Ім'я файлу: 183-Текст статті-1810-1-10-20200917.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 125кб.
Дата: 05.08.2022
скачати


32
Прикарпатський юридичний вісник
© С. В. Медведенко, 2019
УДК 342.951:351.74
DOI https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).183
С. В. Медведенко
аспірант
Одеського державного університету внутрішніх справ
ПОНЯТТЯ ТА ФОРМИ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ
Нині правоохоронна діяльність в Україні пере- буває на стадії реформування, при цьому набуває актуальності питання покращення системи контр- олю за діяльністю органів охорони правопорядку з боку громадськості в усіх сферах діяльності: від надання послуг населенню до протидії правопо- рушенням. Ефективне виконання поліцейської діяльності, спрямованої на вирішення суспільних потреб, не можливе без підтримки й допомоги су- спільства.
Здійснюючи контроль, громада вступає у відно- сини з органами влади, порядок діяльності яких чітко регламентований чинним законодавством.
Контроль за діяльністю поліції у всіх демократич- них державах є невід'ємною рисою громадського життя. Мова йде саме про зовнішній контроль, який сприймається чи не головною умовою, яка гарантує дотримання конституційних засад, прав
і свобод громадян, законність під час здійснення поліцейської діяльності [1, с. 194].
Контроль є одним з інструментальних чинни- ків демократичного державотворення [2, с. 74], а громадський контроль водночас виступає дієвим засобом стримування свавілля посадових осіб різ- них органів виконавчої влади [1, с. 194].
Питанням теоретико-правових засад і реаліза- ції контролю, у тому числі й громадського, за ді- яльністю правоохоронних органів приділяється значна увага. У цьому аспекті хотілося б виділити наукові праці таких учених, як О.Ф. Андрійко,
М.М. Бринчука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна,
А.В. Денисової, С.Ф. Денисюка, А.М. Долгополо- ва, Є.Ю. Захарова, І.Д. Казанчука, А.М. Клочко,
В.К. Колпакова, О.М. Музичука, Т.В. Наливайка,
О.В. Поклада, С.Г. Стеценка, Ю.С. Шемшученка,
Х.П. Ярмакі та ін. Поняття та зміст громадсько- го контролю були досліджені, однак проблеми визначення сутності громадського контролю за діяльністю Національної поліції України потре- бують подальшого наукового опрацювання.
Мета статті – на основі аналізу норматив- но-правових актів України, праць вітчизняних і закордонних учених, практики взаємодії поліції з громадськістю визначити зміст і форми громад- ського контролю за діяльністю органів Національ- ної поліції України.
Дієвий громадський контроль є не тільки важ- ливою формою реалізації демократії в країні, а й способом залучення населення до управління дер- жавними справами в різних сферах суспільного життя. Він розглядається як інструмент громад- ського оцінювання ступеня виконання органами поліції їхніх соціальних завдань [3, с. 135]
Для досягнення мети статті необхідно визна- читися з понятійним апаратом. Так, С.Г. Сте- ценко визначає, що контроль – це організацій- но-правовий спосіб забезпечення законності й дисципліни, який характеризується спостере- женням і перевіркою правомірності діяльності об'єкта контролю та фактичної відповідності тих чи інших фактичних дій вимогам чинного зако- нодавства з можливістю втручання в оператив- но-господарську та виробничу діяльність для усунення виявлених недоліків [4].
У своєму дослідженні В.Я. Малиновський вка- зує на контроль як процес забезпечення досяг- нення організацією своєї мети, що складається з установлення критеріїв, визначення фактично досягнутих результатів і запровадження коректи- вів, якщо досягнуті результати суттєво відрізня- ються від установлених критеріїв [5].
В адміністративному аспекті під контролем науковці, як правило, розуміють одну з найваж- ливіших функцій «суспільного спостереження», яка дає змогу порівняти фактичний стан тієї чи
іншої галузі з вимогами, що висунуті перед нею, виявити недоліки та помилки в роботі державного органу й запобігати їм [6, с. 98].
Як правило, в науковій літературі поняття
«громадський (соціальний) контроль» розгляда-
ється з позиції державного управління як гаран- тія, спосіб забезпечення дисципліни та законності в діяльності органів виконавчої влади, принцип, умова ефективної діяльності державного органу тощо [7, с. 44].
Дослідники питань громадського контролю вказують на природу громадського контролю, яка походить від відносин влади і громади. Оскільки розвиток суспільства відбувається за умов єдності та боротьби протилежностей між соціумом та дер- жавою, між прагненням до необмеженої свободи та необхідністю обмежень в ім’я організації сус- пільного життя, своє головне завдання громадська еліта бачить у приборканні автократичної експан- сії держави, а державна еліта – у приборканні ох- лократичних тенденцій соціуму [8, с. 337].

33
Випуск 2(27), 2019
В енциклопедії державного управління нада- но визначення громадського контролю як форми участі громадськості в управлінні з метою підви- щення ефективності діяльності органів публічної влади, підприємств, установ і організацій, що на- дають соціальні послуги [9, с. 113].
Громадський контроль – один із видів соціаль- ного контролю, який здійснюється об’єднаннями громадян та самими громадянами, що є важливою формою реалізації демократії і способом залучен- ня населення до управління суспільством та дер- жавою, як вказано в Юридичній енциклопедії за редакцією О.Ф. Андрійко [10, с. 234].
На думку Т.В. Наливайко, громадський кон- троль – це організаційно-правова форма об’єднан- ня громадян на добровільних засадах задля задо- волення та захисту їхніх власних та громадських законних правових, соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та
інших спільних інтересів [11, с. 3]. У своєму до- слідженні В.Г. Гаращук згадує контроль із боку різних громадських формувань – профспілок, тру- дових колективів, партій, рухів, фондів та інших утворень та контроль із боку громадян [12, с. 169].
О.В. Поклад, аналізуючи поняття громадсько- го контролю, вказує, що це діяльність громадян чи їх об’єднань щодо контролю за виконанням ор- ганами державної влади або їх посадовими особа- ми положень законодавчих актів, належного ви- конання ними своїх повноважень та дотримання прав і свобод людини [13].
На думку Є.Ю. Захарова, громадський кон- троль – публічна перевірка громадянським сус- пільством діяльності держави на відповідність про- голошеним нею цілям, коригування цієї діяльності
і самих цілей, підпорядкування політики держави, діяльності її органів і посадових осіб інтересам су- спільства, а також нагляд громадянського суспіль- ства за діяльністю державних органів та органів місцевого самоврядування, спрямованою на захист
і забезпечення прав і законних інтересів людини та фундаментальних свобод, на повагу до них [14].
О.Ю. Полтораков визначає громадський кон- троль як систему відносин громадянського су- спільства з державою, яка ґрунтується на підзвіт- ності органів державної виконавчої влади органам державної законодавчої влади (парламентський контроль) недержавним структурам («третьому сектору» та засобам масової інформації) [15].
Аналізуючи наведені визначення громадсько- го контролю, робимо висновок, що громадський контроль – це цілеспрямована діяльність громад- ськості щодо нагляду за виконанням органами влади наданих їм повноважень, дотримання за- конності, дисципліни, прав і свобод людини.
Варто підкреслити, що проблемою цього виду контролю є те, що діяльність громадськості не можна назвати контролем у повному розумінні цього слова, тому що у процесі здійснення гро- мадського контролю відсутня така ознака контр- олю, як право втручатися в оперативну діяльність та право притягати підконтрольного суб'єкта до юридичної відповідальності.
Однією з новел законодавства України щодо діяльності органів Національної поліції є закрі- плення в законі окремого розділу «Громадський контроль поліції», в якому передбачені форми громадського контролю за діяльністю Національ- ної поліції України.
Так, Законом України «Про Національну по- ліцію» [16] встановлюються форми громадського контролю, до яких зараховано такі: 1) звіт про поліцейську діяльність; 2) прийняття резолюції недовіри керівникам органів поліції; 3) взаємодія між керівниками територіальних органів поліції та представниками органів місцевого самовряду- вання; 4) спільні проекти із громадськістю; 5) за- лучення громадськості до розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських [16].
Зміст ст. 86 Закону України «Про Національ- ну поліцію» визначає, що з метою інформування громадськості про діяльність поліції керівник від- повідного підрозділу поліції та керівники терито- ріальних органів поліції раз на рік готують та поши- рюють на офіційних веб-порталах органів поліції звіт про діяльність служб та підрозділів поліції [16].
Ми погоджуємося з думкою А.М. Клочко, яка вважає, що в цьому разі про здійснення контроль- них функцій не йдеться зовсім, закріплення в За- коні України «Про Національну поліцію» норми стосовно можливості отримання інформації від органів та підрозділів поліції не є важливим. На- гальною є потреба в законодавчій регламентації самого процесу отримання інформаційних звітів від керівництва поліцейських підрозділів. Фор- мальні відповіді на запити та номінальні звіти, які мають місце в сучасному житті, жодним чи- ном не відповідають вимогам здійснення громад- ського контролю за діяльністю поліції [1, с. 197].
