Ім'я файлу: ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 924кб.
Дата: 04.05.2020
скачати
ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА
Лелявська Софія
ПР.б 3.1
План
  • Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення
  • Роль і місце прибутку в економіці підприємства
  • Визначення загальної величини прибутку
Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення
Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві
Сміт трактував прибуток як:
  • закономірний результат продуктивності капіталу;
  • винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;
  • вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.
  • У Законі України "Про підприємства в Україні" записано:
  • "Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який... здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)... На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів і господарської діяльності є прибуток (доход)". Цими нормативними положеннями визначається роль і місце прибутку в економіці підприємства
  • Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.
Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не співпадає з бухгалтерським обліком прибутку. Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:
  • нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
  • розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;
  • впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
  • зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);
  • грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;
  • зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
Визначення загальної величини прибутку
Прибуток, який визначається у бухгалтерському обліку підприємств, складається з:
  • прибутку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);
  • прибутку (або збитку) від іншої реалізації;
  • прибутку, отриманого від здійснення підприємством корпоративних прав (у тому числі у вигляді дивідендів на придбані акції акціонерних товариств, процентів на внески до статутних фондів спільних підприємств);
  • прибутку (або збитку) від інших позареалізаційних операцій
  • Прибуток від реалізації товарної продукції—це різниця між оптовою (договірною або регульованою, без ПДВ і акцизного збору) ціною реалізованої продукції і її собівартістю. Наприклад, на виріб "А", який не є підакцизним, тобто такий, що не обкладається акцизним збором, встановлена договірна ціна (без ПДВ) 2,40 грн., повна собівартість виробу становить 1,98 грн. Виручка від його реалізації дорівнює 2,40 х 1,20 (20 відсотків —ПДВ), тобто 2,88 грн. Прибуток від реалізації виробу "А" складає 0,42 грн. (2,40 —1,98).
На собівартість товарної продукції підприємства зобов'язані відносити всі витрати на виробництво згідно з чинним законодавством. В даний час воно встановлює перелік витрат виробництва, що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), за 5-ма групами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, інші витрати (включаючи витрати на реалізацію продукції, а також податки, збори, інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством). У складі третьої та п'ятої з цих груп є, зокрема, витрати підприємства на створення таких загальнодержавних цільових фондів:
  • Пенсійний фонд України;
  • Фонд соціального страхування України;
  • Фонд коштів на випадок безробіття;
  • Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи;
  • Державний інноваційний фонд;
  • Державний фонд сприяння конверсії;
  • Фонд коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних шляхів загального користування.
Відрахування у перші чотири зазначених вище фонди підприємства здійснюють пропорційно до загального фонду оплати праці, включаючи премії, усі види заохочень праці робітників і службовців підприємств, на які нараховуються страхові внески згідно з чинним законодавством (пропорційно, але не за рахунок фонду оплати праці!). До Пенсійного фонду України підприємства всіх форм власності вносять збори у розмірі 32 відсотки від фонду оплати праці, до Фонду соціального страхування України — 4 відсотки (обидва ці фонди функціонують поза Державним бюджетом); у доход Державного бюджету вноситься збір коштів на випадок безробіття (1,5 відсотка від фонду оплати праці) і у Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи (10 відсотків від фонду оплати праці). Відрахування коштів підприємств у інші загальнодержавні фонди здійснюються згідно з положеннями про ці фонди.
В законодавчому порядку встановлюються також витрати і втрати, що безпосередньо відносяться на зменшення прибутку підприємств, як-то: витрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природного убутку, якщо не встановлено винуватців, збитки від простоїв через внутрішньовиробничі і зовнішні причини, некомпенсовані збитки від стихійного лиха, суми дебіторської заборгованості, термін позовної давності яких минув та ін. Повна собівартість реалізованої продукції включає також комерційні витрати (витрати, пов'язані з реалізацією продукції). ДЯКУЮ ЗА УВАГУ

скачати

© Усі права захищені
написати до нас