, міцні бульйони, гри­би, бобові, кава, шоколад, какао.

Обмежуються:кухонна сіль.

Рекомендовані продукти харчування та страви: страви повинні бути рідкими або на­піврідкими зі зменшеною калорійністю. Призначають молочні та слизуваті супи з рису з протертими овочами, суфле вивареного не­жирного м'яса і риби, рідкі молочні протерті каші, некруто зварені яйця щоденно, паровий омлет, молоко, некислі киселі, відвар шип­шини.

ДІЄТА № 1б

Показання до застосування:

  • загострення виразкової хво­роби шлунка та дванадцятипалої кишки протягом перших 7—8 днів

  • загострення хронічного гастриту з підвищеною секрецією (наступний тиждень)

  • опік стравоходу

  • кровотечі.

Мета призначення: сприяння загоюванню виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, ліквідація запальних процесів у верхніх відділах травного каналу

Режим харчування: рекомендується їсти часто (кожні 2—3 год) невеликими порціями, на ніч — молоко або свіжа сметана. Стіл механічно, хімічно і термічно щадний. Дієта виклю­чає речовини, які збуджують секрецію шлункового соку, їжу дають переважно в рідкому або напіврідкому вигляді. Калорійність обмежують головним чином за рахунок вуглеводів.

Виключаються:страви, що довго затримуються в шлунку та по­дразнюють його (тваринні жири, рослинна клітковина); стимулято­ри шлункової секреції, гострі страви, прянощі, міцні бульйони, гри­би, бобові, кава, шоколад, какао.

Обмежуються:кухонна сіль.

Рекомендовані продукти харчування та страви: страви повинні бути рідкими або на­піврідкими зі зменшеною калорійністю. Призначають молочні та слизуваті супи з рису з протертими овочами, суфле вивареного не­жирного м'яса і риби, рідкі молочні протерті каші, некруто зварені яйця щоденно, паровий омлет, молоко, некислі киселі, відвар шип­шини.

У цю дієту додають сухарі з білого хліба, картопляне пюре, сухий бісквіт, протертий нежирний сир, збільшують кількість м'ясних і рибних парових страв (кнелі, фрикадельки, парові тюфтельки з телятини).


ДІЄТА № 2

Показання до застосування:

  • гострий гастрит зі зниженою кислотністю

  • хронічний гастрит зі зниженою кислотністю у стадії загострення

  • хронічний ентероколіт без загострення

  • пору­шення функцій жувального апарату

  • період реконвалесценції після операції чи гострої інфекції (ентериту, коліту).

Мета призначення:підвищення секреції шлунка, підвищення секреторної активності інших травних залоз, покращення моторної функції шлунка та кишок.

Режим харчування:невеликими порціями 5—6 разів на день. Це є фізіологічно повноцінна дієта зі збереженням екстрактивних та інших речовин, що стимулюють виділення шлункового соку. Обмежуються механічні та термічні подразники. Страви дають у протертому, січе­ному або рубленому вигляді.

Виключаються:гриби, жирні сорти м'яса (гусятина, ка­чатина, свинина, баранина), риби, продукти, що містять грубу рослинну клітковину, бобові рослини — ква­соля, зелений горошок, біб смажені страви.

Обмежуються:свіже молоко, вершки, сметана, тваринний жир.

Рекомендовані продукти харчування та страви: хліб білий учорашньої випічки, супи круп'яні (крім пшона) на знежиреному м'ясному або рибному бульйоні, супи ово­чеві, грибні, відварені м'ясо (яловичина, теля­тина, курятина) та риба нежирних сортів або парові котлети з них; підливи (томатні, м'ясні), прянощі, вимочений осе­ледець; овочі (картопля, кабачки, буряки, морква) в протертому вигляді, відварені, тушковані, запе­чені; некруто зварене яйце, омлет; фрукти варені, протерті й печені; кисломолочні продукти (кефір, ацидофільне молоко, ряжанка), вершкове масло, сир; ком­поти, какао, кава, відвар шипшини.


  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас