Ім'я файлу: Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 34кб.
Дата: 05.10.2020
скачати
Пов'язані файли:
Шакула Ганна 567 група Лаб3.docx
Розширення: docx
Розмір: 34кб.
Дата: 05.10.2020
скачати
Пов'язані файли:
Шакула Ганна 567 група Лаб3.docx
Міністерство освіти і науки України
Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського
Факультет «Педагогіки та психології»
Кафедра «Спеціальної освіти»
Реферат
на тему «Причини та загальна характеристика цукрового діабету»
з дисципліни «Основи психосоматики»
Виконала:
студентка 667 /б групи
Шакула Ганна Володимирівна
Миколаїв - 2020
Зміст
ВСТУП
Актуальність дослідження. На сьогоднішній день цукровий діабет є найпоширенішою гормональної патологією. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я більше 100 мільйонів чоловік на нашій планеті страждають цим захворюванням. Але навіть така величезна цифра не відображає реальний стан речей: адже число людей з цукровим діабетом, що протікає приховано, у 2-3 рази перевищує кількість виявлених хворих.
Відомо, що клінічним проявам цукрового діабету передує тривалий період, який протікає при повному стані здоров’я. Але в цей час в організмі вже відбуваються зміни і порушення, які в подальшому призводять до появи клінічних ознак захворювання (підвищений апетит, спрага, зниження маси тіла, запальні і гнійничкові захворювання шкіри та ін.)
Якщо діагноз «цукровий діабет» встановлений, необхідно відразу приступати до лікування та контролю захворювання, оскільки лікування та контроль діабету є нерозривним комплексом заходів, спрямованих на підтримання організму в нормальному стані. Якщо людина прагне, незважаючи на діабет, добре себе почувати, вести максимально повноцінне життя, зберігати працездатність і запобігти розвитку ускладнень, пов'язаних з діабетом, йому необхідно постійно домагатися гарного стану обміну речовин і підтримувати рівень глюкози в крові близьким до норми.
На жаль, профілактики цукрового діабету в повному сенсі цього слова не існує. Але сьогодні успішно розробляється система діагностики, за допомогою якої можна виявити можливість розвитку цукрового діабету на ранніх стадіях. Тому не випадково цій проблемі приділяється велика увага дослідників і практичних лікарів.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ.
1. Характеристика цукрового діабету як одного з найпоширеніших захворювань в світі.
Діабет цукровий, diabetes mellitus, цукрова хвороба, - захворювання, при якому у звичайних умовах життя і харчування хворий починає виділяти в сечі більш або менш значну кількість цукру. Термін «діабет» пов'язаний з уявленням про те, що нирки привертають до себе воду і пропускають її в сечу. Цукровий діабет інакше називається diabetes verus, тобто істинний. Таке визначення можна вважати цілком правильним, оскільки нецукровий діабет нічого спільного зі справжнім цукровим діабетом не має.
Цукровий діабет - це захворювання на все життя. Хворому доводиться постійно проявляти завзятість і самодисципліну, а це може психологічно надломити будь-кого. При лікуванні та догляді за хворими на цукровий діабет необхідні також наполегливість, людяність, обережний оптимізм, інакше не вдасться допомогти хворим подолати всі перешкоди на їхньому життєвому шляху.
Цукровий діабет виникає або при дефіциті, або при порушенні дії інсуліну. В обох випадках в крові підвищується концентрація глюкози (розвивається гіперглікемія), що поєднується з багатьма іншими метаболічними порушеннями: наприклад, при вираженому дефіциті інсуліну в крові зростає концентрація кетонових тіл.
1.1 Історія виникнення хвороби.
Слово «діабет» в перекладі з грецького означає «закінчення» і, отже, вираз «цукровий діабет» позначає, фактично, «стікаючи цукром» або «втрачає цукор», що відображає одну з характерних рис захворювання - втрату цукру з сечею. Ще в 100-му році нашої ери лікар Аретаіус писав: «Діабет - загадкова хвороба». Це висловлювання справедливо і сьогодні, тому причина діабету залишається багато в чому нез'ясованою і, особливо, його пізніх ускладнень.
У XVII столітті лікар Томас Вілліс вперше виявив солодкий присмак сечі у хворих діабетом, що потім використовувалося лікарями для діагностики цієї хвороби. У 1889 році Пауль Лангерганс виявив при мікроскопічному дослідженні підшлункової залози характерні скупчення клітин, які назвав «острівцями», але їх значення для організму пояснити не зміг. Мерінг і Мінковський в 1889 р. викликали у тварин цукровий діабет, видаливши підшлункову залозу. У 1921 р. дослідникам Бантінгу і Бесту вдалося отримати з тканини підшлункової залози інсулін, який у собаки з цукровим діабетом усував ознаки хвороби. У 1922 р. інсулін вперше був з успіхом використаний для лікування хворого цукровим діабетом. У 1960р. була встановлена хімічна структура інсуліну людини, в 1976р. з інсуліну свині був синтезований людський інсулін, а в 1979р. був здійснений повний синтез людського інсуліну методом генної інженерії.
1.2 Суть захворювання
При цукровому діабеті порушений обмін речовин, внаслідок недостатнього утворення власного інсуліну (діабету першого типу або тип I), або порушення його дії на тканини (діабет другого типу або тип II). Інсулін виробляється в підшлунковій залозі, яка розташована безпосередньо за шлунком, між селезінкою і петлею дванадцятипалої кишки. Вона важить 70-100г і, крім інсуліну, виробляє щодня панкреатичний сік, який надходить в дванадцятипалу кишку і відіграє важливу роль у перетравленні жирів, вуглеводів і білків.
Інсулін виробляється в так званих бета-клітинах, розташованих по всій залозі невеликими групами, які називаються «острівцями Лангерганса». У дорослої здорової людини є приблизно 1 мільйон таких острівців, загальна сумарна вага яких складає 1-2г. Поряд з бета-клітинами, в острівцях підшлункової залози розташовуються і, так звані, альфа-клітини, що виробляють гормон глюкагон, який діє в організмі протилежно інсуліну.
Інсулін - білкова молекула, що складається з двох амінокислотних ланцюжків і він відіграє центральну роль в обміні речовин людини. Біологічна дія інсуліну полягає, насамперед, у прискоренні засвоєння клітинами цукру. Зауважимо, що цукор в організмі представлений тільки молекулою глюкози. Глюкоза використовуються для отримання енергії, без якої органи і тканини не зможуть виконувати свої завдання. Поряд з цим, інсулін сприяє надходженню амінокислот в клітини, які є будівельним матеріалом для білкових молекул, тобто інсулін викликає і накопичення білка в організмі. Інсулін також зберігає і накопичує жир в організмі.
Якщо уявити клітину організму як маленький будинок з вхідними дверима і замком, тоді інсулін можна розглядати в ролі ключа до замка, який відкриває вхідні двері перед тим, як енергія у вигляді глюкози надійде в клітини організму, тобто в будинок.
1.3 Класифікація цукрового діабету.
Правильніше говорити про діабет, як про групу захворювань. Класифікація Світової організації охорони здоров’я (СООЗ) виділяє кілька його видів. Більшість хворих на діабет мають цукровий діабет І (інсулінзалежний) або ІІ (інсуліннезалежний) типу. Другий проявляється: а) у особин з нормальною масою тіла; б) з ожирінням.
Крім цього існують більш рідкісні, специфічні типи, на приклад, діабет, що розвинувся в результаті:
генетичних дефектів;
психосоматичних факторів;
хвороб підшлункової залози;
деяких ендокринних захворювань (гіпофіза, щитовидної залози);
застосування ряду лікарських препаратів.
Особливу групу становить діабет вагітних. Всі ці варіанти зустрічаються набагато рідше, ніж І і ІІ типи цукрового діабету.
Цукровий діабет першого типу (тип I) раніше називали діабетом молодих, а другого типу (тип II) - діабет літніх або дорослих. Поділ цукрового діабету на два типи пов'язано з тим, що, з одного боку, це різні, за своїм походженням, хвороби, а з іншого, вони мають спільну ознаку - підвищений вміст цукру в крові, що й об'єднує їх в одну хворобу - цукровий діабет . Якщо діабет першого типу - рідкісне захворювання, то діабет другого типу зустрічається досить часто.
Цукровий діабет I типу виникає, як вважають, у спадково схильних до нього осіб під впливом певних вірусних інфекцій і антитіл до бета-клітин (аутоімунне ураження).
Цукровий діабет II типу розвивається внаслідок вродженої, тобто успадкованої несприйнятливості тканин до біологічної дії інсуліну, що називається резистентністю до інсуліну.
Цукровий діабет як І, так і ІІ типу, - хронічні захворювання, при яких повне вилікування поки не можливо. Проте в даний час розроблені ефективні методи контролю і лікування діабету, і якщо дотримуватися цих сучасних методів, то захворювання не призводить до зниження тривалості життя чи до погіршення її якості.
Принципово важливим при цукровому діабеті є активна і грамотна участь хворого в лікувальному процесі. Для цього кожен хворий діабетом повинен, перш за все, володіти чималими знаннями про своє захворювання.
1.4 Симптоми цукрового діабету.
Характер розвитку і ступінь вираженості ознак (симптомів) цукрового діабету відрізняється для І і ІІ типів. Спочатку діабет ІІ типу може протікати непомітно. Часто зміни, які характерні для діабету, виявляються окуліста при огляді очного дна.
Існує комплекс ознак, характерних для цукрового діабету. Виразність симптомів залежить від ступеня зниження секреції інсуліну, тривалості захворювання та індивідуальних особливостей хворого. Такими симптомами є: підвищена спрага і часте сечовипускання в нічні години; сухість шкірних покривів; втрата ваги; судоми литкових м'язів; порушення зору; свербіж шкіри і слизових статевих органів.
Для дебюту цукрового діабету I типу характерне швидке погіршення самопочуття і більш виражені симптоми дегідратації організму. Такі хворі потребують термінового призначення препаратів інсуліну. Без адекватного лікування порушення всіх видів обміну речовин може призвести до небезпечного для життя стану - діабетичної коми. Це відбувається через нестачу в крові інсуліну, зниження проникнення глюкози всередину клітини і дефіциту енергії. Організм починає використовувати запаси енергії, що знаходяться в жирових депо. Так як цей процес відбувається дуже інтенсивно, то велика кількість «жиру» виходить в кров. Частина його в печінці перетворюється в кетонові тіла, які потрапляють в кров і надають токсичну дію на організм. Розвивається кетоацидотичний стан, без лікування призводить до діабетичної коми.
РОЗДІЛ ІІ. ДІАГНОСТИКА ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ У ХВОРИХ.
2. Діагностика цукрового діабету.
Цукровий діабет у всіх випадках діагностують лише за результатами визначення концентрації глюкози в крові у сертифікованій лабораторії.
Насамперед, діти батьків, хворих на цукровий діабет, повинні проходити спеціальне обстеження на виявлення у них схильності до розвитку діабету. Такі діти повинні бути виділені в групу особливої уваги (групу ризику).
Діагноз цукрового діабету може бути поставлений, якщо у пацієнта визначено не менше двох підвищених показників цукру крові. Ці показники повинні бути такими: рівень цукру натощак - більше 6,1 моль/л; «випадковий» рівень, тобто взятий в будь-який час дня - більше 11,1 моль/л. При сумнівних показниках як натощак, так і «випадкових», призначають спеціальний тест терпимості до глюкози. Для цього пацієнту дають випити розчин глюкози (75 г на 250мл води) і визначають цукор крові через дві години. Відповідним діабету вважають рівень більше 11,1 моль/л.
З метою ранньої діагностики використовується глюкозотолерантний тест та інші методи. Рівень наукових знань про патогенез цукрового діабету дозволяє дати деякі рекомендації. Вони є різними для діабету І і II типу.
2.1 Проба на терпимість до глюкози.
Пробу на терпимість до глюкози у звичайній клінічній практиці, як правило, не використовують, а проводять тільки при сумнівному діагнозі у молодих пацієнтів або для верифікації діагнозу у вагітних. Для отримання достовірних результатів пробу на терпимість до глюкози слід проводити вранці натощак; пацієнту слід під час забору крові спокійно сидіти, йому забороняється палити; протягом 3 днів перед проведенням проби він повинен дотримуватися звичайної, а не безвуглеводневої дієти. У період реконвалесценції (поступове відновлення здоров'я та сил) після захворювань і при тривалому постільному режимі результати проби можуть виявитися помилковими. Пробу проводять таким чином: натощаке вимірюють рівень глюкози в крові, дають обстежуваному випити 75 г глюкози, розчиненої в 250-300 мл води (для дітей - по 1,75 г на 1 кг ваги, але не більше 75 г).
2.2 Маркери для діагностики цукрового діабету на ранніх стадіях
Лікарям вже відомий перелік факторів ризику, які більше за інших сприяють розвитку діабету ІІ типу. Серед них обтяжена спадковість, надмірна вага та малорухливий спосіб життя. Зараз вчені з університету м. Уарвік, Великобританія, виявили маркери, за допомогою яких можна визначити ендотеліальну дисфункцію (зміни в клітинах, що вистилають судини) і субклінічний системне запалення. Ці показники допомагають виявити набагато більше людей, схильних до захворювання на цукровий діабет ІІ типу.
У дослідженні під керівництвом доктора Саверіо Стрейнджес (Saverio Stranges), професора кафедри серцево-судинної епідеміології в Медичній школі при Університеті р. Уарвік, Великобританія, команда визначала протеїн під назвою Nе-селектин, який є показником ендотеліальної дисфункції, а також число лейкоцитів і рівень альбуміну, що характеризують ступінь субклінічного запалення.
Вони виявили, що високий рівень E-селектину і лейкоцитів у комбінації з низьким рівнем сироваткового альбуміну визначали високий ступінь ризику розвитку діабету ІІ типу. За допомогою таких традиційних факторів ризику, як ожиріння або спадковість вдалося виявити тільки 65% всіх пацієнтів з високим ризиком розвитку даного захворювання. Додаткове використання трьох досліджуваних маркерів дозволило збільшити цей показник до 73%. Це дасть можливість лікарям частіше визначати цукровий діабет ІІ типу на більш ранніх стадіях розвитку.
Відкриття відповідає думці, що ці стани відіграють важливу роль у розвитку сахарного діабету ІІ типу. Ендотеліальна дисфункція також є ключовою причиною розвитку атеросклерозу. Результати дослідження дозволяють поглянути на проблему цукрового діабету з нового ракурсу, і можливо будуть сприяти розробці нових підходів у лікуванні та профілактиці цього захворювання.
РОЗДІЛ ІІІ. КОНТРОЛЬ РІВНЯ ЦУКРУ.
3. Контроль цукру
Основна умова профілактики ускладнень цукрового діабету (ЦД) - стабільна підтримка близького до нормального рівня глюкози крові. Тому досить частий самоконтроль глікемії і правильна оцінка отриманих результатів є дуже важливими для досягнення доброго стану обміну речовин пацієнтів, які страждають на ЦД. Самоконтроль в широкому сенсі слова - це облік хворими ЦД, що пройшли навчання, суб'єктивних відчуттів рівня глюкози крові, сечі та інших показників, а також режиму харчування і фізичної активності з метою прийняття самостійних терапевтичних рішень. Частіше використовується термін «самоконтроль» в вузькому сенсі - для позначення самоконтролю обміну речовин, тобто самостійного визначення хворими рівня глюкози в крові або сечі.
Для взяття крові хворим рекомендується використання спеціальних ланцетів або тонких голок від одноразових інсулінових шприців та шприц-ручок. Головне - щоб голка мала круглий перетин: при цьому травма шкіри набагато менше, укол менш хворобливий і ранка швидше заживає.
Традиційні ланцети-скарифікатори з трикутним кінчиком абсолютно не придатні для частого самоконтролю глікемії.
Існують пристрої для автоматичного проколу шкіри ланцетами (Softclix, Penlet та ін.). Зручність полягає в тому, що пацієнт може робити прокол, приставляючи пристрій до бічної поверхні кінчика пальця, яка є менш чутливою до болю.
Ланцети, як правило, додаються до глюкометрів - приладів для самостійного визначення рівня глюкози в крові.
Якщо діабет скомпенсовано недостатньо, то можлива поява в крові хворого значної кількості кетонів. Результат цього серйозного розлади обміну речовин називається кетоацидоз. Цей стан зазвичай розвивається повільно, і хворий завжди повинен бути готовий запобігти його розвитку введенням додаткових доз інсуліну. А для цього необхідно мати можливість отримувати своєчасно інформацію про рівень цукру в крові.
3.1 Контроль рівня цукру в сечі.
Дослідження сечі є непрямим шляхом визначення цукру в крові. Нирки будуть пропускати глюкозу в сечу, коли рівень глюкози перевищує нирковий поріг - понад 9-10 ммоль / л (162-180 мг / дл). Слід зазначити, що відсутність цукру в сечі говорить тільки про те, що його рівень в крові нижче згаданого, тобто кількість цукру в сечі не відображає його точну кількість в крові, в першу чергу при низькому рівні глюкози в крові.
Для правильної оцінки результату дослідження цукру в сечі, необхідно знати висоту ниркового порогу.
Якщо цукор крові відображає миттєве, в момент взяття крові, стан обміну, то цукор сечі - за час після останнього випорожнення сечового міхура.
Для регулярного визначення цукру в сечі українська фірма «Норма» понад 10 років випускає реактивно-індикаторні смужки «Глюкотест», що дозволяють визначати глюкозу в діапазоні концентрацій 0,1-2,0%. Даний метод визначення глюкози передбачає занурення в сечу реактивної зони тест-смужки і порівняння її кольору з контрольною колірною шкалою на упаковці «Глюкотест» після закінчення 2 хв. від початку аналізу. Визначаючи глюкозу в свіжозібраній сечі через 15-20 хв. після спорожнення сечового міхура, можна опосередковано оцінити рівень глікемії в даний момент.
Для самостійного визначення глюкози в сечі існують візуальні тест-смужки (Diabur-Test, Diastix, Уріглюк біосенсори АН). Незважаючи на їх дешевизну і простоту у використанні, вони мають ряд недоліків. Вимірювання глюкози в звичайної порції сечі відображає ті коливання концентрації глюкози крові, які були протягом декількох годин, поки ця сеча утворювалася в організмі. Тому не можна точно визначити рівень глюкози крові. Глюкоза в сечі з'являється лише при рівні її в крові вище 10 ммоль / л, і хворий не може бути спокійний, навіть якщо результати вимірювань негативні.
Коли хворий діабетом II типу лікується дієтою або крім дієти отримує цукрознижувальні таблетки і у нього нормальний нирковий поріг для глюкози, тоді часто буває достатнім для регулярного амбулаторного самоконтролю обміну досліджувати тільки рівень цукру в сечі.
Оскільки мета лікування при діабеті - стабільна підтримка близького до нормального рівня глюкози крові, самоконтроль по сечі є менш цінним.
3.2 Контроль вмісту ацетону.
При високому рівні глюкози крові, супутніх захворюваннях, особливо з підвищенням температури, при нудоті і блювоті, хворим на цукровий діабет необхідно контролювати ацетон (точніше - кетонові тіла) в сечі. Ацетон у крові і, відповідно у сечі, з'являється тоді, коли для отримання енергії організм замість вуглеводів використовує жири. Ацетон відносять до, так званих, кетонових тіл, який виробляється в організмі:
• При вираженому недоліку інсуліну
• На тлі швидкої втрати ваги
• Після тривалої гіпоглікемії.
Ацетон в сечі - сигнал тривоги. Контроль ацетону має важливе значення, так як його поява в сечі вказує на недостатню дозу інсуліну, а іноді, при ацетоні в ранковій або нічний порції сечі і головного болю вранці - на непомічена хворим нічну гіпоглікемію.
До недавнього часу в медицині зовсім не враховувався той факт, що в повітрі, що видихається людиною, присутній ацетон. Причому в досить неабияких кількостях - від 1 до 5 міліграмів на кубометр. До того ж ацетон у видихуваному повітрі з'являється набагато раніше, ніж у сечі. Його концентрація створюється в організмі за рахунок неповного окислення жирів і білків. В результаті утворюється енергія, недолік якої і призводить найчастіше до такої серйозної хвороби, як цукровий діабет. Говорячи простою мовою, наявності пряма залежність між цією хворобою і змістом ацетону в повітрі, що видихається людиною. Цей висновок і був покладений в основу створення приладу, який називається сенсорним газоаналізатором, або ацетономером.
Ацетон у складі видихуваного повітря є компонентом, який присутній в видиху будь-якої людини. Концентрація ацетону у здорових людей не перевищує 3-5 мг/м3. Концентрація глюкози в крові, виміряна паралельно, становить 4-8 ммоль / л.l Ацетон в сечі при використанні традиційних методів визначення не ідентифікується. У людей, що хворіють на цукровий діабет, концентрація ацетону сягає 8-10 мг/м3 при нормальному вмісті глюкози в крові 4-8 ммоль / л.
Ацетон зазвичай з'являється в крові та сечі тоді, коли рівень глюкози в крові перевищує 14,5-16 ммоль / л або в сечі виявляється більше 2-3% цукру в перебігу декількох днів. При отриманні таких результатів хворий обов'язково повинен перевірити сечу на вміст у ній ацетону.
У сечі може з'являтися і так званий «голодний» ацетон - це відбувається після стану гіпоглікемії. Існують реактивно-індикаторні смужки для визначення кетонів у сечі. Для цього існує безліч тест-смужок: Ketur-Test, Урікет, Keto-Diastix (останні поєднують визначення глюкози і ацетону), «Ацетонтест» (вони працюють за тим же принципом, що і «Глюкотест»)
ВИСНОВКИ
Вище викладений матеріал дозволяє зробити наступні висновки:
1. На сьогоднішній день медицина має у своєму розпорядженні значний арсеналом засобів діагностики цукрового діабету.
2. Існує два основних види засобів діагностики рівня цукру в крові:
• тест-смужки, за якими результат оцінюється візуально;
• компактні прилади-глюкометри, що видають результат вимірювання у вигляді цифри на дисплеї.
3. На сьогодні запропоновано велике число різноманітних глюкометрів, які використовують один з нижченаведених методів вимірювання цукру крові.
4. Дослідження крові на вміст цукру є найбільш точним методом, що відображає конкретний рівень глікемії в даний момент.
5. Коли, що і як часто повинен перевіряти пацієнт залежить від типу діабету, ступеня тяжкості хвороби, способу лікування та індивідуальних терапевтичних цілей. Слід пам'ятати, що сенс самоконтролю - не тільки в періодичній перевірці рівня глюкози крові, але і в правильній оцінці результатів, плануванні певних дій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Уоткинс П.Дж. Сахарный диабет / 2-е изд. - Пер. с англ. М.: Издательство БИНОМ, 2006.
Дедов И.И. и др., Эндокринология. Учебник, Медицина, 2000 – 10с
И.И. Дедов, Е.В. Суркова, А.Ю. Майоров Cахарный діабет 2 типа: Москва 200. – 5с.
И.И. Дедов, Е.В. Суркова, А.Ю. Майоров Cахарный діабет 2 типа: Москва 200.
И.И. Дедов, А.Ю. Майоров, Е.В. Суркова Cахарный диабет 1 типа МОСКВА 2005.
Уоткинс П.Дж. Сахарный диабет / 2-е изд. - Пер. с англ. М.: Издательство БИНОМ, 2006. - 134с.
Мазовецкий А.Г., Великов В.К. Сахарний диабет /серия: Библиотека практческого врача/ Издательство: М.: Медицина, 1987.
Астахов Ю.С., Благосклонная Я.В., Панов А.В. и др. Поздние Портативные системы самоконтроля и лабораторный анализ концентрации глюкозы в крови. Сравнительное исследование.. – СПб – 2006.
Определение и диагностика сахарного диабета и промежуточных гипергликемий: отчет совета ВОЗ/МФД /перевод на русский Абсходжаевой Л.С. под редакцией проф. Исмаилова С.И. – 2007.