Зважаючи на те, що головним критерієм оці- нювання ефективності діяльності органів і підроз- ділів поліції є рівень довіри населення до поліції, пріоритетного значення набуває поширення в ін- формаційному просторі сегмента об’єктивних ві- домостей про її діяльність.
Ст. 87 Закону України «Про Національну по- ліцію» встановлює можливість прийняття резо- люції недовіри керівникам органів поліції [16].
Така діяльність передбачає змогу представниць- ких органів територіальних громад, а саме органів місцевого самоврядування, висловлювати незадо- волення діяльністю поліції відповідного територі- ального підрозділу.
Якщо населення не задоволено роботою полі- ції, зокрема станом організації співпраці поліції з населенням, якістю і своєчасністю виконання

34
Прикарпатський юридичний вісник
працівниками поліції покладених на них обов’яз- ків, у тому числі щодо сприяння вирішенню проблем, які стоять перед територіальними грома- дами, на засіданнях відповідних обласних, ра- йонних і міських рад може розглядатися питання про недостатньо ефективну роботу територіаль- ного органу поліції. Після чого за результатами оцінювання його діяльності на території відпо- відної області (району) місцеві ради своїм рішен- ням приймають резолюцію недовіри керівнику відповідного органу Національної поліції, що є підставою для звільнення його з обійманої посади
[17, с. 311–314].
З огляду на можливий механізм прийняття резолюції недовіри керівнику поліції, діяльність якого, на думку громадськості, не відповідає ос- новним завданням діяльності поліції, варто наго- лосити, що контрольна діяльність громадськості буде здійснюватися через їх представників в ор- ганах місцевого самоврядування, а безпосеред- ній вплив на діяльність поліції відсутній. Такий вплив можливий лише у судовому порядку стосов- но працівників поліції, які порушують права, сво- боди та інтереси держави, фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ст. 90 Закону України «Про На- ціональну поліцію», залучення представників громадськості до спільного розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських та до перевірки ін- формації про належне виконання покладених на них обов’язків відповідає однієї з ознак громад- ського контролю – змозі безпосередньо впливати на діяльність поліції [16].
Не менш важливе значення має така форма гро- мадського контролю, як взяття участі представ- ників громадськості в атестуванні поліцейських, яке здійснюється з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визна- чення відповідності посадам, а також перспектив
їхньої службової кар’єри.
Відповідно до Наказу МВС України від
17.11.2015 р. № 1465 [18], до складу атестаційних комісій можуть бути включені, за згодою, народ- ні депутати України, представники громадських, правозахисних організацій, представники проек- тів міжнародної технічної допомоги, громадськос- ті та засобів масової інформації за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.
Зазначимо, що місцеве самоврядування на підставі положень Конституції України, Закону
України «Про місцеве самоврядування» здійсню-
ється територіальною громадою в порядку, вста- новленому законом, як безпосередньо, так і через представницькі органи [19].
Керівниками територіальних органів поліції проводяться відкриті зустрічі із представниками органів місцевого самоврядування на рівнях об- ластей, районів, міст і сіл із метою налагодження ефективної співпраці між поліцією та органами місцевого самоврядування й населенням.
На таких зустрічах працівники поліції інфор- мують населення про стан правопорядку та рівень злочинності й розглядають фактори, що сприяють
їх появі. У ст. 6 Закону України «Про інформа- цію» передбачено, що, в тому числі, на поліцію покладено обов’язок інформувати громадськість
і засоби масової інформації про свою діяльність, а також створювати можливість для вільного до- ступу до статистичних даних, інших баз даних та
інформаційних ресурсів [20].
Підготовка та виконання поліцією спільних проектів, програм і заходів з іншими державни- ми органами (насамперед місцевими державними адміністраціями) та громадськістю здійснюється для задоволення потреб населення й покращення ефективності виконання поліцією покладених на неї завдань. З метою формування позитивно- го іміджу поліції проводиться вивчення громад- ської думки.
Головна мета громадського контролю – усу- нення та попередження причин, які породжують цю невідповідність, забезпечення додержання об’єктами контролю писаних та неписаних норм
[21, с. 47].
Ми підтримуємо думку В.Л. Федоренко щодо того, що громадський контроль становить со- бою інструмент громадської оцінки ступеня виконання органами влади та іншими підкон- трольними об’єктами їхніх соціальних завдань.
