ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
ДЕПАРТАМЕНТ ОВІТИ ТА НАУКИ
Державний навчальний заклад
«Мелітопольський професійний аграрний ліцей»
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до дипломної роботи
на тему:_______________________________
_______________________________
_______________________________
_______________________________
Виконав:_____________________________________
Перевірив:______________________________________
м. Мелітополь
Державний навчальний заклад
«Мелітопольський професійний аграрний ліцей»
Затверджую
Заступний директора з НВР
М.А. Ільїн_________
«__» ________20__г.
ДИПЛОМНА РОБОТА
Випускника:______________________________________________
Групи №_______________________________________________
Спеціальність: Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів
Водій автотранспортних засобів (категорія С)
Тема:_____________________________________________________
_____________________________________________________
Кваліфікаційна пробна робота______________________________
__________________________________________________________
Майстер в/н________________________________________________
Оцінка____________Розряд_____________Підпис_______________
Консультант:_______________________________________________
Дипломна робота допущена до захисту з оцінкою________________
Завдання видано «__»_______20__г.
Строк виконання «__»_______20__г.
1.Вступ
Ланос – один з найпопулярніших вітчизняних автомобілів.
Ланос – це майже ідеальна аеродинамічна форма кузова з великим нахилом лобового скла, збалансованість об’ємів та ретельно виважені стильові рішення і системи безпеки. Просторий салон і місткий багажник, широкі зручні сидіння, практична оббивка салону, «дитячі замки», зручно розташовані кармани, тримач для станків – все для комфортного керування та необхідного відпочинку у дорозі. Відкидні спинки задніх сидінь дозволяють використовувати для переведення вантажів і частин салону, забезпечують максимальний комфорт як для короткочасних поїздок, так і для тривалих подорожей.
Ланос надійний, зручний, простий і недорогий в обслуговуванні, справді народний автомобіль, ідеальний на дорогах України. Найкраще про це свідчить те, що більшу частину парків таксі у багатьох наших містах складає саме цей автомобіль.
Саме тому, вирішення поставлених задач, у великій мірі залежить від підготовки та кваліфікації автослюсарів автомобільного транспорту.
Працівники з цієї професії повинні постійно удосконалювати уміння та навички з ремонту та технічного обслуговування, поглиблювати знання конструкцій, знати практичні основи організації та виконання ремонтних робіт, пов’язаних з автомобілями, що створює актуальність теми роботи.
2. Базове підприємство проходження виробничої практики
ФОП «Ханчич О.М.» розташовано в м. Мелітополі, вул. Чайковського, б. 50/1. Керівник – Ханчич Олексій Миколайович. Підприємство займається технічним обслуговуванням та ремонтом легкових автомобілів всіх моделей та марок. Найбільш розповсюджені види робіт на підприємстві – кузовні роботи та фарбування автомобілів.
Підприємство має у своєму розпорядженні:
-ділянка для розбірних робіт;
-слюсарний цех;
-цех для рихтування;
-цех для фарбування автомобілів;
-санітарно-гігієнічна кімната;
-офісні приміщення;
-стоянка для автомобілів.
Место для фотографий
Место для фотографий
Место для фотографий
3. Призначення та будова задньої підвіски
Задня підвіска (ріс. 3.1) напівнезалежна, важільна-пружина з поздовжніми важелями, шарнірно закріпленими на кузові автомобіля і пов’язаними між собою поперечною балкою U-подібного перетину. Подовжні важелі з’єднані з кузовом сайлентблоками. Пружини підвіски змінної жорсткості (бочкоподібні). Верхні і нижні кінці пружин спираються на пружині гумові прокладки
Рис. 3.1 Задня підвіска
1 - гайка верхньої опори амортизатора; 2, 5, 21 - шайби; 3, 4 - гумові втулки; 6 - амортизатор; 7 - верхня прокладка пружини; 8, 24, 25 - болти, 9 - пружина задньої підвіски, 10, 20, 22 - гайки; 11 - нижня прокладка пружини; 12 - гальмівний барабан, 13 - зовнішній підшипник; 14 - шплінт; 15 - гайка; 16 - захисний ковпак, 17 - стопорна шайба; 18 - внутрішній підшипник; 19 - сальник; 23 - сайлентблок; 26 - подушки стабілізатора; 27 - стабілізатор; 28 - балка задньої підвіски; 29 - важіль підвіски.
У балці підвіски встановлений стабілізатор поперечної стійкості торсіонного типу.
На важелі підвіски болтами закріплені нижні кінці телескопічних гідравлічних амортизаторів двосторонньої дії. Верхні кінці амортизаторів прикріпленні до кузова через гумові подушки.
Амортизатор складається з резервуара 19 з вушком, клапана стиснення (поз. 2, 3, 4, 5, 6, 7), робочого циліндра 21, штока 20 з поршнем 10 і клапанами віддачі та перепускним і кожуха 22 з вушком. Резервуар 19 виготовлений із сталевої труби, до нижнього кінця якої приварена проушина 1, а у верхній частині нарізане різьблення для гайки 29. У виточку вушка вставлений корпус 2 клапана стиснення в зборі з дисками клапана. Він підібраний до виточенні робочим циліндром 21. Кільцевий простір між резервуаром і циліндром заповнений рідиною. Усередині робочого циліндра розташований шток 20 з поршнем 10.
Поршень має вертикальні канали, розташовані по двох кіл. Канали на малій окружності закриті знизу дисками 12 і 15 клапана віддачі, а на великій
-зверху тарілкою 16 перепускного клапана.
Клапан стиснення розташований в нижній частині циліндра. У корпусі 2 клапана виконано гніздо, до якого підгорнуті пружиною 5 через тарілку 7 диски 3 і 4. Диск 4 дросельний, має виріз, через який дросселируеться рідина при малій швидкості переміщення поршня. У нижній частині корпусу клапана виконана циліндрична проточка і чотири вертикальних каналу, а в обоймі 6 – шість бічних і один центральний отвір, через які рідина проходить з резервуару в циліндр і назад.
Зверху в циліндр встановлена напрямна втулка 23, яка ущільнена в резервуарі кільцем 24, а вихідні штока – сальником 26 з обоймою 25. Всі деталі, розташовані у верхній частині циліндра, підгорнуті гайкою 29. У вушка ароматизаторів запресовані гумометалічні шарніри 38.
Маточини задніх коліс, виконані за одне ціле з гальмівними барабанами, встановленні на двох конічних роликових підшипників.
Кути установки задніх коліс задані конструктивно та експлуатації не регулюються. Можливий лише контроль стану задньої підвіски по кутах установки.
За способом герметизації внутрішнього обсягу шини діляться на камерні і безкамерні.
Камерні шини (рис. 3.2) складаються з покришками ( застарілий термін, вживається тільки стосовно камерних колесам) і камери з вмонтованим у неї вентилем.
Рис. 2.2. Конструкція колеса з камерною шиною:
1 - обід колеса; 2 - камера, 3 - шина (покришка); 4 - вентиль.
4. Послідовність проведення контрольних замірів та обмірів
Перевірка амортизаторів
Для визначення працездатності амортизатора слід перевіряти його на динамометричному стенді його робочу діаграму.
Крива діаграми (рис. 3.3) повинна бути плавною, а в точках переходу (від ходу віддачі до ходу стиснення) без ділянок, паралельних нульової лінії.
Оцінка результатів на діаграмі. Точка опору ходу віддачі при масштабі 47Н (4,8 кгс) на 1 мм повинна знаходитися від нульової лінії на відстані А, що дорівнює: 23,5-30,5 мм для задніх амортизаторів.
Найвища точка кривої ходу стиску при тому ж масштабі повинна перебувати від нульової лінії на відстані В, що дорівнює 3,5-6,5 мм для передніх і задніх амортизаторів.
Контрольні значення ординат на діаграмах задніх амортизаторів задані для холодних амортизаторів при температурі амортизуючої рідини 20 ± 5º С.
Ріс. 3.3. Робоча діаграма амортизатора
1 – зусилля при ході віддачі; 2 – зусилля при ході стиснення
Встановлюємо амортизатор в порядку, зворотному зняттю. Гайку верхнього і болт нижнього кріплень амортизатора остаточно затягується на автомобілі, що стоїть на землі. Затягуємо болт нижнього кріплення амортизатора до балки моментом 70 Н · м, гайку верхнього кріплення амортизатора затягуємо до виступання хвостовика штока на 9 мм, вимірюючи на виступання штангенциркулем або лінійкою.
