Практикум для студентів спеціальності " Технології легкої промисловості "

Хмельницький національний університет

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ РІЗНОГО АСОРТИМЕНТУ

Лабораторний практикум для студентів спеціальності “Технології легкої промисловості”

Затверджено

на засіданні кафедри ТКШВ.

Протокол № 9 від 19.04.2017.

Хмельницький 2017

1

Технологія виготовлення виробів різного асортименту : лабо раторний практикум для студентів спеціальності “Технології легкої промисловості” / О. П. Сиротенко, Ю. В. Кошевко. – Хмельницький : ХНУ, 2017. – 128 c.

Укладачі: Сиротенко О. П., канд. техн. наук, доц.;

Кошевко Ю. В., канд. техн. наук, доц.

Відповідальний за випуск: Славінська А. Л., д-р техн. наук, проф.

Редактор-коректор: Яремчук В. С.

Технічне редагування і верстка: Зварич Д. В.

Макетування здійснено редакційно-видавничим центром Хмель ницького національного університету (м. Хмельницький, вул. Інститут ська, 7/1). Підп. 1.06.2017. Зам. № 22е/17, електронне видання, 2017.

© ХНУ, 2017

2

Вступ

“Технологія виготовлення виробів різного асортименту” є од нією з дисциплін, які визначають профіль підготовки студентів спеці альності “Технологія виробів легкої промисловості”. Ця дисципліна передбачає вивчення технології виготовлення деяких швейних виробів. В

останній час, з розвитком виробництва хімічних ниток, з’являється ве лика кількість нових матеріалів для швейних виробів як побутового, так і спеціального призначення. Обробка виробів з таких матеріалів

має свої особливості і потребує спеціального обладнання. Викладання дисципліни базується на сучасних досягненнях швейної промисловості вітчизняних та зарубіжних підприємств в га лузі технології та машинобудування з урахуванням завдань, які стоять перед швейною промисловістю.

У процесі виконання лабораторних робіт відбувається закріп лення теоретичних знань, набуваються навички замальовування скла дальних схем обробки основних вузлів виробів, освоюються методи складання технологічних послідовностей обробки виробу за неподіль ними операціями.

Оцінку “відмінно” отримує студент за глибоке і повне опану вання змісту навчального матеріалу, в якому він легко орієнтується, за уміння зв’язувати теорію з практикою, вирішувати практичні завдання, висловлювати і обґрунтовувати свої судження. Відмінна оцінка перед бачає грамотний, логічний виклад відповіді (як в усній, так і в письмо вій формі), якісне і правильне оформлення креслень.

Оцінку “добре” отримує студент за повне засвоєння навчаль ного матеріалу, володіння понятійним апаратом, орієнтування в ви вченому матеріалі, свідоме використання знань для вирішення прак тичних завдань, грамотний виклад відповіді, але у змісті і формі від повіді мали місце окремі неточності (похибки), нечіткі формулювання

закономірностей тощо. Відповідь студента повинна будуватись на ос нові самостійного мислення.

Оцінки “задовільно” заслуговує студент, який виявив знання основного навчально-програмного матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і практичної діяльності за професією, що справ ляється з виконанням практичних завдань, передбачених програмою. Як правило, відповідь студента будується на рівні репродуктивного мислення, студент слабо знає структуру дисципліни, допускає по

милки у відповіді, засвоїв і набув практичних навичок у складанні технологічної послідовності, але допускає помилки. Вагається при від повіді, разом з тим студент володіє знаннями, що дозволяють йому під керівництвом викладача усунути неточності.

3

Лабораторна робота 1.

Вивчення методів обробки верхнього трикотажу

Мета: вивчити методи обробки основних вузлів виробів з три котажного полотна, вміти обґрунтувати рішення з вибору обладнання, навчитись складати технологічну послідовність обробки на виріб.

У результаті виконання лабораторної роботи студенти повинні знати:

– технологію виготовлення основних вузлів верхнього трикотажу з полотна;

– сучасне швейне обладнання, яке використовується при виго товленні верхнього трикотажу з полотна;

– методи удосконалення обробки трикотажних виробів; вміти:

– замальовувати складальні схеми обробки вузлів виробу; – обґрунтовувати вибір обладнання;

– вибирати раціональну технологію обробки виробу;

– складати технологічну послідовність за неподільними опера ціями на виріб.

Завдання для підготовки

При підготовці до лабораторної роботи студенти повинні про аналізувати можливі варіанти обробки основних вузлів верхнього три котажу і обладнання, яке може використовуватися при його виготов ленні, а також узагальнену схему процесу виготовлення верхнього три котажу (плечового і поясного).

Перелік наочних матеріалів

1. Всемирный каталог идей [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://ru.pinterest.com.

2.Зразки вузлів кроєних трикотажних виробів.

3.Проспекти сучасного обладнання для виготовлення верхніх трикотажних виробів.

Зміст роботи

1. Вибір моделі одягу та визначення вимог до її виготовлення. 2. Розробка оптимальних методів обробки основних вузлів виробу. 3. Вибір обладнання для виготовлення виробу.

4. Розробка технологічної послідовності обробки виробу.

4

Методичні вказівки

1. Вибір моделі одягу та визначення вимог до її виготовлення Кроєні трикотажні вироби виготовляють з деталей, викроєних з трикотажних полотен різного способу виготовлення, волокнистого складу, структури переплетення та виду оздоблення.

Асортимент трикотажних виробів різноманітний. За функціо нальним призначенням їх поділяються на верхні та білизняні. За ста тевими ознаками – на чоловічі, жіночі, дитячі; за сезонними ознаками – на літні, демісезонні та зимові.

Класи трикотажних виробів поділяються на підкласи, підкласи – на групи, і групи – на підгрупи. До верхніх плечових трикотажних ви робів належать: жакет, блузка, кофта, верхня сорочка. До верхніх пояс них трикотажних виробів належать: штани чоловічі і жіночі, спідниці

(див. рис. 1.1).

До пошиття трикотажних виробів висуваються вимоги, які по в’язані з властивостями трикотажних полотен. Трикотажні вироби по винні мати раціональні межі розтягування, а розміри їх повинні зали шатися постійними. Залежно від групи розтяжності полотна, готові

вироби мають різні припуски на свободу облягання, а при зшиванні деталей використовують різні види швів і строчок.

Щоб виріб не витягувався по лінії швів, у процесі зшивання деталей необхідно використовувати стрічки, які б забезпечували досить щільне з’єднання деталей виробу, а також потрібно обметувати зрізи.

Сукні та спідниці можуть бути на підкладці. Жакети можуть бути на підкладці повністю або підкладка використовується тільки на пілочці. Полотна, нитки, пряжа, прикладні матеріали, швейні нитки, фурнітура, які використовуються при виготовленні виробу, повинні гармонувати між собою і відповідати вимогам стандартів та іншої нор мативно технічної документації.

При пошитті верхніх трикотажних виробів для голки можна використовувати бавовняну або синтетичну нитку, а для петельника – пряжу, з якої виготовлений виріб, або бавовняні нитки.

При виготовленні верхніх трикотажних виробів можна засто совувати прокладкові матеріали з клейовим покриттям або без нього. Найчастіше застосовують прокладкові матеріали з клейовим покриттям. Прокладки використовують при виготовленні комірів, манжет, кишень, у підбортах, пілочках (якщо виріб на підкладці), поясах тощо. Для дуб лювання можуть використовуватися преси (типу ПГУ-2) або праски.

При виготовленні верхніх трикотажних виробів для запобігання розтягу деталей по зрізах у шви прокладають тасьму або пружок у пле човому шві, у верхню частину окату рукава, по лінії горловини спинки.

5

Рис. 1.1 – Моделі кроєних трикотажних виробів

6

Допускається не прокладати тасьму:

– у виробах з полотен І групи розтяжності з хімічних ниток при зшиванні плечових швів на зшивально-обметувальній чотиринитковій або п’ятинитковій машині, або на тринитковій машині за умови прокладання допоміжної строчки, яка виконується на машині ланцюгового стібка;

– у виробах з рукавами суцільнокроєними і реглан (полотна І та ІІ груп розтяжності);

– при вшиванні коміра по лінії горловини спинки з наступним розпошиванням шва або без нього, у виробах з підкроєною бейкою, ко міром-стійкою;

– при вшиванні подвійного коміра з наступним розпошиван ням краєобметувального шва по лінії горловини спинки; – у верхню частину окату рукава з полотен І групи розтяжності; – у верхню частину окату рукава при вшиванні його на зши вально-обметувальній машині чотири- або п’ятиниткового стібка. За завданням викладача кожен зі студентів отримує модель три котажного виробу (див. рис. 1.1) та виконує аналіз його відповідності сучасним вимогам до кроєних трикотажних виробів.

У звіті подається ескіз моделі (вигляд спереду та ззаду) та опис її конструктивно-декоративних рішень. Вказуються основні техно логічні характеристики виробу.

2. Розробка оптимальних методів обробки основних вузлів виробу На технічному ескізі виробу необхідно позначити місця роз різу кожного вузла та вказати його назву (рис. 1.2).

Рис. 1.2 – Технічний ескіз виробу із зазначенням перерізів основних вузлів

Розглядаючи зразки існуючих методів обробки кроєних трико тажних виробів, потрібно обрати оптимальний варіант обробки для кожного вузла заданого виробу та замалювати їх складальні креслення із зазначенням строчок постійного призначення (рис. 1.3).

7