Поняття робочого часу та його види.
Робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.
Види робочого часу:
скорочений робочий час(для неповнолітніх, для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, для інших категорій працівників)
неповнийробочий час (встановлюється трудовим договором,оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу)
ненормований робочий день(допускається законодавством для деяких категорій працівників (адміністративного, управлінського, технічного й господарського персоналу; осіб, праця яких не піддається обліку в часі – консультанти, агенти, інструктори тощо). Тривалість праці цих працівників обмежена не кількістю годин, а колом функціональних обов’язків)
надурочна робота (робота понад встановлену тривалість робочого часу. Вона допускається у виняткових випадках (соціальне чи стихійне лихо, виробнична аварія, гостра виробнична необхідність). Тривалість наднормових робіт не має перевищувати 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.
Режим робочого часу та порядок його встановлення.
Під режимом робочого часу розуміється установлений законодавством або локальним нормативно-правовим актом порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня, інших календарних періодів.
Елементами режиму робочого часу є такі:
1) час початку і закінчення роботи;
2) час і тривалість перерв;
3) тривалість і правила чергування змін.
На кожному підприємстві режим робочого часу передбачає встановлення: часу початку та закінчення роботи; тривалість перерв для відпочинку і харчування; тривалість і порядок чергування змін. Режим робочого часу є складовим елементом внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, а тому кожен працівник зобов'язаний його дотримуватися. Розрізняють режим робочого часу, який встановлюється для працівників і режим роботи підприємства. Вони можуть співпадати або ж не співпадати. Трудове право регулює лише режим робочого часу працівників.
Облік робочого часу, його види.
Облік робочого часу— це виявлення і фіксація виходу працівникана роботу, отримання відомостей про фактично відпрацьований час кожним працівником.
Облік робочого часу є необхідною умовою ефективного використання працівниками робочого часу, дотримання роботодавцем і працівниками нормативів робочого часу та організації оплати праці працівників. Обліку у відповідних облікових документах (табелях, табельних картках тощо) підлягає фактично відпрацьований (фактичний) і втрачений час (прогули, запізнення, дочасне закінчення роботи тощо).
Види робочого часу:
Щоденний облік застосовується в тому разі, коли працівник має однакову тривалість добової роботи.
Щотижневий облік використовується, коли тривалість щоденної роботи може бути неоднаковою, але за тиждень працівник реалізує встановлену норму робочого часу — 24, 36 год. тощо, але не більше 40 год.
Підсумований облік робочого часу допускається на безперервно діючих підприємствах, а також при виконанні окремих видів робіт, де за умовами виробництва не може додержуватися встановлена для певної категорії працівників стабільна щоденна або щотижнева тривалість робочого часу.
Поняття та види часу відпочинку.
Час відпочинку — це частина календарного часу, протягом якого працівник звільняється від виконання його трудової функції і яка надасться йому для відновлення його фізичного І морального трудового потенціалу.
Законодавство передбачає такі види часу відпочинку:
перерви протягом робочого дня чи робочої зміни;
щоденні (міжзмінні) перерви;
щотижневі перерви (вихідні дні);
щорічні святкові (неробочі) дні;
щорічні відпустки.
Перерви протягом робочого дня (зміни) надаються працівникам для відпочинку і харчування і відповідно до ст. 66 КЗпП не можуть перевищувати за тривалістю двох годин. Як правило, така перерва правилами внутрішнього трудового розпорядку надається через 4 години після початку роботи і триває від ЗО хв. до 1 години. Вона використовується працівником на свій розсуд і не включається до робочого часу, тому, відповідно, — не оплачується.
До оплачуваних короткочасних перерв у роботі відносяться ті, що надаються працівникові для відпочинку і особистих потреб, в тому числі ті, що надаються працівникам, зайнятим на відкритих роботах в холодний період року, для обігріву, вантажникам для відпочинку і т.ін.
Поняття заробітної плати та методи її правового регулювання.
Заробітна плата – сукупність юридичних норм, що регулюють процес оплати праці.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, відрядних розцінок і посадових окладів дляя державних службовців.
Методи регулювання заробітної плати:
Державний (централізований):
встановлення мінімальних розмірів плати
встановлюються державні норми та гарантії
встановлення умов та розмірів оплати праці, працівників підприємств заснованих на державній, комунальній, а також організації що фінансуються з бюджетом.
Договірний:
Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" (ст. 14 Закону України "Про оплату праці").
Тарифна система та її елементи.
Тарифна система - один з поширених інструментів диференціації заробітної плати в залежності від якості праці, тобто складності виконуваних робіт, кваліфікації працівників, умов праці, значимості тих чи інших видів діяльності та професій для організації, інтенсивності праці і ряду інших "тарифообразующих" чинників.
Розглянемо докладніше елементи тарифної системи.
Тарифна сітка - це шкала, що включає сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Нижче наведено приклад 8-розрядної тарифної сітки.
Тарифні розряди - порядкові числівники, за допомогою яких ранжуються групи робіт (працівників), що розрізняються за рівнем оплати праці в залежності від його складності (кваліфікації працівника) - від меншого до більшого.
Тарифні коефіцієнти - величини, що показують, у скільки разів тарифна ставка 2-го і наступних розрядів більше тарифної ставки 1-го розряду.
Тарифна ставка - це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці різної складності і працівників різної кваліфікації в одиницю часу: застосовуються годинні, денні, місячні тарифні ставки.
Посадовий оклад - це щомісячний розмір оплати праці працівника, що залежить від займаної посади і кваліфікації.
Система оплати праці.
Система оплати праці визначає механізм встановлення залежності між величиною винагороди працівника та кількістю витраченої ним праці, а також якістю досягнутих працівником результатів.На підприємствах можуть застосовуватись тарифна та безтарифна (контрактна) системи оплати праці.
Організація на підприємстві тарифної системи оплати праці передбачає використання тарифної сітки, тарифних ставок, тарифно-кваліфікаційних довідників, схеми посадових окладів.
Тарифна сітка являє собою сукупність кваліфікаційних тарифних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими визначається розмір тарифних ставок (у гривнях) оплати праці працівників залежно від складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.
Тарифний розряд – елемент тарифної сітки, що характеризує складність виконуваних робіт і рівень кваліфікації працівника, здатного виконувати роботу відповідної складності. Цей показник визначається за довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників.
Тарифний коефіцієнт – елемент порозрядної диференціації тарифних ставок тарифної сітки, який є відношенням розміру тарифної ставки кожного наступного розряду тарифної сітки до розміру тарифної ставки першого розряду.
У сучасних умовах на більшості підприємств застосовують шести- та восьмирозрядні тарифні сітки. Тарифні коефіцієнти та їхні співвідношення встановлюються галузевими угодами. Виокремлюють чотири групи уніфікованих тарифних сіток, які диференційовані за галузями економіки:
восьмирозрядна тарифна сітка зі співвідношенням тарифів 1-го і 8-го розрядів 1 : 2,4 – для оплати праці робітників цехів основного виробництва підприємств чорної металургії;
восьмирозрядна тарифна сітка зі співвідношенням 1-го і 8-го розрядів 1,0 : 2,01 – для оплати праці робітників, безпосередньо зайнятих на виконанні відповідальних робіт підприємств машинобудування, охоплюючи електротехнічну, електронну, радіотехнічну промисловість і виробництво засобів зв’язку;
семирозрядна тарифна сітка зі співвідношенням тарифів 1-го і 7-го розрядів 1,0 : 2,01 – для оплати праці робітників, безпосередньо зайнятих обслуговуванням, налагодженням і ремонтом основного устаткування теплових та електричних систем, атомних, теплових і гідроелектростанцій;
шестирозрядна сітка зі співвідношенням тарифів 1-го і 6-го розрядів 1,0 : 1,8 – для всіх інших видів виробництв і робіт.
Тарифні сітки (тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів) можуть різнитися для різних видів виробництва, робіт, окремих груп і категорій робітників або на підприємстві може бути визначена єдина тарифна сітка (тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів) для оплати праці всіх груп і категорій робітників або навіть усіх працівників підприємства, в тому числі керівників, фахівців і технічних службовців.Вибір тарифної системи і затвердження тарифної сітки відображається в колективному договорі та оформляється наказом керівника підприємства.
Годинні тарифні ставки, зазначені в тарифній сітці, залежать від рівня мінімальної заробітної плати, яка законодавчо встановлюється в Україні та щоразу переобчислюється одночасно з його зміною.
У межах тарифної системи розглянемо погодинну і відрядну форми оплати праці.
Погодинна форма передбачає оплату праці залежно від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Різновидами погодинної оплати праці є проста погодинна й погодинно-преміальна форми оплати праці, а також оплата праці за посадовими окладами.
Розмір заробітної плати за посадовими окладами визначають залежно від посади за штатним розписом, особливостей виробництва, умов праці, обсягу та складності роботи, рівня відповідальності, кваліфікації працівників. У схемах посадових окладів щодо кожної посади може передбачатися один рівень або вилка рівнів окладу. Особливість оплати праці за посадовими окладами полягає в тому, що оплачуються фактично відпрацьовані дні, а не години. Кількість робочих днів у конкретному місяці не впливає на розмір посадового окладу. Це означає, що він виплачується, якщо протягом місяця відпрацьовані всі робочі дні. Якщо місяць відпрацьовано не повністю, оплата праці розраховується пропорційно відпрацьованим дням, виходячи із середньоденного окладу.