Ім'я файлу: осімініння корів.docx
Розширення: docx
Розмір: 217кб.
Дата: 25.10.2021
скачати

Введення сперми у статеві органи самок є завершальним і найважливішим етапом роботи у багатоступінчастому ланцюгу заходів з штучного осіменіння тварин. Техніка штучного осіменіння тварин розроблена на основі вивчення фізіологічних процесів, що відбуваються у статевих органах самки під час природного парування.

Успіх штучного осіменіння залежить від правильного вибору часу осіменіння, від якості та кількості введеної сперми, способу і місця її введення, від дотримання ветеринарно-санітарних правил у роботі і, безумовно, від фізіологічного стану статевих органів самки.

При виборі оптимального часу осіменіння самки враховують такі обставини:

- по-перше, яйцеклітина володіє обмеженою здатністю до запліднення, що вимірюється 6–10-ма годинами. Після цього у ній розпочинаються дегенеративні зміни, що збільшують ризик виникнення патологічних відхилень у розвитку зародка чи просто викликають його смерть. Отже, до появи яйцеклітини у яйцепроводі, там уже повинні бути спермії;

- по-друге, проникнути у яйцеклітину можуть лише дозрілі (капацитовані) спермії, для чого потрібно 5–6 годин перебування їх у геніталіях самки. Тобто, спермії мають бути введені у статеві органи самки не пізніше, як за 5–6 годин до появи там яйцеклітини;

- по-третє, при природному осіменінні спермії зберігають свою живучість у статевих органах самки від 24 до 48 годин, тоді як живучість тут сперміїв розрідженої чи заморожено-розмороженої сперми становить близько 12 годин, а тому вводити таку сперму у геніталії самки слід не пізніше, як за 12 годин до очікуваної овуляції.

Овуляція у корів та телиць відбувається через 10–15 годин після закінчення охоти,у 80 % корів – рано-вранці (3–5 година ранку).

Оптимальним часом осіменіння корів та телиць є кінець статевої охоти, а у двох третин корів вона триває лише 12 годин, а тому, якщо вона розпочалася вранці, то осіменяти таких корів слід о 17–19-й годині, якщо ж вона розпочалася ввечері, то таких корів осіменяють вранці наступного дня.

У даний час існує два методи штучного осіменіння:

- поза організмом – застосовується у риб (ікру та молочко змішують у спеціальних посудинах і витримують при відповідній температурі);

- у організмі самки – застосовується у всіх видів тварин та птахів у інтрагенітальній формі (введення сперми у статеві шляхи) чи інтраабдомінальній (введення сперми у черевну порожнину через прокол черевної стінки в напрямку лійки яйцепроводу).

При опрацюванні техніки інтрагенітального штучного осіменіння були запропоновані такі методи введення сперми:

1. Піхвовий метод – сперму вводять у піхву або на шийку матки без застосування піхвового дзеркала. Застосовується зараз рідко, лише у молодих овець та телиць звузькою піхвою та кролиць.

2. Цервікальний метод – сперму вводять безпосередньо у канал шийки матки. Цей метод є основним при осіменінні рогатої худоби.

3. Матковий метод – сперму вводять у порожнину матки.

4. Трубний (яйцепровідний) метод – застосовується у птахів. Довгим катетером через розширювач клоаки сперму вводять у яйцепровід.

При виборі методу штучного осіменіння враховують вид тварини, тип її природного осіменіння та виживання сперміїв у окремих ділянках її статевої системи. Так, велика рогата худоба відноситься до тварин з піхвовим типом природного осіменіння, проте, враховуючи погане виживання сперміїв у піхві та несприятливі умови для проходження їх звідтіль до яйцепроводу (з декількох мільярдів введених сперміїв досягають яйцепроводу лише кілька десятків тисяч), при штучному осіменінні цих тварин сперму вводять у канал шийки матки, де виживання сперміїв найвище. Піхвовий метод осіменіння застосовують у них, як виняток, у тих випадках, коли неможливо ввести велике піхвове дзеркало у вузьку піхву або коли шийка матки недостатньо розкрита.

У тварин з матковим типом природного осіменіння (коні, свині) при штучному осіменінні сперму вводять у матку, оскільки велика доза сперми, необхідна для цих тварин, не поміститься у шийці матки, а по-друге, сперміям однаково необхідно проходити у яйцепроводи через матку, тому немає сенсу переміщати їх з природного місця введення у зворотному напрямку.

Ефективність осіменіння залежить не тільки від місця введення сперми, а й від її дози, тому при застосуванні піхвового методу осіменіння дозу сперми збільшують у 2–3 рази, а при цервікальному, навпаки, зменшують. Слід мати на увазі, що збільшення дози сперми при цервікальному методі осіменіння викликає подразнення нервових елементів шийки матки, внаслідок чого наступає активна гіперемія її слизової оболонки з виходом лейкоцитів, злущуванням епітелію та посиленням м’язових скорочень, що негативно позначається на виживанні сперміїв та їх запліднюючій здатності.

При всіх методах осіменіння слід дотримуватись таких правил:

- в першу чергу необхідно правильно встановити наявність тічки та охоти у тварини і вибрати оптимальний час для осіменіння;

- під час осіменіння слід суворо дотримуватись асептики та антисептики, не допустити занесення інфекції у статеві шляхи самки;

- тварину, що осіменяється, необхідно надійно зафіксувати. Найкраще це робити у манежі пункту штучного осіменіння чи відповідно обладнаному стійлі малої ферми;

- перед осіменінням необхідно навести туалет зовнішніх статевих органів самки, старанно обмити їх теплою водою з милом, оросити теплим розчином фурациліну (1 : 5000), витерти насухо тампоном;

- при обробці зовнішніх статевих органів декількох тварин не допускається користування одним і тим же тампоном (щоб не допустити перенесення збудників заразних захворювань); застосовувані інструменти не повинні бути холодними або гарячими;

- технік-осіменатор повинен працювати у чистому білому халаті, ковпаку або косинці; перед осіменінням кожної тварини старанно мити та дезінфікувати руки;

- доставляти тварину на пункт, її фіксувати та осіменяти слід спокійно, без зайвої грубості, застосування сили та нанесення ударів.

Штучне осіменіння корів і телиць

Осіменіння корів і телиць проводять лише при наявності у них ознак тічки та охоти. В цей час у статевих органах самки створюються оптимальні умови для виживання гамет, їх зустрічі та запліднення. Вище повідомлялося, що головні ознаки статевого циклу – тічка, загальне збудження та охота – виникають не одночасно, а нашаровуючись одна на одну в часі, а овуляція відбувається через 10–15 годин після закінчення охоти. Наявність у тварини статевої охоти та тічки свідчить про готовність її до осіменіння – канал шийки матки у неї відкритий, тічковий слиз, що виділяється у великій кількості, володіє високою бактерицидністю, еластичністю та низькою в’язкістю, він має лужну реакцію, що стимулює обмін речовин та рухливість сперміїв. Крім того, під час охоти пожвавлюються антиперистальтичні скорочення матки, що сприяє засмоктуванню у неї сперміїв.

Головним критерієм при виборі часу осіменіння, отже, є ознаки статевої охоти. Там, де цьому не надають належної уваги, до 40–50 % тварин осіменяється не в оптимальні строки. Така ж кількість тварин поступає на пункти штучного осіменіння передчасно або з запізненням. Тому вибір оптимального часу осіменіння є одним з найвідповідальніших прийомів у роботі з відтворення стада.

При виборі оптимального часу осіменіння корів та телиць необхідно, отже, враховувати стадії статевого циклу – тічку, загальне збудження, охоту та овуляцію.

Тічка проявляється набуханням та почервонінням слизової оболонки присінку, піхви та шийки матки. Канал шийки матки буває привідкритим, із статевої щілини виділяється тічковий слиз, який на початку тічки буває склоподібно прозорим, в середині її – в’язким, під кінець тічки – мутним та густим. Тривалість тічки – 2–6 діб.

