Ім'я файлу: Praktichna_robota_7.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 08.06.2020
Пов'язані файли:
Лекція.docx
Cinderella.docx
Практикум З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДЛЯ ЗАОЧ.doc
Використання проблемних ситуацій на уроках „Основи здоров΄я” у п
Українська література.docx
історичне дослідження.pptx

Практична робота №7

Бактеризація, як елемент органічної системи землеробства
Завдання: Ознайомитися і законспектувати основні складові застосування мікробного препарату. Розрахувати кількість в мл біопрепарату Ризогумін, необхідного для обробки 6,8 т сої
У сучасних системах землеробства пріоритетними мають бути екологічно безпечні природоохоронні технології вирощування сільськогосподарських культур. У зв'язку з цим дедалі більшого поширення набувають мікробні препарати на основі агрономічно корисних мікроорганізмів. Поряд з органічними добривами їм належить важлива роль у підвищенні продуктивності сільськогосподарських культур і родючості ґрунтів. Мікробні препарати – це високоефективні корисні мікроорганізми, які цілеспрямовано поліпшують умови живлення рослин. Крім того, відносно низька вартість, висока окупність, простота застосування, безпечність для навколишнього природного середовища зумовлюють їх значне поширення. Так, у країнах Євросоюзу мікробні препарати використовують на третині площ, зайнятих сільськогосподарськими культурами.

На важливе значення корисних ґрунтових організмів у формуванні родючості ґрунту звертали увагу В. В. Докучаев і П. А. Костичев. У нарисі "До питання про відкриття в російських університетах кафедр ґрунтознавства і вчення про мікроорганізми" В. В. Докучаев зазначав, що безперечно в ґрунт разом з гноєм вносяться і бактерії, значення яких, мабуть, не менше,ніж удобрювальних речовин. П. А. Костичев у своїх дослідженнях встановив важливе значення мікроорганізмів у формуванні біологічної активності ґрунтів. Він довів, що вони розкладають рослинні рештки, синтезують складні органічні сполуки, в тому числі й біологічно активні речовини, які сприяють розвитку рослин.

Перші спроби використання мікроорганізмів для підвищення врожаю сільськогосподарських культур стосувалися бульбочкових бактерій. Застосовували такий метод: при переході на нову ділянку для вирощування бобових культур насіння перемішували з ґрунтом попередньої ділянки або збирали бульбочки, подрібнювали їх і обробляли насіння. Перший мікробний препарат, що містив культури кількох видів бульбочкових бактерій, був виготовлений наприкінці XIX ст. в Німеччині й отримав назву нітрагін, а процес обробки насіння було названо нітрагінізацією.

Мікробні препарати, що застосовуються в рослинництві, умовно поділяють на групи: препарати для оптимізації живлення рослин (на основі азотфіксувальних і фосфатмобілізувальних мікроорганізмів), рістстимулювальні препарати на основі мікроорганізмів – продуцентів біологічно активних речовин, фітогормонів (ауксини, гібереліни), препарати для захисту рослин від хвороб і шкідників (фунгіциди, інсектициди та ін.).

Взаємодія вищих рослин і мікроорганізмів досить поширена. Велика кількість ендофітних мікроорганізмів заселяє тканини рослин. У результаті такої взаємодії у рослин ліпше, ніж у тварин, виявляється фізіологічна адаптація.

Бактерії, що заселяють кореневу систему, утворюють своєрідний біологічний "чохол" – ризосферу і є посередниками між ґрунтом і рослинами у забезпеченні їх поживними речовинами. Саме мікроорганізми перетворюють деякі складні сполуки на прості, доступні для живлення рослин, беруть участь у складних біохімічних процесах, що відбуваються в ґрунті. Вони є основою для виробництва бактеріальних препаратів, які після внесення в ґрунт створюють у зоні кореневої системи осередки корисної мікрофлори. В оточенні повноцінного комплексу мікроорганізмів рослини отримують необхідне кореневе живлення і, як наслідок, підвищують свою продуктивність. Заселивши кореневу систему (тобто, захопивши екологічну нішу), вони не допускають упродовж тривалого часу хвороботворні мікроорганізми до інфікування рослин. Крім того, бактеризовані рослини значно стійкіші до розвитку і прояву хвороб унаслідок поліпшення їх імунного стану. Позбавлення рослин необхідної мікрофлори може призвести до зниження інтенсивності кореневого живлення до 15 разів.

