1   2   3   4   5   6   7   8
Ім'я файлу: модульпсих.doc
Розширення: doc
Розмір: 470кб.
Дата: 25.06.2020


БІЛЕТ№1

1. Правила госпіталізації та виписки психічно хворих.Організація спеціалізованої психіатр.допомоги.

Госпіталізацію у великих містах забезпечують бригади швидкої психіатричної

допомоги, до складу яких входять лікар-психіатр, фельдшер, санітар (молодша ме¬

дична сестра) та водій. У районних центрах її здійснюють загальні бригади швидкої

допомоги за направленням лікарів-психіатрів або невропатологів. У сільській місце¬

вості цю функцію виконують дільничні терапевти, фельдшери або медичні сестри

фельдшерсько-акушерських чи медичних пунктів.

Недобровільну, або примусову, госпіталізацію здійснюють як невідкладну психіат-

ричн>’ допомогу без згоди пацієнта або його законних представників силами медичного персоналу, а за потреби (є незаперечні ознакш розладу психіклі, через що хворий стає анитисоціальним, тобто небезпечними для себе й оточення) — за допомогою працівників міліції. Але порушення психіки має бути безсумнівним, підтверджене діями та висловлюваннями пацієнта, тобто конкретними фактами. Лише це є підставою для примусової госпіталізації.

Отже, для виконання вимушених дій, передусім в інтересах псітхічнохворого, по¬

трібно, щоб медичний критерій невідкладної госпіталізації (явні розлади психіки)

узгоджувався з юридичним або психологічним (пацієнт є небезпечним для себе або

оточення).

Згідно із чинним законодавством, примусово госпіталізовану особу, без згоди її

самої або законних представників (родичів, опікуна), протягом доби має оглянути

комісія із трьох лікарів-психіатрів. Саме колегіально вирішують питання про доціль¬

ність подальшого перебування пацієнта в психіатричній лікарні, За потреби лікуван¬

ня продовжують до поліпшення психічного стану, про що головний лікар (завідувач

відділення) повідомляє пацієнтові та його родичам.

Кожна психіатрична лікарня закріплена за окремою територією, має відповідний

радіус обслуговування і розрахована на певну кількість хворих. Ліжковий фонд пси¬

хіатричних лікарень становить від 200 до 1 400 ліжок. Як і в лікарнях загального профілю, до структури психіатричної клініки входять приймальне і різноманітні лікувально-діагностичні відділення та допоміжні підрозділи. Залежно від віку і статі хворих, перебігу та стадійності психічних захворювань, нозологічної специфічності психічних розладів, конкретних завдань і фушсцій, які визначають органи охорони здоров’я, лікувальні відділення розподіляють на загальнопсихіатричні та спеціалізовані.

Своєю чергою, до їхнього складу входять заклали для дорослих і дітей, чоловіків і

жінок, а до складу вузькоспеціалізованих — геронтопсихіатріїчні, психосоціальної

реабілітації, кризові, відділення для лікування хворих із первинним психотичним

епізодом, соматопсихіатричні, епілептолопчні, для судово-психіатричної експерти¬

зи, примусового лікування, інфекційні, туберкульозні, госпітальні, реабілітаційні,

психосоматичні та ін. Зазвичай у відділенні перебувають хворі однієї статі, проте в

деяких клініках в одному відділенні лікування отримують і чоловіки, і жінки. Мож¬

лива й така спеціалізація відділень: відділення лікувально-діагностичні (для первин¬

них хворих); відділення активної терапії (для повторних хворих із загостренням не-

д>ти, які потребують активного лікування, переважно медикаментозно-біологічними

методами); відділення соціальної терапії (для пацієнтів із хронічними рецидивними

психозами, що потребують підтримки і насамперед соціально-психологічної реабі¬

літації). Крім того, є інші спеціалізовані відділення.

2. Шизофренія.Клініка ,патофізіологічні концепції.

Шизофренія — це ендогенне прогредієнтне (процесуальне) психічне захворювання, що зазвичай дебютує у віці від 16 до ЗО років і характеризується як основними (негативними, дефіцитарними) розладами — апатією, аутизмом, дисоціацією психічної діяльності, так і додатковими (позитивними) — маяченням, ілюзіями і галюцинаціями, рухово-вольовими, а також афективними симптомами.
Пам'ять при шизофренії не погіршується, принаймні до амнезії. Іноді спотворюються спогади —: парамнезія, хибне тлумачення подій (конфабуляції), перестановка спогадів у часі (псевдоремінісценції).

До характерних особливостей шизофренічного мислення можна зарахувати такі: 1) аглютинація понять; 2) символіка в мисленні; 3) амбівалентність мислення; 4) зісковзування думки; 5) затримка думки (шперунг); 6) застій у думках; 7) наплив думок (ментизм); 8) додаткові уявлення; 9) банальність мислення; 10) схильність до резонерства. Мова перебуває в єдності з мисленням, тому словесна продукція цих хворих формально відбиває особливості їхнього мислення

3 головнi симптоми шизофренiї: аутизм, абулія та емоцiйна зниженість.

Аутизм - це вiдхiд вiд реальної дiйсностi, що проявляється у найрiзноманiтнiших формах, якi, однак, складають подiбну картину.

Хворi з самого початку стають замкненими, мовчазними, прагнуть

якомога менше спiлкуватись з оточуючими, при вимушеному спiлкуваннi

тримаються формально, холодно - уникають зустрiчатися поглядом з

спiвбесiдником (зоровий негативiзм), дивляться вниз або вбік, вiтаючись не

подають руки або подають розслаблену кисть, не жмуть руку iншої людини.

Розмова обмежена вузьким колом тем суто дiлового, необхiдного у данiй

ситуацiї характеру, про iншi питання хворий уникає говорити або дає на них

неконкретні вiдповiді.

Нерiдко хворi вдаються до своєрiдного маскування: носять великi темнi

окуляри, широкополі капелюхи, що насунуті на очi, відрощують довге

волосся, бороду. У бiльш виразних випадках хворi без роз'яснення кидають

навчання або роботу, поступово перестають виходити на вулицю, завiшують

вiкна або навiть проводять весь час лежачи в лiжку, накриваючись з головою

ковдрою. В iнших випадках вони виїзджають iз мiста, ховаються у лiсi або у

горах, печерах.

Деякi хворi намагаються деяким чином компенсувати свiй аутизм

змiнюючи мiсце роботи, вибираючи професiї, якi не потребують спiлкування

з людьми (нiчного сторожа, мисливця, лiсника та iн). Їх внутрiшнi

переживання стають для них важливiшими за реальнi обставини оточуючої

дiйсностi. Вони зануренi у свої мрiї, думки i бажання, якi здаються їм вже

реалiзованими, i звiдси випливають дивнi судження про оточуюче, зокрема,

хворi уявляють себе у центрi подiй, якi вiдбуваються навколо.

Абулія– в перекладі – „безвольність”. Проявляється зниженням

активності, бездіяльністю, втратою ініціативи, цікавості до оточуючого. У

важких випадках хворі навіть елементарно не обслуговують себе, не

миються, мочаться під себе, цілий день проводять в ліжку або сидять в

одноманітному положенні. Цей симптом починається з того, що хворі

перестають займатися повсякденними справами, кидають навчання і роботу.

Всі вищеперераховані симптоми пов’язують з „падінням енергетичного

радикалу” психіки.

Емоцiйне притуплення проявляється на початку захворювання. Хворi

поступово втрачають звичайнi живi людськi почуття i iнтереси, натомiсть

стають холодними до своїх близьких та рiдних. У подальшому холоднiсть

наростає i протягом декiлькох рокiв переходить у повну байдужiсть до

всього, окрiм маячних iдей хворого.

При усьому розмаїттi проявiв захворювання у окремих осiб, головнi

симптоми шизофренiї у їх поєднаннi створюють, у багатьох випадках

подiбну картину. Бiльшiсть хворих повно i правильно орiєнтованi у

оточуючому, у часi i власнiй особистостi, однак в частинi випадкiв має мiсце

« подвiйне орiєнтування», коли хворий при збереженнi правильного

орiєнтування у той же час запевняє, що вiн насправдi iнша людина, живе у

iншому мiсцi, часi, що вiдображає явища розщеплення психiки.
3.Основні лабораторні методи дослідження психічно хворих.

Клініко-лабораторне дослідження

Загальні принципи:

1. Докладне соматичне дослідження проводиться перед початком будь-якого лікування для визначення супутніх захворювань, органічного ураження мозку і контролю за основними функціями організму.

1.1. Обов'язкові дослідження під час вступу до стаціонару: загальний аналіз крові, дослідження хімічного складу крові, дослідження тиреоїдної функції, контрольні аналізи на сифіліс, загальний аналіз сечі, електрокардіограма (ЕКГ), рентгенографія грудної клітки.

1.2 Додаткові дослідження:

Рентгенографія кісток черепа, комп'ютерна томографія (КТ), МРТ, електроенцефалографія (ЕЕГ), дослідження викликаних потенціалів мозку, токсикологічний контроль, дослідження ШОЕ, люмбальна пункція з дослідженням спинномозкової рідини, контрольні аналізи на СНІД, шкірна проба на туберкульоз

/бруцельоз, аналіз калу на приховану кров.

1.3. Комплексні лабораторні дослідження, що рекомендуються за певних клінічних умов:

у психічно хворих немолодого віку: загальний аналіз крові (OAK), розгорнений аналіз крові, біохімія крові, функціональні проби печінки, дослідження тиреоїдної функції, РВ, загальний аналіз сечі, рентгенографія органів грудної клітки, ЕКГ, рентген черепа і, за потреби, ЕЕГ з викликаними потенціалами, за рекомендацією- КТ;

при підозрі на наркозалежність: визначення алкоголю в повітрі, що видихається, аналіз на вміст алкоголю в крові; на вміст лікарських засобів в сечі, газова хроматографія — масспектрографія;

при призначенні препаратів літію: розгорнена формула крові, електроліти сироватки крові, азот сечовини, зміст креатиніну в кров, дослідження тиреоїдної функції, загальний аналіз сечі, ЕКГ, тест на вагітність;

при призначенні електросудорожної терапії (ЕСТ): розгорнена формула крові (включаючи визначення гемоглобіну), дослідження хімічного складу крові, рентген грудної клітки і хребта, загальний аналіз сечі, ЕКГ.

БІЛЕТ№2


  1. Предмет і задачі ,основні принципи сучасної психіатрії.Правове забезпечення.

Основні завдання психіатрії:

1. Розробка методів обстеження психічнохворих.

2. Розробка принципів діагностики та класифікації психопатологічних симптомів, синдромів і психічних захворювань.

3. Вивчення закономірностей прояву розладів психічної діяльності.

  1. Вивчення етіології та патогенезу психічних захворювань.

  2. Вивчення взаємозв’язку психопатологічних явищ з перебігом біологічних процесів в організмі, зокрема ВНД.

  3. Аналіз виникнення і перебігу психічних розладів у зв’язку з умовами життя, діяльності людини.

  4. Лікування та профілактика психічних розладів.

  5. Розробка і впровадження реабілітаційних заходів.

Методологічні принципи вітчизняної психіатрії:

  1. Світоглядом української психіатрії є матеріалістичне розуміння навколишнього світу і психічних функцій.

  2. Природничо-науковою основою вітчизняної психіатрії являється вчення І.П.Павлова про фізіологію і патофізіологію вищої нервової діяльності.

  3. Психіатрія, як медична клінічна наука, розвивається лише при співставленні різних концепцій, гіпотез, теорій щодо виникнення і розвитку психічних розладів.

  4. Класифікація психічних розладів в українській психіатрії відповідає Міжнародній статистичній класифікації захворювань 10-го перегляду – клас 5 «Розлади психіки та поведінки».

  5. Психіатрія має зв’язок із іншими клінічними дисциплінами; психологією, фізіологією, соціологією, філософією.

Предметом психіатрії є хвора людина, зміни її аномальної психіки.
2.Варіанти перебігу та клінічні форми шизофренії.Їх диф.діагностика.
Типові форми:

Гебефренічна шизофренія дебютує зазвичай у юнацькому віці, часто — в період

статевого дозрівання, рідше—пізніше і у виняткових випадках — в ранньому дитинстві.

Цей різновид шизофренії найчастіше розвивається поступово. Однак іноді гебе¬

френія виникає у вигляді гострого психозу з проявами маніакальноподібного, три¬

вожного або сплутаного збудження. Хворобливий стан досить швидко розгортаєть¬

ся: безперервно або у вигляді небагатьох тривалих спалахів з подальшими коротко¬

часними невираженими ремісіями. Переважно цей процес досить швидко призводить

до дефекту особистості із значним її спустошенням і деменцією.

Основні симптоми гебефренії: різко виражена розірваність мислент, порушення

конкретизації понять, емоційна тупість, блюзнірство.

Кататомічна форма захворювання найчастіше починається з гострого збуджен¬

ня, що супроводжується численними психотичними та руховими симптомами. Іноді

картина розвивається підгостро, з депресивного стану, появи іпохондричнітх ідей,

слухових галюцинацій і страхів. Зазвичай кататонія дебютує у віці 20—ЗО років,

інколи — раніше, але рідко — пізніше. Після порівняно нетривалої гострої стадії часто настає період ремісії. Значно рідше безпосередньо за гострим спалахом процес набуває хронічного прогредієнтного перебігу. Найчастіше кататонія має вигляд

періодичних гострих спалахів, які нерегулярно повторюються і супроводжуються

нечастими ремісіями, поки процес не добігає кінця. Це характеризується появою ве¬

ликої кількості рухових симптомів, але менш вираженим розладом особистості, ніж у кінцевих стадіях при гебефренії. Ступорний акінез зі сповільненням, млявістю або

скутістю, ригідністю м’язів може несподівано змінюватися кататонічним збуджен¬

ням з гіперкінезами, стереотипними автоматичними рухами, вербігерацією, ехолалією, ехомімією та ехопраксією за наявності негативізму.


  1   2   3   4   5   6   7   8

скачати

© Усі права захищені
написати до нас