Через 24–36 годин від початку тічки виникає загальне збудження – тварина стає неспокійною, у неї зменшується апетит, знижується надій молока, корова чи телиця плигає на інших самок і дозволяє їм стрибати на себе.

Статева охота проявляється готовністю до спаровування: вона стоїть спокійно і дозволяє іншим коровам чи телицям плигати на себе. У 60–70 % випадків статева охота розпочинається вранці і триває 12–18 годин.

Овуляція відбувається через 10–15 годин після закінчення чи через 24–30 годин від початку охоти.

Існує багато способів виявлення оптимального часу осіменіння, найширшого роз повсюдження набули візуальний, вагінальний та рефлексологічний.

Виявлених у стані охоти корів та телиць негайно осіменяють і, якщо охота продовжується далі, то через 10–12 годин осіменіння повторюють. Після першого, а також другого осіменіння корів та телиць залишають на прив’язі аж до закінчення ознак охоти. Якщо охоту виявляють за допомогою вазектомованого бугая-пробника, або, якщо ректально контролюють ступінь зрілості фолікула, то можна застосовувати одноразове осіменіння.

Корів, що не прийшли в охоту протягом 30–45 днів після отелення, а також корів, що приходять в охоту багаторазово, піддають ветеринарному дослідженню.

Незалежно від кратності доїння корів осіменяють перед доїнням або через 2–3 години після нього. Більш ефективним є осіменіння корів увечері перед доїнням, тому що овуляція у більшості з них відбувається вночі. Вранці ж тварин осіменяють звичайно через 1,5–2 години після доїння, вводячи сперму в шийку матки на глибину 5–7 см.

Способи введення сперми. Штучне осіменіння корів і телиць проводять цервікально, застосовуючи три способи введення сперми. Першим був опрацьований і понад 50 років вважався основним візо-цервікальний метод або осіменіння корів та телиць шприцом-катетером через піхвове дзеркало. Згодом з’явилися мано-цервікальний та цервікальний з ректальною фіксацією шийки матки (ректо-цервікальний) методи. Нині останній став основним не лише у нас, а в усьому світі, тому в першу чергу зупинимось на ньому. Незалежно від вибраного способу осіменіння тварин, особливо у великих господарствах, проводять у приміщенні стаціонарного пункту (у стійловий період) або пересувного (на пасовищі). Для осіменіння тварин приватних господарств організовують сільські пункти і, як виняток, осіменіння проводять у спеціально відведеному місці, де можна тварину надійно зафіксувати і забезпечити відповідну гігієну осіменіння.

Корову чи телицю фіксують для осіменіння у станку і проводять зовнішній огляд її, щоб переконатись у наявності у неї ознак тічки та охоти – припухання статевих губ, засохлі кірочки слизу біля кореня хвоста, характерна поза, яку приймає тварина при надавлюванні на поперек, гіперемована, вкрита прозорим чи помутнілим слизом, слизова оболонка присінку. Наводять туалет зовнішніх статевих органів, відводять хвіст набік, готують інструменти, оцінюють якість сперми і приступають до осіменіння.

Цервікальне осіменіння корів та телиць з ректальною фіксацією шийки матки (ректо-цервікальний спосіб). У 1935 р. Абелейн запропонував фіксувати шийку матки при лікуванні ендометритів у корів через пряму кишку. На цій основі було розроблено ректо-цервікальний спосіб осіменіння. Вперше його застосували данці Ларсен (1938) та Серенсен (1939). Дещо пізніше американці Трімбергер, Леслі та Богарт (1942–1943) і англієць Раусон (1944).

При цьому способі осіменіння однією рукою, введеною у пряму кишку корови чи телиці, фіксують шийку матки, а другою вводять у її цервікальний канал стерильний одноразовий інструмент зі спермою. Цим інструментом може бути: стерильна полістиролова чи скляна піпетка довжиною 45 см, з’єднана за допомогою з’єднувальної муфти з поліетиленовою ампулою чи шприцом; інструмент для осіменіння тварин замороженою спермою у соломинках (пайетах), що складається з металевої трубки з тримачем та фіксатором, стержня та захисного чохла; інструмент для осіменіння спермою у облицьованих гранулах, який складається з металевого трубчастого корпуса, дротяного стержня з дисковим упором та захисного чохла.

Головними позитивними моментами цього способу є масаж статевих органів перед осіменінням, що, з одного боку, дозволяє оцінити їх стан, а з другого – підсилює моторику матки, прискорює овуляцію; застосування одноразових стерильних інструментів, що вимагає значно менше часу для їх підготовки та осіменіння; глибоке введення сперми у цервікальний канал, що виключає зворотне витікання сперми у піхву, сприяє кращому виживанню сперміїв та швидшому проходженню їх до місця запліднення.

Зафіксувавши у станку корову і провівши санітарну обробку її зовнішніх статевих органів, технік одягає на праву руку поліетиленову рукавицю і зволожує її мильним розчином або вазеліном, а в праву руку бере підготований відповідно і заправлений спермою інструмент для осіменіння. Великим та вказівним пальцями лівої руки розкриває у тварини соромітні губи і, не доторкуючись інструментом зовнішніх статевих органів, вводить його у піхву, спочатку косо знизу вгору під кутом 30–45 º на глибину 10–15 см, а тоді – горизонтально до упору в шийку матки. Праву руку вводить у пряму кишку, звільняє її при потребі від калу, промацує місце знаходження інструмента, знаходить і фіксує шийку матки. Якщо інструмент попав у складку піхви, то, зміщуючи його рукою через пряму кишку в різні боки і подаючи дещо шийку матки наперед, виправляє положення інструмента. Досліджує стан матки і яєчників, звертаючи увагу на їх розташування, величину, форму, можливу флуктуацію. Дослідження супроводжує легким масажем матки.

Пересвідчившись, що тварина готова до осіменіння, зафіксовують рукою шийку матки і знаходять її отвір для введення інструмента.

При цьому слід мати на увазі, що коли під час фіксації захопити не шийку, а тіло матки, то піхвова частина шийки опуститься вниз і попасти в її канал неможливо. Інколи кінець піпетки може попадати у складки піхви, що також затрудняє введення його у цервікальний канал. Тому зафіксовану шийку матки завжди подають дещо наперед для розправлення складок піхви. Існує декілька прийомів фіксації шийки матки:

1. Захоплюють шийку матки всією кистю лівої руки так, щоб великий палець охоплював її справа, а три наступних – зліва і знизу, і мізинцем знаходять отвір шийки матки і спрямовують в нього кінець інструмента.

2. Фіксують шийку матки між вказівним і середнім пальцями, а великим пальцем відшукують отвір шийки матки і вводять по ньому інструмент.

3. Кладуть кисть руки на шийку матки, притискають її до дна кісткового таза і під контролем долоні вводять інструмент в отвір шийки матки. Після введення піпетки захоплюють шийку матки всіма пальцями руки і обережно, повертаючи її в боки, наче насаджують на інструмент. Другою рукою просувають інструмент вперед, щоб він ввійшов у шийку матки приблизно на 6–8 см. Натискають на штовхач інструмента, поршень шприца, ампулу чи кульку піпетки, одночасно відтягуючи інструмент дещо назад так, щоб сперма розподілилась по всій довжині каналу шийки матки. Виймають обережно інструмент з піхви, а праву руку з прямої кишки (рис. 1)

( Рис. 1)Осіменіння корови з ректальною фіксацією шийки матки: А – захоплення шийки матки рукою з контролем її отвору та кінця піпетки мізинцем; Б – промацування отвору шийки матки великим пальцем лівої руки;В – натягування шийки матки на піпетку; 1 – шприц у розібраному вигляді; 2 – піпетка; 3 – муфта для приєднання капіляра зі спермою (4).

Використовувані для осіменіння поліетиленові рукавиці та одноразові інструменти знищують. Даний спосіб осіменіння є найефективнішим. Основні його переваги такі: ректальне дослідження стану статевих шляхів дозволяє виявляти хворих та вагітних тварин, а масаж матки знімає захисні реакції самки на введення інструментів, посилює її моторику, сприяє кращому просуванню сперміїв до яйцепроводу та настанню овуляції; при такому способі осіменіння відпадає необхідність введення у статеві шляхи самки піхвового дзеркала, яке може викликати холодові та больові подразнення, що порушує окситоциновий рефлекс; при цьому способі осіменіння сперма вводиться у передню третину шийки матки, що, по-перше, виключає зворотне витікання її у піхву, а, по-друге, умови для виживання сперміїв тут найсприятливіші; застосування стерильних одноразових інструментів значно полегшує роботу техніка (непотрібно готувати піхвових дзеркал, шприців-катетерів і т. п.) і дозволяє проводити осіменіння у асептичних умовах.

Мано-цервікальний спосіб осіменіння корів (за Ф. І. Осташком та В. А. Чирковим). При цьому способі сперму вводять у шийку матки за допомогою поліетиленової ампули чи зоошприца, затиснених у руці, без застосування піхвового дзеркала. Вперше цей спосіб (в дещо іншому варіанті) застосували Ф. Хелковський (1894) та І. І. Іванов (1899) для штучного осіменіння кобил. Спосіб придатний лише для корів. У телиць піхва вузька і можливі розриви її при введенні руки.

Для осіменіння користуються інструментом, що складається з поліетиленової ампули, довжиною 48 мм, місткістю 1,2 мл і полістиролового катетера з оплавленими кінцями, довжиною 75 мм і зовнішнім діаметром 4,8 мм, які випускаються промисловістю стерильними, у поліетиленовій упаковці. При порушенні стерильності інструментів їх знезаражують протягом 60–80 хв. бактерицидними лампами БУВ–30 або БУВ–151.

Для осіменіння корів спермою, розфасованою у облицьовані гранули, користуються спеціальним одноразовим поліетиленовим інструментом – зоошприцом, що складається з циліндричного корпуса та штовхача. Облицьовану гранулу після розморожування, оцінювання та знезараження її поверхні спиртовим тампоном вставляють у циліндр зоошприца, досилають її штовхачем до переднього краю шприца і через вихідний отвір інструмента проколюють знезараженою голкою оболонку гранули.

Можна також користуватися одноразовим полімерним інструментом, довжиною 100 мм (ОСХАР–1), у передній частині якого вмонтовано голку з твердого полімеру, що проколює плівку дози при натисканні штовхача на гранулу під час осіменіння.

Навівши туалет зовнішніх статевих органів у корови, технік одягає на руку стерильну поліетиленову рукавицю, зволожує її 1 %-им розчином хлористого натрію чи двовуглекислої соди і обережно вводить у піхву корови, знаходить піхвову частину шийки матки, розправляє складки піхви, визначає ступінь її розкриття, а тоді, захопивши пальцями, підтягує її у порожнину піхви і масажує протягом 1–1,5 хвилини. Такий прийом викликає періодичне скорочення шийки матки (рис. 2 а).

Після цього видаляє слиз з отвору шийки матки і, не виймаючи кисті руки з піхви, другою рукою подає у піхву інструмент для осіменіння; розмістивши його вздовж середнього пальця і притиснувши великим, складають кисть конусоподібно і просувають руку вперед до шийки матки; під контролем вказівного пальця вводять вільний кінець інструмента у канал шийки матки на глибину 1,5–2 см. Знову масажують шийку матки, підштовхуючи одночасно інструмент долонею вперед, поки весь катетер не ввійде у канал шийки матки; вловивши момент розслаблення шийки матки, припідіймають ампулу догори на 2–3 см і стискають її великим та вказівним пальцем.

Якщо шийка матки перестала скорочуватись після введення катетера, то ним обережно рухають збоку в бік, або назад та вперед і видавлюють сперму лише після відновлення скорочень шийки матки



Мано-цервікальне осіменіння корови: а – масаж шийки матки;

б – передавання інструмента; в – положення піпетки при введенні сперми.

Після введення сперми, не розтискаючи ампули, виймають її з шийки матки, кладуть на дно піхви і ще раз масажують шийку матки. Тоді обережно виймають руку з інструментом з піхви. Для стимулювання всмоктуючої функції матки можна зробити легкий масаж клітора. Є дані, що це стимулює також овуляцію.

Позитивними рисами мано-цервікального способу є масаж піхвової частини шийки матки, що знімає захисну реакцію самки на введення інструментів, посилює скорочення матки і сприяє кращому просуванню сперміїв до яйцепроводів. Крім того, досить глибоке введення сперми перешкоджає витіканню її у піхву, а застосування одноразових інструментів підвищує гігієнічність цього способу.

Негативними моментами мано-цервікального способу є неможливість застосування його для осіменіння телиць, а також небезпека травмування слизової оболонки геніталій та контамінування їх мікрофлорою при введенні руки у піхву.

Осіменіння корів і телиць за допомогою шприца-катетера через піхвове дзеркало (візо-цервікальний метод). Цей метод простий, доступний, він дозволяє оглядати стан слизової оболонки піхви та шийки матки у тварини. Застосовані при осіменінні інструменти, матеріали і розчини повинні бути чистими і стерильними. Набравши необхідну кількість сперми у шприц-катетер чи інший інструмент, беруть стерильне тепле піхвове дзеркало, зволожують його теплим 1 %-им розчином хлористого натрію чи двовуглекислої соди, прикріплюють до нього освітлювач і, розкривши статеві губи, вводять дзеркало у закритому положенні у піхву корови. Повертають дзеркало ручками вниз, розкривають його лопаті і відшукують шийку матки. Оглянувши уважно слизову оболонку піхви та шийки матки і переконавшись, що вони в нормальному стані, вводять у цервікальний канал канюлю шприца-катетера на глибину 4–6 см. Повільно і плавно на тискаючи на поршень, вводить сперму, одно часно дещо відтягуючи дзеркало. Це сприяє стисканню шийки матки і запобігає витіканню сперми у піхву (рис. 3)

( Рис.3)Осіменіння корови з використанням піхвового дзеркала та шприца-катетера: 1 – шприц-катетер; 2 – піхвове дзеркало з освітлювачем; 3 – дзеркало Овчинникова.

Ввівши сперму, виймають шприц-катетер, повертають обережно дзеркало ручками набік, трохи змикають його лопаті і плавно виймають з піхви.

Проте, при осіменінні корів і особливо телиць за допомогою звичайного дзеркала можуть спостерігатись і такі негативні факти, як швидке охолодження його, ущемлення слизової оболонки піхви і больові подразнення, що приводить до витікання введеної сперми з шийки матки. З метою усунення стресових реакцій при розкритті геніталій були запропоновані різні модифікації та замінники піхвового дзеркала, зокрема Л. Овчинніков запропонував реконструйоване дзеркало із зрізаним правим краєм верхньої лопаті. Після введення через таке дзеркало катетера у канал шийки матки, його легко притискають до верхнього зводу піхви, а дзеркало обережно виймають. Через 20–30 сек. тварина заспокоюється, зростає моторика матки, і сперма майже повністю засмоктується. Легким натиском на поршень виштовхують решту сперми у шийку матки і виймають шприц-катетер із статевих шляхів самки. Були запропоновані трубчасті піхвові дзеркала з органічного скла, трубчасті розширювачі піхви з водоналивним (теплим) кожухом та ін.

Якщо під час осіменіння тварина пнеться, вигинає спину коромислом, то помічник повинен натиснути рукою на спину або ж відтягнути шкіру в складку. Одною з ознак реакції самки на введення у геніталії інструментів є викривлення шийки матки і підтягування її до тіла. При цьому складки краніального відділу піхви, що щільно стискаються, закривають вхід у цервікальний канал. Маленький отвір, що залишається між ними, можна помилково прийняти за вхід в шийку матки, який насправді може бути на 3–5 см нижче чи збоку.

Тому категорично забороняється застосовувати при штучному осіменінні прийоми, що викликають стресові стани у тварин. Перед осіменінням необхідно дати можливість корові постояти у станку і заспокоїтись. Осіменіння закінчують масажем клітора. При осіменінні телиць користуються піхвовими дзеркалами менших розмірів. Якщо катетер неможливо ввести у канал шийки матки, то сперму випорскують на шийку матки, збільшивши дозу до 2–3 мл.

Після осіменіння кожної корови піхвове дзеркало миють теплим 2–3 %-ним розчином двовуглекислої соди, споліскують кип’яченою теплою водою, витирають насухо чистим рушником і знезаражують кип’ятінням або фламбуванням. Шприц-катетер протирають спочатку ззовні спиртовим тампоном, тоді відмивають від лишків сперми, стерилізують.

Можна також зберігати шприц заповненим 70 %-им спиртом.

Вище вказані недоліки піхвового дзеркала, великі затрати часу на щоденну підготовку інструментів, розчинів, матеріалів (що важко виконувати в умовах пасовищного пересувного пункту) при наявності більш досконалих методів стали причиною заміни цього методу (що зіграв велику роль у запровадженні штучного осіменіння) іншими методами. При всіх способах осіменіння корів необхідно суворо дотримуватись технологічних вимог. Першою запорукою високої ефективності осіменіння є своєчасне виявлення тварин у стані охоти, особливо в стійловий період. Для полегшення цієї роботи технік повинен вести настінний календар, куди заносяться картки усіх корів, що отелилися.

Для підвищення заплідненості корів і телиць їх осіменяють двічі у одну охоту: перший раз – зразу після виявлення у них охоти і другий раз (якщо охота не закінчилась) – через 10–12 годин. У тих випадках, коли технік-осіменатор володіє досвідом ректальної діагностики ступеня зрілості фолікула, дозволяється осіменяти тварину одноразово в кінці охоти. Якщо під час осіменіння корова хвилюється, пнеться (вагітнізм), що приводить до витікання сперми, то через 10–15 хв. повторюють осіменіння.

Щоб уведена у шийку матки сперма не витікала у піхву, осіменених корів залишають на деякий час у станку, а тоді витримують їх на прив’язі до закінчення охоти.

Для осіменіння телиць окремі автори рекомендують застосовувати так званий епіцервікальний метод – введення сперми у піхву, на піхвову частину шийки матки, безпіхвового дзеркала. Після такого введення сперми роблять легкий масаж клітора, що стимулює засмоктуючу функцію матки. У м’ясному скотарстві осіменених корів і телиць заганяють у індивідуальні станки-бокси для тимчасового утримання, і якщо охота у них продовжується, то через 10–12 годин повторюють осіменіння. Випускають осіменених тварин у загальне стадо через 10–12 годин після останнього осіменіння.

Незалежно від способу введення сперми перед осіменінням тварини можна зробити легкий масаж статевих шляхів через пряму кишку. Цей прийом посилює моторику матки і сприяє кращому просуванню сперми до яйцепроводів. Скорочення матки можна також викликати, масажуючи рукою клітор. Найсильніша контрактація її спостерігається під час охоти, в перші дні після неї, тому деякі автори рекомендують подразнювати клітор безпосередньо після проведення штучного осіменіння.

Усі фізіологічні процеси у самки в стані охоти підпорядковані статевій домінанті, тому у неї погіршується апетит, знижується молокоутворення, затримується молоковіддача. З цих міркувань доцільно пропустити на початку охоти одне доїння корови або ж подоїти її із запізненням на 2–4 години.

Штучне осіменіння тварин зв’язане із введенням у їх статеві органи сторонніх предметів, що викликає у них захисні реакції, які проявляються викривленням шийки матки, виштовхуванням сперми у піхву і т. п., а тому всі операції по осіменінню тварин – приведення їх на пункт, фіксацію у станку, введення інструментів у статевішляхи слід проводити без завдавання болю тварині.

+Не пізніше 60-го дня після осіменіння проводять ректальне дослідження тварин на тільність. Тварини, які не запліднились, підлягають детальному ветеринарно-гінекологічному обстеженню для встановлення причини неплідності, призначення режиму утримання, годівлі та курсу лікування.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас