Ім'я файлу: _Прийомна сім'я711770569.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 659кб.
Дата: 01.06.2020
скачати
Пов'язані файли:
Тема 11. Психологічні ефекти масмедіа.pptx
Новий Документ Microsoft Word.docx
55a6216fa2188e48f64309fd4c05678d (1).docx
1.pptx
інтернет-залежність.docx
"Прийомна сім'я,як соціальне явище"
Виконала студентка
групи ФПС-42
Чайкіна Ірина
  • Актуальність. Сім'я — це заснована на шлюбі чи кровному спорідненні мала соціальна група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємними обов'язками й емоційною близькістю. У державі, де проголошується соціальний захист особистості, особлива увага повинна приділятися зміцненню сім'ї.
  • Сім'я основний осередок суспільства, який поєднує людей, регулює виховання нового покоління, його пізнавальну, трудову і творчу діяльність.Від поведінки батька і матері, їхньої ролі у вихованні дітей залежить статус сім'ї. Сім'я вводить дитину в суспільство, саме в ній вона одержує соціальне виховання, стає особистістю.
  • Саме про прийомні сім'ї піде й далі мова в курсовій роботі, а саме про особливості соціальної роботи з такими сім'ями. Адже, такі сім'ї є однією з категорій населення, які потребують постійної турботи і уваги соціальних служб і громадських організацій.
  • Для соціального працівника важливо з'ясувати психологічну атмосферу в такій родині і відношення дорослих членів сім'ї до статусу дитини. Тут з його боку необхідна велика чуйність, адже сьогодні, коли сім'я переживає величезні труднощі, батьки не можуть забезпечити дитину часом навіть самим необхідним.Соціальна робота в таких сім'ях є потрібною та складною.
  • І відповідно тема курсової роботи є актуальною та такою, що потребує детального вивчення.
  • Основними функціями соціального працівника в соціальній роботі з прийомною сім'єю є вивчення відповідності об'єктивних і суб'єктивних характеристик сім'ї, яка претендує взяти дитину, нормативним вимогам;
  • підготовка потенційних прийомних батьків до утримання в сім'ї дитини-сироти чи дитини, яка залишилася без піклування батьків;
  • підбір та підготовка дітей для конкретної прийомної сім'ї;
  • соціальний супровід дитини в прийомній сім'ї;
  • робота з оцінювання ефективності функціонування прийомних сімей;
  • корекційна і профілактична робота з кровною сім'єю дитини.
Об'єктом нашого дослідження є розгляд соціально-педагогічної діяльності у прийомній сім'ї.
  • Предмет – соціальна робота з прийомними сім'ями.
-проаналізувати особливості виховання дітей в прийомних сім'ях;
-провести дослідження роботи соціального педагога з сім'єю;
-провести дослідження ступеня поінформованості населення про прийомні сім'ї;
- вивчити соціально-педагогічну діяльність у прийомній сім'ї;
  • - виявити можливості соціально-педагогічної корекції відносин у прийомній сім'ї.
  • Теоретичні методи дослідження: вивчення та аналіз наукової літератури з проблеми дослідження;,аналіз результатів діяльності, вивчення і узагальнення практичного досвіду в функціонуванні прийомної сім'ї.
  • Емпіричні методи дослідження: анкетування на тему «Спеціальна анкета кандидата у прийомні батьки», анкета«Кожній дитині– сім’я»; анкета «Чужих дітей не буває».
  • Прийомна сім'я — це сім'я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 5 дітей на виховання та спільне проживання.
  • Прийомна сім'я – сім'я, що добровільно взяла з установ для дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 по 5 дітей на виховання і загальне проживання. Функціонування прийомних сімей регулюється Положенням про прийомну сім'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 565.
  • Прийомні батьки і батьки-вихователі – це особи, які взяли на виховання і спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
– вчасних виплат на утримання дітей в прийомних сім’ях;
– дотримання та забезпечення особистісних і матеріальних прав прийомних дітей (оздоровлення, безкоштовний проїзний квиток, забезпечення житлом, тощо);
  • – організації супроводу прийомних сімей, тощо.
Порядок створення прийомної сім'ї етапи
Перший етап – включення потенційних прийомних батьків у Банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів .
1. Перш за все необхідно звернутися в центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання, де можна отримати консультацію з усіх питань, пов’язаних зі створенням прийомної сім’ї.
2. Подати до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді заяву про взяття на облік як кандидатів в прийомні батьки.
  • 3. Отримати в центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді направлення на проходження спеціального навчання для кандидатів у прийомні батьки. Навчання проходить у регіональному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Після проходження курсу кандидатам у прийомні батьки видається довідка про його проходження, а також рекомендація центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення осіб як кандидатів до Банку даних.
5. Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно зі службою у справах дітей проводить обстеження умов проживання подружжя або самотньої особи, що бажають створити прийомну сім’ю, за результатами якого складає Акт обстеження житлово-побутових умов. 6. На підставі поданих документів з урахуванням результатів обстеження умов проживання сім’ї та успішності проходження курсу навчання служба у справах дітей дає висновок про доцільність (недоцільність) створення прийомної сім’ї та відповідність її інтересам дитини.
  • 7. Служба у справах дітей вносить відомості про осіб до Банку даних.
Другий етап – пошук дитини.
Другий етап – пошук дитини.
  • Тільки після включення осіб до Банку даних потенційних прийомних батьків буде надана інформація про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також право зустрічатися з дитиною для налагодження контакту.
  • Дітей можна брати на виховання з державних установ для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: з дитячих будинків, будинків дитини, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, притулків для неповнолітніх, центрів соціально-психологічної реабілітації.
  • Кандидати в прийомні батьки подають заяву до районної державної адміністрації або виконавчий орган міської ради про надання їм статусу прийомної сім’ї та передачу їм на спільне проживання й виховання дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Голова районної державної адміністрації чи виконкому міської ради приймає розпорядження про створення прийомної сім’ї та передачу дитини на виховання та спільне проживання.На підставі розпорядження про створення прийомної сім’ї між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про її створення, укладається договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання в прийомній сім’ї за встановленою формою.
  • Прийомні діти виховуються в прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних або вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.Після досягнення дитиною повноліття або закінчення навчання вона вибуває з прийомної сім’ї. Згідно Положення про прийомну сім`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 року № 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім`ю» прийомна сім`я – сім`я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до 5-тьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Основні проблеми прийомної сім'ї
  • Серед складнощів адаптації дітей-сиріт до умов прийомної сім’ї можна виділити три моменти:
  • перший полягає у тому, що дитина вже має сформований стиль поведінки, свої погляди та цінності;
  • другий – це те, що прийомна сім’я, як система , має свої сформовані цінності, норми та визначені правила поведінки;
  • третій – це існування не дуже позитивного ставлення соціального оточення до прийомної сім’ї. Виховання дитини, особливо прийомної, не буває безпроблемним.
  • Дослідження особливостей батьківської позиції у прийомних сім’ях відзначають неадекватну оцінку прийомними батьками поведінки дитини. Образ дитини досить грубо оцінюється за рахунок батьківського страху, щодо наявності у дитини неблагополучного генофонду.
  • До складнощів, які виникають у прийомних сім’ях , відносяться також проблеми: батьківської ідентифікації; взаємостосунків між кровними та прийомними дітьми; диференціації батьківських установок щодо кровних та прийомних дітей; узгодженості позицій батьк ивості взаємодії прийомної сім’ї із соціальними інститутами та найближчим оточенням.
Соціальний супровід
  • Соціальний супровід — це цілеспрямована діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників) зі створення необхідних умов для оптимального функціонування прийомної сім'ї і розвитку дитини
· ефективне використання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої адаптації прийомної сім'ї і прийомної дитини з метою вирішення проблем останньої;
· надання допомоги прийомній сім'ї для того, щоб у майбутньому вона могла вирішувати проблеми, які постають, в основному шляхом мобілізації власних ресурсів;
  • · забезпечення партнерських відносин між прийомною сім'єю, соціальною службою, іншими державними і громадськими установами для комплексного забезпечення прав прийомної дитини.
– представники органів державної/влади;
– соціальні працівники;
– прийомні батьки та їхні діти;
– прийомні діти;
– біологічні батьки прийомних дітей,родичі;
– залучені спеціалісти;
  • – супервізор.
– відвідування на дому;
– зустрічі, прогулянки з прийомними дітьми;
– підтримка телефонних контактів (робота щотижневої телефонної години);
– консультування прийомних дітей;
– організація зустрічей з біологічними родичами і спостереження за перебігом цих зустрічей;
– представлення інтересів прийомних дітей в установах та закладах;
– організація навчальних програм для прийомних дітей;
  • – щорічний аналіз стану та розвитку прийомних сімей.
Позитивне функціонування прийомної сім'ї
  • Дає практично необмежений час взаємного звикання членів прийомної сім’ї, можливість прийняття обґрунтованого і зваженого рішення в тому випадку, якщо виникне бажання усиновити дитину, взяти під опіку тощо.
  • Функціонування прийомної сім’ї тимчасового перебування, порівняно з традиційною прийомною сім’єю, зменшує навантаження працівників соціальної служби,які здійснюють соціальний супровід, припускає спрощений порядок документального оформлення.Перший досвід функціонування прийомних сімей в Україні довів реалістичність цієї ідеї
Негативне функціонування прийомної сім'ї
  • Дітям доводиться долати труднощі адаптації до нової сім'ї;
  • Важливо також не допускати багаторазового переміщення дитини із сім'ї в сім'ю, забезпечувати адекватне сприйняття прийомними батьками проблем дитини. В іншому випадку проблеми дитини можуть ще більше загостритися і стануть на заваді вихованню.
- дитина, яка виховується у прийомній сім’ї, не позбавляється статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, за нею залишаються всі пільги, передбачені законодавством для таких категорій дітей; - між прийомними батьками та прийомними дітьми сімейних правовідносин не виникає;
- кандидати в прийомні батьки обов’язково проходять курс підготовки, розрахований на осмислення батьками проблем, пов’язаних із приходом у сім’ю нового вихованця;
- прийомні батьки у вирішенні проблем прийомної дитини співпрацюють із соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім’ї, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування прийомної сім’ї;
  • - прийомні діти мають право підтримувати контакти з біологічними батьками й іншими родичами в тому разі, якщо таке спілкування не суперечить інтересам дитини і не заборонені рішенням суду.
  • Проаналізувавши це питання, можна зробити висновок, що Львівщина хоч не є «лідером», але взяття на виховання дитину ще не перетворилося на масове явище. І причини тут бувають різні: хтось побоюється, що не знайде спільної мови з чужими дітьми, на когось впливають сусідські плітки, хтось переживає, що не впорається зі суто матеріальними труднощами, орієнтація на створення та підтримку сімейних форм
можна зробити наступні висновки:
Потреба змін існуючої опіки та піклування над дітьми в Україні є визнаною широким колом фахівців та державою. Свідченням того є створення та розвиток прийомної сім’ї та ДБСТ, подальше вдосконалення діяльності мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Запровадження в Україні інституту влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав у прийомні сім’ї зумовило потребу розробки відповідних технологій соціальної роботи. На сьогодні, функціонування цього інституту закріплено законодавчо, а практика влаштування цих дітей у формах ПС в країні щорічно поширюється.
  • Соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківської опіки в сучасних умовах набуває особливої значущості. Її реалізація залежить не тільки від сім’ї, а й від діяльності суспільних інститутів, які сприяють соціалізації, беруть участь у вихованні та навчанні дітей. Важливою умовою успіху на шляху реформування системи опіки та піклування, охорони дитинства є державна соціальна підтримка стосовно сім’ї та дітей. Держава як головний соціальний інститут повинна захищати права та інтереси дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
  • Основними нормативними актами, які забезпечують питання соціального захисту цієї категорії дітей є перш за все “Конституція України “, Сімейний кодекс України, Закони України “Про охорону дитинства” ,”Про освіту”, “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та інші .
  • Глибокі суспільні перетворення сьогодення є важливим чинником, який породжує низку проблем у сучасній українській сім’ї. Поширення сирітства – це наслідок того, що значна частина родин не змогла адаптуватися до нових соціально-економічних умов.
  • Причинами такого процесу є: погіршення матеріального становища сімей, ухиляння від виконання батьками батьківських обов’язків, збільшення кількості вихованців державних закладів опіки – все це призводить до поширення бездоглядності та безпритульності дітей.
  • Нормативно-правову базу з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування складають: Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, закони України, акти Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти України.
  • Загальні положення про опіку та піклування викладені в Цивільному кодексі України, а спеціальні положення щодо опіки та піклування над дітьми визначені у Сімейному кодексі України та Законі України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».
Центральним органом виконавчої влади, який координує питання опіки та піклуванні в Україні є Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини, що діє при Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорт. Цей орган влади діяльність органів і служб у справах дітей щодо усиновлення, опіки та піклування, які в свою чергу координують діяльність місцевих органів влади. Окремі питання стосовно соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування знаходяться також у віданні окремих державних органів.
  • Безпосереднє ведення справ та координація діяльності щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Правові основи їх діяльності визначаються законами України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 року № 20/95 (із змінами і доповненнями), «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та іншими нормативними документами.
Соціальний супровід – це специфічна діяльність соціального працівника (або групи), спрямована на створення необхідних соціально-психологічних умов розвитку прийомних дітей.
  • Створення ПС дозволяє вирішувати питання тимчасового влаштування долі дитини, батьки якої за певних обставин (хвороба, засудження тощо) певний проміжок часу не можуть займатися вихованням. У такому випадку дитина влаштовується до ПС на той проміжок часу, поки родина не справиться з проблемами, які не дозволяють біологічним батькам займатися дитиною, забезпечувати необхідний рівень життя й розвитку.
  • Соціальний супровід прийомних сімей здійснюється спеціалістами ЦСССДМ.
  • Соціальний працівник, який здійснює соціальний супровід, виступає посередником між представниками органів виконавчої влади і батьками-вихователями.
  • Технологія соціального супроводу визначена програмою «Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей» (наказ Держкомсім’я молодь від 1 жовтня 2002 р.).
  • Запровадження сімейних форм утримання дітей-сиріт ґрунтується на гуманістичних засадах педагогічної науки, психології та соціології і дозволяє вирішувати таку важливу проблему, як соціалізація особистості, позбавленої сімейного оточення та виховання.
  • Аналіз нормативної бази, що регулює влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в сім’ї громадян демонструє потребу в створенні і юридичному визначенні єдиного механізму державної системи соціального захисту таких дітей.
  • Переваги виховного потенціалу інноваційних форм опіки над дітьми, позбавленими батьківського піклування, пов’язані з природністю процесу виховання; емоційними контактами дитини з батьками-вихователями, що ґрунтується на довірі дитини до дорослих.
Розвиток прийомної опіки в Україні може покращити систему соціального захисту дітей з числа сиріт, оскільки в її основі лежить завдання допомогти кожному вихованцю, врахувавши його індивідуальні потреби.
  • Отже, прийомна сім'я, як прогресивна, нова і досить поширена в Україні форма виховання стосовно дітей-сиріт потребує особливої соціальної підтримки своєї діяльності з боку держави і громадських організацій, особливо під час карантинних заходів пов'язаних з COVID-19.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас