Ім'я файлу: економіка.docx
Розширення: docx
Розмір: 29кб.
Дата: 09.02.2021
Пов'язані файли:
Стимулювання персоналу.docx
ЗМІСТ11111111111.docx
samostijna-robota-zmistovij-modulj-_1fuck0h0.2fr.docx
дайджест.pptx
sem-psih-praktich-_dkfvebct.y3y (1).docx
Наказ_про_надання_щорічної_основної_відпустки.doc
temireferativ_w5wogiy0.rcs (1).docx

  1. Історія економіки та економічної думки є складовою системи економічних наук, загальним науковим об’єктом дослідження яких є економіка. Поняття «економіка», похідне від грецького «оikonomia», використовується для визначення сфери суспільного життя, де створюються, розподіляються та споживаються життєві (матеріальні та духовні) блага для задоволення потреб людини та суспільства. Це сфера господарської діяльності людини, сфера господарювання.

Предметом історії економіки та економічної думки є

 становлення, функціонування та розвиток економіки у процесі історичної еволюції на мікро-, мезо-, макро- і глобальному рівнях; конкретні форми становлення, розвитку і функціонування економічних систем у різні історичні епохи з урахуванням національних, природних, політичних, духовних та інших особливостей конкретних країн, їх угруповань, міжнародної економіки, системоутворюючі зв’язки економічних систем;

 системний погляд на історичний процес виникнення, розвитку, змагання та зміни економічної думки, закономірностей її еволюції та ролі в розвитку цивілізацій. етапні внески видатних особистостей, основних шкіл, течій та напрямів; аналіз фундаментальної бази хрестоматійних позицій економічної науки та сучасних економічних вчень; адекватність, повнота та достовірність теоретичного відображення закономірностей перебігу господарських процесів на певному етапі історичного розвитку;

 встановлення та дослідження методологічних засад історико-економічного аналізу, еволюції методів пізнання економічної дійсності.

В українській історико-економічній літературі поряд з поняттям «економічна система» використовують також поняття «господарська система». Існує два основних підходи до його ідентифікації у певних критеріальних аспектах. Господарська система розглядається як ціле з такими складовими як територіальний і демографічний компонент, особливості соціально-економічних відносин, галузі матеріального виробництва, сфери фінансів, грошового обігу та кредиту, внутрішній та зовнішній ринки, підсистема державного регулювання економіки. Господарська система аналізується на основі системності як цілісне утворення, визначальними характеристиками якого є рівень техніки та технології у процесі виробництва суспільних благ і функції людей; наявні у суспільстві форми власності на засоби виробництва; суспільна зрілість людей та форми їх суспільної залежності, свідома організація господарської діяльності людей, зокрема зміна ролі держави у господарській системі. Спільним у дослідженні економічних систем є аналіз системоутворюючих зв’язків її складових.


  1. Історія економіки та економічної думки логічно доповнює та поглиблює знання з політичної економії, мікро- та макроекономіки, функціональних і галузевих економічних наук, систематизує та аналізує економічні знання. У ній сконцентровано пізнавальний досвід поколінь з дослідження соціальноекономічних проблем, який використовують для формування сучасної політики, теорії та практики. Історико-економічні знання є у структурі кожної економічної науки у формі її історії, вони дають змогу отримати інформацію про напрямки, темпи та проблеми розвитку, пізнати методологічні підходи дослідження. Історико-економічна наука забезпечує синтез історико-економічних і теоретичних знань сучасних економічних наук, відіграє роль пропагандиста інтеграції наукового принципу розвитку в галузевих і функціональних науках, є ініціатором постановки міждисциплінарних проблем, сприяє гуманізації наукового змісту економічних знань. Вона тісно пов’язана з історією, філософією, географією, соціологією, політологією та іншими суспільними науками.

Вивчення історії економіки та економічної думки зумовлює визначення об’єктивних закономірностей розвитку світової економіки, розкриття взаємозв’язку теорій та умов їх виникнення з потребами економічної практики. Дослідження господарського досвіду та сучасних проблем економічної теорії, проведення порівняльного історико-економічного аналізу дають змогу забезпечити єдність теорії, історії та соціально-економічної практики, ефективно використовуючи досягнення економічної науки сьогодні.

  1. Кожна наука має свій предмет вивчення. З іншими спорідненими науками вона пов’язана через об’єкт дослідження: наприклад, сукупність економічних наук об’єднується розглядом проблем народного господарства. Цільовою функцією кожної науки є розкриття та пізнання відповідних об’єктивних законів природи чи суспільства. Для цього вона користується набутими в процесі історичного розвитку загальнонауковими та спеціальними, притаманними їй методами пізнання об’єктивної реальності. Розглянемо докладніше теорії і методи, що застосовуються для пізнання соціально-економічних процесів.

Якою б розмаїтою не була людська діяльність, вона повинна мати свою власну основу. Такою основою є економічне життя суспільства, тісно пов’язане з потребами та інтересами людей. В перекладі з грецької економіка означає мистецтво ведення домашнього господарства (<ойкос> - дім, домашнє господарство; <номос> - вчення, закон). Вперше цей термін ввів у обіг Аристотель (ІІІ ст. до н. е.). Він розділив науку про багатство на економіку та хримастику. Під першою він розумів виробництво благ для задоволення потреб людей, під другою - накопичення грошей, до якого ставився негативно.

Мислителі стародавнього світу робили спроби з’ясувати внутрішні підвалини економічного розвитку та формували окремі елементи економічних знань. З тих пір, як давньогрецький філософ Ксенофонт (ІV - ІІІ ст. до н. е.) започаткував нову на той час економічну науку в творах <Економіка> та <Про доходи>, зміст її невпізнанне змінився:

  • По-перше, ведення господарства та управління ним здійснюються тепер не тільки в рамках сім’ї, а й у межах регіону, країни, групи держав, всього світу.

  • По-друге, воно організується не тільки за територіальною, ай за виробничою ознакою.

Отже, нині поняття <економіка> охоплює: сім’ю, підприємство (фірму); народне господарство певної країни чи його частину; сукупність взаємозв’язаних господарств груп країн, об’єднаних у різноманітних інтегральних організаціях: світове господарство як суперечливу цілісність взаємозалежних народних господарств усіх країн та їх об’єднань.

Економіка як народне господарство має дві сторони свого вираження: по-перше, як матеріально-натуральне наповнення, по друге, як сукупність виробничих відносин, що пов’язують процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту як фази постійного відтворення економіки.

Матеріально-натуральне наповнення економіки проявляється в продуктивних силах суспільства, що відображають систему відносин <людина - природа>. До них належить передусім робоча сила як здібність людини творити в матеріальній та духовній сферах. Робоча сила втілюється у трудових ресурсах. Це особистий фактор виробництва.

  1. Економіка – це сукупність суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, а також виробничих відносин, які виникають між людьми у цих процесах. Економіка створює елементарну і, разом з тим, найголовнішу умову існування кожної людини – життєві блага (їжу, одяг і т.п.). В процесі економічної діяльності розвивається людська особистість (фізичні і розумові здібності).

Поняття «економіка», похідне від грецького «оikonomia», використовується для визначення сфери суспільного життя, де створюються, розподіляються та споживаються життєві (матеріальні та духовні) блага для задоволення потреб людини та суспільства. Це сфера господарської діяльності людини, сфера господарювання.

Господа́рство, іноді економіка (англ. economy) — сукупність всіх чинників (матеріальних і духовних), які є у розпорядженні людини чи людської спільноти (господаря) і використання яких дозволяє отримувати засоби задоволення потреб. Дрібне господарство також називають ґазді́вство чи ґазді́вка. В середньовіччі назва господарства використовувалась також для позначення держави — «государства». В наш час слово «государство» позначає державу в російській мові. Слово «государь» первісно означало «господар». Ведення господарства — це господарська діяльність особи, групи, народу, регіону, держави чи світу загалом з метою задоволення особистих чи суспільних потреб.

  1. Економічна наука виділяє два напрями у визначенні взаємозв'язку між поняттями «економічне зростання» і «економічний розвиток».

Важливо враховувати взаємну обумовленість економічного розвитку та економічного зростання. В еволюційний період економічного розвитку зростання суспільного виробництва може стати значною прогресивної силою, що приводить економіку до порога самоорганізації – точки біфуркації, за якою піде стрибкоподібне якісне перетворення її структури. Якісний стрибок в економічному розвитку може посилити темпи економічного зростання і прискорити науково-технічний прогрес.

Так чи інакше, але економічний розвиток неправомірно ототожнювати з економічним зростанням, оскільки економічний розвиток – є зміна економіки взагалі, перехід від одного її якісного стану до іншого, в той час як економічне зростання – всього лише прояв економічного розвитку. Одне з найбільш важливих рис економічного розвитку – підвищення добробуту всіх груп населення, що характеризується збільшеною матеріальною забезпеченістю. Очевидно, що економічне зростання не обов'язково означає рівновелике поліпшення матеріальної забезпеченості всіх верств населення. Тому поняття економічного зростання та економічного розвитку сумісні один з одним, але не тотожні.

Економічне зростання – це просте збільшення реального ВВП країни, яке відображає значно вужче коло зв'язків і відносин, ніж економічний розвиток. Економічне зростання є органічною складовою частиною економічного розвитку. Можна сказати, що економічне зростання – це кількісний економічний розвиток, а економічний розвиток – якісне економічне зростання. Оскільки економічне зростання стає метою державної політики, економісти вже не сприймають розвиток без економічного зростання. Тим часом, в справжньому своєму сенсі розвиток – є зміна системи взагалі, перехід від одного якісного стану до іншого. Тобто економічний розвиток є не просто розширенням виробництва, а його ускладненням, диференціацією.

Таким чином, в основі економічного розвитку лежить економічне зростання, утворюючи як би його фундамент. Так як економічне зростання є переважно кількісною характеристикою, а економічний розвиток – переважно якісною, то можна стверджувати, що тут діє діалектичний закон переходу кількості в якість. Сьогодні стрімке нарощування економічного зростання не може служити запорукою підвищення добробуту людей, а економічне зростання – не самоціль, а лише засіб розвитку. В цілому можна запропонувати наступне розуміння відмінностей між категоріями «економічне зростання» і «економічний розвиток».

Економічне зростання в Україні носить вкрай нестійкий характер. Тому дуже важливо визначити критерії сталого економічного зростання для визначення напрямків його здійснення. Саме поняття «стійкості» виступає як фактор зростання національної економіки. Стійке економічне зростання в умовах еволюційного розвитку передбачає масове впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій, зміна структури економіки, співвідношення особистого і продуктивного споживання з метою збереження сприятливого навколишнього середовища та природно-ресурсного потенціалу, забезпечення життєдіяльності існуючого і майбутніх поколінь. Поняття «стале економічне зростання» повинно розглядатися з точки зору взаємозв'язку трьох аспектів: економічного, соціального та екологічного. Синонімом стійкого економічного зростання є перехід до його нової якості.

1. Сировинна модель економіки:

• Економічна нестабільність і соціально-політичні кризи

• Виснаження запасів природних ресурсів

• Низькі темпи науково-технічного прогресу

• «Ресурсне прокляття» національної економіки і схильність «голландської хвороби»

2. Низька інвестиційна та інноваційна активність

• Примітивізація виробничої бази

• Відставання НТП від технологічно розвинених країн

• Низька конкурентоспроможність вітчизняних виробників

• Посилення імпортозаміщення

3. Демографічна криза

• Старіння населення і скорочення чисельності

• Брак кваліфікованих трудових ресурсів

  1. Економіка вирішує такі питання, як розподіл, виробництво, торгівля. А також головне питання - це досягнення ефективної економічної гри в країнах. Це, можливо, тільки при взаємодії історії, правової, соціальної і політичної системи. Завдяки історії сучасне людство може визначити оптимальний шлях свого розвитку, зіставивши ведення економіки в древньої історії, що в кілька разів збільшує перспективи економічної галузі сьогодні.

Історія економіки вивчає походження і розвиток різноманітних типів і видів господарства.

Саме тип, а не загальні закони розвитку економіки. Адже скільки народностей існує на наше планеті, стільки і типів розвитку економічних відносин можна виділити.

З давніх часів люди намагаються вирішити економічні питання. І хоч якось поліпшити свій добробут. Пам'ятаємо, що перші сторінки підручника з економічної історії в буквальному сенсі підтверджують ці слова. Людство прагнуло до цивілізації.

Більшість вважає, економіці приблизно стільки років, скільки і першій людині. І цілком можливо, що деякі з вищенаведених представників існували в один час, нехай зовсім не тривалий відрізок часу.

Тому можна сміливо стверджувати, що вік економіки - це вік першої людини, про який нам відомо і тільки завдяки історії та здобутків представників історичних наукових кіл ми можемо достеменно визначити це значення.

Різні народи хотіли придбати багатство завдяки тому, що захоплювали землі сусідніх держав, забирали у них майно, привласнюючи його собі.

Безумовно, цей спосіб можна віднести до варварського і що найголовніше з економічної точки зору малопродуктивним. Чому? По-перше, в боротьбі з противником нападаючи на нього з-за отримання благ можна було зазнати поразки і завдяки таким військовим діям не тільки отримати, але і втратити своє. По-друге, навіть великий натовп народу не може робити і робити все.

Багатство не те що блищить, а багатство - це знання. На той момент це відчувалося явно, з тієї причини, що одні народи могли тільки ловити рибу і добувати їжу полюючи. А інші могли виробляти знаряддя праці завдяки своїм знанням. Тому через деякий час люди зрозуміли, простий захоплення був невигідний. Тому розумні завойовники вирішили змінити тактику і стали переможених брати в полон. Тоді й народилася рабство. Стало ясно, що за допомогою рабів також не добитися добробуту.

Потрібно було шукати матеріальні блага іншим шляхом. Саме тоді зародився факт економічної науки.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас