Порівняльно-правовий аналіз житлового законодавства іноземних держав та України

Ім'я файлу: Реферат 2629.docx
Розширення: docx
Розмір: 54кб.
Дата: 28.09.2022
скачати
Пов'язані файли:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.docx
Конфуцианство.doc
ZMIST2.docx
1111 Методологія та методи наукового дослідження.ppt
Кримінально- процесуальне право.docx
Історичне есе на тему Соціально-економічне та політичний розвито
Історична довідка про Тараса Шевченка.docx
службова Никифорову.docx
Zubchaste_koleso.docx

ДОДАТОКЕМіС2.docx
ФБ_КП_ЦарікС.О._(fixed) (1).doc
21.pdf
Хоменко Поради батькам при запинках в мовленні у дітей.docx
Реферат на тему_Українські та міжнародні організації зі стандарт
Реферат на тему_Українські та міжнародні організації зі стандарт
1 ENDOCRINE SYSTEM.docx
Задачи похідна.docx
цуацаца.rtf
case-tehnologiya-rozroblennya-vimog-do-programnogo-zabezpechenny
gosudarstvennoe_i_municipalnoe_upravlenie-shpargal.pdf
текст доклада ъ.docx
Bedyukh_Yuliya_Oleksandrivna_Mm-21.docx.pdf
Типи календарів.docx
курсова психологія.doc
пояснююча записка111.doc
Зміст практики.doc
Основи автоматики. Лекція 2.docx
Особливості організації інклюзивного навчання.docx
Практичне завдання_1.docx
Контрольні запитання ЛР № 8.docx
2 питання.rtf
Документ Microsoft Office Word.docx
kazedu_179257.docx
Рожков_Ниссенбаум_ТЧМК_лекции.doc
Курсова_робота_Пасевич_Аліна,_ЮД_046,_1_курс.docx
1 (1).docx
конспект заняття.docx
d71d73ee90c56_1797715607_1707122403.doc

РЕФЕРАТ

на тему:

«Порівняльно-правовий аналіз житлового законодавства іноземних держав та України»

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………….……………..…..3

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ЖИТЛА В УКРАЇНСЬКОМУ ТА МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ………………………………………………………4

РОЗДІЛ 2 ПОРІВНЯННЯ ЖИТЛОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄВРОПИ………………………………………………7

РОЗДІЛ 3 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПИ..11

ВИСНОВКИ …………………...………………….…………………….....14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….………………….15

ВСТУП

У державній політиці XXI століття велике значення набуває соціальна політика держави, спрямована на підвищення якості життя громадян, одним з індикаторів якого є задоволеність населення індивідуальними житловими умовами, забезпеченні умов для підвищення добробуту та рівня життя, створення соціальних гарантій у формуванні економічних стимулів. Якість життя - категорія, за допомогою якої характеризують суттєві обставини життя населення, що визначають ступінь гідності та свободи особистості кожної людини.

У нинішніх умовах державні органи України розвивають вітчизняне житлово-комунальне господарство в розрізі створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Однак, з огляду на економічні і політичні кризові явища та зниження добробуту населення, темпи створення таких об’єднань в нашій державі протягом двох останніх років уповільнюються. Тому учасникам публічного адміністрування необхідно активно шукати нові механізми модернізації житлового фонду і залучення інвесторів у галузь ЖКГ, не сподіваючись лише тільки на високу соціально орієнтовану свідомість українського суспільства, яке відразу само сформується в житлову матрицю ОСББ. На нашу думку, аналіз та узагальнення зарубіжного досвіду публічного адміністрування житлової інфраструктури населеного пункту будь-якого масштабу є актуальним і дозволить значно розширити уявлення про роль держави в таких процесах.

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ЖИТЛА В УКРАЇНСЬКОМУ ТА МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

У законодавстві нашої країни існує декілька підходів до визначення поняття «житло». Відповідно до ст. 4 ЖК УРСР (далі – ЖК) житловий фонд охоплює сукупність жилих будинків і жилих приміщень на всій території України, що визнані у встановленому порядку житлом, придатним для проживання громадян незалежно від форми власності [4]. Стаття 50 ЖК передбачає, що жиле приміщення, надане громадянам для проживання, має бути благоустроєним відповідно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

В одному із проектів ЖК України збережено усталений підхід до розуміння житла через його функціональне призначення: житлом розуміється приміщення, призначене для постійного і переважного проживання (квартира, кімната) [6].

Власне придатність приміщення для проживання в ньому людини регламентується саме житловим законодавством України. Так, згідно зі ст. 6 ЖК жилі будинки і жилі приміщення п

Вважається, що поняттям «жиле приміщення», ст. 6 ЖК охоплює і нежилі за своїм функціональним призначенням приміщення, що є його частиною (комори, балкони, лоджії тощо). При визначенні приміщення як житлового слід керуватися державними будівельними нормами ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.22-9-99 «Громадські будинки та споруди», а також нормативними вимогами державних наглядових органів із забезпеченням проектами стійкості будівель, надійності їх експлуатації, протипожежної безпеки, екологічних та санітарно-гігієнічних правил і норм щодо складових частин комплексу та їх функціональної належності [5].

Отже, за житловим законодавством України жиле приміщення має відповідати (архітектурним, будівельним, санітарним, пожежним тощо) вимогам приміщення, що призначене для проживання людини. Таким чином, згідно з чинним законодавством України, житлом слід вважати приміщення, що призначене або пристосоване для постійного чи тимчасового проживання в ньому людей (жиле приміщення), а також усі складові частини такого приміщення.

Згідно з вимогами ст. 17. ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р., суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права [7].

Щодо практики Європейського суду з прав людини, то аналіз рішень даного Суду дає змогу стверджувати, що поняття «житло» у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.) охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення.

Слід звернути увагу на те, що поняття «житло» в сенсі ст. 8 Конвенції означає швидше «домівка» і тлумачиться достатньо широко. Цим поняттям охоплюються: місце, облаштоване особою як її дім, навіть якщо його заснування не відповідало чинному законодавству (наприклад, циганське шатро, як це визнано в рішенні у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 25 вересня 1996 р.); місце, куди особа має намір повернутися чи де було її постійне помешкання (рішення у справі «Гіллоу проти Сполученого Королівства» від 24 листопада 1986 р.); житло, яке має статус «службового» (справа «Новоселецький проти України» від 22 лютого 2005 р.); власність, яку особа щороку займає певний проміжок часу; приміщення, пов’язані з професійною діяльністю адвоката, наприклад його офіс (рішення у справі «Німітц проти Німеччини» від 16 грудня 1992 р.) чи нотаріуса (рішення у справі «Пантелеєнко проти України» від 29 червня 2006 р.); офісні приміщення (рішення у справі «Бук проти Німеччини» від 28 квітня 2005 р.; рішення у справі «Ромен і Шміт проти Люксембургу» від 25 лютого 2003 р.) та інші. Що стосується слова «житло», Європейський Суд з прав людини відзначає, що в деяких державахучасницях, а саме в Німеччині, воно поширюється на службові приміщення, а згідно з законодавством Франції може поширюватись на діловий офіс типу адвокатського.

Не завжди можна провести чітке розмежування також і тому, що вести діяльність, яка належить до професійної чи ділової, можна з таким же успіхом зі свого місця проживання і навпаки, – можна займатися справами, які не стосуються професійної сфери, в офісі чи комерційних службових приміщеннях. Тому однозначним і очевидним є той факт, що поняття «житло», використовуване в ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тлумачиться Європейським судом з прав людини набагато ширше, ніж місце для проживання фізичної особи (включаються також самочинне будівництво, офісні приміщення, складські приміщення, місця для тимчасового перебування).

Принциповими є і положення розділу дванадцятого Рамкового документу з Глобальної стратегії в галузі житла, де під поняттям «житло» розуміється діяльність, сам процес проживання, а також об’єкти житла та житлове середовище [9]. У Рамковому документі з Глобальної стратегії в галузі житла зазначено, що житло є фізичною та соціальною структурою, що функціонує у різних просторових масштабах (будинки, житлові райони, міста та інші населені пункти, регіони та держави) [9].

РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯННЯ ЖИТЛОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄВРОПИ

Право на житло в державах - членах ЄС зафіксовано або в них конституціях (в Іспанії, Нідерландах, Португалії), або у відповідних законах (у Данії, Німеччині, Греції, Італії, Ірландії, Люксембурзі, Франції). При цьому в Данії, Ірландії, Люксембурзі відповідні міри стосуються лише осіб, які не можуть самостійно придбати житлову площу.

У державах - членах ЄС існує ринок соціального житла, але правила його отримання дещо інші, ніж ми. Наприклад, у Німеччині для цього потрібно пред'явити відповідний документ WBS. Зауважимо, що можливість отримання соціального житла залежить тільки від розміру доходц й кількості членів сім'ї заявника і не залежить від наявності німецького громадянства. Дохід цей не повинен перевищувати більш ніж на 5%. ні нормативи, а саме: на сім'ю з 1 особи – 15 тис. євро (45 м2), з 2 осіб – 20 тис. євро (2 кімнати, 60 м2), з 3 осіб – 22,1 тис. євро (3 кімнати, 75 м2), із 4 осіб – 26,2 тис. євро (4 кімнати, 90 м2), з 5 осіб – 30,3 тис. євро (5 кімнат, 105 м2) [6].

Концепції будівництва соціального житла розробляються в Німеччині фракціями партій у бундестазі та затверджуються у вигляді державних програм. Гроші на їхнє виконання виділяються державою. Загальний обсяг соціального житла у різних країнах різний. Наприклад, у Данії він становить 20% житлового фонду країни (500 тис. од.). Воно надається в найм і міститься лише коштом мешканців. Допомога населенню у розвитку соціального житла видається некомерційними організаціями вигляді інвестицій у будівництво, а також державою у вигляді податкових пільг для населення. У результаті 91% вкладених грошей припадає на приватні інвестиції, 7% складає допомогу муніципалітетів, 2% вносять самі мешканці. Місцева влада фінансує незаможних, але при цьому 80% субсидій надається центральним урядом і лише 20% - муніципалітетами [1].

Житловий фонд України включає майже 25% від основних фондів країни та є національним багатством країни. До житлового фонду входять підприємства державної власності, що перебувають в повному чи оперативному господарському управлінні, і комунальної власності, суспільний житловий фонд, де працює 15% від зайнятого населення України, будівлі та споруди, які є приватною власністю [3]. Житловий фонд України протягом 2014– 2017 рр. збільшувався незначними темпами (на 0,7%) кожного року, досягнувши значення в 2017 році у 984 833 181 м2.

У державах-членах ЄС надається допомога громадянам у вигляді субсидій на житлові витрати. Наприклад, у Швеції за рахунок таких субсидій оплачується третина квартплати; для її отримання потрібно надати довідку про доходи.

Державне регулювання житлово-комунального господарства в Україні базується на таких основних засобах впливу на ринок, як прогнози розвитку національної економіки, законодавчі акти, цільові комплексні програми, державні інвестиції, державні контракти та державні замовлення, місцеві та державні бюджети, субсидії, бюджетні дотації, податкові пільги та податки, державні резерви, державні кредити, галузеві загальнодержавні стандарти та норми, соціально-економічні нормативи, індексування цін, норми амортизації, встановлення єдиної тарифної системи, системи вільних та фіксованих граничних цін тощо [2].

У деяких країнах ЄС видано нормативні акти, що захищають дано від конфіскації житла. Наприклад, у Франції відносини між квартирознімачами та власниками житла регулюються відповідно до законом Безсона № 90-449, прийнятим у 1990 р. Згідно з цим документом, квартиронаймачі, які мають борги з оплати житла, не можуть бути виселеними, не отримавши фінансової допомоги для погашення заборгованості. У тих випадках, коли боржник не може переселитися в інше приміщення, суд може продовжити термін його виселення до 3 років. Власниками житла в Євросоюзі часто є проживаючі в них сім'ї. Найбільша частка таких сімей у Греції – 90%. В Ірландії в окремих будинках проживають до 85% сімей, у Великій Британії – 80%. У Німеччині лише 28% сімей проживають в окремих власних будинках чи квартирах, інші громадяни орендують житло в багатоквартирних будинках.

Ціни на придбання та утримання житла в Європі постійно зростають, тому держава надає населенню відповідну підтримку. Вона може мати таку форму: • податкові пільги;

• фінансування житлового будівництва;

• надання субсидій на придбання та будівництво житла;

• пільги щодо орендної плати;

• облік «умовної квартплати» (орендної плати) під час розрахунку загальної суми прибуткового податку;

• пільгові позики для придбання житла;

У деяких державах ЄС знижується податок, що сплачується за придбання житла. Масштаб зниження залежить від рівня доходів сім'ї (у Німеччини) або від кількості дітей (у Бельгії).

Серйозною проблемою в державах ЄС є зростання кількості бездомних. Для її вирішення вживаються такі заходи:

• створення благодійних організацій (у Бельгії, Італії, Іспанії);

• створення фондів соціальних будинків (у Франції – за законом Безсона);

• надання безкоштовного ночівлі та обіду (у Данії, Німеччині);

• створення спеціальних соціальних будинків для утримання літніх та інвалідів;

• видача державної допомоги особам, які потребують коштів для оплати житла та ведення домашнього господарства.

В останні роки практикується також прикріплення безпритульних до виділених сімей або прикріплення до безпритульних добровольців, згодних, доглядати їх.

Сучасний стан житлово-комунального господарства України є кризовим. Дуже високий рівень зносу інженерних мереж та систем ЖКГ призводить до численних аварій, які викликають соціальне напруження серед населення, створюють екологічно небезпечні ситуації в регіонах. Незадовільною залишається якість житлово-комунальних послуг. Поступово погіршується технічний стан рухомого складу підприємств міського електротранспорту.

Неефективна енергоресурсозберігаюча політика, багаторівнева відомча підпорядкованість, залишковий характер фінансування, відсутність стимулів покращення якості послуг та зниження витрат є причинами такого стану галузі. Реформи у сфері ЖКГ відбуваються досить швидко в інших сферах національної економіки, однак відсутня виважена державна стратегія з комплексного підходу до запровадження ринкових відносин в галузі.

Стан житлово-комунального господарства в Україні, попри зростання показників обсягів послуг, з кожним роком погіршується. Причиною цього є гальмування процесів реформування галузі, відсутність в галузі конкурентного середовища. Створення конкурентного середовища в системі обслуговування та управління житлово-комунальної сфери, демонополізація галузі має стати важливим напрямом реформи житлово-комунального господарства, який дозволить власникам об’єктів комунального призначення та житла обирати суб’єкта управління, який зможе забезпечити необхідний рівень якості робіт та обсягів послуг за найнижчими цінами.

Створення нової системи договірних відносин між усіма учасниками надання житлово-комунальних послуг є важливим аспектом підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства. Результатом реалізації цього напряму є встановлення відповідальності сторін у разі недотримання умов договорів формування, чітке розмежування повноважень, формування стимулів до зниження витрат на всіх ділянках технологічного ланцюга з постачання та виробництва комунальних послуг.

Проблеми фінансування ЖКГ – це збір коштів за надані послуги та відшкодування підприємствам економічно обґрунтованих витрат. Вирішити їх можливо шляхом впровадження геоінформаційної системи, переходу підприємств-виробників послуг від розрахунків з населенням на розрахунок з власником будинку, відшкодування частини витрат із місцевого бюджету, встановлення відповідного тарифу.

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПИ

З огляду на останню вітчизняну законотворчість, законодавцем накреслена червона смуга - 01 липня 2016 року. Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VІІІ від 14.05.2015р. передбачено, що до 01.07.2016р. співвласники багатоквартирних будинків мають право визначитись з управителем їх майна і підприємством з утримання житлового фонду, а також мають право визначитись з формою самоорганізації, бажано – у вигляді ОСББ. У разі пасивності співвласників будинків, муніципалітетам дано право після 01.07.2016р. самим визначити для таких будинків керуючу і обслуговуючу компанію на умовах конкурсу, навіть без створення ОСББ в будинку. Ми розуміємо, що абсолютна більшість співвласників багатоквартирних будинків у нашій країні підуть саме таким безініціативним шляхом, оскільки мають лише досвід радянського житлово-комунального минулого. При цьому державою декларується проведення реформи ЖКГ на користь всім власникам квартир на фоні прищеплення українцям культури підтримання власного житла у належному стані за свій рахунок. Так живуть усі розвинуті країни світу і це перевірена, необхідна й об’єктивна реальність в ЖКГ. Не заперечуємо цих істин, однак, на нашу думку, прихованою метою таких дій українського законодавця є, перш за все, бажання остаточно зняти фінансову і соціально-політичну відповідальність за стан житлового фонду з держави і органів місцевого самоврядування.

Об’єднання власників житла стало узагальнюючим поняттям різних юридичних форм житлової кооперації, наприклад, таких як територіальні спільноти жителів (Planning Unit Developments - PUD), кондомініуми (Condominium Association), житлові кооперативи (Housing Cooperatives) в США і Канаді; синдикати у Франції; квартирні акціонерні товариства у Фінляндії; товариства власників житла (ТВЖ) і житлово-будівельні кооперативи ( ЖБК) в країнах СНГ. Таким чином, з точки зору підходу до надання житлово-комунальних послуг, Україна не будує свою унікальну модель, а сприймає міжнародний досвід, перевірений десятиліттями [3].

Західні країни і США демонструють розвинений ринок житлових послуг з вузькоспеціалізованою діяльністю організацій у сфері утримання та ремонту житла. На Заході і в США інженерні мережі всередині будинку обслуговує одна фірма, прилади обліку на системах теплопостачання - друга, насоси, встановлені на системах теплопостачання, - третя, бойлер (теплообмінник) - четверта і т. д. Для цього власникам житла необхідний такий керуючий, який знає ринок підрядних робіт та переваги застосування різних технологій, орієнтується в цінах, володіє різними інструментами фінансування і виступає як консультант із цих питань. Виділення за кордоном управління будинків у самостійний вид діяльності сприяє збільшенню пропозицій з боку професійних управляючих і формуванню конкурентного ринку послуг з управління, розвитку малого та індивідуального підприємництва в сфері управління житлом.

Не забуваємо і про активну громадянську позицію населення в Європі. Так, у Швеції широко розвинений рух квартиронаймачів, які стежать за якістю наданих житлово-комунальних послуг і цінами на них, ведуть роботу по взаємодії з державними і муніципальними органами влади, захищають свої права в суді. Спілки квартиронаймачів являють собою величезну силу, з якою рахуються всі політичні партії.

Головна мета житлового руху – підвищення зацікавленості квартиронаймачів у виробленні грамотних рішень щодо будинків, в яких вони живуть, залучення їх у процес прийняття таких рішень. Для цього за рубежом застосовуються дві різні моделі - модель «знижки» і модель «амортизації». Модель «знижки» припускає можливість вибору тих послуг, яких потребує квартиронаймач. Пропорційно цьому розраховується квартплата. Згідно з моделлю «амортизації», чим дбайливіше ви ставитеся до свого житла, тим менше платите. Дуже важливий факт: у Швеції для вирішення проблем у цій сфері створений і успішно функціонує Житловий суд, результатами роботи якого є: повна прозорість діяльності всіх структур ЖКГ і тарифів на житлово-комунальні послуги; відсутність корупції; близька до ідеальної якість обслуговування споживачів; пред’явлення простими жителями позовів монополісту - звичайна справа (причому в більшості випадків виграють мешканці).

Необхідно підкреслити, що ні в одній із західних країн асоціації власників житла не отримують від влади ні законодавчої, ні фінансової підтримки. В капіталістичних країнах, де історично ринок послуг, пов’язаних з житлом, високорозвинений, участь в управлінні власним міським будинком сприймається домовласниками як перевага. Природно також, що власники житла в кондомініумах не вимагають якої-небудь фінансової допомоги від муніципалітетів.

Західні домовласники високо цінують можливості раціонального і економного витрачання власних коштів, вкладених в якість і комфортність свого проживання. Основна маса житла в США і західно-європейських країнах знаходиться у приватній власності.

ВИСНОВКИ

Житлове питання – актуальна проблема не лише для України, а й всіх інших держав. Основні напрямки її вирішення скрізь приблизно однакові, різними є лише деталі та механізми реалізації. Житлову проблему в України можна вважати вирішеною лише в тому випадку, коли житло стане доступним для основної маси населення.

Доступність житла залежить насамперед від активізації його будівництва, а зробити це може лише держава. Способам будівництва дешевого та високоякісного житла слід вчитися у будівельників зарубіжних держав (наприклад, Німеччині).

Видається доцільним внести до житлового законодавства України такі положення, запозичені з досвіду інших країн: показником забезпеченості житлом слід вважати кількість кімнат (а не квадратних метрів), що припадають на одну людину; розмір квартплати за соціальне житло має визначатися з огляду на думку законних представників квартиронаймачів; неповнолітні повинні мати право на подання заяви в житловий державний орган про встановлення їх на облік з метою отримання соціального житла; для припинення практики придбання житлових приміщень з метою подальшої спекуляції ними обмежити в законодавчому порядку кількість квартир, що продаються не більше ніж трьома в одні руки; розмір квартплати за житло, що орендується на комерційній основі має регулюватися державою; доступність житла для громадян може істотно зрости при зменшенні відсотків за кредитом та збільшенні термінів його виплати; необхідно законодавчо оформити права безхатченків щодо забезпечення житлом та приділяти цьому належну увагу на практиці;

При більш детальному розгляді проблеми кількість пропозицій, які доцільно запозичувати із законодавства інших країн, напевно, може бути збільшено.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Виноградова Г. В. Поняття «належне житло» в міжнародно-правових джерелах і законодавстві України.Правове регулювання економіки, 2015. № 15. С. 138–149.

2. Галянтич М. К. Житлове право України: навч. посібник. К.: Юрінком Інтер, 2007. 528 с.

3. Харитонов Є. О. До визначення сутності права на житло / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті В. П. Маслова «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства», 25 лютого 2011 р. С. 78–81.

4. Житловий кодекс УРСР від 30.06.1983 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/5464-10.

5. Державні будівельні норми «Будинки і споруди. Жилі будинки. Основні положення. ДБН В.2.2-15-2005» : Наказ Держбуду України № 80 від 18 травня 2005 року. Офіційний сайт Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: rada.gov.ua/.

6. Проект Житлового кодексу України (реєстраційний №2307-д від 04.09.09 р.). Офіційний веб-портал Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=36021.

7. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України № 3477-IV від 23.02.2006 р. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.

8. Рамковий документ з Глобальної стратегії в галузі житла (Діяльність Програми ООН з населених пунктів, двадцять четверта сесія, Найробі, 15–19 квітня 2013 року). Офіційний сайт ООН-Хабітат. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://unhabitat.org
скачати