Постановка проблеми

89
www.economy.in.ua
Економiка та держава № 2/2015
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
Формування раціональної макроекономічної полі
тики в Україні потребує ретельного дослідження ре
зультатів діяльності всіх інституційних суб'єктів. Особ
лива увага в ході такого наукового аналізу повинна при
ділятися сектору домашніх господарств, який має ви
значальний вплив на динаміку процесів суспільного відтворення. Домогосподарство — не лише головний суб'єкт економічної системи, що володіє більшістю ре
сурсів і бере активну участь у формуванні ВВП країни.
Це також важливий соціальний інститут, який є осеред
ком відтворення людського капіталу і визначає особли
вості організації життя суспільства та ціннісні орієнти
ри його розвитку.
У цілях макроекономічного і статистичного аналізу домогосподарства диференціюють за певними ознака
УДК 330.5
В. Р. Крупа,
к. е. н., в.о. доцента кафедри економічної теорії,
Львівський національний аграрний університет, м. Львів
ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКИХ
ДОМОГОСПОДАРСТВ У
МАКРОЕКОНОМІЧНОМУ ВИМІРІ
V. Krupa,
PhD, acting associate professor of the department of economic theory, Lviv national agrarian university, Lviv
BUSINESS ACTIVITY OF RURAL HOUSEHOLDS IN THE MACROECONOMIC DIMENSION
Стаття присвячена дослідженню ролі сільських домогосподарств у соціально1економічному розвит1
ку країни. Автором описано взаємозв'язки домогосподарств з іншими секторами національної економі1
ки та визначено їх функціональну приналежність до процесів, що відбуваються на макрорівні. Подано
змістовну та аналітичну характеристику основних видів ділової активності сільських домогосподарств.
Зокрема оцінено їх внесок у ресурсне забезпечення економіки та виробництво сільськогосподарської
продукції. На основі аналізу доходів, витрат і заощаджень визначено міру участі сільських домогоспо1
дарств у формуванні споживчого попиту, стану державних фінансів, у процесах інвестування та відтво1
рення людського капіталу. Запропоновано заходи, які необхідно вжити на загальнодержавному рівні
для повноцінної інтеграції сільських домогосподарств у систему економічних відносин.
The article investigates the role of rural households in the state economic and social development. The
relationships of households with other national economy sectors are described and their functional affiliation to
the macroeconomic processes is determined by author. The essential and analytical characteristics of the main
types of business activity of rural households are presented. In particular, their contribution to the economy
resources support and to the agricultural production was estimated. On the basis of analysis incomes, expenses
and savings it was defined the rural household's participation in shaping of consumer demand and government
finance and in providing of investment and of human capital reproduction. The measures, which need to apply
on the national level for the full integration of rural households in the economic relations system, are proposed.
Ключові слова: сільські домогосподарства, національна економіка, доходи, сукупні витрати, споживан
ня, заощадження, інвестиції
Key words: rural households, national economic, incomes, aggregate costs, consumption, saving, investments.
ми. Зокрема за типом пункту проживання розрізняють міські та сільські домогосподарства. Такий поділ зумов
лений значними відмінностями у формуванні рівня та структури доходів і витрат, характері зайнятості насе
лення, його економічній поведінці тощо.
Трансформація економічної системи України мала
істотний вплив на сільські домогосподарства, які впро
довж своєї багатовікової еволюції були замкнутою еко
номічною одиницею, орієнтованою переважно на нату
ральне сімейне виробництво. З розвитком ринкових відносин значно розширилася сфера їх діяльності,
змінилися функції та умови господарювання, а разом із тим — посилився вплив на формування загальних по
казників національної економіки. Та попри це, сектор сільських домогосподарств залишається одним із най
менш досліджених у вітчизняній економічній науці.

90
Економiка та держава № 2/2015
www.economy.in.ua
АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ
І ПУБЛІКАЦІЙ
Обгрунтування ролі та місця домогосподарства у національній економіці є предметом досліджень бага
тьох зарубіжних і вітчизняних науковців. Зокрема ок
ремі макроекономічні функції домогосподарств (спожи
вача благ, постачальника ресурсів) аналізували у своїх працях Дж. М. Кейнс, І. Фішер, Ф. Модільяні, М. Фрід
мен. У 60х роках ХХ ст. представники "нової економіч
ної теорії домогосподарства" (Г. Беккер, К. Поланьї,
Дж. Мінстер), вивчаючи особливості організації сімей
ної економіки, розглядали домогосподарства як само
стійну виробничу одиницю. Подальший розвиток кон
цепції домашнього господарства як особливої форми організації, пов'язаний із неоіституціональною теорією
(Я. Корнаї, Р. Поллак).
Серед представників вітчизняної економічної науки вагомий внесок у дослідження функцій домогоспо
дарств у ринковій економічній системі зробили І. Бон
дар, А. Колот, Т.Кізима, Ю. Макаренко, В. Мандибура,
І. Радіонова, А. Ревенко, С. Реверчук, Ю. Станкевич,
М. Шаповал, С. Юрій та ін.
До діяльності суто сільських домогосподарств прикута увага О. Біттера, К. Васьківської, І. Гнибіден
ка, В. Дієсперова, М. Масхми, Л. Молдован, М. Орлато
го, В. Рябоконя. Ними розглядаються різні аспекти рівня життя сільського населення, проблеми його зайнятості,
механізми формування доходів та витрат тощо. Водно
час, аналітичній оцінці сільських домогосподарств як суб'єкта національної економіки не приділено належ
ної уваги.
МЕТА СТАТТІ
Метою статті є комплексний аналіз макроекономі
чних результатів діяльності сільських домогосподарств та визначення пріоритетів соціальноекономічної по
літики держави щодо їх подальшого розвитку.
ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ
ДОСЛІДЖЕННЯ
Серед суб'єктів національної економіки домогоспо
дарства є найдавнішою і найбільш унікальною соціаль
ноекономічною формацією, що має величезний вплив на організацію всіх сфер суспільного життя. Будучи, по
суті, первинною економічною одиницею, домогосподар
ства, тим не менше, якнайповніше виконують системо
утворюючу функцію. Їх діяльність охоплює широкий спектр економічних відносин, пов'язаних із формуван
ням, розподілом та перерозподілом національного про
дукту, відтворенням факторів виробництва, а тому ви
значає динаміку і структуру всієї господарської систе
ми країни.
З погляду системи національних рахунків домогос
подарства є одним із п'яти інституційних секторів на
ціональної економіки. Їх сутність, на наш погляд, най
повніше відображає наступне визначення: "домогоспо
дарство — це економічна одиниця, яка складається з однієї або кількох осіб, що проживають у одному жит
ловому приміщенні, ділять спільний побут, постачають на відповідні ринки різноманітні ресурси та спільно приймають економічні рішення стосовно формування своїх доходів і здійснення витрат із метою задоволення власних матеріальних і духовних потреб" [1, с. 4]. Це може бути сім'я, але може бути й просто об'єднання тих,
хто не є родичами.
У сільській місцевості України понад 2/3 домогос
подарств виступають у формі сім'ї. Тому їх функції
значною мірою випливають із характеру поведінки лю
дей, орієнтованої на реалізацію економічних та соціаль
них інтересів сім'ї.
З точки зору участі домогосподарств у макроеко
номічних процесах їм "приписують" такі основні види ділової активності: 1) пропонування факторів виробниц
тва на ринку ресурсів; 2) отримання доходу від реалі
зації факторів виробництва; 3) пред'явлення попиту на ринку благ і споживання частини доходу; 4) заощаджен
ня частини отриманого доходу [2, с. 50].
Водночас з позицій теорії "сімейної економіки" у домогосподарствах має місце й виробничий процес, що охоплює приготування їжі, ремонт особистих речей,
будівництво і ремонт житла, ведення присадибного гос
подарства, надання різноманітних послуг приватного характеру тощо. Така побутова діяльність притаманна практично всім категоріям домогосподарств (як сільським, так і міським) і є необхідною складовою за
доволення потреб сім'ї.
Але стосовно виробництва продуктів харчування роль сільських домогосподарств значно відрізняється від міських. Адже, більшість з них дефакто функціо
нують у формі особистого селянського господарства,
тобто здійснюють виробництво сільськогосподарської
продукції з орієнтацією не лише на власне споживання,
але й на реалізацію її надлишків. Причому в умовах відсутності робочих місць на селі та достатніх джерел формування доходів така діяльність для сільських до
могосподарств часто є профілюючою і знаходиться на одному рівні з їх функціями споживання та постачаль
ника ресурсів.
Розміри деяких господарств взагалі сягають декіль
ка гектарів і вони мають чітко виражений товарний ха
рактер виробництва, націлений на одержання прибут
ку. За своїми ознаками такі господарства наближають
ся до фермерських, проте ведуть свою діяльність без реєстрації юридичної особи.
Попри відмінність понять "сільське домогосподар
ство" і "особисте селянське господарство", вони в бага
тьох аспектах пов'язані. Зокрема деякі функції домаш
нього господарства є завершальною стадією виробни
чих процесів в особистих селянських господарствах.
Водночас вироблена в особистому селянському госпо
дарстві продукція переробляється і зберігається в до
машньому господарстві [3, с. 126]. Тут же осідають до
ходи від її реалізації, які згодом стають джерелом спо
живчих витрат. За механізмом формування ці доходи не можна віднести до жодного іншого з інституційних сек
торів економіки.
Оцінка впливу сільських домогосподарств на мак
роекономічні процеси потребує визначення усього спек
тру їх функцій, які випливають із загальних взаємозв'
язків сектору домогосподарств з іншими елементами си
стеми економічного кругообігу (рис. 1). Тому як скла
дова означеного сектору сільські домогосподарства прямо чи опосередковано взаємодіють із усіма суб'єкта
ми національної економіки, а також ресурсним, фінан
совим та товарним ринками.
Характер відображених взаємозв'язків свідчить, що сільські домогосподарства мають безпосередній вплив на формування сукупного попиту і пропозиції, грошо
вий обіг, інвестиційні процеси, ресурсне забезпечення виробництва, стан державних фінансів тощо. Масшта
би впливу залежать від багатьох чинників, серед яких
— кількість домогосподарств, їх розмір, статевовікова структура, а також споживчі настрої, очікування і по
треби людей.
У 2013 р. в Україні налічувалося 5193,7 тис. сіль
ських домогосподарств, що у загальній структурі да
ного сектору становить 30,6%. У них проживає понад
14 млн осіб, з яких 54% становить працездатне насе
лення, 27% — населення пенсійного віку і 19% — діти до 18 років. Середній розмір домогосподарства — 2,7
осіб. Розмір більш ніж половини сільських домогоспо
дарств не перевищує 1—2 особи. Натомість для домо
господарств з дітьми, яких у сільській місцевості на
лічується 1908,9 тис. характерні відносно великі роз
міри. Так, 13,4% сільських сімей складалися із п'ятьох
і більше осіб. Цей аспект, без сумніву, впливає на рівень споживання і характер економічної поведінки сіль
ського населення.

91
www.economy.in.ua
Економiка та держава № 2/2015
Форми участі у системі кругообігу національної економіки, специфіка організації сільського укладу життя,
види та цільова спрямованість ділової
активності дозволяють визначити функціональну приналежність сіль
ських домогосподарств до цілої низ
ки процесів, що відбуваються на мак
рорівні (рис. 2).
За механізмом впливу на ключові
аспекти макроекономічного розвит
ку, функції домогосподарств, які по
суті відображають види їх ділової ак
тивності, умовно можна поділити на основні (первинні) та похідні (вто
ринні). Зупинимося детальніше на їх змістовній та аналітичній характери
стиці.
1. Функція пропонування фак
торів виробництва. Сільські домогос
подарства є власниками практично усіх видів економічних ресурсів, які
вони постачають підприємницькому сектору. Це, насамперед, робоча сила;
земельні угіддя для сільськогоспо
дарського виробництва; пайовий, ак
ціонерний та грошовий капітал, акумульований у май
нових комплексах підприємств АПК, їх статутних фон
дах, а також на рахунках комерційних банків. Звичай
но, оцінити весь обсяг пропонованих ресурсів за дани
ми офіційної статистики досить проблематично, однак наведені нижче показники дають певне уявлення про роль сільських домогосподарств у ресурсному забезпе
ченні національної економіки.
Так, у контексті пропозиції земельних ресурсів відзначимо, що загальна площа сільськогосподарсь
ких угідь у володінні і користуванні господарюючих суб'єктів у 2013 р. становила майже 36,4 млн га, з яких 55,8% — припадало на сільськогосподарські
підприємства і 44,2% — на господарства населення.
Однак практично всі землі, якими розпоряджають
ся аграрні підприємства є приватною власністю гро
мадян. Понад 80% угідь — це залучені на правах оренди земельні паї працівників колишніх колектив
них сільськогосподарських підприємств (або членів
їх сімей), які здебільшого проживають у сільській місцевості.
Із 15958,2 тис. га земель, що припадають на госпо
дарства населення, 5040,4 тис. га (31,6%) використову
ються для ведення особистого селянського господар
ства і 9504,3 тис. га (59,6%) — для товарного виробниц
тва продукції.
У складі цього земельного комплексу площа угідь у користуванні сільських домогосподарств (без на
даних в оренду земель) за розрахунковими даними становить 6076,6 тис. га або 38,2%. З них — 2831,7
тис. га (46,6%) — це земельні часткипаї і орендовані
самими ж домогосподарствами ділянки середньою площею понад 3 га. Зважаючи на низькотехнологіч
ний характер виробництва у селянських господар
ствах, ці угіддя потенційно можуть доповнити про
позицію земельних ресурсів для підприємницького сектора.
Загалом по Україні 15% земельної площі сільських домогосподарств використовується для вирощування продукції лише для власних потреб, 12,7% — для влас
них потреб і на продаж та 71,3% здається в оренду [4, с.
13].
Ƚɪɨɲɨɜɿ ɞɨɯɨɞɢ
Ɋɟɫɭɪɫɢ
ɉɨɞɚɬɤɢ
Ȼɸɞɠɟɬɧɿ
ɜɢɞɚɬɤɢ
Ȼɸɞɠɟɬɧɿ
ɜɢɞɚɬɤɢ
ɉɨɞɚɬɤɢ
Ɍɪɚɧɫɮɟɪɬɢ
Ⱦɟɪɠɚɜɧɿ
ɡɚɤɭɩɿɜɥɿ
Ⱦɟɪɠɚɜɧɿ
ɡɚɤɭɩɿɜɥɿ
Ⱦɟɪɠɚɜɧɿ
ɩɨɡɢɤɢ
ȱɧɜɟɫɬɢɰɿɣɧɿ
ɪɟɫɭɪɫɢ
Ɂɚɨɳɚɞɠɟɧɧɹ
Ɂɚɨɳɚɞɠɟɧɧɹ
ɋɩɨɠɢɜɱɿ ɜɢɬɪɚɬɢ
Ɍɨɜɚɪɢ ɿ ɩɨɫɥɭɝɢ
Ɍɨɜɚɪɢ ɿ ɩɨɫɥɭɝɢ
Ⱦɨɯɨɞɢ
ȱɧɜɟɫɬɢɰɿɣɧɿ
ɞɨɯɨɞɢ; ɩɨɡɢɤɢ
ȼɢɬɪɚɬɢ
ɋɭɛɫɢɞɿʀ
Ɋɟɫɭɪɫɢ
ɋɿɥɶɫɶɤɿ
ɞɨɦɨɝɨɫɩɨ-
ɞɚɪɫɬɜɚ
(
ɹɤ ɫɤɥɚɞɨɜɚ
ɫɟɤɬɨɪɭ
ɞɨɦɨɝɨɫɩɨɞɚɪɫɬɜ)
ɉɿɞɩɪɢɽɦɧɢɰɶɤɢɣ
ɫɟɤɬɨɪ
Ɋɢɧɨɤ ɪɟɫɭɪɫɿɜ
Ⱦɟɪɠɚɜɧɢɣ
ɫɟɤɬɨɪ
Ɏɿɧɚɧɫɨɜɢɣ
ɪɢɧɨɤ
Ɋɢɧɨɤ ɛɥɚɝ
Рис. 1. Сільські домогосподарства у системі кругообігу національної
економіки (без участі іноземного сектора)
Розроблено автором на основі джерела [2].
Рис. 2. Функції сільських домогосподарств у національній економіці
Власна розробка автора.
– ɨɫɧɨɜɧɿ (ɩɟɪɜɢɧɧɿ) ɮɭɧɤɰɿʀ – ɩɨɯɿɞɧɿ (ɜɬɨɪɢɧɧɿ) ɮɭɧɤɰɿʀ
ɎɍɇɄɐȱȲ ɋȱɅɖɋɖɄɂɏ ȾɈɆɈȽɈɋɉɈȾȺɊɋɌȼ ɍ ɇȺɐȱɈɇȺɅɖɇȱɃ ȿɄɈɇɈɆȱɐȱ
ɉɪɨɩɨɧɭɜɚɧɧɹ
ɮɚɤɬɨɪɿɜ
ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ
ȼɢɪɨɛɧɢɰɬɜɨ
ɬɨɜɚɪɿɜ ɿ ɩɨɫɥɭɝ
Ɂɚɨɳɚɞɠɟɧɧɹ
ɱɚɫɬɢɧɢ ɞɨɯɨɞɿɜ
ɋɩɨɠɢɜɚɧɧɹ
ɱɚɫɬɢɧɢ ɞɨɯɨɞɿɜ
ȱɧɜɟɫɬɭɜɚɧɧɹ
ɋɩɥɚɬɚ ɩɨɞɚɬɤɿɜ ɿ ɜɧɟɫɤɿɜ,
ɨɬɪɢɦɚɧɧɹ ɬɪɚɧɫɮɟɪɬɿɜ
ȼɿɞɬɜɨɪɟɧɧɹ ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ,
ɮɨɪɦɭɜɚɧɧɹ ɥɸɞɫɶɤɨɝɨ
ɤɚɩɿɬɚɥɭ
Ɏɨɪɦɭɜɚɧɧɹ
ɤɪɟɞɢɬɧɢɯ ɪɟɫɭɪɫɿɜ
ɤɨɦɟɪɰɿɣɧɢɯ ɛɚɧɤɿɜ;
ɜɩɥɢɜ ɧɚ ɤɨɧ’ɸɧɤɬɭɪɭ
ɝɪɨɲɨɜɨɝɨ ɿ
ɜɚɥɸɬɧɨɝɨ ɪɢɧɤɿɜ
ȼɩɥɢɜ ɧɚ ɪɿɜɟɧɶ ɿ
ɫɬɪɭɤɬɭɪɭ
ɫɩɨɠɢɜɱɨɝɨ ɩɨɩɢɬɭ,
ɞɢɧɚɦɿɤɭ ɰɿɧ,
ɞɢɧɚɦɿɤɭ ȼȼɉ
ȼɩɥɢɜ ɧɚ ɩɪɨɩɨɡɢɰɿɸ
ɬɨɜɚɪɿɜ ɿ ɩɨɫɥɭɝ,
ɰɿɧɢ, ɡɚɣɧɹɬɿɫɬɶ
ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ, ɪɿɜɟɧɶ
ɩɪɨɞɨɜɨɥɶɱɨʀ
ɛɟɡɩɟɤɢ ɞɟɪɠɚɜɢ
ȼɩɥɢɜ ɧɚ ɞɢɧɚɦɿɤɭ
ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ ȼȼɉ,
ɤɨɧ’ɸɧɤɬɭɪɭ
ɪɟɫɭɪɫɧɢɯ ɪɢɧɤɿɜ,
ɜɟɥɢɱɢɧɭ ɧɚɰɿɨ-
ɧɚɥɶɧɨɝɨ ɞɨɯɨɞɭ
Ɏɨɪɦɭɜɚɧɧɹ ɜɿɞɩɨɜɿɞɧɨʀ
ɤɿɥɶɤɨɫɬɿ ɿ ɹɤɨɫɬɿ ɪɨɛɨɱɨʀ ɫɢɥɢ,
ɜɩɥɢɜ ɧɚ ɡɚɣɧɹɬɿɫɬɶ ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ,
ɫɨɰɿɚɥɶɧɭ ɩɨɥɿɬɢɤɭ ɞɟɪɠɚɜɢ
ȼɩɥɢɜ ɧɚ ɪɨɡɜɢɬɨɤ
ɚɝɪɨɛɿɡɧɟɫɭ, ɿɧɲɢɯ
ɜɢɞɿɜ ɩɿɞɩɪɢɽɦɧɢɰɬɜɚ,
ɠɢɬɥɨɜɟ ɛɭɞɿɜɧɢɰɬɜɨ
ɧɚ ɫɟɥɿ
ȼɩɥɢɜ ɧɚ ɫɬɚɧ ɞɟɪɠɚɜɧɢɯ
ɮɿɧɚɧɫɿɜ (ɞɟɪɠɚɜɧɢɣ ɿ ɦɿɫɰɟɜɿ
ɛɸɞɠɟɬɢ, ɉɟɧɫɿɣɧɢɣ ɮɨɧɞ, ɿɧɲɿ
ɫɨɰɿɚɥɶɧɿ ɮɨɧɞɢ), ɪɨɡɩɨɞɿɥ ɿ
ɩɟɪɟɪɨɡɩɨɞɿɥ ɧɚɰɿɨɧɚɥɶɧɨɝɨ ɞɨɯɨɞɭ

92
Економiка та держава № 2/2015
www.economy.in.ua
Пропозиція найважливішого чинника виробництва
— праці — визначається передусім чисельністю еконо
мічно активного населення, рівнем і характером його зайнятості, чисельністю безробітних і тієї частини еко
номічно неактивних громадян, яких потенційно можна повернути у сферу ринку праці (табл. 1).
У 2013 р. у різних галузях національної економіки було зайнято 6,4 млн сільських мешканців, що стано
вить 31,4% від загальної чисельності зайнятих. Цей по
казник пропорційний кількості економічно активного населення, яка визначає сукупний трудовий потенціал країни. Проте лише 58,1% членів сільських домогос
подарств працювали за наймом, тобто реально забез
печували ресурсом "робоча сила" підприємницький та державний сектори економіки. У загальній чисельності
найманих працівників в економіці їх частка склала
22,6%.
Ще меншою у звітному році була питома осіб, які за статусом зайнятості є роботодавцями і як фактор ви
робництва пропонують свій підприємницький хист. Їх налічувалося лише 32 тис. осіб, що зумовлено відсутні
стю належних умов для ведення підприємництва у сільській місцевості.
Натомість домінує сільське населення у складі тих,
хто здійснює самостійну трудову діяльність, а також серед безкоштовно працюючих членів сім'ї. Його част
ка у структурі зайнятих кожного статусу складає відпо
відно 71,8% та 78,6%. Ці особи переважно представля
ють неформальний сектор економіки і основним видом
їх діяльності є ведення особистого селянського госпо
дарства. Тому вважаємо, що їх потенційно можна розг
лядати як резерв робочої сили.
Також за нашими оцінками, до 26% економічно не
активного сільського населення (близько 825 тис. осіб)
можна повернути в сферу функціонування ринку праці
шляхом проведення відповідної політики зайнятості і
ліквідації причин неактивності. Загальна ж чисельність мешканців сіл, яку потенційно можна спрямувати у підприємницький сектор становить понад 3 млн осіб.
2. Функція виробника товарів і послуг. Попри нерин
кові види діяльності (робота в підсобному господарстві
та домашні послуги), які орієнтовані на задоволення власних потреб, сільські домогосподарства надають одне одному низку приватних послуг на платній основі.
Це допомога у веденні особистого селянського госпо
дарства, будівництво і ремонт житла, пошиття одягу,
репетиторство, "човниковий бізнес", автотранспортні
перевезення тощо. Однак головним аспектом їх діяль
ності є участь у виробництві сільськогосподарської про
дукції та її частковий продаж на ринку (табл. 2). Це доз
воляє істотно поліпшити рівень і структуру забезпечен
ня населення продуктами харчування, а отже, позитив
но впливає на стан продовольчої безпеки країни.
Так, за підсумками 2013 р. господарства населення забезпечили виробництво 46,0% валової продукції
сільського господарства. Безпосередньо сільські домо
господарства є основними в національній економіці ви
робниками молока — 67,6% від його валового обсягу (по всіх категоріях виробників) та плодів і ягід — 57,0%.
Також вагомою є їх частка у виробництві картоплі —
44,4%, овочів — 28,8% та яєць — 21,9%. Звичайно, ос
новна маса цієї продукції спрямовується на власні по
треби, однак значна її частина реалізується.
Зокрема у 2013 р. сільські домогосподарства забез
печили 7,8% ринкової пропозиції зерна, 22,8% — кар
топлі, 15,5% — овочів, 24,9% — плодів та ягід, 56,2% —
молока і молочних продуктів. Однак ці дані не охоплю
ють (через неможливість розмежування) результатів діяльності фізичних осібпідприємців, які входять у ка
тегорію "господарства населення" і переважно є меш
канцями сіл. З урахуванням їх внеску виробнича роль домогосподарств значно більша.
Надаючи ресурси іншим секторам економіки, домо
господарства взамін отримують доходи у формі зарп
лати, відсотка, дивідендів, орендної плати, ренти. До
датковими джерелами доходів є продаж сільськогоспо
дарської продукції, індивідуальна підприємницька та трудова діяльність, державні та приватні трансферти
ɉɨɤɚɡɧɢɤ 2010
ɪ.
ɭ % ɞɨ
ɡɚɝɚɥɶɧɨʀ
ɤɿɥɶɤɨɫɬɿ
2013 ɪ.
ɭ % ɞɨ
ɡɚɝɚɥɶɧɨʀ
ɤɿɥɶɤɨɫɬɿ
2013 ɪ.
ɞɨ
2010 ɪ.,
%
ȿɤɨɧɨɦɿɱɧɨ ɚɤɬɢɜɧɟ ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ
6967,7 31,6 6908,5 31,4 99,2
Ɂɚɣɧɹɬɟ ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ
6474,2 31,9 6405,9 31,4 98,9
ɜ ɬ.ɱ. ɩɪɚɰɸɸɱɿ ɡɚ ɧɚɣɦɨɦ
3800,3 23,1 3721,8 22,6 97,9
ɪɨɛɨɬɨɞɚɜɰɿ
32,4 15,3 32,0 14,6 98,8
ɫɚɦɨɡɚɣɧɹɬɿ
2583,2 73,1 2600,8 71,8 100,7
ɛɟɡɤɨɲɬɨɜɧɨ ɩɪɚɰɸɸɱɿ ɱɥɟɧɢ ɫɿɦ’ʀ 58,3 67,9 51,3 78,6 88,0
Ɂɚɣɧɹɬɿ ɭ ɧɟɮɨɪɦɚɥɶɧɨɦɭ ɫɟɤɬɨɪɿ ɟɤɨɧɨɦɿɤɢ
3082,5 66,4 3121,3 64,9 101,3
ɭ ɬ.ɱ. ɡɚ ɧɚɣɦɨɦ 518,0 32,4 543,0 32,9 104,8
ɧɟ ɡɚ ɧɚɣɦɨɦ
2567,2 84,2 2578,3 81,7 100,4
Ȼɟɡɪɨɛɿɬɧɿ 493,5 27,6 502,1 31,8 101,7
Таблиця 1. Окремі показники пропозиції трудових ресурсів сільськими домогосподарствами України, тис. осіб
Розраховано за даними Державної служби статистики України.
ȼɢɞ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ
ȼɢɪɨɛɧɢɰɬɜɨ
Ɋɟɚɥɿɡɚɰɿɹ
Ɉɛɫɹɝ
ɍ % ɞɨ ɨɛɫɹɝɭ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ
Ɉɛɫɹɝ
ɍ % ɞɨ ɨɛɫɹɝɭ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ
ɡɚɝɚɥɶɧɨɝɨ
ɝɨɫɩɨɞɚɪɫɬɜ
ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ
ɡɚɝɚɥɶɧɨɝɨ
ɝɨɫɩɨɞɚɪɫɬɜ
ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ
Ɂɟɪɧɨ, ɬɢɫ. ɬ
7378,7 11,7 55,1 3229,2 7,8 97,9
ɐɭɤɪɨɜɿ ɛɭɪɹɤɢ, ɬɢɫ. ɬ 221,3 2,1 13,1 205,0 2,9 14,5
ɋɨɧɹɲɧɢɤ, ɬɢɫ. ɬ.
1036,0 9,4 64,6 700,6 5,3 66,9
Ʉɚɪɬɨɩɥɹ, ɬɢɫ. ɬ 9873,5 44,4 45,7 273,3 22,8 37,0
Ɉɜɨɱɿ, ɬɢɫ. ɬ
2847,2 28,8 32,7 314,0 15,5 27,5
ɉɥɨɞɢ ɬɚ ɹɝɨɞɢ, ɬɢɫ. ɬ 1309,4 57,0 70,7 170,9 24,9 49,5
Ɇɨɥɨɤɨ, ɬɢɫ. ɬ 7771,3 67,6 87,3 3725,6 56,2 88,2
ɏɭɞɨɛɚ ɿ ɩɬɢɰɹ …
…
…
204,0 8,7 53,0
əɣɰɹ, ɦɥɧ. ɲɬ 4290,0 21,9 58,1 28,3 0,2 5,3
Таблиця 2. Обсяг та питома вага сільськогосподарської продукції виробленої та реалізованої сільськими
домогосподарствами України, 2013 р.
Розраховано за даними Державної служби статистики України.

93
www.economy.in.ua
Економiка та держава № 2/2015
(табл. 3). Аналіз структури доходів дозволяє оціни
ти масштаби та результативність діяльності домогос
подарств за різними напрямами.
У 2013 р. сільські домогосподарства отримали
218,2 млрд грн. грошових та 31,1 млрд грн. негрошо
вих доходів. У складі грошових доходів первинні до
ходи склали 131,3 млрд грн, що відповідає 9% ВВП
країни. Головним їх джерелом була заробітна плата працюючих осіб, яка забезпечила формування 43,6%
доходів та 37,2% сукупних ресурсів сільських домо
господарств.
Частка заробітної плати сільських мешканців у загальній величині по економіці склала лише 20,6%,
тобто її роль у формуванні сімейних бюджетів істот
но менша порівняно з міськими домогосподарства
ми. Аналогічно "програє" село і за доходами від підприємницької діяльності та самозайнятості. На
томість вагомим джерелом грошових надходжень сільських домогосподарств є продаж виробленої
продовольчої продукції. Загальні доходи за цією статтею склали у 2013 р. понад 25 млрд грн. або 1,7%
ВВП і 91,6% від їх суми (23,1 млрд грн.) отримали саме сільські домогосподарства. Також абсолютною є їх перевага на міськими домогосподарствами за дохо
дами від власності. Для селян їх основне джерело —
це плата за надані в оренду земельні та майнові паї.
Отримані доходи, після вирахування податків і
внесків, домогосподарства розподіляють на спожи
вання і заощадження.
3. Функція споживання — полягає у тому, що домогосподарства є основни
ми споживачами товарів та послуг у на
ціональній економіці. Купуючи не
обхідні для задоволення власних потреб блага, вони формують певний рівень споживчого та частково інвестиційного попиту (при купівлі житла) і забезпечу
ють процес суспільного відтворення.
Саме споживча поведінка домогоспо
дарств, яка залежить від рівня їх доходів та характеру очікувань, значною мірою визначає динаміку ВВП і рівня цін, як основних макроекономічних індика
торів.
Згідно з даними таблиці 4 у 2013 р.
сукупні витрати сільських домогоспо
дарств України склали близько 212,8
млрд грн., з яких 88,1% (187,5 млрд грн.)
припало на споживчі витрати. Тим са
мим, сільське населення забезпечило формування 12,9% споживчого попиту країни. Частка даної групи витрат у за
гальній сумі витрат сектору домогоспо
дарств склала 26,8%, що практично пропорційно рівню грошових доходів. Структура самих же сукупних вит
рат, у якій понад 57% займають витрати на продовольчі
товари, свідчить про високий рівень бідності сільських мешканців. Однак необхідно взяти до уваги й той факт,
що через слабкий розвиток інфраструктури сільські до
могосподарства мають обмежені можливості для реал
ізації споживчого попиту.
4. Функція заощадження. При достатньому рівні до
ходів деякі сільські домогосподарства частину коштів спрямовують у заощадження. Приріст заощаджень в ак
тивній формі (банківські вклади, ощадні сертифікати,
державні облігації) має надзвичайно важливе значення для розвитку національної економіки, оскільки впливає
на обсяг кредитних ресурсів фінансового сектора. При
інвестуванні цих коштів формується ланцюг вторинних
ɉɨɤɚɡɧɢɤ 2009
ɪ. 2010
ɪ. 2011
ɪ. 2012
ɪ. 2013
ɪ.
Ƚɪɨɲɨɜɿ ɞɨɯɨɞɢ
140237 164648 183423 204684 218228
Ɂɚɨɳɚɞɠɟɧɧɹ – ɜɫɶɨɝɨ 23132 29319 31442 40516 47125
ɭ ɬ.ɱ. ɜ ɚɤɬɢɜɧɿɣ ɮɨɪɦɿ 5790 7322 7489 7086 8253
ɉɢɬɨɦɚ ɜɚɝɚ ɡɚɨɳɚɞɠɟɧɶ ɭ ɞɨɯɨɞɚɯ, %
16,5 17,8 17,1 19,8 21,6
ɉɪɢɪɿɫɬ ɞɨɯɨɞɭ
×
24411 18775 21261 13544
ɉɪɢɪɿɫɬ ɡɚɨɳɚɞɠɟɧɶ ×
6187 2123 9074 6609
Ƚɪɚɧɢɱɧɚ ɫɯɢɥɶɧɿɫɬɶ ɞɨ ɫɩɨɠɢɜɚɧɧɹ
×
0,747 0,887 0,573 0,512
Ƚɪɚɧɢɱɧɚ ɫɯɢɥɶɧɿɫɬɶ ɞɨ ɡɚɨɳɚɞɠɟɧɧɹ
×
0,253 0,113 0,427 0,488
Таблиця 5. Динаміка доходів та заощаджень сільського населення України впродовж 2009—2013 рр, млн грн.
Розраховано за даними Державної служби статистики України.
Таблиця 3. Доходи та сукупні ресурси сільських
домогосподарств України, 2013 р.
Розраховано за даними Державної служби статистики України.
ȼɢɞ ɞɨɯɨɞɿɜ
ɋɭɦɚ,
ɦɥɧ ɝɪɧ./ɪɿɤ
ɋɬɭɤɬɭɪɚ,
%
ɭ % ɞɨ ɞɨɯɨɞɿɜ
ɫɟɤɬɨɪɭ
ɞɨɦɨɝɨɫɩɨɞɚɪɫɬɜ
Ɉɩɥɚɬɚ ɩɪɚɰɿ
95097,69 37,2 20,6
Ⱦɨɯɨɞɢ ɜɿɞ ɩɿɞɩɪɢɽɦɧɢɰɶɤɨʀ
ɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ ɬɚ ɫɚɦɨɡɚɣɧɹɬɨɫɬɿ
7545,615 2,9 20,4
Ⱦɨɯɨɞɢ ɜɿɞ ɩɪɨɞɚɠɭ ɫ.-ɝ.
ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ
23065,01 9,0 91,6
Ⱦɨɯɨɞɢ ɜɿɞ ɜɥɚɫɧɨɫɬɿ
5574,294 2,2 81,7
ɉɟɧɫɿʀ
64687,74 25,3 30,6
ɋɬɢɩɟɧɞɿʀ
934,24 0,4 16,8
Ⱦɨɩɨɦɨɝɢ ɬɚ ɫɭɛɫɢɞɿʀ
10358,94 4,0 36,0
Ƚɪɨɲɨɜɚ ɞɨɩɨɦɨɝɚ ɜɿɞ
ɪɨɞɢɱɿɜ 7948,231 3,1 20,4
ȱɧɲɿ ɝɪɨɲɨɜɿ ɞɨɯɨɞɢ
3015,878 1,2 22,3
ȼɫɶɨɝɨ ɝɪɨɲɨɜɢɯ ɞɨɯɨɞɿɜ
218227,6 85,3 26,3
ɇɟɝɪɨɲɨɜɿ ɞɨɯɨɞɢ
31082,42 12,2 57,9
ɜ ɬ.ɱ. ɜɚɪɬɿɫɬɶ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ ɜɿɞ
ɈɉȽ 25928,82 10,1 75,3
Ȼɟɡɝɨɬɿɜɤɨɜɿ ɩɿɥɶɝɢ ɬɚ
ɫɭɛɫɢɞɿʀ 1468,986 0,6 17,8
Ⱦɨɩɨɦɨɝɚ ɪɨɞɢɱɿɜ
3684,619 1,4 33,5
ȼɫɶɨɝɨ ɫɭɤɭɩɧɢɯ ɪɟɫɭɪɫɿɜ
255797,4
100,0 28,2
Таблиця 4. Сукупні витрати сільських домогосподарств України, 2013 р.
Розраховано за даними Державної служби статистики України.
ɋɬɚɬɬɹ ɜɢɬɪɚɬ
ɋɭɦɚ
ɦɥɧ ɝɪɧ./ɪɿɤ
ɋɬɭɤɬɭɪɚ,
%
ɍ % ɞɨ ɫɭɤɭɩɧɢɯ
ɜɢɬɪɚɬ ɫɟɤɬɨɪɭ
ɞɨɦɨɝɨɫɩɨɞɚɪɫɬɜ
ɍ % ɞɨ
ȼȼɉ
ɋɩɨɠɢɜɱɿ ɫɭɤɭɩɧɿ ɜɢɬɪɚɬɢ 187536,0
88,1
26,8
12,9
ɜ ɬ.ɱ. ɩɪɨɞɨɜɨɥɶɱɿ ɬɨɜɚɪɢ 120832,7 56,8 29,0 8,3
ɧɟɩɪɨɞɨɜɨɥɶɱɿ ɬɨɜɚɪɢ 48852,4 23,0 29,4 3,4
ɩɨɫɥɭɝɢ 17851,0 8,3 15,1 1,2
ɇɟɫɩɨɠɢɜɱɿ ɫɭɤɭɩɧɿ ɜɢɬɪɚɬɢ 25240,8 11,9 33,6
1,7
ɜ.ɬ.ɱ. ɜɢɬɪɚɬɢ ɧɚ ɈɉȽ 11461,5 5,4 81,9 0,8
ɤɭɩɿɜɥɹ ɚɤɰɿɣ, ɫɟɪɬɢɮɿɤɚɬɿɜ, ɜɚɥɸɬɢ,
ɜɤɥɚɞɢ ɞɨ ɛɚɧɤɿɜ
8253,0 3,9 35,1 0,6
ɩɨɞɚɬɤɢ, ɡɛɨɪɢ, ɜɧɟɫɤɢ 33,7 0,0 13,2 0,0
ɤɭɩɿɜɥɹ ɧɟɪɭɯɨɦɨɫɬɿ 0,0 0,0 0,0 0,0
ɤɚɩɿɬɚɥɶɧɢɣ ɪɟɦɨɧɬ ɿ ɛɭɞɿɜɧɢɰɬɜɨ
ɠɢɬɥɚ
1794,9 0,8 40,1 0,1
ȼɫɶɨɝɨ ɫɭɤɭɩɧɢɯ ɜɢɬɪɚɬ
212776,7
100,0 27,4
14,6

94
Економiка та держава № 2/2015
www.economy.in.ua споживчих та інвестиційних витрат і пожвавлюється за
гальний рівень ділової активності. А це, в свою чергу, за
безпечує мультиплікативний вплив на обсяг національ
ного виробництва та зайнятість. Масштаби цього проце
су залежать від показників граничної схильності насе
лення до споживання та заощадження (табл. 5).
Дані, наведені у таблиці 5, нами отримано розрахун
ковим шляхом. Зокрема величина заощаджень обчислена як різниця між грошовими доходами і витратами домогос
подарств. Як бачимо, у 2013 р. сільське населення заощад
жувало 21,6% своїх доходів, що в абсолютному вираженні
складає 47,1 млрд грн. Водночас, лише 17,5% заощаджень здійснено в активній формі, що зумовлено недовірою сільського населення до банківської системи, обмеженим доступом до її закладів, зростаючими фінансовими ризи
ками тощо. Решта заощаджень — це переважно готівкові
кошти поза банками, які не залучені в інвестиційні проце
си, що безумовно є негативним моментом. Однак вони є
потенційним джерелом зростання споживчого попиту домогосподарств і резервом для захисту населення від різних соціальноекономічних ризиків.
5. Функція платника податків та отримувача транс
фертів. Згідно з таблицею 1, близько 46,0% економічно ак
тивного сільського населення працює за наймом у формаль
ному секторі економіки, а отже, є платниками податку з доходів фізичних осіб до держбюджету та Єдиного соціаль
ного внеску до Пенсійного фонду. За нашими підрахунка
ми (на основі даних табл. 4) сума цих платежів у 2013 р. скла
ла близько 13 млрд грн. по ПДФО та 3,4 млрд грн. по ЄСВ.
Крім того, 3,2% сільських домогосподарств сплачували по
датки та збори від різних форм індивідуальної зайнятості.
Їх сума згідно з таблицею 4 дорівнювала 33,7 млн грн.
Натомість від держави, в порядку перерозподілу ВВП,
домогосподарства отримують пенсії, стипендії, соціальні
дороги та інші види трансфертів. У 2013 р. їх загальна сума
(у готівковій і безготівковій формі) становила майже 80
млрд грн. або 30,3% сукупних ресурсів. Істотне переважан
ня сум отриманих трансфертів над сплаченими податка
ми є наслідком бідності переважної частини сільського населення, його нераціональної зайнятості, а також знач
ної питомої ваги пенсіонерів та багатодітних сімей. На жаль, така ситуація вкрай негативно впливає на стан дер
жавних фінансів та ефектність бюджетної політики.
6. Інвестиційна функція. Частина сільських домогос
подарств, поряд із споживчими, здійснюють інвестиційні
видатки, зокрема вкладають зароблені кошти у деякі
види цінних паперів, нерухомість, приватний бізнес,
інвестиційні фонди. Ця функція органічно доповнює
процес інвестиційного забезпечення домогосподарства
ми національної економіки через механізм заощаджень.
Аналіз неспоживчих витрат сільського населення
(табл. 4) засвідчив, що 45,4% від їх суми становлять ви
трати на особисте підсобне господарство. За цим напря
мом вкладання коштів сільські домогосподарства знач
но переважають міські. Також у 2013 р. вони інвестува
ли майже 1,8 млрд грн. у капітальний ремонт та будів
ництво житла, що становить 40,1% від суми відповідних витрат сектору домогосподарств. Натомість у 2013 р.
сільські домогосподарства майже не здійснювали вит
рат на придбання житла, а отже, їх вплив на функціо
нування ринку нерухомості був вкрай обмеженим.
7. Функція відтворення населення та формування людського капіталу полягає у постійному поновленні
кількісного складу населення та його якісному розвит
ку, що забезпечує відновлення трудового потенціалу країни. Участь сільських домогосподарств у цих проце
сах досить вагома. Поперше, у сільській місцевості
рівень народжуваності на 17,1% вищий ніж у містах, по
друге, саме село виступає осередком духовності, тра
дицій, а тому має значний вплив на розвиток соціальної
складової суспільства. У середовищі сільських сімей формується не лише рівень освіти, культури людини, а й її ціннісна орієнтація, здатність реагувати на зміни в суспільному виробництві.
На жаль, обмежені фінансові можливості домогос
подарств щодо інвестування у власних дітей, недо
статній розвиток сільської соціальної інфраструктури,
низька якість та доступність освітніх, медичних та інших соціальних послуг значно гальмують процес розвитку людського капіталу села.
ВИСНОВКИ
Таким чином, сільські домогосподарства відіграють активну роль в усіх макроекономічних процесах, що відбуваються в країні. Водночас їх величезний ресурс
ний потенціал сьогодні використовується недостатньо неефективно, що спричиняє не лише втрати ВВП, але й негативно впливає на хід відтворювальних процесів та ринкових трансформацій.
Тому на загальнодержавному рівні необхідно задіяти механізми, які б забезпечили повноцінну інтеграцію сільських домогосподарств у систему цивілізованих еконо
мічних відносин. Пріоритетними є заходи щодо сприяння розвитку малого і середнього бізнесу на селі, споживчої та обслуговуючої кооперації, диверсифікації сільської зайня
тості, залучення державних і приватних інвестицій у роз
виток сільської поселенської мережі та соціальної інфрас
труктури, мотивації молоді щодо працевлаштування у аг
рарному секторі економіки, відновлення державних про
грам пільгового кредитування аграрного виробництва тощо.
Це дозволить істотно підвищити участь сільських домогос
подарств у соціальноекономічному розвитку суспільства.
Література:
1. Юрій С.І. Фінанси домогосподарств: теоретичні
підходи до трактування сутності / С.І. Юрій, Т.О Кізи
ма // Фінанси України. — 2008. — № 8 (153). — С. 3—10.
2. Базилевич В.Д. Макроекономіка: підручник / В.Д.
Базилевич, К.С, Базилевич, Л.О. Баластрик. — К.: Знан
ня, 2004. — 851 с.
3. Макаренко Ю.П. Особливості функціонування до
могосподарств в сучасних умовах господарювання / Ю.П.
Макаренко // Вісник Бердянського університету менед
жменту і бізнесу. — 2012. — № 1 (17). — С. 125—130.
4. Рябоконь В.П. Розвиток сільських домогоспо
дарств в умовах трансформації аграрного сектору еко
номіки / В.П. Рябоконь // Економіка АПК. — 2013. —
№ 9. — С. 12—19.
5. Станкевич Ю.Ю. Методологічні особливості дос
лідження економічної природи домогосподарства в су
часних умовах / Ю.Ю. Станкевич // Вісник Херсонсь
кого державного університету Серія "Економічні науки.
— 2013. — Вип. 3. — С. 104—109.
6. Офіційний вебсайт Державної служби статисти
ки України [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
www.ukrstat.gov.ua
References:
1. Yurij, S.I. and Kizyma, T.O. (2008), "The finance of households: theoretical approaches to the essence inter
pretation", Finansy Ukrainy, vol. 8 (153), pp. 3—10.
2. Bazylevych, V. D. (2004), Makroekonomika [Macro
economics], Znannia, Kyiv, Ukraine.
3. Makarenko, Yu. P. (2012), "Features of functioning of the households in the contemporary economy", Visnyk
Berdians'koho universytetu menedzhmentu i biznesu, vol. 1
(17), pp. 125—130.
4. Riabokon', V. P. (2013), "The rural households development in conditions of transformation of the agricultural sector", Ekonomika APK, vol. 9, pp. 12—19.
5. Stankevych, Yu. Yu. (2013), "Methodological features of the study economic nature of the household at the present time", Visnyk Khersons'koho derzhavnoho universytetu
Seriia "Ekonomichni nauky", vol. 3, pp. 104—109.
6. The official site of State Statistic Service of Ukraine
(2014), available at: http://www.ukrstat.gov.ua (Accessed
17 December 2014).
Стаття надійшла до редакції 24.12.2014 р.