Ім'я файлу: (3 і 4 питання) Економічна теорія.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 11.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Дз 4.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 11.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Дз 4.docx
Економічна теорія
3.Сутність та види прибутку в економічній теорії.
Прибуток – грошовий вираз основної частини фінансових накопичень, які створюють підприємствами будь-якої форми власності.
Прибуток характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності.
Характеристика:
- прибуток є формою доходу підприємця від визначеної форми діяльності
- прибуток є формою доходу підприємця, який поклав свій капітал з ціллю досягнення певного комерційного успіху
- прибуток не є гарантуючим доходом підприємця
- прибуток не характеризує весь дохід отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки ту його частину, яка вже очищена від затрат
- прибуток є вартісним показником виражений в грошовій формі.
Фактори які впливають на величину прибутку:
Екстенсивні – відображають об’єм вироблених ресурсів, їх використання в часі, а також не продуктивне використання цих ресурсів (зміна кількості працівників, зміна тривалості робочого дня )
Інтенсивні – відображають ефективне використання ресурсів ( підвищення кваліфікації працівників, продуктивність обладнання )
Сутність прибутку як економічної категорії розкривається через функції, які він виконує у господарський діяльності. Основні з них такі: облікова, розподільча, стимулювальна.
Облікова функція прибутку полягає в тому, що він необхідний елемент ціни товару. Отже, як і ціна, прибуток є засобом обліку суспільно необхідних витрат праці, що потрібні для забезпечення розширеного відтворення. Саме такий облік дає змогу визначити оцінку ефективності господарської діяльності підприємства. Тобто, прибуток є економічним показником оцінки господарської діяльності підприємницьких структур.
Розподільча функція прибутку полягає в тому, що через прибуток здійснюється регулювання розподілу ресурсів і доходів між суб'єктами господарської діяльності та галузями економіки.
Стимулювальна функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як в інтересах суб'єктів підприємництва, так і в інтересах їхніх працівників. Прибуток одночасно є і кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства, і основним елементом його фінансових ресурсів, які необхідні для забезпечення розширення виробництва, науково-технічного і соціального заохочення працівників, виплати дивідендів, формування резервів тощо.
Отже, прибуток в ринковій економіці є головною метою і найважливішим критерієм ефективності господарської діяльності підприємницьких структур. Водночас прибуток є основним джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, формування дохідної бази бюджетних ресурсів різних рівнів, позабюджетних та благодійних фондів.
Залежно від розмірів підприємства прибуток характеризується:
мінімальний прибуток - це прибуток, розмір якого після сплати податків задовольняє власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал, тобто кількісно мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої потенційної ставки банків по депозитах;
цільовий прибуток - це прибуток, який визначає цільову функцію діяльності підприємства та залежить від обраної стратегії. Він може бути нормальним --тобто прибуток який відповідає нормі прибутку на капітал, що склався на ринку. Також необхідним - тобто та необхідна сума прибутку, яка відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий та соціальний розвиток;
максимальний прибуток - це прибуток, який пов'язаний з реалізацією продукції - максимальний прибуток підприємство отримує при такому обсязі діяльності, коли граничні доходи дорівнюють граничним витратам, тобто граничні доходи (витрати) ростуть відповідно до рості обсягів виробництва.
4.Амортизація основних засобів.
Як відомо, підприємства, організації та інші юридичні особи (далі – підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ), що мають на балансі основні засоби, мають щомісяця амортизувати їх вартість і відображати в бухгалтерському обліку. У цій статті розглянемо особливості нарахування амортизації та відображення її в бухгалтерському обліку.
Основні зауваження перед початком амортизації
Об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (крім вартості землі та незавершених капітальних інвестицій) (п. 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92 (зареєстровано в Мін'юсті України 18.05.2000 р. за № 288/4509, зі змінами та доповненнями, за текстом – ПБО 7)).
