Ім'я файлу: підсумкове 13 (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 07.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
Підсумкове заняття 1 БХ.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 07.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
Підсумкове заняття 1 БХ.docx
Потреба організму у вуглеводах, їх біологічні функції.
Вуглеводи виконують різноманітні функції, серед яких у кількісному відношенні найбільш важлива енергетична. При споживанні змішаної їжі за рахунок вуглеводів забезпечується 50-60 % енергетичних потреб організму. Вуглеводи можуть окиснюватись з виділенням енергії в аеробних й анаеробних умовах. Глікоген відіграє функцію енергетичного депо. Структурну роль в організмі людини і тварин виконують гетерополісахариди (глікозаміноглікани) міжклітинної речовини. Гелеподібні речовини вуглеводної природи служать мастилом у суглобах. Олігосахаридні компоненти глікопротеїнів і гліколіпідів мембран утворюють центри розпізнавання біомолекулами, забезпечують адгезію клітин при гістогенезі і морфогенезі, виконують роль антигенів. Пентози (рибоза і дезоксирибоза) входять до складу нуклеїнових кислот, коферментівнуклеотидів. Із вуглеводів в організмі синтезуються інші сполуки, зокрема жири, замінні амінокислоти, стероїди. Вуглеводи є головним джерелом енергії в харчуванні людини. Добова потреба організму здорової людини у вуглеводах дорівнює в середньому 450-500 г. Враховуючи енергетичну цінність вуглеводів така кількість вуглеводів відповідає приблизно 70 (65-75) % потребу добовій калорійності продуктів харчування. Оскільки вуглеводи є основним енергетичним джерелом у харчуванні, добова потреба в них прямо пропорційна фізичній активності людини, складаючи для дорослих людей (за Ф.Ф.Боєчко, Л.О.Боєчко, 1993):
– при розумовій праці — 430 г;
– при фізичній праці:
– легкій — 490 г
– середній — 560 г
– важкій — 630 г.
Головним джерелом вуглеводів для організму людини є крохмаль рослинних продуктів (400-450 г/добу). Зерна пшениці, жита, рису, кукурудзи містять 60-80 % крохмалю, бульба картоплі — 15-20 %. Джерелами харчового цукру, який складається переважно із сахарози, є цукровий буряк та цукрова тростина. Рекомендована добова норма харчового цукру для дорослої людини складає близько 50 г, хоча реальні величини його споживання коливаються від 20 до 100 і більше г/добу,залежно від харчових звичок та соціально-економічного стану населення.
Травлення складних вуглеводів: локалізація, види, роль ферментів. Функції і травлення клітковини.
У шлунково-кишковому тракті полі- і дисахариди гідролізуються під дією ферментів глікозидаз до моносахаридів, які здатні всмоктуватись. Із вуглеводів їжі в організмі людини засвоюються полісахариди крохмаль і глікоген, дисахариди сахароза, лактоза і мальтоза, моносахариди глюкоза і фруктоза. Останні містяться в їжі у невеликих кількостях (фрукти, мед). Більша частина рослинних вуглеводів (целюлоза, лігнін, пектини, ксилани тощо) не засвоюється в організмі людини внаслідок відсутності ферментів, які б розщеплювали їх до моносахаридів.
Перетравлення вуглеводів
Ротова порожнина. Переробка їжі починається уже в порожнині рота, де відбувається її подрібнення, змочування слиною та формування харчової грудочки. У дорослої людини секретується за добу в середньому 1-2 літра слини. Слина складається з води (99,5%), органічних і неорганічних речовин. Слина містить різні білки, у тому числі й муцин. Муцин надає слині в’язкості, формує харчову грудочку, яка стає слизькою та легко проходить стравоходом. У слині є гідролітичні ферменти, які розщеплюють вуглеводи. Α-амілаза слини гідролізує a-1,4-глікозидні зв’язки в крохмалі й глікогені до олігосахаридів (декстринів), частково до мальтози і глюкози.
Шлунок. Ферментів травлення вуглеводів в шлунку немає, але може продовжуватись дія a-амілази слини (близько 20-40 хв, поки хімус не стане кислим під впливом соляної кислоти).
Дванадцятипала кишка. Панкреатична a-амілаза гідролізує a-1,4-глікозидні зв’язки в декстринах до мальтози й ізомальтози. В тонкій кишці під час пристінкового травлення дисахаридази гідролізують дисахариди (мальтозу, ізомальтозу, сахарозу, лактозу) до моносахаридів. При цьому мальтаза гідролізує мальтозу до двох молекул α-глюкози, лактаза гідролізує лактозу на β-галактозу та α-глюкозу. Ізомальтаза/сахараза — фермент подвійної дії. Має два активних центри, розташовані у різних доменах. Фермент гідролізує сахарозу до β-фруктози та α-глюкози, за допомогою другого активного центра фермент гідролізує ізомальтозу до двох молекул α-глюкози. a-Декстриназа (термінальна декстриназа) локалізована в апікальній мембрані ентероцитів. Фермент гідролізує a-1,6-глікозидні зв’язки в a-декстринах.
Товста кишка. Клітковина та харчові волокна в товстій кишці розщеплюються під впливом ферментів мікроорганізмів (β-глікозидаз) до органічних кислот (оцтової, масляної, молочної), що всмоктуються в кров та деяких летких продуктів (CO2, H2, H2S, CH4), що виводяться назовні.
Клітковина (целюлоза) - найпоширеніший високомолекулярний некрохмальний полісахарид. Це основний компонент і опорний матеріал клітинних стінок рослин. Клітковина нерозчинна у воді і в звичайних умовах не піддається гідролізу кислотами
Глюкоземія: норма, причини і наслідки гіпер- і гіпоглікемії.
Норма глюкози в крові для дітей — від 3,3 до 5,5 ммоль/л; а для дорослих трохи вища — від 3,3 до 5,9 ммоль/л.
Гіперглікемія - клінічний симптом, що характеризується високим рівнем глюкози в сироватці крові порівняно з нормою. За ознаками складно діагностувати підвищення рівню глюкози в крові у пацієнта, тому найнадійнішим методом діагностики є вимірювання рівня глюкози крові. Підвищення рівню глюкози в крові супроводжується наступними проявами:
відчуття спраги внаслідок підвищення осмотичного тиску крові, відтік рідини з тканин у кров і виділення її з сечею;
сухість у роті;
підвищене бажання їсти;
свербіж шкіри;
відчуття слабкості;
озноб.
Гіперглікемія може виникнути гостро, а може мати хронічний перебіг. Якщо стан триває багато днів, у людини спостерігається втрата ваги тіла, часті сечовиділення, погіршення заживання подряпин і ран, порушення зору.
Гіпоглікемія - стан, який виникає при зниженні рівня глюкози в крові нижче 3,2-2 ммоль/л.
Причини гіпоглікемії:
Надмірне введення інсуліну у хворих на діабет.
Затримка з їжею, особливо нестача білків.
Мала кількість вуглеводів в раціоні.
Зловживання алкоголем. Алкоголь через кілька годин знижує концентрацію глюкози в крові.
Надмірне фізичне навантаження.
Механізм транспорту глюкози з крові в тканини. Роль ГлюТ.
Споживання глюкози клітинами з кровотоку відбувається також шляхом полегшеної дифузії. Отже, швидкість трансмембранного потоку глюкози залежить тільки від градієнта її концентрації. Виняток становлять клітини м'язів і жирової тканини, де полегшена дифузія регулюється інсуліном (гормон підшлункової залози).
Глюкозні транспортери (ГЛЮТ) виявлені у всіх тканинах. Існують кілька різновидів ГЛЮТ, вони пронумеровані відповідно до порядку їх виявлення. Описані 5 типів ГЛЮТ мають подібну первинну структуру і доменну організацію. ГЛЮТ-1 забезпечує стабільний потік глюкози в мозок. ГЛЮТ-2 виявлений в клітинах органів, що виділяють глюкозу в кров (печінка, нирки). Саме за участю ГЛЮТ-2 глюкоза переходить в кров з ентероцитів і печінки. ГЛЮТ-2 бере участь в транспорті глюкози в?-Клітини підшлункової залози. ГЛЮТ-3 міститься в багатьох тканинах, володіє великим, ніж ГЛЮТ-1, спорідненістю до глюкози. Він також забезпечує постійний приплив глюкози до клітин нервової та інших тканин. ГЛЮТ-4 - головний переносник глюкози в клітини м'язів і жирової тканини. ГЛЮТ-5 зустрічається головним чином, в клітинах тонкого кишечника. Його функції відомі недостатньо.
Всі типи ГЛЮТ можуть перебувати як в плазматичній мембрані, так і в цитозольних везикулах. ГЛЮТ-4 (в меншій мірі ГЛЮТ-1) майже повністю знаходяться в цитоплазмі клітини. Вплив інсуліну на такі клітини призводить до переміщення везикул, що містять ГЛЮТ, до плазматичної мембрани, злиття з нею і встраиванию транспортерів в мембрану. Після чого можливий полегшений транспорт глюкози в ці клітини. Після зниження концентрації інсуліну в крові транспортери глюкози знову переміщаються в цитоплазму, і надходження глюкози в клітину припиняється.