Поняття судової експертизи, її значення та види. Класифікація криміналістичних, медичних та інших експертиз

Ім'я файлу: Судова експертиза.docx
Розширення: docx
Розмір: 37кб.
Дата: 21.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
zagalni-pologennya.doc

Поняття судової експертизи, її значення та види. Класифікація криміналістичних, медичних та інших експертиз.

З метою всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин кримінального правопорушення слідчий, прокурор і суд мають право, а у визначених законом випадках, зобов’язані застосовувати спеціальні знання та науково-технічні засоби, які відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки й гарантують отримання достовірного результату, а також можливість його перевірки та оцінки.

Спеціальними є наукові, технічні та інші знання, набуті особою в результаті професійного навчання чи роботи за визначеною спеціальністю, яку залучають в якості експерта або спеціаліста з метою надати допомогу у з’ясуванні обставин провадження або висновки з питань, для вирішення яких потрібні такі знання. Загальновідомі та загальнодоступні наукові знання, отримані в результаті загальної освіти, не відносяться до спеціальних. Юридичні знання не є спеціальними для слідчого, прокурора, захисника, суду.

Судова експертиза є найбільш вагомою та кваліфікованою процесуальною формою використання спеціальних знань під час кримінального провадження.

Порядок призначення та окремі аспекти проведення судової експертизи регламентовані Законом України «Про судову експертизу», КПК України та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі підзаконними.

Судова експертиза визначається як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Предметом судової експертизи є обставини, які можуть бути з’ясовані під час експертного дослідження, та фактичні дані, що встановлюються на основі спеціальних знань у ході дослідження матеріалів провадження. Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом особою, яка його залучила, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Значення судової експертизи у розслідуванні кримінальних правопорушень полягає у тому, що за допомогою експертного дослідження можуть бути встановлені та перевірені важливі для провадження обставини.

Завданням експерта є встановити на основі спеціальних знань відомості про факти та обставини, які дозволяють у сукупності з іншими доказами в провадженні надати кримінально-правову оцінку події, встановити особу правопорушника та окремі обставини правопорушення.

Змістом судової експертизи є проведення науково-обґрунтованого дослідження як процесу виявлення, фіксації, пояснення та оцінки експертом якостей об’єктів на основі спеціальних знань з використанням науково-технічних засобів і експертних методик. На підставі проведеного дослідження експерт формулює висновок, який є джерелом доказів у кримінальному провадженні.

ВИДИ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ

Судові експертизи можна класифікувати за такими підставами:

1) за видом спеціальних знань:

–– криміналістичні: почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов’язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; експертиза голограм; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів, пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів; наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі; речовин хі- мічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин); біологічна;

–– судово-медичні: експертиза трупів у випадках насильницької смерті; експертиза трупів при підозрі застосування насилля або з інших обставин, що обумовлюють необхідність такої експертизи; експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб; експертиза речових доказів; експертиза за матеріалами кримінальних і цивільних справ;

–– інженерно-технічні: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп’ютерно-технічна; телекомунікаційна.

Поряд із вказаними видами інженерно-технічних експертиз експертними установами можуть проводитись також інші їх види (підвиди) і комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань, у тому числі авіаційного та водного транспорту;

–– економічні: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій; –– товарознавчі: машин, обладнання, сировини і товарів народ- ного споживання; автотоварознавча; транспортно-товарознав- ча; військового майна, техніки та озброєння;

–– експертиза у сфері інтелектуальної власності: літературних і художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів та корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) та раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності;

–– психологічна;

–– мистецтвознавча;

–– екологічна;

–– військова;

–– судово-психіатрична;

2) за розповсюдженням:

–– традиційні експертизи (почеркознавча, авторознавча, дактилоскопічна, судово-балістична тощо);

–– нетрадиційні експертизи (експертиза матеріалів, речовин і виробів, фоноскопічна, фонетична, ґрунтознавча тощо);

3) залежно від послідовності проведення:

–– первинна експертиза; Первинною є експертиза, під час проведення якої об’єкт досліджується вперше.

–– повторна експертиза. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об’єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Повторна експертиза призначається у випадках, коли є сумніви у правильності первинного висновку експерта, пов’язані з його недостатньою обґрунтованістю, чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам провадження, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Проведення повторної експертизи доручають, як правило, іншому експертові або іншій експертній установі;

4) за обсягом дослідження:

–– основна експертиза; Основна експертиза охоплює комплекс питань, який на етапі її призначення видається повним.

–– додаткова експертиза. Додаткова експертиза призначається для вирішення питань, які не увійшли до переліку питань основної експертизи, а також у випадках неповноти дослідження або неповних відповідей на поставлені питання. В ході такої експертизи проводяться додаткові дослідження або досліджуються додаткові матеріали, які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Проведення експертизи доручають тому самому або іншому експертові;

5) залежно від кількості експертів, які беруть участь у дослідженні:

–– одноосібна експертиза; Одноосібну експертизу проводить один експерт.

–– комісійна експертиза. Комісійну експертизу проводить кілька (не менше двох) експертів, які складають спільний висновок. За наявності розбіжностей між експертами кожний із них складає свій висновок окремо;

6) за однорідністю спеціальних знань, які застосовують під час проведення експертизи:

–– однорідні (однопредметні) експертизи; У проведенні однопредметної експертизи беруть участь експерти однієї спеціальності.

–– комплексні (багатопредметні) експертизи. Комплексну експертизу проводять кілька експертів з різних спеціальностей для вирішення одного спільного завдання, де кожен експерт особисто відповідає за проведені дослідження та отримані результати у своїй галузі;

7) залежно від обов’язковості призначення:

–– обов’язкові експертизи;

–– необов’язкові експертизи.

Експертизу обов’язково призначають у випадках, передбачених ч. 2 ст. 242 КПК України, зокрема для: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) ви- значення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питан- ня про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 КК України; 6) визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням. В інших ви- падках питання про призначення експертизи вирішують залежно від конкретних обставин кримінального провадження;

8) за місцем проведення експертного дослідження експертизи можуть проводитися:

–– в експертних установах;

–– поза експертними установами.

Вибір місця проведення експертизи залежить, перш за все, від завдань, які були поставлені перед експертом, методів спеціального дослідження та можливості їх застосування. Поза експертною установою експертизу можуть проводити на місці події або знаходження досліджуваного об’єкта;

9) за ступенем індивідуалізації висновків щодо тотожності об’єктів:

–– класифікаційні експертизи; Проведенням класифікаційних експертиз встановлюють належність об’єкта до певного виду (підвиду). Класифікаційні дослідження проводяться в ході товарознавчої експертизи, судово-біологічної, фармацевтичної, експертизи матеріалів, речовин і виробів з них та ін. Однак індивідуальну тотожність ці експертизи не встановлюють.

–– ідентифікаційні експертизи. Проведенням ідентифікаційних експертиз встановлюють тотож- ність досліджуваного об’єкта. Під час ідентифікації одиничний об’єкт виокремлюють із безлічі подібних до нього на основі ідентифікацій- них властивостей об’єкта, які відповідають певним вимогам;

10) за характером поставлених завдань:

–– діагностичні експертизи; Діагностичні експертизи встановлюють стан об’єкта, його властивості та певні процеси.

–– ситуаційні експертизи. Ситуаційні експертизи встановлюють механізм події або її елементів шляхом вивчення характеру слідів та інших об’єктів матеріальної обстановки місця події.

Система судово-експертних установ в Україні.

Перелік суб`єктів судово-експертної діяльності визначається статтею 7 Закону України «Про судову експертизу». Зокрема, судово-експертну-діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Частина друга вказаної статті визначає вичерпний перелік державних спеціалізованих установ, що знаходяться у підпорядкуванні відповідних центральних органів виконавчої влади.

До державних спеціалізованих установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;
експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Державні спеціалізовані установи діють відповідно до статутів та/або положень про них, одним із основних завдань яких є проведення судових експертиз для правоохоронних органів і судів.

У сфери управління Міністерства юстиції здійснюють судово-експертну діяльність науково-дослідні установи судових експертиз до складу яких входять дванадцять відділень, а саме:

Київський НДІСЕ (відділення у містах Вінниця, Тернопіль, Черкаси, Чернігів, Житомир, Хмельницький);
Харківський НДІСЕ (відділення у містах Полтава, Суми);
Одеський НДІСЕ (відділення у містах Кіровоград, Миколаїв, Херсон);
Донецький НДІСЕ (відділення у місті Луганськ);
Львівський НДІСЕ (відділення у місті Луцьк);
Дніпропетровський НДІСЕ;
Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

Перелік експертних спеціальностей за якими здійснюється судово-експертна діяльність фахівцями, які не є працівниками державних спеціалізованих установ визначено у додатку 7 до Положення про Центральні експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015. № 301/5.

Державні спеціалізовані установи Міністерства охорони здоров’я України забезпечують правоохоронні органи і суди судово-медичними та судово-психіатричними експертизами. До вказаних установ належать бюро судово-медичних експертиз та судово-психіатричні установи.

Систему бюро судово-медичної експертизи становлять Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я України, яке здійснює загальне науково-методичне керівництво, а також Республіканське бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я АР Крим, бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрацій. До складу Республіканського та обласних бюро судово-медичної експертизи входять також міські (міст обласного підпорядкування) та районні (міжрайонні) відділення.

Діяльність бюро судово-медичних експертиз регулюється наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.01.1995 № 6.

Судово-психіатричні експертизи проводиться Українським науково-дослідним інститутом соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров’я України, центрах судово-психіатричних експертиз, відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів.

Перелік установ судово-психіатричних експертиз та порядок проведення таких експертиз визначено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.10.2007 № 397.

Експертна служба Міністерства внутрішніх справ України утворена постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 № 988 та діє відповідно до Положення про неї, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2012 № 691.

Експертна служба складається з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, експертно-криміналістичних підрозділів при головних управліннях, управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті.

Функції експертної установи Служби безпеки України покладено на Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України. Вказані функції покладені на зазначену установу на підставі Указу Президента України від 02.04.2009 № 213, яким внесено відповідні зміни до Організаційної структури Служби безпеки України.

У сфері управління Державної прикордонної служби України судово-експертна діяльність здійснюється Головним експертно-криміналістичним центром та його підрозділами, які призначені для проведення судової експертизи та експертних досліджень паспортних документів, які згідно із законодавством використовуються під час перетинання державного кордону України, з метою запобігання, виявлення та розслідування кримінальних та інших правопорушень у сфері охорони державного кордону.

Разом із цим, відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» законодавець для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначають судову експертизу, надав можливість залучати крім судових експертів, також інших фахівців з відповідних галузей знань.

Таким чином, проведення експертизи може бути призначено лише державним спеціалізованим установам, перелік яких визначено статтею 7 Закону «Про судову експертизу» або конкретному судовому експерту (судовим експертам).

Особа експерта.

ЗУ «Про судову експертизу»

Стаття 10. Особи, які можуть бути судовими експертами

Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов’язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону. (Фінансове та організаційне забезпечення судово-експертної діяльності).

Стаття 11. Особи, які не можуть бути судовими експертами

Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, яка має не зняту або не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією або дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта.

Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством.

Стаття 12. Обов’язки судового експерта

Незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов’язаний:

1) провести повне дослідження і дати обгрунтований та об’єктивний письмовий висновок;

2) на вимогу особи або органу, які залучили експерта, судді, суду дати роз’яснення щодо даного ним висновку;

3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.

Інші обов’язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

Стаття 13. Права судового експерта

Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:

1) подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи;

2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;

6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

Стаття 14. Відповідальність судового експерта

Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.

Організація залучення експерта для проведення судової експертизи

Підставами проведення експертизи є звернення сторони кримінального провадження або доручення слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання (ч. 1 ст. 242 КПК України).

Фактичними підставами проведення експертизи є потреба в спеціальних знаннях для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Експертизу призначають у випадках, коли необхідно встановити або перевірити фактичні дані експертним шляхом, коли виникає сумнів у достовірності даних, які отримані під час проведення слідчих (розшукових) або інших процесуальних дій, необхідно перевірити висунуту слідчим версію та в інших ви- падках. Частиною другою ст. 242 КПК України визначено випадки обов’язкового призначення експертизи.

Процесуальною підставою для проведення експертизи є постанова слідчого, прокурора про залучення експерта (призначення екс- пертизи), ухвала слідчого судді (під час досудового розслідування), суду (під час судового розгляду) про проведення експертизи. Сторона захисту також може залучити експертів для проведення експертизи на договірних умовах, у тому числі обов’язкової.

Проведення судової експертизи має бути належним чином підготовлене. Від якості підготовки її проведення залежить повнота та якість експертного дослідження, надійність його результатів, які можуть бути доказом у кримінальному провадженні.

Етапи підготовки до проведення експертизи:

1. Прийняття рішення про необхідність проведення експертизи.

Рішення про призначення експертизи у ході досудового розслідування приймає слідчий, який здійснює досудове розслідування, прокурор, як з власної ініціативи, так і з ініціативи сторони захисту чи потерпілого, поданої у відповідному клопотанні. У клопотанні викладаються обставини, що свідчать про необхідність проведення конкретного виду експертизи, а також перелік питань, який необхідно з’ясувати експерту, тощо. Слідчий, прокурор може погодитися із таким клопотанням або своєю вмотивованою постановою відмовити у його задоволенні. У разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про залучення експерта, сторона захисту має право звернутися з цього ж приводу до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта під час досудового розслідування.

2. Визначення предмета експертизи.

Конкретний предмет експертизи визначає перелік питань, які повинен вирішити експерт. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права (ч. 1 ст. 242 КПК України). Зважаючи на предмет експертизи, необхідно чітко та грамотно сформулювати питання експерту. Предмет експертизи повинен відповідати таким вимогам: бути апробованим експертною практикою та мати значення для кримінального провадження.

3. Визначення виду експертизи.

Залежно від об’єкта дослідження та предмета експертизи визначають її вид згідно з класифікацією експертиз. Встановлюють організаційний вид експертизи (первинна чи повторна, основна чи додаткова, комісійна чи комплексна). Від правильного визначення виду судової експертизи та знання її можливостей залежить доцільність призначення експертизи, вибір експерт- ної установи та експерта.

4. Формулювання питань експерту.

Питання повинні відповідати таким вимогам: –– випливати з матеріалів кримінального провадження; –– не виходити за межі спеціальних знань експерта; –– бути чіткими, конкретними і коректними; –– мати логічну послідовність.

5. Визначення послідовності проведення декількох експертиз.

Якщо один об’єкт підлягає різним експертним дослідженням або коли проведення одних експертиз обумовлено результатами інших, слідчий повинен визначити послідовність їх проведення. Від правильності її визначення залежить повнота отриманих резуль- татів другої і подальших експертиз, оскільки проведення попередніх досліджень, по перше, вимагає певного часу; по-друге, може внести зміни у досліджуваний об’єкт.

6. Вибір часу проведення експертизи. Кримінальне процесуальне законодавство не визначає момент, коли повинна бути призначена експертиза. За загальним правилом судова експертиза має бути призначена своєчасно і коли вже зібрані зразки для експертизи. Визначаючи момент призначення експертизи, необхідно враховувати: властивості та стан об’єктів експертного дослідження; необхідність і можливість отримання порівняльних зразків; особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення тощо); слідчу ситуацію.

7. Підготовка об’єктів і зразків для проведення експертизи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертному дослідженню підлягають матеріальні об’єкти, явища і процеси, які містять інформацію про обставини кримінального провадження. Об’єктом експертного дослідження є матеріальні об’єкти (об’єкти, предмети, сліди тощо), отримані в ході проведення слідчих (розшукових) і процесуальних дій.

8. З’ясування необхідності присутності під час проведення екс- пертизи слідчого, підозрюваного та інших осіб.

Під час проведення експертного дослідження можуть бути присутніми: –– слідчий (за винятком проведення судово-медичної експертизи особи іншої статі, пов’язаної з її оголенням); –– підозрюваний та інша особа (з дозволу слідчого); –– лікарі лікувально-профілактичної установи під час проведення судово-медичної експертизи з дозволу слідчого.

9. Вибір державної експертної установи (підрозділу) або приватного експерта. Експертну установу (підрозділ) обирають за відомчо-територіальним принципом з урахуванням виду експертизи, об’єктів дослідження та характеру питань, що підлягають досліджен- ню. Проведення експертизи доручається експертам державних спеціалізованих установ і судовим експертам, ліцензованим Міністерством юстиції України й внесеним до Державного реєстру атестованих судових експертів, а також іншим фахівцям із відповідних галузей знань.

Слідчий (суд), доручаючи проведення експертизи експертам державної експертної установи, може не зазначати конкретного експерта, а лише назву експертної установи. У такому випадку керівник експертної установи, враховуючи вид експертизи, об’єкт і предмет дослідження, призначає експерта (або експертів).

10. Винесення постанови (ухвали) про призначення експертизи.

Експертиза призначається за вмотивованою постановою слідчого, прокурора або ухвалою слідчого судді. Сторона захисту укладає договір про залучення експерта для проведення експертизи. Постанова (ухвала) про призначення експертизи містить три частини: вступна, описова і резолютивна. У вступній частині постанови вказується дата і місце її складання, посада, звання і прізвище особи, яка винесла постанову, найменування кримінального провадження, в якому призначено експертизу. В описовій частині коротко викладаються обставини кримінального провадження, відомості про об’єкти експертизи (обставини, пов’язані з їх виявленням, вилученням, зберіганням тощо), підстави для призначення експертизи. Резолютивна частина містить рішення про призначення експертизи, її вид, прізвище експерта або назву експертної установи, питання, на які експерт повинен дати відповідь, перелік матеріалів, наданих експерту.

Об’єкти, що надаються експерту на дослідження.

Залежить від виду експертизи.

Криміналістична експертиза

Її об’єктами можуть бути тексти документів та підписи на них, відбитки печаток і штампів, сліди рук, ніг, знарядь злому та інструментів, транспортних засобів, зброя, боєприпаси тощо. Залежно від об’єктів дослідження криміналістичні експертизи поділяються на почеркознавчу, техніко-криміналістичну експертизу документів, трасологічну, судово-балістичну та ін.

Об’єктами судово-медичної експертизи можуть бути:

1. Потерпілі, обвинувачувані й інші особи (живі особи).

Значну частину роботи судово-медичного експерта становить експертиза живих людей (близько 75%). Такі експертизи здійснюються з метою встановлення наявності, характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; визначення статевих станів, виявлення ознак злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи тощо.

2. Трупи.

Дещо у меншій кількості (15-20%) проводяться експертизи трупів. Зазначені експертизи здійснюються у випадках раптової та за наявності ознак насильницької смерті.

3. Речові докази становлять близько 5-6% усіх експертиз.

Останнім часом збільшилась кількість експертиз речових доказів і значення їх результатів для вирішення справ. Речові докази – це предмети чи сліди, які можуть служити для виявлення обставин справи, встановлення чи спростування кримінальної дії, виявлення суті того, що відбулося. Процесуальне визначення речових доказів надане у КПК України.

Речовими доказами можуть бути найрізноманітніші об’єкти. Найчастіше в судово-медичній практиці досліджуються об’єкти зі слідами крові, волосся, сперма, слина, молозиво, частини кісток, внутрішніх органів, тобто речові докази біологічного походження;

4. Матеріали кримінальних і цивільних справ, частка яких становить близько 1 % усіх експертиз.

Суттєвим об’єктом експертизи можуть бути матеріали справ, коли слідчий суддя чи суд надсилає експерту всю справу для вивчення і надання відповідей на поставлені запитання. Це застосовується в тих випадках, коли у справі зібрано багато різних медичних документів, чи є кілька, що суперечать один одному, експертних висновків, або експертиза розходиться з даними слідства і т. ін.

На практиці найчастіше досліджуються кілька об’єктів. Наприклад, якщо потерпілий помер в стаціонарі від колото-різаного поранення, необхідно досліджувати труп, історію хвороби, пошкодження на одязі загиблого і знаряддя злочину – ніж, тобто речові докази.

Висновок експерта, його структура та доказове значення.

Стаття 101. Висновок експерта

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

2. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

3. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

4. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

5. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

6. Експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення.

7. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.

8. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки.

9. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза.

10. Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Висновок експерта складається з трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) і заключної (Висновки), з обов’язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дата складан- § 5. Організація і тактика слідчого експерименту 179 ня та номер висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, ко- місійна, комплексна), вид експертизи (за галуззю знань).

Стаття 102. Зміст висновку експерта

1. У висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

2) місце і час проведення експертизи;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) перелік питань, що були поставлені експертові;

5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

2. У висновку експерта обов’язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

3. Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом.

+ Інструкція про проведення судово-медичної експертизи

3. Оформлення висновку судово-медичного експерта

3.1. Результати судово-медичної експертизи оформляються документом, який має назву висновок експерта. Структура цього документа визначається правилами проведення окремих видів експертиз, що затверджені наказом МОЗ України N 6 ( z0248-95 ) від 17 січня 1995 року.

3.2. У вступній частині висновку експерта повинно бути зазначено:

3.2.1. Час і місце проведення експертизи; 3

.2.2. Умови проведення експертизи, що мають значення для експертного дослідження (освітлення, температура повітря тощо);

3.2.3. Назва документа, на підставі якого проводиться експертиза;

3.2.4. Прізвище, ім'я та по батькові експерта, його посада, місце роботи, фах і стаж роботи за фахом, кваліфікаційна категорія, науковий ступінь, вчене звання;

3.2.5. Прізвище, ім'я та по батькові, вік померлого (при експертизі трупа), прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце проживання, документ, що посвідчує особу (при експертизі потерпілих, обвинувачених та інших осіб), назва і номер кримінальної та цивільної справи, кількість томів та листів справи, перелік об'єктів та зразків, що надійшли на експертизу (при експертизі за матеріалами справи та експертизі речових доказів);

3.2.6. Особи, які були присутні при виконанні експертизи;

3.2.7. Підпис судово-медичного експерта про роз'яснення йому процесуальних прав та обов'язків і про його відповідальність;

3.2.8. Перелік питань, поставлених на вирішення експертизи.

3.3. В обставинах справи викладаються відомості, які необхідні судово-медичному експерту при виконанні експертизи та складанні підсумків: слідчі дані, зміст медичних документів, опитування та скарги особи, яку оглядають тощо. У разі проведення додаткової або повторної експертизи судово-медичний експерт повинен зазначити в обставинах справи привід для призначення такої експертизи.

3.4. Дослідна частина повинна містити докладний опис процесу дослідження і всіх виявлених при цьому фактичних даних з вказівкою методів та методик, що застосовувались, в тому числі і тих, що реєстрували ушкодження. Структура дослідної частини визначається видом експертизи, що виконується. Обсяг необхідних відомостей, які повинні міститися в дослідній частині кожного виду експертизи, регламентуються правилами проведення окремих видів експертиз, що затверджені наказом МОЗ України N 6 від 17 січня 1995 року.

3.5. Вступна частина, обставини справи та дослідна частина, що разом складають протокольну частину висновку експерта, підписуються судово-медичним експертом та особами, які були згадані у вступній частині.

3.6. Підсумки у висновку експерта є науково обгрунтованою думкою експерта, сформульованою на підставі результатів виконаної експертизи. Підсумки судово-медичної експертизи складаються на підставі фактичних даних, отриманих у процесі проведення експертизи та експертного аналізу обставин справи. Оформлення висновку регламентується вимогами процесуального законодавства України.

3.7. Протокольна частина висновку експерта складається безпосередньо у процесі проведення експертизи. Дослідження речових доказів фіксується записами у робочому журналі. Підсумки експертизи повинні складатися не пізніше ніж через три доби після закінчення всіх експертних досліджень з обов'язковим зазначенням дати закінчення експертизи.

3.8. Проведення експертизи повинно бути закінчене протягом одного місяця з дня отримання від органів дізнання, попереднього слідства або суду всіх необхідних матеріалів. При перевищенні експертом встановлених строків він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу. Висновок експерта складається не менш як у двох примірниках, один з яких одразу ж надсилається особі, яка призначила експертизу, а другий залишається в архіві бюро судово-медичної експертизи.

3.9. Підміняти висновок експерта довідками та виписками, а також використовувати для складання цього документа незатверджені форми та бланки анкетного типу забороняється.
скачати