Перевірка пружин
По довжині під навантаженням 2990 Н (305 кгс) пружини поділяються на два класи: А – довжина більше 273 мм і В – довжина дорівнює або менше 273 мм. Пружини класу А маркуються жовтою фарбою на зовнішній стороні витків, а класу В – зеленою (Рис. 2.4).
Рис. 3.4. Основні дані для перевірки пружини задньої підвіски
Регулювання колісних підшипників
Затягування гайки осі колісного підшипника до величини 20 Н · м, повертаючи колесо вперед руками для того, щоб повністю посадити підшипник. Потім відпускаємо гайку осі колісного підшипника до величини 1 Н · м. Вимірюємо кінцевий зазор. При правильному регулюванні він повинен бути в межах від 0,03 мм до 0,13 мм.
Перевірка і регулювання кутів установки коліс
Перевірка і регулювання кутів установки коліс необхідні для забезпечення гарної стійкості і керованості автомобіля, а також рівномірного зносу шин при експлуатації. Перевірку та регулювання кутів установки коліс виконують на спеціальних стендах за інструкціями з їх експлуатації.
Регулювання кута розвалу і сходження задніх коліс конструкцією автомобіля не передбачена. Невідповідність дійсних значень, заміряних на автомобілі, контрольними значенням, обумовлено зносом і деформацією деталей підвіски або деформацією кузова. При виявленні відхилень в параметрах задньої підвіси, викликаних деформацією її елементів і кузова, треба знайти причину виникнення відхилень і усунути її заміною деталей, що вийшли з ладу.
Заміна або ремонт деталей підвіски може спричинити за собою зміну кутів установки коліс, тому перевірка кутів установки коліс обов’язкова.
Кути установки задніх коліс:
кут розвалу…- 1 º 30 '± 20'
сходження… 10 '± 10'
5. Послідовність демонтажу та визначення дефектів
Заміна амортизатора задньої підвіски
Послідовність проведення заміни:
Перед тим як підняти задню частину автомобіля, вмикаємо 1 передачу і встановлюємо надійні опори поруч із домкратом. Під балку задньої підвіски встановлювати опори не можна, так як підвіска повинна бути розвантажена.
Амортизатори (лівий і правий) замінюємо парами.
Відкриваємо багажник.
Стискаємо фіксатор і відкриваємо кришку для доступу до верхньої опри
амортизатора.
Відгвинчуємо гайку кріплення штока амортизатора, утримуючи шток від провертання другим ключем.
Знімаємо шайбу…
… і верхню гумову подушку.
Відкручуємо болт нижнього кріплення амортизатора…
… і витягуємо його з вушок амортизатора і кронштейна.
Викруткою витягуємо проушину амортизатора з кронштейна…
…і знімаємо амортизатор з автомобіля
Знімаємо з штока амортизатора нижню гумову подушку в зборі з розпорною втулкою і шайбу.
Виймаємо розпірну втулку з подушки.
12. Встановлюємо амортизатор вертикально і кілька разів до упору опускаємо і піднімаємо шток амортизатора. Переконаємося в тому, що шток переміщується без провалів, заїдань і стукотів. В іншому випадку замінюємо амортизатор. Крім того, замінюємо амортизатор при виявленні патьоків рідини (допускається незначне запотівання у верхній частині корпусу) і при пошкодженні різьблення у верхній частині штока.
13. Встановлюємо амортизатор в порядку, зворотному зняттю. Гайку верхнього і болт нижнього кріплень амортизатора остаточно затягуємо на автомобілі, що стоїть на землі. Опустивши автомобіль на землю, кілька разів сильно гойдаємо його. Затягуємо болт нижнього кріплення амортизатора до балки моментом 70 Н • м, гайку верхнього кріплення амортизатора затягуємо до виступання хвостовика штока на 9 мм, вимірюючи виступання штангенциркулем або лінійкою.
Заміна пружини задньої підвіски
Замінюємо пружину при механічному пошкодженні або значному осаді.
Ознаки осаду:
- Погіршення плавності ходу, часті «пробої» підвіски;
- Видимий перекіс задньої частини автомобіля або значна різниця по висоті передньої і задньої частин, що виникли в процесі експлуатації;
- Сильно виражені сліди зіткнення витків пружини.
Послідовність виконання:
1. Якщо замінюємо пружину, то встановлюємо під балку заднього моста опори і опускаємо автомобіль, злегка навантаживши підвіску. При роботі на оглядовій канаві ця операція не потрібна
2. Викручуємо болт кріплення амортизатора до кронштейна балки задньої підвіски, виймаємо болт і відводимо амортизатор в бік, щоб він не заважав працювати.
3. Піднімаємо автомобіль, щоб розвантажити пружину, і знімаємо пружину 1 і верхню прокладку 2. Як правило, довжина гальмівного шлангу 3 достатньо, щоб він не натягувався, але якщо шланг натягується, від’єднуємо його на час заміни пружини, щоб не пошкодити.
Знімаємо нижню прокладку з майданчика на балці задньої підвіски.
Встановлюємо пружину прокладками на автомобіль у порядку, зворотному зняттю.
Заміна сайлентблоків важеля задньої підвіски
При певному навику сайлентблоки можна замінити безпосередньо на автомобілі, вивернувши болти кріплення балки до кронштейнів кузова і вивівши вушка балки з кронштейнів, але зручніше виконати цю роботу на знятій балці задньої підвіски.
Дуже зручно замінювати сайлетнблоки спеціальним пристосування (знімачем), але можна виконувати роботу і підручними засобами.
Послідовність виконання:
Перед випресовкою нагріваємо проушину важеля гарчим повітрям до
температури 50-75ºС, попередньо випилюємо ножівкою два вирізи В (рис. 2.5) на зовнішній втулці сайлентблоку для поєднання виступів монтажної втулки 15. Випресовку проводимо в наступному порядку: встановлюємо на вушко важеля з зовнішнього боку корпусу пристосування 4, надіваємо на болт 6 монтажну втулку 5 із виступами, вставляємо болт в отвір сайлентблоку, надягаємо на нього зі зворотного боку вушка важеля шайбу 3, впираємо в корпус пристосування 4 і затягуємо гайку 2 до випресовки сайлентблоку.
Рисунок 2.5. Монтаж і демонтаж сайлентблоків важеля задньої підвіски
1 - важіль; 2, 8 - гайка; 3, 12 - шайба; 4, 11 - пристосування; 5, 9, 15 - монтажна втулка; 6, 13 - болт; 7 - важіль задньої підвіски; 10, 14 - сайлентблок; А - мітка на пристосуванні; В - вирізи на сайлентблоку.
Запресовуємо в обидві важелі задньої підвіски сайлентблоки з
попереднього випиляними вирізами В монтажним пристосуванням в такому порядку: встановлюємо корпус пристосування 11 на вушко важеля з зовнішнього боку, сумістивши позначки А на корпусі пристосування і проушини важеля, показані стрілкою; встановлюємо болт 13 наполегливу шайбу 12, вставляємо його в вушко важеля, надаємо на болт новий сайлентблок 10, монтажу втулку 9 з виступами і нагвинчуємо гайку 8.
При використанні підручних засобів виконуємо наступні операції:
Встановлюємо балку в лещата і випресовуємо сайлентблок
оправленням відповідного діаметру або знімачем.
Виймаємо сайлентблок з вушка балки.
Очищаємо отвір від іржі і окалини і запресовуємо новий
сайлентблок, зорієнтувавши його, як показано на рис. 6.
Рис. 6. Орієнтація сайлентблоку при монтажі:
– сайлентблок; 2 – важіль задньої підвіски.
4. Аналогічно замінюємо другий сайлентблок.
5. Встановлюємо балку підвіски на автомобіль. Болти кріплення балки до
кузова остаточно затягуємо на автомобілі, що стоїть на землі.
Заміна стабілізатора поперечної стійкості
Послідовність проведення робіт:
Послабляємо затягування болтів кріплення задніх коліс, вивішуємо задню частину автомобіля і знімаємо задні колеса.
Викручуємо гайку болта кріплення стабілізатора поперечної стійкості до важеля задньої підвіски, утримуючи болт від провертання другим ключем.
Виймаємо болт.
Аналогійним чином відкручуємо гайку і витягуємо болт з протилежного
боку.
Знімаємо гумову подушку стабілізатора.
Здвигаємо з місця молоток стабілізатор….
… і витягуємо його з протилежного боку.
Встановлюємо деталі порядку, зворотному зняття.
6. Перелік інструменту, приладів та засобів що використовується під час ТО та ремонту
Навіть якщо проводяться нескладні ремонтні роботи, нам потрібно набір мінімальної кількості інструментів. У цей комплект входять наступні ключі й пристосування:
Набір ключів TORX типів Т і Е. На автомобілі Lanos частина кріпильних деталей виконана під інструмент TORX;
Набір викруток з плоским і хрестоподібними лезами різноманітних розмірів, із зручними ручками.
Набір ріжкових і накидних ключів. Бажано мати ключі розміром від 5 до 27мм, причому при ремонті автомобілів імпортного виробництва можуть знадобитися ключі будь-якому розміру з зазначеного діапазону, наприклад «на 15» або «на 18»;
Набір ключів-шестигранників різних розмірів (частіше за все необхідні розміри від 2 до 10 мм з кроком 1мм).
Пасатижі, бокорізи і пасатижі із змінним захопленням.
Молотки різних розмірів з металевим і гумовим бойками.
При проведенні робіт з системою електрообладнання необхідні спеціальні пасатижі для обжимання.
При роботах з важкодоступними вузлами і агрегатами необхідний набір торцевих ключів з воротком-тріскачкою і карданним шарніром.
Набір універсальних знімачів різних розмірів для випресовки підшипників та інших деталей.
7. Після ремонтна діагностика, перевірка, обкатка
Після збірки кожна коробка передач має бути випробувана на спеціальному стенді, що дозволяє створювати навантаження на веденому валу. Число зворотів провідного валу має бути в межах 1000-1500 об/хв.
Перед випробуванням коробки передач має бути заправлена чистим трансмісійним маслом до рівня маслозаливного отвору. Випробовувати коробку передач слід протягом часу, необхідного для прослухування роботи коробки передач на всіх передачах.
При перевірці роботи коробки передач в процеси випробування не допускаються:
заїдання при перемиканні передач;
шуми і стуки;
мимовільне включення і виключення шестерень; підтікання масла через
з’єднання.
Виявлені при випробуванні коробки передач дефекти мають бути усунені.
Після цього коробка передач має бути випробувана повторно.
8. Технічне обслуговування
Рекомендуються наступні види технічного обслуговування автомобілів:
щоденне обслуговування (ЩО);
перше технічне обслуговування (ТО-1);
друге технічне обслуговування (ТО-2).
Основним призначенням щоденного обслуговування є: загально-
зовнішній контроль, направлений на забезпечення безпеки руху, підтримка гарного зовнішнього вигляду, заправка паливом, маслом, водою.
Основним призначенням першого і другого технічних обслуговуванні є зниження інтенсивності зношування деталей, виявлення і попередження несправностей шляхом своєчасного виконання контрольних, змащувальних і регулювальних робіт.
Щоденне обслуговування (ЩО) включає:
перевірку коліс;
перевірку рівня і долівка масла в систему змащення;
перевірку рівня і долівка охолоджуючої рідини;
перевірку рівня і долівка гальмівної рідини в бачок гідроприводу гальмівної системи;
перевірку рівня і долівка робочої рідини в бачок гідропідсилювачу рульового управління;
перевірку рівня і долівка рідини в бочок омивача;
перевірку зовнішніх освітлювальних приладів.
Перше технічне обслуговування (ТО-1)
Всі перевірки та роботи проводяться знизу автомобіля, встановленого на підйомнику або оглядового канаві (з вивішеними задніми колесами).
З’ясовуємо, чи немає на деталях підвіски тріщин або слідів зачіпання дорожніх перешкод або кузов, деформації важелів, штанги стабілізатора, деталей задка кузова в місцях кріплення вузлів і деталей підвіски.
Перевіряємо стан гумових шарнірів, гумових подушок, а також стан (осідання) пружин підвіски.
Гумометалеві шарніри і гумові подушки підлягають заміні при розривах та односторонньому випинанні гуми, а також при підрізанні їх торцевих поверхонь.
Рис. 7. Розташування елементів задньої підвіски на автомобілі:
1 - верхня прокладка пружини, 2 - пружина задньої підвіски, 3 - амортизатор; 4 - нижня прокладка пружини; 5 - важіль задньої підвіски, 6 - балка задньої підвіски
Розташування елементів задньої підвіски на автомобілі показано на рис.7
На гумових шарнірах не допускаються:
ознаки старіння, тріщини
одностороннє випинання гумового масиву.
Дефектні деталі замінити.
Перевіряємо відсутність механічних пошкоджень (деформацій, тріщин і
т.п.) елементів підвіски.
При перевірці уважно оглядаємо гумові втулки нижніх шарнірів і
подушки верхніх шарнірів амортизаторів.
Перевіряємо гумометалеві шарніри (сайлентблоки) кріплення балки
задньої підвіски до кронштейні кузова.
3. Перевіряємо підшипників маточин задніх коліс, пружини і буфери
стиснення.
Друге технічне обслуговування (ТО-2) включає:
Заміна ременя приводу генератора і насоса гідропідсилювачу рульового
управління;
Заміна ременя приводу компресора кондиціонера;
Заміна і регулювання натягу ременя приводу газорозподільного механізму
і заміна його натяжного ролика;
Заміна гальмівної рідини в гідроприводах гальм і виключення зчеплення;
Заміна охолоджуючої рідини.
9. Охорона праці
Всі пристрої і споруди для збереження палива та мастильних матеріалів повинні розташовуватися з дотриманням протипожежних норм. Відомо, що при терті нафтового палива про гуму і метали виникають заряди статичної напруги, що представляє велику небезпеку, оскільки є однією з причин виникнення пожеж. Наелектризовані частинки палива віддають свої заряди резервуару. Якщо він не заземлений, то на його поверхні може скупчитися статичну електричку напругою в кілька десятків тисяч вольт, а вже при напрузі 400 – 600 виникає розряд, іскра якої може запалити суміш парів палива з повітрям.
Для захисту від розрядів статичної електрики всю металеву апаратуру, паливопроводи, насоси, зливні пристрої, призначені для зберігання і транспортування легкозаймистих рідин, необхідно заземлювати.
Вдихати пари, доторкатися руками до ПММ шкідливо для здоров’я людини. Особливу небезпеку становлять пари палива у закритих приміщеннях, так як в повітрі може накопичитися їх смертельно небезпечна концентрація. Тому такі приміщення (роздавальні та насосні станції) обладнують припливно-витяжною вентиляцією.
Тривалий вплив ПММ на шкіру людини викликає хронічне захворювання шкіри. Особливу небезпеку представляє попадання палива на шкіру під тиском.
Роботи з ремонту резервуарів дозволяється тільки після повного звільнення їх від нафтопродуктів, ретельного очищення (пропарювання, промивання), від’єднання від резервуарів всіх трубопроводів, відкриття всіх люків, відбору проби повітря і аналізу її для визначення вибухонебезпечним та нешкідливості.
Час перебування в резервуарах і цистернах не повинна перевищувати 15 хвилин, при цьому температура всередині цистерни має бути не більше 35ºС.
Для переливання палива з ємності в ємність необхідно користуватися спеціальними насосами. Забороняється засмоктувати паливо через шланг ротом. У разі використання етилованого бензину при попаданні на шкіру його необхідно змити водою з милом, а при попаданні всередину негайно звернутися до лікаря.
При роботі зі спеціальними рідинами, такими, як гальмівна або низькозамерзаюча, що містять етиленгліколь, який є отрутою і при попаданні всередину може викликати серйозні розлади здоров’я у людини, аж до летального результату, слід дотримуватися особливої обережності. Тому при їх попаданні на шкіру необхідно промити уражені ділянки водою з милом.
При приготуванні електроліту для акумуляторних батареї використовують концентрованому сірчану кислоту, яка при попаданні на шкіру може викликати опіки. Кислота поставляється в скляних бутлях ємністю 20 л. Переносити такі бутлі слід тільки вдвох, використовуючи спеціальні носилки або візок. В іншому випадку з-за меншої щільності вода залишиться на поверхні кислоти, а так як реакція проходить з активним виділенням теплоти, бризки кислоти можуть потрапити на людину.
Приміщення, де виконується забарвлення, повинні мати припливно-витяжну вентиляцію. Вентилятори витяжних систем повинні бути вибухобезпечними. Приміщення, де готуються різні ЛКМ, має бути ізольованими і мати віконні прорізи. У приміщеннях, де знаходяться ЛКМ, забороняється палити, приводити зварювальні роботи і застосувати відкрите полум’я. Зберігання ЛФМ на основі масел, здатна самозайматися, тому після використання її слід своєчасно прибирати.
10. Висновок
У роботі була розглянута задня підвіска автомобіля Ланос, її призначення, пристрій, технічне обслуговування та ремонт.
Стійкість і комфорт їзди на автомобілі безпосередньо залежить від стану підвіски, яку можна назвати основним вузлом авто. Підвіска вимагає до себе особливої уваги, так як її поломка загрожує істотними неприємностями. Досконала профілактика роботи деталей, вузлів і агрегатів підвіски сприяє надійності роботи автомобіля і тривалому терміну його служби.
Підвіска автомобіля складається з декількох частин і служить для комфортного переміщення по дорогах і бездоріжжю, як вас, так і вашого автомобіля. Підвіска коліс автомобіля необхідна для гасіння коливань і пом’якшення нерівностей, які передаються від дорожнього полотна на кузов автомобіля. Завдяки підвісці, кузов, здійснюючи різні коливання у всіх площинах, дозволяє відчувати себе комфортно в салоні автомобіля.
Діагностика автомобіля дозволяє визначити місце поломки, а потім усунути несправність.
Несправна підвіска може зробити автомобіль непридатним до експлуатації. З цього випливає, що ремонт підвіски – це дуже серйозний процес, який вимагає ретельної діагностики та уваги. Щоб уникнути більший витрат при ремонті підвіски, слід проводити періодичну профілактику, своєчасно виявляти ознаки неполадок і усувати їх на самому початку виникнення.
11. Список використаної літератури
1. Роговцев Ст. л. Пристрій і експлуатація автотранспортних засобів:
Підручник водія-М.: «Транспорт», 1991.-432 с.
2. Селіванов Ст. Ст. Пристрій і технічне обслуговування вантажних
автомобілів: Підручник для НУО.-6-е изд., стер.- М.: Видавничий Центр
«Академія», 2012.- 400 с.
3. Нерсесян в. 1. Пристрій автомобіля: Лабораторно - практичні роботи:
Навчальний посібник для НУО. - М: Видавничий Центр «Академія», 2012.- 256с.
4. Пузанков А. Р., «Автомобілі. Побудова і технічне обслуговування».
Гриф МО РФ, 2007.
5. Родічев Ст. А., «Вантажний автомобіль» – Академія. 2005.
6.Чумаченко Ю. T.: «Автослюсар» -- 2006.
7. Румянцев С. І. та ін Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: Підручник для НУО.- М: «Машинобудування», 1989.- 400 с.
8. Кузнєцов А. С. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів:
Навчальний посібник для НУО.- М.: Видавничий центр «Академія», 2012. -368с.
9. Шестопалов С. К. Пристрій, технічне обслуговування і ремонт легкових автомобілів: Підручник для початкової професійної освіти. - 2-ге вид., стер.- М.: Видавничий центр «Академія», 2002.-544с.
10. Боровський Ю. І. та ін. Технічне обслуговування і ремонт
автомобілів: Практичний посібник.- М.: Видавництво «Вища школа», 1988.- 224с.
12. Зміст
1.Вступ………………………………………………………………………….…….3
2. Базове підприємство проходження виробничої практики……………………...4
3. Призначення та будова задньої підвіски………………………………………...8
4. Послідовність проведення контрольних замірів та обмірів…………………..11
5. Послідовність демонтажу та визначення дефектів……………………………14
6. Перелік інструменту, приладів та засобів що використовується під час ТО та ремонту……………………………………………………………………………...22
7. Після ремонтна діагностика, перевірка, обкатка………………………………25
8. Технічне обслуговування………………………………………………………..26
9. Охорона праці……………………………………………………………………29
10. Висновок………………………………………………………………………...31
11. Список використаної літератури………………………………………...…….32
12. Зміст……………………………………………………………………………..33