Діяльність корисних мікроорганізмів багатогранна. Особливо актуальним є широке використання здатності мікроорганізмів до засвоєння молекулярного азоту з атмосфери. Це дає змогу вирішити важливу проблему – створення достатньої кількості білка.

Мікробіологічна фіксація атмосферного азоту – екологічно чистий спосіб забезпечення ним рослин. Він потребує відносно невеликих енергетичних витрат. Газоподібний азот становить більшу частину повітря. Так, над кожним гектаром землі його міститься 80 тис. т. Він майже недоступний для більшості вищих рослин. Молекули азоту хімічно інертні, а хімічні зв'язки між його атомами досить стійкі. Потрібні великі зусилля, щоб їх розірвати і фіксувати азот. На відміну від промислових установок, де відновлення молекулярного азоту до аміаку здійснюється за високих температури і тиску, в біологічних система зв'язування газоподібного азоту відбувається за звичайних тиску і температури.

За джерелами доступної енергії азотфіксувальні мікроорганізми умовно поділяють на дві групи: авто- та гетеротрофи. Автотрофи (ціанобактерії і фотосинтезу- вальні анаеробні бактерії) мають істотне значення лише на перезволожених ґрунтах, де фіксують до 20–50 кг/га азоту за рік. Проте в природі найпоширеніші гетеротрофні фіксувальні організми. Азотфіксувальну активність у фітоплані – ризосфері (прикореневій зоні) і філосфері (на поверхні листків) небобових рослин називають асоціативною азотфіксацією. Експериментально це підтверджено беззмінним вирощуванням небобових культур. При цьому вміст азоту в ґрунті значно не знижується, незважаючи на щорічне вилучення його з урожаєм, тоді як під паром його вміст безперервно зменшується. Першою розпочала роботу в цьому напрямі бразильська вчена Ж. Доберейнер (1975) із мікроорганізмами, у складі яких переважали бактерії роду Azospirillum. Пізніше було встановлено, що крім азоспірили до групи асоціативних азотфіксаторів належить велика кількість гетеро- й автотрофних бактерій – Achromobacter, Agrobacterium, Arthrobacter, Bacillus, Pseudomonas, Klebsiell та ін. Застосування препаратів на їх основі сприяє зростанню активності азотфіксації в кореневій зоні рослин у 2–3 рази. Звісно, масштаби фіксації атмосферного азоту в ризосфері небобових культур навіть за умов передпосівної бактеризації не можна порівняти з масштабністю цього процесу в агроценозах з бобовими. Продуктивність азотфіксації злаковими культурами може становити лише 20–40 кг/га азоту, що недостатньо для формування повноцінного врожаю. Проте якщо врахувати, що фіксований бактеріями азот надходить безпосередньо до рослин, то його ефективність значно перевищить користь аналогічної дози внесеного в ґрунт азоту мінеральних добрив.

Обсяги фіксації азоту асоціативною мікрофлорою досить значні – 30–40 кг/га азоту за рік.

Нині встановлено процес фіксації азоту ризосферою кукурудзи, пшениці, рису, сорго, а також деякими видами тропічних трав. Відомо понад 200 видів небобових рослин, в яких відбувається азотфіксація в прикореневій зоні. Таким шляхом, мабуть, відбувається поповнення запасів азоту в ґрунті у більшості природних екосистем.

Українські вчені на чолі з В. П. Патикою виділили з ризосфери деяких сільськогосподарських культур високоактивні штами асоціативних мікробів- азотфіксаторів і на їх основі розробили низку бактеріальних препаратів: ризоагрін (для оброблення насіння пшениці й рису); ризоентерин (для передпосівного оброблення насіння ячменю й рису); флавобактерин (для пшениці, буряку кормового, трав); агрофіл (для огірка, помідора, перцю, салату та інших овочевих культур).

Спосіб застосування мікробіологічних препаратів на посівах сої, який включає комплексну обробку насіння перед сівбою біопрепаратами Ризогумін та Хетомік, обприскування посівів у фазі цвітіння мікродобривом Еколист та наступне обприскування посівів у фазі плодоутворення біопрепаратом Ризогумін.

Біодобриво, що застосовується для бактеризації насіння сої з метою покращення азотного живлення рослин, підвищення продуктивності культури. До складу препарату входить спеціально підготовлений торф із розмноженими в ньому бактеріальними клітинами Bradyrhizobium japonicum М-8 або 46, фізіологічно активні речовини біологічного походження (ауксини, цитокініни, амінокислоти, гумінові кислоти), мікроелементи в хелатованій формі та сполуки мікроелементів у стартових концентраціях.

Біопрепарат має багатофункціональний вплив на ріст і розвиток рослин. Забезпечує збільшення польової схожості і енергії проростання насіння, сприяє формуванню розвиненої кореневої системи і активного рослинно-бактеріального азотфіксувального симбіозу, інтенсифікує процес фотосинтезу у рослин. Завдяки цьому інокульовані рослини мають збільшену площу асиміляційної поверхні як коріння, так і наземної маси, що впливає на засвоєння поживних речовин. Крім цього, внаслідок активної діяльності інтродукованих бактерій рослини одержують додаткове азотне та фосфорне живлення. Препарат активно впливає на формування генеративних органів, що сприяє суттєвому зростанню насіннєвої продуктивності культури.

Сума зазначених функцій забезпечує гарантоване достовірне зростання урожайності, а одержана продукція має поліпшені якісні параметри.

На одну гектарну норму насіння сої витрачається 200 г препарату.

200 гр – це 200 мл Ризогуміну на 1 гектар

Витрата посівного матеріалу залежить від сорту рослин, способу посіву, схожості і виживання рослин. Як правило, посів на 30-35% більше оптимальної густоти дозрілих рослин. Норму підвищують, якщо поле родюче і добре забезпечено вологою, при нестачі її – знижують. Норма висіву сої 120 кг/га. Середня щільність посіву - 35-40 насінин на метр. При збільшенні ширини міжрядь збільшується і витрата посівного матеріалу-на 10-20%

200 мл=1 гектар посіву

1 гектар засіваємо 120 кг сої

6,8 тон = 6800 кг сої

6800 кг/120 кг = 56 гектар засіємо за допомогою 6,8 тон сої

Тому 200 мл *56 = 11200 мл – потрібно препарату Ризогуміну для посіву 6,8 тон сої

Приготування суспензії препарату для обробки насіння. Для обробки насіння препарат суспендують у водогінній воді, яка не містить хлору. Оптимальна кількість води не повинна перевищувати 1-1,5 % від маси насіння. Збільшення частки води в суспензії небажане у зв’язку з можливим набуханням і травмуванням насіння.  Наприклад, при нормі висіву насіння сої 100 кг/га для його бактеризації слід використати одну гектарну дозу препарату (200г) і 1-1,5 літри води. Відповідно для бактеризації 1 тонни насіння при цій же нормі висіву використовують 2 кг Ризогуміну (10 га-порцій) та 10-15 л води. Препарат вносять у розраховану кількість води, ретельно перемішують і відразу ж проводять бактеризацію насіння.

Бактеризація насіння сої Ризогуміном проводиться в день посіву (або за 1-2 дні до нього) на машинах типу ПК-20 Супер, ПКС-20 Супер, ПК-20-02 Супер аналогічно протруєнню згідно з інструкцією до машини. Попередньо машину слід ретельно очистити від залишків протруйників.

При використанні торф’яної форми препарату важливо врахувати, що для початку роботи в ємності (баку) машини повинна бути рідина (не менше 10 л) для забезпечення «запуску» механізму перемішування робочої суміші відцентровим насосом. З цією метою потрібно приготувати робочу суміш та, перемішуючи суспензію підручним засобом, залити її у ємність протруювача і відразу увімкнути механізм перемішування, аби частинки торфу не випали в осад та не порушили циркуляцію суспензії у системі подачі робочого розчину до насіння. Щоб витримати норму нанесення на насіння Ризогуміну, необхідно розрахувати і виставити на протруювачі показники швидкості потоку насіння, дозування і подачі суспензії препарату. Поступово додавати у бак протруювача по 10 л ретельно перемішаної суспензії препарату. Не слід наливати у бак понад 30 л суспензії, щоб не порушити рівномірне перемішування частинок торфу відцентровим насосом.

Застосування Ризогуміну у технологіях вирощування сої при використанні протруйників.

Здорове насіння можна не протруювати, а у разі необхідності протруєння насіння дозволяється використовувати наступні фунгіциди: Максим XL 035 FS, Фундазол, Вітавакс-200ФФ. При цьому протруйник застосовується за 7-10 діб до бактеризації насіння. У разі одночасного застосування фунгіцидів із бактеризацією дозу Ризогуміну рекомендується збільшити вдвічі.

Застосування таких протруйників як Вінцит 050 CS, Колосаль, Ламардор 400 FS не рекомендується, оскільки діючі речовини цих фунгіцидів негативно впливають на життєздатність та функціональну активність клітин бульбочкових бактерій.

Застосування Ризогуміну у технологіях вирощування сої при внесенні у ґрунт гербіцидів.

Застосування гербіцидів Гезагард 500 FW, Пірат, Примекстра TZ Голд 500 SC, Селамід призводить до фітотоксичної дії на рослини сої та затримки формування бобово-ризобіального симбіозу.

Тому при використанні Ризогуміну в посівах сої гербіциди необхідно вносити в ґрунт завчасно.

Оскільки перші етапи взаємодії бактерій з рослинами найуразливіші до впливу пестицидів, то використання ґрунтових гербіцидів небезпечніше, ніж гербіцидів, які застосовуються по вегетуючих рослинах.

Сучасні гербіциди на основі гліфосатів дають можливість ефективного знищення бур’янів, особливо багаторічних, у вегетативній стадії до висіву або появи сходів культурних рослин.

У вологому ґрунті гліфосати швидко розкладаються мікроорганізмами до нетоксичних речовин і не виявляють негативного впливу на формування рослинно-бактеріальних симбіозів.

Проте, якщо в господарстві виникає необхідність застосування інокуляції і гербіцидів на основі ацетохлору (наприклад, Харнесу), можна рекомендувати внесення їх після висівання інокульованого насіння. Технологічні процеси при цьому проходять у такому порядку: сівба, коткування, внесення гербіциду з його одночасним загортанням легкими боронами.

Оброблене мікробним препаратом Ризогуміном насіння сої має бути захищеним від попадання прямого сонячного проміння для збереження життєздатності бактерій.

Кількість і норми мінеральних добрив для сої залежать від насиченості ґрунту корисними речовинами, а також від рівня запланованого врожаю.

Застосування лише одного елемента підживлення може негативно позначитися під час вирощування даної культури. Використання добрив комплексно стабілізує і дефіцит, і надлишок корисних речовин.

Під час вирощування даної культури важливий грамотний підхід до системи добрив сої.

Спосіб обробки бактеріальними добривами, внесення необхідних макро– і мікроелементів здатні знизити хімічне навантаження на ґрунт, а також зменшити витрати енергоресурсів, отримавши в результаті високі врожаї продукції.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас