93
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
хуліганства, а, скоріше, увагу до позитивних моментів таких, як заохочення відповідної поведінки населення,
яка передбачає поширення масового спорту, активного дозвілля, підтримку та розбудову спортивної інфра(
структури, виявлення талановитої молоді тощо. Навіть без додаткового наукового аналізу можна стверджува(
ти, що досвід ЄС та його держав(членів з перерахова(
них питань є корисним для вивчення в Україні.
Водночас варто наголосити, що на сайті Міністер(
ства молоді та спорту України, якщо послідовно відкри(
вати сторінки "Масовий спорт" та "Міжнародний досвід",
то на сторінці "Міжнародний досвід" можна побачити запис "порожня категорія" [5]. З чого напрошується висновок про те, що поки що зацікавленість Міністер(
ства у вивченні досвіду ЄС (як частини міжнародного досвіду) залишається не реалізованою. Аналогічна си(
туація спостерігається й у розділі "Дитячо(юнацький спорт" [6]. На сторінках, присвячених спорту вищих до(
сягнень, посилання, пов'язані з вивченням міжнародно(
го досвіду, відсутні. До речі, продовжуючи тему інфор(
мування громадськості про діяльність Міністерства, не можна залишити поза увагою й те, що "співпраця з цен(
тральним органами виконавчої влади" теж позначена як "порожня категорія" [7].
Якщо перенести увагу з українського середовища на європейське, то можна побачити ті самі аспекти роз(
витку спорту та управління цим процесом, які можуть бути підгрунтям на застосування корисного досвіду.
Зокрема на офіційному сайті Європейського Союзу заз(
начається що "Еразмус+" допомагає створювати нові
ініціативи, розвивати, поширювати та запроваджувати
інноваційні ідеї та практику на рівні ЄС, окремих країн,
регіонів та місцевого самоврядування [12]. Це демон(
струє значущість співпраці різних рівнів управління та взаємодії з громадськістю у сфері спорту.
На офіційному сайті Європейського Союзу зазна(
чається, що управління в сфері спорту на всіх рівнях має
відбуватися на певних засадах. Зокрема йдеться про те,
що ЄС поважаючи автономію спортивних організацій,
сприяє дотриманню наступних принципів: демократія;
прозорість; підзвітність у процесі прийняття рішень;
представленість усіх зацікавлених сторін На цьому етапі розвитку, регулювання сфери спорту в ЄС відноситься до сфери компетенції держав(членів,
при тому, що Союз підтримує, координує та запровад(
жує спільні дії. ЄС у сфері спорту, так само яку сфері
охорони здоров'я, промисловості, культури, туризму та освіти не має права ухвалювати закони та впливати на законодавство країн(членів. Відповідно, ЄС володіє у цих сферах так званою підтримуючою компетенцією "supporting competences" [11 ]. Також на офіційному сайті ЄС відзначається, що значущість спорту полягає в тому, що він сприяє фізичному і психологічному благо(
получчю, виконує освітню функцію та сприяє утверд(
женню важливих соціальних цінностей, об'єднує людей та громади, є великим сектором економіки, що постійно зростає, допомагає створенню нових робочих місць
[12]. ЄС підтримує співпрацю між усіма сторонами,
відповідальними за виробленням політики у сфері
спорту та діалог із спортивними організаціями з метою утвердження позитивних цінностей спорту та вирішен(
ня актуальних проблем [12].
Окремо слід звернути увагу на позицію ЄС щодо ролі
спорту як чинника, що допомагає створенню нових ро(
бочих місць та є важливим сектором економіки. До речі,
в Законі України "Про фізичну культуру і спорту статті 4, де мова йде про засади державної політики у сфері фізичної культури і спорту, згадка щодо створен(
ня нових робочих місць та розвитку економіки — відсут(
ня, хоча зазначається, що фізична культура і спорт виз(
нається пріоритетним напрямом гуманітарної політики держави, забезпечення різноманітності, високої якості
та доступності фізкультурно(спортивних послуг для гро(
мадян, забезпечення умов для підтримки напрямів фізич(
ної культури і спорту заохочення благодійної діяльності
у сфері фізичної культури і спорту орієнтування на су(
часні міжнародні стандарти у сфері фізичної культури і
спорту, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом у цій сфері та інші. Отже, тільки за(
безпечення різноманітності, високої якості та доступності
фізкультурно(спортивних послуг для громадян та заохо(
чення благодійної діяльності у сфері фізичної культури і
спорту можуть бути опосередковано віднесені до сфери економіки. Стаття 9 того ж Закону присвячена діяльності
спортивних клубів, які є закладами фізичної культури і
спорту, які забезпечують розвиток визначених напрямів фізичної культури і спорту, видів спорту, здійснюють фізкультурно(оздоровчу та/або спортивну діяльність,
надають фізкультурно(спортивні послуги [3]. Зважаючи на досвід європейських країн, спортивні клуби мали б по(
зиціонуватися як такі, що сприяють створенню нових робочих місць, розвитку місцевої економіки тощо. На жаль, в Україні на даному етапі органами державної вла(
ди мало усвідомлюється та приділяється уваги ролі
спорту саме як чиннику економічного розвитку. Зв'язок економіки та спорту найбільш яскраво представлений у статті 38 Закону України "Про фізичну культуру і спорт",
в якій зазначається, що професійний спорт — комерцій(
ний напрям діяльності у спорті, пов'язаний з підготовкою та проведенням видовищних спортивних заходів на ви(
сокому організаційному рівні з метою отримання прибут(
ку [3]. Таким чином, тільки професійний спорт визнаєть(
ся комерційним, тоді як практика розвинених держав світу засвідчує необхідність використання масового спорту, як засобу створення нових робочих місць (повної
та неповної зайнятості), стимулювання розвитку місце(
вої економіки. Зрозуміло, що бажані та необхідні тен(
денції не завжди виникають без державного сприяння,
тільки на основі самоорганізації громадянського суспіль(
ства. Проте важливий досвід ЄС щодо сприяння співпраці
між усіма сторонами, відповідальними за виробленням політики у сфері спорту та діалогу із спортивними орга(
нізаціями з метою утвердження позитивних цінностей спорту та вирішення актуальних проблем має бути при(
стосований до практики життя в нашій державі.
Наприклад, у Німеччині, питання розвитку спорту належать до функцій різних рівнів управління. Відпові(
дно до німецького законодавства, відповідальність за розвиток масового спорту лежить на федеральних землях та територіальних громадах. Проте на федеральному рівні вирішуються питання розвитку масового спорту,
які зачіпають загальні інтереси.
Такий гнучкий підхід до розподілу відповідальності
за підтримку масового спорту і фізичної культури є вда(

Інвестиції: практика та досвід № 21/2016 94
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
лим прикладом ефективного управління у цій сфері. Вза(
галі країни ЄС побудували організаційну структуру державного управління таким чином, щоб ті чи інші функції
належали до того рівня управління, на якому вони мо(
жуть виконуватися найбільш ефективно. А сфера спорту
із її потенціалом до створення нових робочих місць та сприяння місцевій економіці має достатній потенціал для стимулювання розвитку регіонів. На сьогодні регіональ(
ний розвиток є вкрай актуальною проблемою для Украї(
ни. На думку українських науковців, в нашій державі про(
тягом всього періоду її існування стан соціально(еконо(
мічного розвитку регіонів характеризувався низкою проблем, зокрема, наявність значних диспропорцій регіо(
нального розвитку, низький рівень економічного розвит(
ку в більшості регіонів, наявність депресивних регіонів,
слабкий розвиток або занепад соціальної інфраструкту(
ри та відсутність у держави коштів щодо її належного фінансування, що в кінцевому підсумку мало наслідком низький рівень життя більшої частини населення держа(
ви [10, с. 124]. Отже, за таких умов, необхідно у повній мірі використовувати усі наявні ресурси розвитку, вклю(
чаючи потенціальні можливості сфери спорту та його ролі
у розвитку економіки, яка вже тривалий час визначена та використовується у Європейському Союзі.
В Україні водночас, у статті 5 Закону "Про фізичну культуру і спорт" зазначається, що державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту,
реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної
влади та органів місцевого самоврядування [3]. У статті того ж Закону, серед іншого, мова йде про те, що цент(
ральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту взаємодіє з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади та органами місцевого самовряду(
вання у сфері фізичної культури і спорту [3]. Отже, наразі
органам місцевого самоврядування та органам державної
влади (регіональним) відводиться роль сприяння та взає(
модії із центральним органом виконавчої влади, тобто
Міністерством. На офіційному сайті Міністерства молоді
та спорту України згадки про взаємодію власне з місце(
вим самоврядуванням відсутні, а сторінка, яка має назву "Співпраця з регіонами" у розділі "Масовий спорт" позна(
чена як порожня категорія. За сучасних умов, коли вимо(
ги до прозорості, відкритості діяльності органів держав(
ної влади та їх взаємодії із громадськістю набувають все більш нагального характеру, реалізація державної політи(
ки у будь(якій сфері має базуватися на ефективній кому(
нікації із громадянами, перш за все через сучасні комуні(
каційні засоби, зокрема мережу Інтернет. Наразі, питання взаємодії Міністерства із місцевими державними адміні(
страціями та органами місцевого самоврядування не пред(
ставлені на його офіційному сайті для ознайомлення гро(
мадськості. Така ж сама ситуація із рядом інших питань,
про що мова йшла вище.
Ключовою складовою позитивного європейського досвіду є взаємодія з громадянським суспільством у процесі розвитку сфери фізичної культури і спорту. На сьогодні загальноприйнятим вважається позитивне зна(
чення взаємодії із громадянським суспільством у про(
цесі реалізації державної політики у всіх сферах. Про(
те сфера фізичної культури і спорту залежить від спів(
праці й взаємодії держави та громадськості у визна(
чальній мірі та набуває першочергового значення. Про(
блеми розвитку сфер фізичної культури і спорту напря(
му та тісно пов'язані з якістю життя населення, здоро(
в'ям нації та майбутнім потенціалом держави. В умовах постійної дії глобалізаційних впливів підходи держави до налагодження взаємодії із громадськістю мають но(
сити гнучкий характер, постійно вдосконалюватися та враховувати позитивний досвід розвинених країн світу з метою запобігання відставанню нашої держави від прогресивної практики інших країн. Сучасний етап демократичного державотворення та реалізації євро(
пейських цінностей потребує запровадження нових форм комунікативної взаємодії органів державної вла(
ди з громадськістю. Однією із таких форм є державно(
управлінська комунікація, яка спрямована на активіза(
цію громадської участі та забезпечення зворотного спілкування у процесі реалізації реформ [9, с. Як наголошують українські науковці, перехід до інфор(
маційного суспільства зумовлює серйозні зміни в методах
інформаційної політики та державного управління. Пол(
ітики і державні службовці отримали можливість викори(
стовувати новітні інформаційні технології для миттєвого донесення інформації до громадян, відстежувати їхні по(
бажання та пріоритети,здійснювати з ними зворотній зв'я(
зок [8, с. 111]. І далі: "Отже, сучасні інформаційні і телеко(
мунікаційні технології стали невід'ємною частиною інфра(
структури сучасного суспільства. Від них реально залежить не лише технологічний, але й соціальний прогрес, еконо(
мічна конкурентоспроможність країни в цілому [8, с. 112].
Слід зазначити, що у нашій державі в багатьох випадках проблемою реалізації державної політики у різних сферах стає не сама відсутність інформаційних та телекомун(
ікаційних технологій, а недостатнє їх використання з боку органів державної влади та місцевого самоврядування,
брак цілісного підходу до впровадження новітніх комуні(
каційних технологій у процес взаємодії державної влади
із громадянським суспільством, націленості на кінцевий результат, яким має бути всебічна підтримка мети та зав(
дань розвитку держави з боку громадян. На цьому етапі,
безперечно, спостерігається значний прогрес у впровад(
женні електронного урядування, надання державно(управ(
лінських послуг через мережу Інтернет тощо. Проте су(
часні умови динамічного розвитку країн та регіонів плане(
ти, глобалізаційні виклики диктують нові високі стандар(
ти якості державного управління, використання новітніх технологій та взаємодії з громадськістю. Усі ці тенденції у повній мірі відносяться й до сфери фізичної культури і
спорту.
ВИСНОВКИ З ДАНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК
У ДАНОМУ НАПРЯМІ
В умовах глобалізації та євроінтеграції актуалізуєть(
ся потреба у системному вивченні вдалого зарубіжного досвіду державного управління фізичною культурою та спортом, особливо європейського досвіду, який може на(
близити Україну до європейських стандартів у гуманітарній сфері. Вивчення та адаптація міжнародного та європейсь(
кого досвіду має безпосередньо здійснюватися в рамках