Тобто характерні відмінності громадського контр- олю від будь-якого іншого виду контролю лежать у суб’єктно-об’єктній сфері і полягають у тому, що, по-перше, громадський контроль здійснюєть- ся саме громадськістю (організованою та неорга- нізованою), і, по-друге, що в процесі здійснення громадського контролю контролюється виконан- ня саме соціальних завдань, безпосередньо пов’я- заних із захистом і реалізацією прав і свобод гро- мадян, задоволенням та узгодженням соціальних потреб та інтересів населення [8].
Підсумовуючи викладене, можна зробити ви- сновок, що громадський контроль за діяльністю
Національної поліції – це цілеспрямована діяль- ність громадськості (громадян України, іноземців, громадських організацій, представників установ
і підприємств) щодо виконання органами Націо- нальної поліції України повноважень, дотримання ними законності, дисципліни, захисту прав і сво- бод людини, інтересів суспільства та держави.
Мета громадського контролю за діяльністю ор- ганів Національної поліції України спрямована на недопущення протиправних дій із боку підкон-

35
Випуск 2(27), 2019
трольних суб’єктів, попередження можливих пра- вопорушень та усунення причин, що їм сприяють.
Форми громадського контролю можна поділи- ти на: правові, що здійснюються на підставі норма- тивних актів (залучання до проведення атестації працівників поліції громадськість), та неправові
(організаційні), що полягають у проведенні спіль- них нарад працівників поліції з представниками громадськості; здійснюються індивідуальними суб’єктами контролю (окремими громадянами) та груповими суб’єктами (громадськими об’єднан- нями).
Ми погоджуємося з думкою З.С. Гладуна, що суб’єктами громадського контролю є, по-перше, громадяни і, по-друге, об’єднання громадян (полі- тичні партії, професійні спілки, молодіжні й інші громадські організації). Їх контрольні повнова- ження, як правило, не мають юридично-владного змісту, тому рішенням громадських організацій за результатами перевірок притаманний рекомен- даційний характер [22].
Для практичної реалізації громадського контр- олю, на нашу думку, необхідно створити відпо- відні сайти, на які може надходити інформація
(відео, аудіо, електронні документи), в тому числі й анонімна, від представників громадськості щодо протизаконної діяльності працівників поліції.
Громадський контроль сприяє утвердженню громадянського суспільства, в якому забезпечу- ються права та свободи людини і громадянина, а об’єктом контролю є органи влади.
Література
1. Клочко А.М., Собина В.О. Громадський контроль за діяльністю поліції в Україні. Вісник НУЦЗУ. Серія:
Державне управління. 2017. Вип. 1 (6). С. 194–201.
2. Іжа М., Радченко О. Громадський контроль в системі публічного управління як ефективний ін- струмент експертизи державно-управлінських рішень.
Публічне управління: теорія та практика. 2012. Т. 4.
С. 74–79.
3. Казанчук І.Д. Поняття й форми громадсько- го контролю за діяльністю правоохоронних органів у сфері охорони навколишнього природного середовища в інтеграційних умовах. Порівняльно-аналітичне пра-
во. 2017. № 3. С. 134–138.
4. Стеценко С.Г. Адміністративне право України : навч. посібник. Вид. 2-ге перер. і доп. Київ : Атіка,
2009. 640 с.
5. Малиновський В.Я. Державне управління. Київ :
Атіка, 2003. 576 с.
6. Лученко Д.В. Місце контролю в системі адміні- стративно-правових форм діяльності. Проблеми закон-
ності. 2006. Вип. 82. С. 97–103.
7. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні Xарків : Фоліо, 2002. 176 с.
8. Федоренко В.Л. Інститути громадянського суспільства та інститут громадських організацій в Україні: теоретико-методологічні та нормопроектні аспекти. Бюлетень Міністерства юстиції України.
2009. № 4-5. URL: www.minjust.gov.ua
9. Енциклопедія державного управління: у 8 т. /
Нац. акад. держ. упр. при Президентові України / наук.-ред. колегія: Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ :
НАДУ, 2011. Т. 1. 748 с.
10. Андрійко О.Ф. Громадський контроль : юрид. енцикл. : в 6 т. / редкол. : Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Київ : Укр. енцикл., 2001. Т. 3. 790 с.
11. Наливайко Т.В. Громадський контроль в Укра-
їні як інститут громадянського суспільства : теоре- тико-правовий аспект : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 Львів, 2010. 18 с.
12. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Національна академія іме- ні Ярослава Мудрого. Xарків, 2003. 272 с.
13. Поклад О.В. Поняття та зміст громадського контролю за діяльністю поліції в Україні. Право і сус-
пільство. 2016. № 2. С. 139–145.
14. Захаров Є.Ю. Громадський контроль та пра- ва людини. Громадська мережа «Опора» URL: http://opora.lviv.ua./?р=529.
15. Полтораков О.Ю. Громадський контроль над
«силовими» структурами в Україні: проблеми та пер- спективи. Національний інститут проблем міжнарод- ної безпеки. Публікації. URL: http://www.niisp.org.
ua/defau

38.php.
16. Про національну поліцію : Закон України від
02.07.2015 р. № 580-VIII. Дата оновлення / База даних
«Законодавство України» / Верховна Рада України.
URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19.
Закон України «Про Національну поліцію» : наук.-практ. комент. / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, доц.
В.В. Сокуренка ; [О.І. Безпалова, К.Ю. Мельник,
О.О. Юхно та ін. ; передм. В.В. Сокуренка]. Харків :
ХНУВС, 2016. 408 с.
17. Про затвердження Інструкції про порядок про- ведення атестування поліцейських МВС України : На- каз МВС України від 11.07.2015 р. № 1465 / База даних
«Законодавство України» / Верховна Рада України.
URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1445-15/
paran15#n15 18. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон
України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР. Відомості Вер-
ховної Ради України. 1997. № 24. Ст. 170.
19. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 р.
№ 2657-ХІІII. Відомості Верховної Ради України.
1992. № 48. Ст. 650.
20. Денисюк С.Ф. Громадський контроль як гаран- тія законності у адміністративні діяльності правоохо- ронних органів в Україні : монографія. Xарків : Золота миля, 2010. 368 с.
21. Гладун З.С. Державна політика охорони здо- ров’я в Україні (адміністративно-правові проблеми формування і реалізації) : монографія. Тернопіль : Еко- номічна думка, 2005. 460 с.
Анотація
Медведенко С. В. Поняття та форми громадсько-
го контролю за діяльністю Національної поліції
України. – Стаття.
У статті досліджуються поняття і форми громад- ського контролю за діяльністю Національної поліції
України. Звернуто увагу, що контроль є одним з ін- струментальних чинників демократичного державо- творення та невід’ємною рисою громадського життя.
Проаналізовано праці науковців щодо поняття та оз- нак громадського контролю. На підставі аналізу визна- чень поняття «громадський контроль» надано власне визначення громадського контролю як цілеспрямова- ної діяльності громадськості щодо виконання органа- ми влади наданих їм повноважень, дотримання закон-

36
Прикарпатський юридичний вісник
ності, дисципліни, прав і свобод людини. Переглянуто новели українського законодавства щодо форм громад- ського контролю за діяльністю органів Національної поліції України, визначено їх позитивні та негативні аспекти. Зауважено, що громадський контроль має відмінність від інших видів контролю, під час якого громадськість не має повноважень втручатися в опера- тивну діяльність поліції та притягувати працівників поліції до відповідальності. З’ясовано мету громад- ського контролю за діяльністю працівників поліції, спрямовану на недопущення протиправних дій із боку підконтрольних суб’єктів, попередження можливих правопорушень та усунення причин, що їм сприяють.
Надано власне визначення громадського контролю за діяльністю Національної поліції України. Запропо- новано створення спеціальних веб-сайтів для надання різного типу інформації щодо протизаконної діяльно- сті працівників поліції.
Ключові слова: контроль, громадськість, національ- на поліція, діяльність поліції, громадський контроль.
Summary
Medvedenko S. V. Concepts and forms of public
control over the activities of the National Police of
Ukraine. – Article.
The article focuses on concepts and forms of pub- lic control over the activities of the National Police of
Ukraine. It is emphasized that control is one of the in- strumental factors of democratic state formation and an integral feature of public life. The scientists’ works on concept and features of public control are analyzed.
Based on the analysis of the definitions of concept of
“public control”, a definition of public control is given, as it is a purposeful public activity of fulfilling the pow- ers conferred on them by authorities, due course of law, discipline, human rights and freedoms. The revisions of the Ukrainian legislation were reviewed, regarding the forms of public control over the activity of the bodies of the National Police of Ukraine, and their positive and negative aspects were determined. It is noted that public control is different from other types of control, during which the public does not have the authority to interfere with the police operative activities and to hold police of- ficers accountable. The purpose of public control over the activities of police officers has been clarified, aimed at preventing unlawful acts by controlled entities, prevent- ing possible offenses and eliminating the reasons that would prevent them. It is provided author’s own defini- tion of public control over the activities of the National
Police of Ukraine. It is suggested that special websites be created to provide various types of information on illegal activities of police officers.
Key words: control, public, national police, police ac- tivity, public control.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас