Завдання 1. Визначте бюджетні повноваження Верховної Ради України.
Стаття 109 Бюджетного кодексу України.ПОВНОВАЖЕННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З КОНТРОЛЮ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
1. Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства у процесі:
1) визначення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;
2) розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України;
3) внесення змін до закону про Державний бюджет України;
4) виконання закону про Державний бюджет України, у тому числі шляхом заслуховування звітів про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти головних розпорядників коштів державного бюджету про використання ними бюджетних коштів та результати виконання відповідних бюджетних програм);
5) розгляду річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України;
6) використання кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.
Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Рахункової палати щодо виконання нею повноважень, визначених Конституцією України.
2. До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету належать:
1) підготовка питання щодо Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та попередній розгляд проекту закону про Державний бюджет України;
2) надання до поданих на розгляд Верховної Ради України законопроектів висновків щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини;
3) попередній розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України та підготовка проекту рішення щодо цього звіту для розгляду Верховною Радою України;
4) попередній розгляд інформації Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, інших центральних органів виконавчої влади про стан виконання закону про Державний бюджет України протягом відповідного бюджетного періоду;
5) взаємодія з Рахунковою палатою (включаючи попередній розгляд висновків і пропозицій Рахункової палати).
За зверненням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають інформацію про державний бюджет та місцеві бюджети, необхідну йому для підготовки та попереднього розгляду бюджетних питань.
3. Комітети Верховної Ради України беруть участь у попередньому розгляді питання щодо Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та проекту закону про Державний бюджет України, а також попередньо розглядають питання про виконання Державного бюджету України (включаючи висновки і пропозиції Рахункової палати щодо використання коштів Державного бюджету України) у частині, що віднесена до компетенції комітетів.
Завдання 2. Надайте порівняльну характеристику бюджетного процесу України та в зарубіжних країнах (КАНАДА).
Бюджетний процес - регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контроль за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Державний бюджет України затверджується законом України. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні і сільські бюджети затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими Радами народних депутатів.
Бюджетний рік розпочинається з 1 січня та закінчується 31 грудня.
Бюджетна система України, відповідно до статті 5 Бюджетного кодексу України, складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об’єднаних територіальних громад.
У Бюджетному кодексі України визначені такі принципи побудови бюджетної системи України:
1) єдності (забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядків виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку та звітності);
2) збалансованості (повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період);
3) самостійності (державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням у них відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети);
4) повноти (до складу бюджетів належать усі надходження до бюджетів і витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування);
5) обґрунтованості (бюджет формується на основі реалістичних макропоказників економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил);
6) ефективності (під час складання і виконання бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей за залучення мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення максимального результату за використання визначеного бюджетом обсягу коштів);
7) субсидіарності (розподіл видатків між державним бюджетом і місцевими бюджетами має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача);
8) цільового використання бюджетних коштів (бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями);
9) справедливості та неупередженості (бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами);
10) публічності та прозорості (Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою АРК та відповідними радами);
11) відповідальності (кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу).
БЮДЖЕТНА СИСТЕМА КАНАДИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ПРЕДСТАВЛЕНА НА ТРЬОХ ОСНОВНИХ РІВНЯХ:
федеральному (48% державних доходів);
регіональний (42% державних доходів);
місцевому (10% державних доходів).
На відміну від України бюджетна система Канади складається із: центрального бюджету; бюджетів провінцій; бюджетів громад; бюджетів областей. Бюджетна система Канади відповідає федеральній системі органів державної влади — уряд кожного рівня має свій власний бюджет.
Формування федерального бюджету Канади здійснюється шляхом акумулювання податкових і неподаткових доходів. Основну частку в бюджеті становлять податкові надходження (більше 90 % від дохідної частини).
Конституція Канади відноситься до компетенції органів влади суб'єктів федерації з вирішення питань місцевого характеру (державні установи, освіта, юстиція), а також регулювання всіх питань, пов'язаних з приватною власністю(право власності та цивільне право). Законодавство не регламентує повноваження муніципалітетів , припускаючи, що органи влади провінцій на свій розсуд делегують деякий обсяг повноважень муніципальним органам влади.
Другою ланкою бюджетної системи Канади є бюджети провінцій і територій. Дохідна база бюджетів провінцій складається з податкових платежів і міжбюджетних трансфертів, отриманих від федерального бюджету.
Бюджети провінцій зобов'язані фінансувати державне утворення, охорону здоров'я і частково муніципальні служби. Так само як і федеральна влада, органи другого рівня управління несуть витратні зобов'язання в областях спільних інтересів, таких як, наприклад, сільське і лісове господарство. Важливою статтею витрат провінцій є надання фінансової допомоги бюджетам муніципалітетів.
На третьому рівні бюджетної системи Канади знаходяться бюджети місцевих органів влади. Доходи місцевих органів влади приблизно на 47 % складаються за рахунок місцевих податків (насамперед на нерухому власність ) . Ще 43 % поповнення бюджетів цього рівня є фінансові ресурси, отримані з бюджетів провінцій. У деяких випадках, наприклад , коли в окрузі знаходиться або споруджується важливий історико-культурний чи інфраструктурний об'єкт, невеликі субсидії можуть надходити цільовим призначенням і від федерального уряду.
Бюджетний (фінансовий) рік в Канаді триває з 1 квітня поточного року до 31 березня наступного.
Бюджет приймається не в формі єдиного законодавчого акту, а у формі двох законодавчих актів: з видаткової та дохідної частин бюджету, що є характерною рисою для країн з англосаксонською системою права. Значний вплив на формування прибуткової частини бюджету здійснює Міністерство фінансів. Міністр фінансів вносить до Парламенту спеціальний документ, що містить дані про економічну ситуацію, а також самостійний розділ, який стосується питань оподаткування.
Міністерство фінансів Канади включає п’ять підрозділів: фінансової політики і аналізу економічної ситуації; політики в галузі податків; відносин федерації і провінцій; політики в соціальній сфері; міжнародної торгівлі і фінансів.
Складання проекту про прибуток здійснює міністр фінансів Канади. У Канаді, законопроекти про асигнування і податки відносяться до компетенції Палати громад. Регламент Палати громад передбачає 25 діб на кожній сесії для внесення пропозицій депутатської опозиції. Її представники мають право внести не більше ніж шість пропозицій, що містять питання про довіру Уряду у зв’язку із розглядом фінансових законопроектів.
У Канаді зміни у системі державного управління у сфері впровадження бюджетування, орієнтованого на результат, відбуваються постійно шляхом впровадження більш прогресивних механізмів. Важливими є чіткий розподіл повноважень і відповідальності між учасниками державного управління, бюджетування за результатами, необхідність ефективної координації дій. Розвинута система збору даних про результативність бюджетних видатків забезпечується галузевими міністерствами, департаментами, їх службами внутрішнього аудиту, які готують звіти про результати аналізу та звіти про напрями майбутньої діяльності. Оцінка бюджетних видатків проводиться за кожний бюджетний період. Видаткові програми мають бути спрямовані на досягнення результатів; при визначенні цілей та завдань використовуються такі кількісні показники, які дозволяють накопичувати поточну інформацію, необхідну для оцінки результатів програми. Кращим способом визначення внеску програми у досягнення мети є систематична оцінка програми, якісний аналіз дозволяє здійснювати щорічний перегляд у межах бюджетної системи діючих середньострокових планів міністерств.
Завдання 3. Визначте особливості фінансової відповідальності поряд з іншими видами юридичної відповідальності.
Головною метою фінансово-правової відповідальності є забезпечення правопорядку та дотримання фінансової дисципліни, підвищення рівня правосвідомості та правової культури у галузі фінансової діяльності.
Фінансово-правова відповідальність досить тісно пов’язана з такими видами юридичної відповідальності, як адміністративна, кримінальна, цивільна, дисциплінарна.
Найтісніший зв’язок у фінансової відповідальності з адміністративною. Адміністративну відповідальність розглядають як різновид юридичної відповідальності, що становить сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв’язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій – адміністративних стягнень.
Спільними для адміністративної та фінансово-правової відповідальності можуть бути такі ознаки, як спрощена процедура накладання стягнення, органи, що їх застосовують. Норми адміністративного права можуть охороняти фінансові відносини (зокрема, ст.ст. 162, 165 Кодексу про адміністративні правопорушення України).
Водночас фінансово-правова відповідальність відрізняється від адміністративної за деякими критеріями. Зокрема:
за колом суб’єктів. Суб’єктами адміністративної відповідальності можуть бути фізичні особи, з-поміж яких вирізняють спеціального суб’єкта – посадову особу. Суб’єктом фінансової відповідальності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також відокремлені підрозділи останніх. Посадових осіб законодавство України не визнає як суб’єктів фінансового правопорушення;
за нормативними підставами. Для фінансово-правової та адміністративної відповідальності вони регулюються нормами – різного законодавства фінансового й адміністративного. Хоча норми фінансового законодавства можуть передбачати можливість застосування адміністративних заходів впливу (це особливо притаманне податковому праву);
за фактичними підставами. Фінансові й адміністративні правопорушення характеризуються специфічним конкретним складом, у кожного своїм;
за процесуальними підставами. Підставою для адміністративної відповідальності є постанова у справі про адміністративне правопорушення, для фінансово-правової – рішення компетентного органу (судового, правоохоронного або фінансового) про накладення фінансових санкцій;
правовими наслідками застосування. Адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до правопорушників штрафних санкцій, тобто має каральний характер. Специфіка фінансово-правової відповідальності – у прагненні компенсувати збитки, завдані несвоєчасним виконанням особою грошових зобов’язань, шляхом застосування компенсаційних санкцій (пеня) і в каральному впливі на правопорушника шляхом штрафних санкцій із метою забезпечити фінансову дисципліну;
за процедурою застосування санкцій до правопорушників. Адміністративна відповідальність реалізується як у судовому, так і позасудовому порядку, в короткі терміни, іноді навіть на місці вчинення правопорушення. До фінансової відповідальності притягують уповноважені органи – як судові, так і спеціальної фінансової компетенції. Терміни притягнення до фінансової відповідальності можуть бути більшими. Наприклад, у податковому законодавстві такий термін становить 1095 днів від моменту скоєння правопорушення (а в разі неподання своєчасно декларації обмежень у термінах взагалі немає).
Водночас саме до фінансової й адміністративної відповідальності найчастіше притягують за порушення фінансового законодавства. Причому це властиво і для бюджетного, і для податкового, і для банківського законодавства.
Із кримінальною відповідальністю фінансово-правова також має спільні й відмінні риси. Схожими за суб’єктами, об’єктами, суб’єктивним і об’єктивним аспектами є кримінальні та фінансові правопорушення (особливо податкові). Зв’язок фінансової відповідальності із кримінальною обумовлюється насамперед тим, що до предмета кримінально-правового регулювання й охорони входить певна частина фінансових відносин. Адже за окремі фінансові правопорушення може наставати як фінансова, так і кримінальна відповідальність. Це стосується ухилення від сплати податків, здійснення валютних операцій.
Разом із тим існують певні відмінності між фінансовою та кримінальною відповідальністю, передусім щодо порядку їх реалізації. Кримінальна відповідальність реалізується лише за рішенням суду. Фінансова – за рішенням органів, уповноважених законодавством на застосування фінансових санкцій. Це можуть бути і податкові органи, і НБУ, і Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.
Різними є й наслідки кримінальної та фінансової відповідальності. Адже до кримінальної притягують за злочин у сфері фінансової діяльності, й вона передбачає накладений судимості, конфіскацію майна, штрафи, позбавлення права обіймати певні посади, позбавлення волі в кінцевому рахунку. Фінансова відповідальність настає за скоєне правопорушення і передбачає застосування передусім санкцій відновлювального майнового характеру. Санкції фінансової відповідальності, зазвичай, обмежуються штрафами, пенею, припиненням бюджетного фінансування.
Що стосується взаємозв’язку фінансової та дисциплінарної відповідальності, то певною мірою він відбивається в таких аспектах. Для деяких посадових осіб обов’язок дотримуватися фінансової дисципліни закріплено не тільки у фінансово-правових нормах, а й у нормах законодавства, що визначає питання дисциплінарної відповідальності, проходження державної служби. Наприклад, такі обов’язки є в Законі України «Про державну службу». Тому деякі вчені звертають увагу на те, що на динаміку фінансових відносин мають опосередкований вплив норми дисциплінарної відповідальності.
Подібність фінансово-правової та цивільно-правової відповідальності є зовнішньою і вичерпується грошовим (майновим) характером заходів відповідальності, тоді як відмінності між ними обумовлені різними періодами цивільних та фінансових відносин, набагато суттєвішими. З одного боку, фінансово-правова відповідальність може передбачати в деяких випадках подібні правові засоби (насамперед, це стосується пені). З іншого – фінансова відповідальність виникає у відносинах, то супроводжують публічну фінансову діяльність, предметом якої є публічні, а не приватні, фінанси. Саме за цим критерієм відбувається поділ відповідальності на фінансову й цивільну. Адже держава не використовуватиме розроблених механізмів та інструментарію, не витрачатиме час посадових осіб і державні гроші на вирішення спірних питань між фізичними особами, що вступили у цивільно-правові відносини, навіть якщо вони пов’язані з грошима. Невиконання зобов’язань, вирішення спірних питань у такому разі покладається на сторони цивільного правочину. Сторона, чиї інтереси порушено, ініціюватиме у встановленому законодавством порядку питання Щодо їх захисту та відновлення порушених прав. І це є одним з її прав, але не обов’язком.
Натомість у разі порушення інтересів держави у сфері публічної фінансової діяльності орган державної влади, місцевого самоврядування, інший орган, який представляє державу у фінансових правовідносинах, зобов’язаний ужити всіх заходів для припинення фінансового правопорушення і притягнення правопорушника до юридичної відповідальності, передусім до фінансово-правової.
Недарма зазначають, що у приватних правовідносинах основними цілями юридичної відповідальності є припинення протиправних дій і примусове відновлення порушеного права. У публічних правовідносинах правопорушення зачіпає інтереси всього суспільства, водночас може мати місце порушення права окремих осіб. Відтак публічна відповідальність окрім перерахованих вище цілей матиме на меті покарання правопорушника. Публічну відповідальність встановлює лише закон, тоді як приватноправову може встановити і договір сторін.
Реалізація фінансово-правової відповідальності можлива як у примусовому, так і добровільному порядку (який водночас не скасовує примусового характеру власне відповідальності). Наприклад, платник податків, який виявив помилку в розрахунку сплаченого ним раніше податку, має змогу зробити перерахунок суми податку, сплатити недоїмку і пеню, і при цьому не зобов’язаний сплачувати штраф.