Ім'я файлу: К.р Неврологічні основи логопедії.doc
Розширення: doc
Розмір: 87кб.
Дата: 03.06.2020
скачати

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Запорізька політехніка»

КАФЕДРА СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ

(найменування кафедри)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з НЕВРОЛОГІЧНИХ ОСНОВ ЛОГОПЕДІЇ

(назва дисципліни)

на тему: Причини мовленнєвих порушень

Студента (ки) __1__групи

спеціальності _016 Спеціальна освіта______________________

освітня програма (спеціалізація)______________________

__Потапової О.О___________________ (прізвище та ініціали)
Керівник _ Анна Аркадіївна__________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

2019 рік


Зміст
Вступ

  1. Внутрішні (ендогенні) причини мовних порушень

  2. Зовнішні (екзогенні) причини мовних порушень

Висновок

Список використаної літератури

Вступ
Як складна функціональна система, мовлення містить багато аферентних та еферентних ланок. У мовленнєвій функціональній системі беруть участь усі аналізатори: слуховий, зоровий, шкірно-кінестетичний, руховий та ін. Тому організація мовлення дуже складна, а порушення мовлення – різноманітні за характером залежно від того, яка з ланок мовленнєвої системи постраждала в результаті мозкового ураження.

Мовленнєвий процес здійснюється у складній системі єдності різних рівнів нервової системи (кори, підкіркових утворень, провідних шляхів, ядер черепно-мозкових нервів) і органів дихання, фонації та артикуляції.

Мовлення розвивається як самостійна функціональна система на базі умовно-рефлекторної діяльності. Для розвитку мовлення дитини необхідний певний рівень дозрівання кіркових структур і дія навколишнього середовища, а саме оптимальні зорові, слухові і тактильні подразнення.

Завдяки поєднанню подразників, що приходять до кори головного мозку одночасно, формуються зв’язки між частками мозку. На основі цих зв’язків у подальшому розвивається сприйняття і відтворення мови. Тому для маленької дитини таке важливе мовленнєве середовище.

Усі рухи артикуляційних органів, верхніх і нижніх кінцівок фіксуються в тім’яній частині мозку і визначаються як заучені рухи – праксис. Між слуховим і зоровим відділом мозку утворюються внутрішні зв’язки, що є основою формування пасивного словника – засвоєння назв навколишніх предметів.

Мовленнєвий акт, як і інші прояви вищої нервової діяльності, має рефлекторний характер, в якому беруть участь багато рівнів нервової системи.

Вищим відділом, що обумовлює формування мовлення, є кора головного мозку, кожний відділ якої виконує свою функцію.

Імпульс до мовлення подається з кори головного мозку, а реалізується на периферії. У його реалізації беруть участь органи дихання, голосоутворення, артикуляції, які тісно пов’язані між собою.

Мовленнєві порушення можуть мати як центральний, так і периферичний характер. Центральний, якщо хвороботворний вплив зачепив той чи інший відділ центральної нервової системи і спричинив порушення мовлення.

Периферичне порушення мовлення у тих випадках, коли виявляються аномалії в будові периферичного мовного апарату.

Усі психічні процеси розвиваються з прямою участю мовлення, тому його порушення часто пов'язане з різними за характером і глибиною відхиленнями. За відсутності своєчасної допомоги з боку педагогів, медиків, батьків у більшості дітей мовленнєві дефекти ускладнюються патохарактерологічним розвитком особистості, можливі агресивність, надмірна розгальмованість, підвищується виснажливість нервової системи, спостерігається дефіцит уваги, порушення рухових функцій, пам'ять і працездатність знижуються. Причини порушень формування мовленнєвого розвитку дітей найрізноманітніші. М. Хватцев вперше розділив їх на зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні), особливо підкресливши їх тісну взаємодію. Він також виділив органічні (анатомо-фізіологічні, морфологічні), функціональні (психогенні), соціально-психологічні і психоневрологічні причини. До групи органічних причин відносять внутріутробну патологію, яка призводить до порушення розвитку плоду

Під причиною порушень мови в логопедії розуміють вплив на організм зовнішнього або внутрішнього шкідливого фактора або їх взаємодії, які визначають специфіку мовного розладу і без яких останнє не може виникнути. Таким чином, існує дві групи причин, що призводить до порушень мови: внутрішні (ендогенні) і зовнішні (екзогенні). Зупинюся детальніше на кожній групі причин.

 

 

2.Внутрішні (ендогенні) причини мовних порушень

Залежно від часу впливу цих факторів виділяють внутрішньоутробну патологію (дія в період внутрішньоутробного розвитку). Внутрішньоутробна патологія часто поєднується з пошкодженням нервової системи дитини при пологах. Такі ураження нервової системи дитини об'єднують різні патологічні стани, зумовлені впливом на плід шкідливих факторів у внутрішньоутробному періоді, під час пологів і в перші дні після народження. Сюди відносяться:

  • Захворювання матері під час вагітності (серцеві захворювання, захворювання печінки, нирок, легеневі захворювання діабет, гіпотонія, позитивна антиглобулінова проба, інфекційні захворювання сечового тракту) загальні захворювання, що вимагають лікування.

  • Алергії матері.

  • Перенесені переливання кров.

  • Токсикоз вагітності, не залежно від терміну вагітності.

  • Імунологічна несумісність крові матері та плоду (по резус-фактору, системі АВО і інших антигенів еритроцитів

  • Різноманітна акушерська патологія (вузький таз, затяжні або стрімкі пологи, передчасне відходження вод, обвиття пуповиною, неправильне передлежання плода багатоплідна вагітність, багатоводдя, недостатність плаценти).

  • Куріння під час вагітності, вживання алкоголю..

  • Стан після лікування безпліддя, передчасних пологів (до кінця 37 тижня вагітності), ускладнених пологів (кесаревого розтину), 2 і більше викиднів (абортів).

  • Короткий проміжок між двома вагітностями (менше 1 року).

  • Маленький зріст майбутньої матері.

  • Аномалії скелета (порушення постави матері

  • Вагітності до досягнення 18 років або після 40 років.

  • Особливі психічні навантаження (сімейного або професійного характеру), навантаження соціального характеру (економічні та матеріальні труднощі, проблеми інтеграції).

  • це порушення у будові артикуляційного апарату: неправильний прикус, порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів тощо.

Основні причини пошкодження нервової системи - гіпоксія і родова травма.

Гіпоксія - це недостатнє постачання киснем тканин плаценти і плода. Причиною гіпоксії плода можуть бути:

- Вади серця у матері;

- Бронхіти, пов'язані з курінням під час вагітності;

- Ранні токсикози (від 4 тижнів до 4 місяців);

- Гістози;

- Патологія пуповини, вузли на ній, занадто коротка пуповина.

Родова травма - це місцеве пошкодження плоду, викликане механічним впливом безпосередньо на плід під час пологів. Поняття родової травми включає в себе сукупність первинних ушкоджень тканин новонародженого в результаті надмірного впливу на них в момент пологів і подальшої реакції організму.  Серед всіляких пошкоджень, що сталися під час пологів, лідируючі позиції за частотою виникнення і ризику для життя займають травми шиї та голови. Що безпосередньо впливає на розвиток нервової діяльності і психічних функцій, а саме, недорозвиненість мовленнєвої функції. За даними М. Шабалова (2002) родова травма зустрічається у 47% дітей з вираженими мовленнєвими порушеннями. У дітей, які народилися в тяжкій асфіксії, терміни появи першого лепету й перших слів запізнюються на 3-6 місяців. У перший рік життя дитини особливо інтенсивно формуються рухові навички і основи психічної діяльності, а також закладаються основи здоров'я. Вплив соматичної патології на мовленнєвий розвиток досліджували С. Бенілова, О. Волкова, О. Гончарова, О. Груздєв, Т. Набієва, О. Українець, О. Фурєєва, та ін.

3. Зовнішні (екзогенні) причини мовних порушень

Для нормального мовного розвитку дитини спілкування має бути значущим, проходити на емоційному позитивному тлі і спонукати до відповіді. Йому недостатньо просто чути звуки (радіо, телевізор, магнітофон), необхідно, насамперед, пряме спілкування з дорослими на основі характерної для даного вікового етапу провідною форми діяльності. Важливим стимулом розвитку мови є зміна форми спілкування дитини з дорослим. Так, якщо не відбувається заміна емоційного спілкування, характерного для 1 року життя, на предметно-дієве спілкування з 2-3-річною дитиною, то з'являється серйозна загроза виникнення затримки психічного розвитку. Мова дитини порушується і затримується в відсутність емоційного позитивно оточення.

Мова розвивається по наслідуванню, тому деякі мовні порушення (заїкання, нечіткість вимови, порушення темпу мови) можуть мати в своїй основі наслідування. Діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних. Причиною неправильної  звуковимови є - недоліки слухового сприймання звуків: це порушення пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю.

Мовні порушення часто можуть виникати при різних психічних травмах (переляк, переживання у зв'язку з розлукою з близькими людьми, тривала психотравматична ситуація в сім'ї). Це затримує розвиток мови, а в ряді випадків, особливо при гострих психічних травмах, викликає у дитини, психогенні мовні розлади: мутизм (повна відмова від мовного спілкування), невротичне заїкання.

Також впливає загальна фізична слабкість організму, незрілість, обумовлена недоношеністю, рахіт. Різні порушення обміну речовин, захворювання внутрішніх органів. Госпіталізм.

Багатомовність у сім'ї теж призводить до затримці чи порушенню мовленнєвого розвитку.

Висновок

На закінчення хочу зробити висновок: будь-яке загальне або нервово-психічне захворювання дитини перших років життя зазвичай супроводжується порушенням мовного розвитку. Психологами, логопедами та педагогами дошкільних закладів відзначається значне зростання кількості звернень по логопедичну допомогу, що вимагає здійснення комплексних заходів із раннього виявлення малят з порушеннями мовленнєвого розвитку. Для успішної корекційно-логопедичної роботи з дітьми цієї категорії особливо важливим є знання причин і характеру мовленнєвих порушень. Аналіз наукової літератури з проблем мовленнєвої патології, етіології та генезу мовленнєвих розладів свідчить: порушення мовленнєвого розвитку є однією з найпоширеніших проблем психофізичного розвитку дітей раннього дошкільного віку, що доводить актуальність обраної теми дослідження. Досягнення в галузях біології, ембріології, теоретичної медицини, медичної генетики, імунології та інших дисциплін упродовж останніх десятиліть дозволяють поглибити уявлення про етіологію мовленнєвих розладів та визначають значення екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) факторів їх виникнення.

Таким чином, все вищесказане дозволяє зробити висновок про те, що знання про найсуттєвіші причини, через які виникають проблеми мовленнєвого розвитку дитини, дають можливість вчасно виявити, попередити, спрогнозувати та визначити основний напрям і зміст реабілітаційної роботи з такими категоріями дітей та їх сім'ями. Логопеду необхідно знати структуру, патогенез або анатомо-фізіологічні особливості, які обумовлюють дефект розвитку, а саме мовленнєвий розлад. Тільки за цих умов логопедичні заходи можуть бути диференційованими, науково обгрунтованими і найбільш ефективними. Подальше коло досліджень цієї проблеми може бути спрямоване на виявлення і детальнішу класифікацію чинників, несприятливих для повноцінного мовленнєвого розвитку, що дозволить краще зрозуміти причини виникнення мовленнєвої патології у дитячому віці.

Список використаної літератури
1. Астапов В.М. Введение в дефектологию с основами нейро- и патопсихологии/ В.М. Астапов. – М.: Международная педагогическая академия, 1994. – 216 с. 2. 2.Берник Т.Л. До проблеми історії вивчення логопедичної допомоги дітям України/ Т.Л. Берник// Дефектологія. – 2003. – № 2. – С. 52-55.

3. Волкова Л.С..Логопедия: учебник для студ. дефект. фак. пед. вузов / Л.С. Волкова. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Владос, 2004. – 704 с.

4. Жукова О.С. Малыш учится говорить. От рождения до трех лет/ О.С. Жукова, В.П. Балобанова. – СПб.: Издательский Дом «Нева», 2006. – 96 с.

5. Резцова Е.Ю. Современные представления о факторах риска в генезе речевых расстройств дошкольников / Е.Ю. Резцова, А.М. Черных// Новые исследования, – 2010. – № 23. – Т. 1. – С.95-115.

6. Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний словник / .М.:Владос,2004.-532с.

7.Шеремет М.К.Логопедія:підручник/ За ред. М.К. Шеремет.- Вид. 5-те,-Київ: Видавничий дім «Слово», 2018.-856с.






скачати

© Усі права захищені
написати до нас