Вартість, яка амортизується, – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів, за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку передбачається отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).
| Приклад 1 |
| Первісна вартість об'єкта основних засобів становить 5000 грн. Після закінчення строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів передбачається отримати 500 грн. (без ПДВ). Витрати, пов'язані з продажем – 100 грн. Ліквідаційна вартість становитиме 400 грн. Вартість, що амортизується, – 4600 грн. (5000 – 400). |
Згідно з п. 24 ПБО 7 при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:
очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
фізичний та моральний знос, що передбачається;
правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта тощо.
| Приклад 2 |
| Підприємство придбало автомобіль, гарантійний період експлуатації якого становить три роки або 100000 км пробігу залежно від того, що настане раніше. Передбачається використовувати цей автомобіль шість років. |
Підприємство може встановити строк корисного використання (експлуатації) автомобіля виходячи з передбачуваного строку його експлуатації – шість років, незважаючи на гарантійний період експлуатації.
| Приклад 3 |
| Підприємство придбало комп'ютер. Через три роки він морально застаріє й експлуатувати його буде недоцільно, хоча технічно комп'ютер буде ще цілком придатним для експлуатації. |
Підприємство може встановити строк корисного використання (експлуатації) комп'ютера виходячи з його морального зносу – 4 роки.
| Приклад 4 |
| Підприємство придбало комп'ютер. За власним досвідом, передбачається експлуатувати його до повного фізичного зносу – приблизно сім років. |
Підприємство може встановити строк корисного використання (експлуатації) комп'ютера виходячи з його фізичного зносу – 7 років.
Виникає питання: хто та як повинен визначати строк корисного використання, ліквідаційну вартість, метод амортизації?
Згідно з п. 23 ПБО 7 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який установлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням передбаченого способу отримання економічних вигід від його використання (п. 28 ПБО 7).
Як зазначено в листі Мінфіну України «Про облікову політику» від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793, розпорядчий документ (здебільшого наказ) про облікову політику підприємства має визначати застосування методів амортизації необоротних активів.
Слід урахувати, що введення об'єктів основних засобів в експлуатацію здійснюється призначеною на підприємстві комісією та оформляється Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма № ОЗ-1).
Отже, визначати строк корисного використання, ліквідаційну вартість повинна комісія з введення об'єктів основних засобів в експлуатацію в Акті приймання-передачі. При цьому орієнтуватися комісія має на розпорядчий документ підприємства про облікову політику. Водночас метод амортизації передбачається наказом про облікову політику. Наприклад, якщо таким документом визначено, що підприємство застосовує прямолінійний метод, комісія не може встановити інший метод.
Методи амортизації
Згідно з п. 26 ПБО 7 амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:
прямолінійного;
зменшення залишкової вартості;
прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивного;
виробничого;
так званого податкового – передбаченого податковим законодавством.
Ці методи розглянемо детальніше.
Амортизація інших необоротних матеріальних активів
Амортизація інших необоротних матеріальних активів може нараховуватися за прямолінійним або виробничим методом (див. п. 27 ПБО 7).
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта:
у розмірі 50 % його вартості, яка амортизується, та решти (50 %) вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом (умовно назвемо його «50 % / 50 %») або 100 % його вартості (умовно назвемо його «100 %»).
| Приклад 5 |
| Підприємство придбало актив, який віднесло до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Його вартість, яка амортизується, становить 600 грн. Актив введено в експлуатацію у січні 2009 р., вибуває (ліквідується) він у квітні 2010 р. Підприємство застосовує метод амортизації «50 % / 50 %». |
У січні 2009 р. буде нараховано амортизацію 300 грн. (600 х 50 %), у квітні 2010 р. – 300 грн. (600 х 50 %).
| Приклад 6 |
| Початкові дані прикладу 5. Підприємство застосовує метод амортизації «100 %». |
У січні 2009 р. буде нараховано амортизацію 600 грн.
| Приклад 7 (початкові умови) |
| Для полегшення сприйняття матеріалу приймемо для всіх наступних прикладів, які ілюструватимуть застосування методів амортизації основних засобів, однакові початкові умови: первісна вартість об'єкта основних засобів – 5000 грн.; ліквідаційна вартість – 400 грн.; вартість, яка амортизується, – 4600 грн. (5000 – 400); строк корисного використання – 3 роки; загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який передбачається виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів – 300 000 одиниць. |
Прямолінійний метод
Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів (частина перша п. 26 ПБО 7):