Практичне заняття: Ескіз деталі з різьбою
Загальні положення
Деталь – це виріб, що виготовляється, як правило, на підприємстві промисловим способом. По ГОСТ 2.101-68 розрізняють наступні види виробів: деталі, складальні одиниці, комплекси і комплекти.
Деталь – це виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без застосування складальних операцій, тобто це найпростіше зі всіх видів виробів. Деталі входять до складу всіх складніших виробів. Щоб виготовити деталь, виконавець (робочий) повинен мати в своєму розпорядженні матеріал (заготівку) устаткування і інструмент, а також креслення. Креслення, призначене для виготовлення деталі, називається робочим кресленням (РК).
Іноді для виготовлення деталі використовується креслення тимчасового характеру – ескіз (ЕС). Оскільки і РК, і ЕС призначені для однієї і тієї ж мети, вимоги до змісту цих видів конструкторських документів однакові. Розрізняються вони лише оформленням, а саме:
ЕС виконується на будь-якому папері (у учбовій практиці – на міліметрівці або папері в клітку), від руки, в «окомірному масштабі», лише з дотриманням пропорцій.
РК виконується на креслярському папері, із застосуванням креслярських інструментів, з дотриманням стандартних масштабів.
Мінімальні вимоги, що пред'являються до ескізів і робочих креслень деталі.
ЕС і РК повинні містити:
Необхідну і достатню кількість зображень: видів, розрізів, перерізів, виносних елементів, які з урахуванням умовностей та спрощень розкривають форму деталі, як зовнішню, так і внутрішню. При цьому бажано обмежитися мінімальною кількістю зображень.
РК деталі повинно містити всі розміри, необхідні для виготовлення деталі та її контролю.
У основному написі повинні бути вказані найменування деталі і дані про матеріал, з якого вона виготовлена (марка матеріалу і ГОСТ на матеріал).
Рис. 1
Методичні вказівки до зображень
З погляду геометрії навіть для найпростіших геометричних форм, таких як: циліндр, конус, призма, паралелепіпед, піраміда, потрібно два зображення. Проте, завдяки наявності умовних позначень, прийнятих в кресленнях відповідно до ГОСТу 2.307-68, таких, як наприклад, – ∅ знак діаметру, або – □ знак квадрата, кількість зображень може бути зменшена.
Таким чином, існує безліч деталей, для передачі форми яких достатньо одного зображення (рис. 1).
Деталь на кресленні розташовують в положенні, відповідному робочому або тому, як вона розташовується в процесі основної її обробки. Зокрема, деталі, що підлягають токарній обробці, розташовують так, щоб їх осі були горизонтальні. Головне зображення деталі повинне давати найбільше уявлення про її конструкцію.
Методичні вказівки до нанесення розмірів
Розміри на ЕС і РК повинні бути проставлені з урахуванням ГОСТ 2.307-68. Але окрім правил, встановлених цим стандартом, для забезпечення повноти і технічної грамотності поставлення розмірів рекомендується керуватися деякими принципами, короткий виклад яких приводиться нижче
Для нанесення розмірів деталь пропонується уявно розчленувати на елементи, кожен з яких є простою геометричною формою (циліндр, конус і т.п.). Кожна геометрична форма може бути задана певною кількістю розмірів. Наприклад, циліндр визначається діаметром і довжиною, для усіченого конуса необхідно знати три розміри: два діаметри і відстань між ними, або один з цих розмірів замінюється конусністю. Неважко визначити кількість розмірів, необхідних і для інших геометричних форм.
Ці розміри можна умовно назвати розмірами форми. Всі вони повинні бути представлені на кресленні в явному або неявному вигляді. «У неявному вигляді» – це означає, що хоча вони не проставлені, ці розміри визначаються простим обчисленням.
Окрім розмірів форми, конструкцію деталі визначають також розміри положення – це розміри, що визначають положення різних елементів деталі по відношенню один до одного.
Розміри проставляють так, щоб вони відображали спосіб обробки і можливість контролю.
Розміри повинні бути проставлені за принципом «незамкнутого ланцюга». Один розмір повинен бути залишений вільним (не проставляється), на нього «збираються» всі погрішності, відхилення від точності виконання розмірів.
На кресленні в явному вигляді повинні бути проставлені габаритні розміри.
Якщо зображення є з'єднання вигляду з розрізом, то розміри, що відносяться до зовнішніх елементів, проставляють з боку вигляду, а ті розміри, які відносяться до внутрішніх елементів, проставляють з боку розрізу.
Приклад нанесення розмірів – рис. 1.
Типові елементи деталей (рис. 2).
Отвори – найбільш поширені елементи деталей. Вони можуть бути циліндричної, конічної та іншої форми. Крім того, розрізняють отвори наскрізні і глухі, гладкі та різьбові, однакового перерізу по всій довжині й ступінчасті. За призначенням отвори можна поділити на отвори конструктивні (наприклад, отвори під кріпильні вироби) і технологічні (наприклад, центрові отвори).
Різьба єднання арматури. За конструкцією різьба є гвинтовим виступом (канавкою) постійного профілю, який виконаний на циліндричній або конічній поверхні деталі.єднань деталей. Її використовують для скріплення деталей між собою, передавання руху, герметичного з– це елемент деталі, утворений гвинтовим переміщення плоского контуру (профілю) по циліндричній або конічній поверхні. Різьба – найпоширеніший елемент рознімних з’єднань.
Проточка – технологічний елемент для виходу різця при нарізанні різьби.
Фаски – за її допомогою ліквідують гостру кромку, яка утворюється з боків торців при виготовлені деталей, запобігають ушкодженню робочих поверхонь деталей.виконуються на торцях або місцях переходу циліндричних деталей. Фаски забезпечують більш зручне й швидке з’єднання деталей.
Галтелі забезпечують перехід між поверхнями різних розмірів в місцях різкої зміни перерізу. Вони підвищують міцність деталі, знижуючи внутрішні напруги на цій ділянці.
Лиска – плоский зріз на поверхні обертання. Слугує для удержання оправки від обертання (наприклад, при накручуванні гайки на її інший кінець).
Канавки для виходу шліфувального круга є технологічними елементами деталей. Форми і розміри канавок встановлені ГОСТ 8820-69. На робочих кресленнях канавки, як правило показують спрощено, а дійсне їх зображення з необхідними розмірами – на виносних елементах, які виконуються у збільшеному вигляді.
Шпоночні пази (канавки) єднання зубчастого колеса з валом та ін. деталей за допомогою шпонки. Більшість шпонок стандартизовано. Їх розміри отримують з розрахунку на міцність і уточнюють залежно від діаметра вала за таблицями стандартів. Розміри шпонкових пазів вала і втулки повинні відповідати розмірам шпонок.
Рис. 2Порядок виконання ескізів
Перед виконанням ЕС і РК необхідно вивчити конструкцію деталі, визначити її призначення, встановити робоче положення, визначити необхідну кількість зображень і їх тип (вигляди, розрізи, з'єднання виглядів з розрізами, перерізи) і у відповідності з цим вибрати формат паперу.
Виконати компоновку заздалегідь оформленого креслярського листа, тобто намітити габаритні прямокутники для основних зображень, передбачивши при цьому місце для нанесення розмірів, позначення розрізів.
Нанести осьові і центрові лінії для всіх зображень, і виконати зображення в тонких лініях.
Нанести розмірні лінії, дотримуючись вище перелічених принципів проставлення розмірів.
Виконати штрихування в розрізах і перетинах і обвести креслення.
Обмірити деталь і нанести розмірні числа. Слід звернути увагу на те, що зображення і розмірні лінії на ЕС наносяться до вимірювання деталі.
Заповнити основний напис, де вказати найменування деталі, відомості про матеріал, з якого вона виготовлена. ЕС виконується без дотримання масштабу, а, отже, графа «Масштаб» основного напису не заповнюється.
Позначення матеріалів на ескізах і робочих кресленнях.
Матеріал, з якого повинна бути виготовлена деталь, указується на ескізі або робочому кресленні деталі у відповідній графі основного напису. У запис про матеріал входить умовне позначення марки матеріалу і ГОСТ на цей матеріал. Нижче наводяться приклади позначення деяких найбільш поширених конструкційних матеріалів.
Чавун – це сплав заліза з вуглецем, кількість якого перевищує 2%. До складу чавуну можуть входити також інші елементи. Деталі з чавуну виготовляються методом литва. Найбільш поширеними є відливання з сірого чавуну (ГОСТ 1412-85).
Приклади умовного позначення деяких марок сірого чавуну:
СЧ –15, СЧ –18, СЧ – 21 – застосовуються для виготовлення кронштейнів, корпусів, шківів, клапанів, втулок.
СЧ – 32, СЧ – 36 – застосовуються для виготовлення зубчатих коліс, поршнів і інших деталей.
Приклад запису про матеріал в основному написі креслення:
СЧ 18 ГОСТ 1412-85.
Сталь – це сплав заліза з вуглецем, кількість якого не перевищує 2%, а також з іншими елементами, які називаються такими, що легують. По хімічному складу сталі поділяють на вуглецеві і леговані, а за призначенням – на конструкційні, інструментальні і спеціальні. Стали конструкційні у свою чергу поділяються на «звичайної якості» (ДСТУ 2651-94) і «якісні» (ГОСТ 1050-74).
Приклади умовного позначення марки сталі вуглецевої звичайної якості:
Ст0,Ст1 – застосовують для виготовлення труб, резервуарів, кожухів.
Ст3, Ст4 – кріпильні вироби (болти, гайки, гвинти і т.п.).
Ст5,Ст6 – вали, зубчаті колеса і ін.
Приклад запису про матеріал в основному написі креслення:
Ст3 ДСТУ 2651-94.
Запис про матеріал на робочому кресленні:
Сталь 45 ГОСТ 1050-88.
Приклад виконання рис. 4 – ескіз.
Р
ис. 4Питання для самоперевірки:
1. Що таке деталь?
2. Що спільного та в чому різниця між ескізами та робочими кресленнями деталей?
3. Які вимоги ставлять до робочого креслення деталі? До ескізу?
4. Для чого використовуються типові елементи деталей:
фаски?
проточки?
різьба?
отвори?
шпоночні пази?
галтелі?
5. Як наносяться розміри на ескізи і робочі креслення деталей? На які основні групи можна поділити розміри?