Ім'я файлу: Реферат экономика.docx
Розширення: docx
Розмір: 841кб.
Дата: 23.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
bestreferat-44013.docx
Актуальні Питання Супроводу Постраждалих від Війни.docx
Розширення: docx
Розмір: 841кб.
Дата: 23.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
bestreferat-44013.docx
Актуальні Питання Супроводу Постраждалих від Війни.docx
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
РЕФЕРАТ
на тему:
«Потокове виробництво. Маркетингове дослідження. Сегментація ринку»
Студента групи
Викладач
Харків
2020
ЗМІСТ
Вступ 3
1.Потокове виробництво. 4
Поняття потокового виробництва, його показники. 4
Синхронізація операцій на потокових лініях. 6
Графік-регламент потокової лінії: призначення і побудова 8
Транспортні засоби на потокової лінії. 10
2. Маркетингове дослідження. Сегментація ринку.
2.1 Сутність і процес маркетингового дослідження. 13
2.2 Сегментація ринку 15
Висновки 16
Список використаних джерел та літератури 20
ВСТУП
Як відомо, виробництво — процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку. Створюючи певні блага люди вступають у зв'язки і взаємодію — виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.
Залежно від кількості одночасно виготовлюваних виробів у серії їх поділяють на дрібносерійні, середньосерійні і великосерійні виробництва.
Масовий тип виробництва характеризується безперервністю і відносно тривалим періодом виготовлення однорідної продукції обмеженої номенклатури в великих обсягах, вузькою спеціалізацією робочих місць, зорієнтованих на виконання однієї-двох постійно повторюваних операцій.
Масове виробництво створює сприятливі умови для поглиблення спеціалізації, швидкого зростання продуктивності праці, високого завантаження обладнання без його переналагодження, встановлення чіткого ритму роботи. До підприємств з масовим випуском продукції можна зарахувати: годинникові заводи, швейні та трикотажні фабрики, підприємства побутової техніки та ін. Масове виробництво є вищою формою спеціалізації виробництва, яка дає змогу зосередите підприємстві випуск одного або кількох типових однойменних виробів.
Потокове виробництво — це найбільш ефективна форма організації виробництва по масовому випуску продукції, що забезпечує високе зростання продуктивності праці, безперервність виробничого процесу і найвищий рівень якості.
Саме потоковій формі виробництва буде присвячена більша частина реферату.
Варто зазначити, що важливу роль на всіх стадіях росту того чи іншого виробництва грає маркетинг. Важливо аналізувати клієнтуру, розуміти її потреби задля подальшого вдосконалення продукції розширенню кола потенційних покупців.
Потокове виробництво
1.1 Поняття потокового виробництва, його показники.
Потокова організація виробництва — це така форма організації виробництва, при якій операції виконуються у визначеній, заздалегідь установленій послідовності; мають рівновеликі завдання по випуску предметів праці за той самий період і виконуються одночасно. На підприємстві застосовується потік з вільним темпом — агрегатно-груповий. Ця система організації потоків характеризується підвищеною змінюваністю асортименту продукції, застосуванням агрегованого устаткування. Зміна моделей в агрегатно-груповому потоці не спричинює перебудови робочих місць, а обмежується зміною пристосувань, переміщенням одного або декількох виконавців з одного робочого місця на інше.
Такт — це проміжок часу між запуском (або випуском) двох суміжних виробів на лінії. Такт може бути середнім і робочим.
Середній такт потоку — це календарний період часу між двома послідовними випусками або запусками продукції на поточній лінії.
Середній такт визначається за формулою
де Фд — дійсний фонд часу роботи лінії за визначений період (місяць, добу, зміну) з урахуванням втрат на ремонт устаткування і регламентованих перерв, хв;
N3 — програма запуску за той самий період часу, шт.
де N— програма випуску, шт.;
(100 - δ) — відсоток відсіву на контрольні випробування та брак.
Тривалість розрахункового періоду [дійсний фонд часу роботи лінії за визначений період (місяць, добу, зміну) з урахуванням втрат на ремонт устаткування і регламентованих перерв] розраховується за такою формулою:
де К — кількість робочих днів на місяць, дн.;
С — кількість змін на добу, шт.;
Т — тривалість зміни, год.;
а — частка часу на регламентовані простої, перерви, підготовку до роботи та прибирання робочого місця тощо.
Робочий такт — це частина тривалості операції на одному робочому місці. Робочий такт визначається за формулою:
де ti — тривалість кожної операції;
ni— число робочих місць на даній операції.
Такт потокової лінії — це інтервал часу, за який сходять з лінії вироби, що пересуваються один за одним. Визначається з виразу
де Ф — добовий фонд часу;
П — технічно-неминучі витрати часу, хв (15—20 хв за зміну);
N— обсяг виробництва продукції за той самий період, у натуральному вимірі.
Величина, зворотна такту, називається темпом роботи лінії. За організації потокового виробництва необхідно забезпечити такий темп, щоб виконати план з випуску продукції. Розрахункова формула така:
Якщо предмети праці передаються не поштучно, а транспортними партіями (n), то вони сходять з лінії за інтервал часу, що називається ритмом лінії:
Наступним етапом в організації потокового виробництва є визначення потреби в устаткуванні. Розрахунок кількості устаткування здійснюється, виходячи з кількості робочих місць за операціями процесу:
де ti — норма часу на операцію з урахуванням установки, транспортування і зняття деталі, хв.
Прийнята кількість робочих місць (Срі) визначається округленням розрахункової кількості до найближчого цілого числа. При цьому враховується, що на стадії проектування допускається перевантаження в межах 10—12 % на кожне робоче місце.
Кількість робочих місць на потоковій лінії визначається за формулою
де m — кількість операцій на потоці.
Довжина стрічки конвеєра визначається так:
де L — відстань між робочими місцями.
Швидкість конвеєра визначаємо з виразу:
[1]Синхронізація операцій на потокових лініях.
Для забезпечення повного завантаження устаткування і безперервності протікання виробничого процесу в потоковому виробництві здійснюється синхронізація (вирівнювання) операцій у часі. Після того як досягнуто синхронізацію операцій на потоковій лінії, складається план-графік її роботи, що полегшує контроль за використанням устаткування і робітників. Безперервні-потокові однопредметні лінії можуть створюватися за умови, коли тривалість усіх операцій лінії узгоджена з тактом лінії. При цьому тривалість виконання окремих операцій повинна бути рівною або кратною такту лінії. Процес узгодження тривалості операцій з тактом лінії називається синхронізацією.
Умова синхронізації лінії наступна:
Розрізняють попередню синхронізацію операцій, яка проводиться на стадії проектування поточної лінії та кінцеву, яка здійснюється у процесі освоєння та налагодження лінії у виробничих умовах. Синхронізація операцій досягається низкою заходів: раціоналізацією складу елементів операції; підбором спеціального устаткування і технологічного оснащення; впровадженням прогресивної технології; раціоналізацією планування робочих місць та покращенням їх обслуговування; використанням засобів малої механізації тощо.
При повній синхронізації операцій лінії розрахункове число робочих місць завжди буде цілим числом nпрi = nрмi. У випадку неповної синхронізації на несинхронізованих операціях розрахункова кількість робочих місць буде не цілим числом. На таких операціях розрахункове число робочих місць треба заокруглювати до близького цілого числа. Якщо округлення проводиться до меншого числа, то необхідно передбачити комплекс заходів, які б забезпечили очікувану продуктивність на робочих місцях несинхронізованої операції.
Оцінюється ефективність синхронізації потокової лінії шляхом розрахунку коефіцієнта завантаження робочих місць
по кожній операції:
Обліковий склад робітників-операторів (A) на потоковій лінії з урахуванням норм обслуговування (Hо) розраховується наступним чином:
де Kсп – коефіцієнт облікового складу робітників. [2]
. Графік-регламент потокової лінії: призначення і побудова.
За допомогою графіка-регламенту можна визначити ступінь завантаженості неповних робочих місць і час їх роботи протягом періоду обслуговування, виявити економічно виправдане обслуговування робочих на лінії і тим самим усунути простої на лінії, визначити внутрішньо лінійні і оборотні заділи і побудувати графіки руху останніх (епюри оборотних заділів). Важливе значення при визначенні режиму роботи лінії має вибір періоду обслуговування лінії (Т). Побудова графіка-регламенту відбуватиметься на період обслуговування Т = 2 години = 120 хвилин.
Для забезпечення безперервності роботи потокової лінії поряд з іншими заходами необхідно створити ряд заділів. Тобто предмети праці (проміжні продукти, напівфабрикати, заготовки, деталі), що знаходяться в переробці внутрішньо лінійні заділи на потокових лініях бувають: технологічними, транспортними, страховими та оборотними:
Технологічний заділ ( З) - загальне число деталей, які знаходяться в даний момент в процесі обробки на всіх операціях лінії:
З = (2.7.1.9)
Де: m - число операцій на лінії (m = 10);
n - число робочих місць на кожній операції;
S - кількість одночасно оброблюваних деталей на кожному робочому місці (S = 1).
З =18 * 1=18А)
З = 17 * 1=17 (Б)
Таким чином, видно, що кількість деталей, яке обробляється на даний момент на всіх верстатах одно 18, при варіанті а і, відповідно, 17 при варіанті Б.
Транспортний заділ (З) створюється деталями, які знаходяться на потокової лінії між робочими місцями:
З = (2.7.2.10)
Де: р - розмір транспортної партії деталей (р = 1).
З = (А)
З = (Б)
За цими даними можна сказати, що між операціями на потокової лінії перебуває 17 деталей за варіантом а і 16 деталей за варіантом б.
Страховий заділ (З) створюється перед найбільш відповідальною (як правило, це найбільш трудомістка) операцією. Його величина варіюється в межах від 4 до 5%. Страховий заділ розраховується за формулою:
З = (2.7.3.11)
Де: з - страховий заділ на i-тій операції, штук;
N - число верстатів на даній операції, штук;
T - трудомісткість операції, хв.
Значення страхових заділів для варіантів А і Б представлені в таблиці.
| З, шт. | А | Б |
| 1 | 6,18 | 6,18 |
| 2 | 9,34 | 9,34 |
| 3 | 6,1 | 10,55 |
| 4 | 7,64 | 7,64 |
| 5 | 5,68 | 5,68 |
| 6 | 7,38 | 7,38 |
| 7 | 10,30 | 10,30 |
| 8 | 7,20 | 7,20 |
| 9 | 6,91 | 6,91 |
| 10 | 9,17 | 9,17 |
Таблиця 1.1 – Значення страхових заділів
Оборотний міжопераційний заділ (З) створюється між суміжними операціями внаслідок їх різної трудомісткості (продуктивності). Його величина розраховується на основі графіка-регламенту роботи потокової лінії.
Максимальну величину оборотного заділу, який знову створюється (якщо результат виходить зі знаком «+») або розходиться (якщо «-») для кожного відрізка часу t0 визначаємо за формулою:
З= t (2.7.4.12)
Де: n, n-число верстатів, що працюють одночасно, відповідно, на попередній і наступній операціях протягом часу t.
Оборотний міжопераційний заділ для варіанту А:
Змах2.3=1*60*(1/2.38-3/11.83)=12
Змах2.3=0.4*60*(0/2.38-3/11.83)=-6
Змах1.2=0.6*60*(0/2.38-2/11.83)=-6
Оборотний міжопераційний заділ для варіанту В:
Змах9.10=0,4 *60*(3/10.36 - 2/5.32)=-2
Змах8,9=0.4*60*(3/10.36 - 1/5.32)=2
Змах8,9=1.2*60*(2/10.36-1/5.32)=0
Розрахункові величини заділів наносяться в прийнятому масштабі на ординати графіка-регламенту, які знаходяться між відповідними суміжними операціями. З'єднанням нанесених на ординати точок заділів суміжної пари операцій виходить графік руху оборотних заділів, який називається епюрою заділів[3].
1.4. Транспортні засоби на потокової лінії.
Однією з основних умов безперервної і ритмічної роботи потокових ліній є організація міжопераційного транспорту. У потоковому виробництві транспортні засоби використовуються не тільки для переміщення виробів, а й для регулювання такту роботи і розподілу предметів пращ між рівнобіжними робочими місцями на лінії.
Вибір транспортного засобу залежить від габаритів, маси оброблюваних деталей, типу і кількості устаткування, такту, ступеня синхронізації операцій. Це можуть бути стрічкові конвеєри(рис.1.1), спеціальні крани(рис.1.2), навантажувачі(рис.1.3), електровантажівки(рис.1.1), які не забруднюють повітря у виробничому приміщені[4].
Рисунок 1.1 – Горизонтальний стрічковий конвеєр[5]
Рисунок 1.1 – Кран мостовий електричний однобалочний підвісний[6].
Рисунок 1.1 – Навантажувач Балканкар ДВ1788[7]
Рисунок 1.1 – Електровантажівка «Муравей» [8]
Маркетингове дослідження. Сегментація ринку.
2.1. Сутність і процес маркетингового дослідження.
Основне призначення маркетингових досліджень – забезпечення маркетингового менеджера всією інформацією, необхідною йому для виконання своїх функціональних обов'язків у процесі управління маркетингом, а саме: аналізу, розробки маркетингових стратегій, планування, контролю й регулювання маркетингової діяльності.
Необхідність маркетингового дослідження зумовлена потребою зниження ризику прийняття неправильного рішення за рахунок кращого знання й розуміння стану та динаміки факторів навколишнього середовища.
Роль маркетингових досліджень полягає в оцінці потреб, запитів і попиту споживачів, яка допомагає створенню програми їх задоволення, ідентифікації та визначення як проблем, так і можливостей фірми здійснити та оцінити свою маркетингову діяльність.
Мета маркетингових досліджень - виявлення можливостей фірми посісти конкурентні позиції на ринку, знизити ризик і ступінь невизначеності, збільшити ймовірність успіху маркетингової діяльності.
Основні завдання маркетингових досліджень:
розрахувати величину попиту та пропозиції;
встановити умови досягнення оптимального співвідношення між попитом та пропозицією;
дослідити поведінку споживача;
оцінити діяльність фірми та її конкурентів;
визначити конкурентоспроможність продукції та фірми на ринку;
зорієнтувати виробництво на випуск товарів, збут яких забезпечено наявними на ринку умовами, що й дає можливість фірмі отримати запланований прибуток;
розробити та здійснити програму маркетингу.
Серед наслідків прийняття необґрунтованих рішень у результаті недостатньої обізнаності підприємств у потребах споживача, тенденцій розвитку ринку, через нестачу об'єктивної інформації можна виділити наступні:
запровадження у виробництво товарів або послуг, що не користуються попитом;
неправильна цінова політика;
незручні для споживача місця продажу товарів;
неефективна реклама;
втрачені можливості.
Основні методологічні принципи, що забезпечують ефективність маркетингових досліджень:
Об'єктивність (необхідність збирання інформації, яка адекватно відбиває реальну ринкову ситуацію за допомогою чіткої систематизації процесу маркетингових досліджень і запобігання можливих помилок).
Систематичність (проведення маркетингових досліджень відповідно до розроблених планів та необхідних етапів).
Комплексність (здійснення комплексу взаємопов'язаних дій, одні з яких забезпечують ефективність наступних).
Безперервність (маркетингові дослідження постійно проводяться внаслідок динамічної зміни факторів маркетингового середовища).
Оперативність (можливість швидко та своєчасно відреагувати та відкоригувати процес маркетингових досліджень або їх напрямок).
Види маркетингових досліджень. Залежно від використовуваної інформації, способів її отримання, техніки проведення та кінцевих результатів маркетингові дослідження поділяють на наступні види:
-Кабінетні дослідження – використовуються офіційні друковані джерела інформації. Кабінетні дослідження дають загальні уявлення про стан економіки, кон'юнктуру ринку, тенденції та розвиток ринків тощо. Кабінетні дослідження досить дешеві.
-Польові дослідження – використовують особисті контакти, первинну інформацію, методи економічного аналізу. Дозволяють швидко ознайомитися з конкретними вимогами ринку, методами збуту, поведінкою споживачів. Польові дослідження найскладніші та дорогі.
-Пілотні дослідження (пробний маркетинг) – використовуються як метод прогнозування збуту нових товарів, виходу на нові ринки або використання нових каналів збуту, тобто метод випробування нових елементів комплексу маркетингу фірми.
-Панельні дослідження – маркетингові дослідження, що проводяться регулярно в одній групі споживачів.
Усі маркетингові дослідження можна поділити на два види: кількісні та якісні. Якісні використовуються для визначення тенденцій на споживчому ринку.
Якісні дослідження – це дослідження, що дають нам якісні результати: більше, менше, так, ні, у цілому й так далі. Насамперед якісні дослідження застосовуються для уточнення гіпотези цільового ринку.
Кількісні дослідження використовуються для наступних розрахунків обсягу ринку та відповідають на запитання скільки[9].
2.2. Сегментація ринку.
Для характеристики ринку необхідно визначити ринки цільові, на яких фірма має намір працювати. Вибір цільового ринку - це процес оцінки привабливості кожного сегмента ринку, що здійснюється на підставі сегментації ринку.
Сегментація ринку є стратегією, яка полягає в пристосуванні маркетингової діяльності до ознак і однорідних потреб груп покупців, виокремлених з цілісного ринку. Сегментація відноситься до маркетингу окремого товару або групи товарів. Сегментацію ринку можна трактувати як процес розподілу споживачів на групи за основними відмінностями в потребах, характеристиках чи поведінці.
Сегмент ринку утворюють споживачі, які однаково реагують на один і той же набір спонукальних (причинних) стимулів маркетингу. Відповідними до цих сегментів ринку повинна бути поведінка та реакція фірми - сконцентрувати увагу і зусилля саме на задоволення специфічних потреб однієї чи іншої групи споживачів. Потрібен усесторонній детальний аналіз окремих сегментів ринку, вивчення їх різних ознак як атрибутивних, так і кількісних, щоб оцінити привабливість кожної з них як маркетингову можливість для фірми.
Сегментацією ринку називають розподіл, в процесі маркетингового планування і дослідження, сукупності споживачів на ряд груп, об'єднаних за певними ознаками і які відрізняються одна від одної ставленням до пропонованого товару.
Основою сегментації ринку є типологічне групування споживачів за певними чітко вираженими ознаками. При цьому, як і при будь-якому групуванні, необхідним є чітке встановлення меж групи, їх числа тощо. Важливо, щоб сукупність при цьому була якнайбільш однорідною (гомогенною). Ознаками розподілу споживачів на групи можуть бути як кількісні (дискретні і неперервні), так і атрибутивні ознаки.
Сегментації ринку завжди передує маркетингове дослідження, метою якого є виявлення типу і структури ринку конкретного товару, знаходження ознак, відповідно до яких проводитиметься сегментація споживачів. Особливого значення набуває визначення привабливості сегмента для збуту товару, його потенційна місткість, обґрунтування вибору даного сегменту.
Сегментація ринку - це дуалістичний процес. З одного боку, це функція маркетинг-менеджменту, а з іншого, - суто статистичний процес, функція маркетингового дослідження.
Цільовий маркетинг (сегментаційна стратегія маркетингу) потребує проведення трьох основних заходів: сегментація ринку, вибір цільових сегментів ринку та позиціювання товару на ринку.
Сегментація ринку - це розподіл ринку на чіткі групи покупців, для кожної з яких потрібні свої особливі окремі товари чи комплекси маркетингу.
Вибір цільових сегментів ринку - це оцінка і вибір одного чи декількох сегментів ринку для виходу на них зі своїми товарами. Процес прийняття рішення про вибір цільових сегментів ринку поділяється на 5 етапів:
Вибір критеріїв сегментації ринку
Загальна характеристика обраних сегментів;
Оцінка передбачуваного потенціалу сегменту;
Аналіз конкуренції в окремих сегментах Передбачувана частка фірми в продажі по кожному сегменту;
Співставлення затрат та прибутків у кожному сегменті. Рішення про вибір конкретного сегменту ринку. Визначення засобів для обслуговування кожного сегменту порівняння з наявними.
Позиціонування товару - це забезпечення товару конкурентного положення на ринку і розробка детального комплексу маркетингу.
Сегментацію ринку можна трактувати як специфічну діяльність з класифікації потенційних споживачів товарів відповідно до якісних особливостей їх попиту. Тобто, здійснюючи сегментацію, підприємство поділяє ринок на окремі сегменти, які найімовірніше будуть характеризуватись подібною або однаковою реакцією на стимули маркетингу.
Головною метою здійснення сегментації ринку є забезпечення адресності впроваджуваних, виготовлених і реалізованих товарів.
Практика застосування маркетингу свідчить, що ринкова сегментація:
o дозволяє максимально задовольнити потреби покупців у різних за асортиментом товарах;
o забезпечує раціоналізацію і оптимізацію затрат підприємства на розробку, виготовлення і реалізацію товарів;
o допомагає опрацювати ефективну маркетингову стратегію, яка базується на аналізі і розумінні поведінки потенційних покупців;
o сприяє встановленню реальних цілей фірми:
o забезпечує підвищення конкурентоспроможності товарів; дозволяє ухилятись і знижувати рівень конкурентної боротьби через перехід на неосвоєний сегмент ринку;
o передбачає зв'язок науково-технічної політики фірми із запитами чітко встановлених конкретних споживачів[10].
Висновки
У ході роботи були розглянуті поняття «потокове виробництво», «такт», «середній такт», «робочий такт», «такт потокової лінії», «синхронізація», а також визначили як необхідно обчислювати ці та інші величини. Відбулось ознайомлення з графіком-регламентом потокової лінії, його призначенням та розрахунками, які необхідними для його побудови.
Був розглянутий та проілюстрований транспорт, без якого важко уявити сучасне виробництво.
У рамках роботи також були розглянуті питання маркетингу та сегментації ринку. Від правильного аналізу ринку, потреб покупців залежить подальший збут продукції та безпосередньо розвиток того чи іншого виробництва.
Список джерел
https://pidru4niki.com/14201126/ekonomika/potokove_virobnitstvo
https://studopedia.com.ua/1_270138_organizatsiya-ta-osnovni-rozrahunki-potokovih-liniy.html
https://vuzlit.ru/2328342/postroenie_grafika_reglamenta_raboty_potochnoy_linii
https://subject.com.ua/economic/business/107.html
https://tvpmos.ru/wp-content/uploads/2018/01/lentochnyj-konvejer-2.png
http://remcran.ru/upload/medialibrary/7e0/3.jpg
https://ukrgo.com.ua/imgs/board/31/59331-1.jpg
https://man-electro.ru/wp-content/uploads/2020/04/man-top-romanov-motors2013.jpg
https://pidru4niki.com/74387/ekonomika/sutnist_marketingovih_doslidzhen
https://pidru4niki.com/1199062050051/marketing/segmentatsiya_rinku