Ім'я файлу: Документ Microsoft Word.doc
Розширення: doc
Розмір: 137кб.
Дата: 14.07.2022
скачати

Поняття про зброю масового ураження.

Характеристика ядерної зброї. Радіаційні ураження.

Променева хвороба. Особливості хімічної зброї.

Класифікація бойових отруйних речовин. Механізм дії.

Характеристика осередку хімічного зараження.

Ураження бойовими отруйними речовинами.

Техніка безпеки.

Перша допомога при ураженні зброєю масового ураження


Ядерна зброя

Завдяки політичним заходам щодо стримування ядерної загрози у світі, ймовірність використання в сучасних воєнних конфліктах яде­рної зброї знизилася, але все ще продовжує турбувати прогресивне світове суспільство. В цьому контексті акцент слід зробити на меди­чному захисті особового складу від уражаючих факторів мирного атому (аварії на АЕС, підприємствах, які займаються виробництвом, переробкою та утилізацією атомного палива).

Уражаючими факторами ядерного вибуху є: ударна хвиля в пові­трі (сейсмічні хвилі у воді, ґрунті), світлове випромінювання, прони­каюча радіація, радіаційне зараження, електромагнітний імпульс, психічна дія.
Клінічні прояви залежно від ступеня тяжкості ураження


Ступінь ураження

Клінічні прояви

легкий

Загальна легка контузія, тимчасове порушення слуху, забиття різних ділянок тіла, вивихи суглобів.

Середній

Тяжча контузія, пошкодження барабанних перетинок та внут­рішніх органів, кровотеча з носа і вух, вивихи суглобів, перело­ми кісток.

Тяжкий

Сильна контузія та значне пошкодження внутрішніх органів, кровотеча з носа і вух, вивихи суглобів, чисельні переломи.

Вкрай тяжкий

Тяжкі пошкодження, як правило, несумісні 3 життям.

Розрізняють три ступеня опіків. Опіки першого ступеня (ерите- матозний) характеризуються почервонінням, появою набряку та бо­лю; другого (бульозний) - утворенням пухирів із серозною рідиною; третього (виразково-некротичний) - змертвінням шкіри і утворенням виразок. Для захисту від світлового випромінювання використову­ють сховища, фортифікаційні споруди, та предмети, що створюють тінь.

Існує три види ураження очей: тимчасова сліпота (до декількох хвилин); опік дна ока при прямому погляді на вибух; опіки роговиці та повік.
Електромагнітний імпульс - короткочасне електромагнітне по­ле, що виникає під час вибуху ядерного боеприпасу. Наслідком його дії (десятки- сотні км) може бути перегорання або пробої окремих елементів радіоелектронної і електротехнічної апаратури. Ураження людей можливе тільки в тих випадках, коли вони в момент вибуху контактують з лініями електромереж.

Іонізуюче випромінювання - потік гамма-променів та нейтронів, триває до 20 с. Проникаючи через живу тканину, останні іонізують молекули клітин, під впливом іонізації в організмі виникають біоло­гічні процеси, що призводять до порушення життєвих функцій окре­мих органів та розвитку променевої хвороби, а при перебуванні лю­дини в епіцентрі вибуху (до 4 кілометрів залежно від типу та потуж­ності боеприпасу) настає смерть.

Сховища та протирадіаційні укриття практично повністю захи­щають від впливу іонізуючого випромінювання.

Світлове випромінювання - потік променевої енергії, поширю­ється практично миттєво і триває залежно від потужності ядерного вибуху до 20 с, здатний викликати опіки шкіри, ураження (постійне або тимчасове) органів зору та займання горючих матеріалів та об’єктів.

Можливі три види уражень, які можуть призвести до розвитку променевої хвороби:

  • зовнішнє опромінення;

  • інкорпорація радіоактивних речовин;

  • контактні ураження тіла (при забрудненні тіла і одягу).

Доза опромінення незахищеного особового складу на забрудне­ній території залежить від рівня радіації, часу перебування на зара­женій території, швидкості спаду рівня радіації.

При радіаційних аваріях найбільш небезпечним є іонізуюче ви­промінювання та радіаційне зараження місцевості - причинні факто­ри розвитку променевої хвороби.

Променева хвороба.

Розрізняють дві форми променевої хвороби: гостру та хронічну.

Домедична допомога.

На санітарних інструкторів покладається:

-організація домедичної допомоги ураженим з урахуванням їх кількості, тяжкості ураження, радіаційної обстановки;

  • організація часткової санітарної обробки;

-навчання особового складу навичкам користування індивідуа­льними засобами захисту, заходам само- і взаємодопомоги; укриття від уражаючих факторів ядерного вибуху на місцевості та в захисних спорудах;

  • контроль за недопущенням вживання води та продуктів харчу­вання на забруднених територіях;

  • організація евакуації уражених на вищий рівень медичного за­безпечення.

Заходи домедичної допомоги в осередку ядерного вибуху (катас­трофи) надаються відповідно до виявлених симптомів у потерпілого і направлені на усунення або послаблення початкових ознак проме­невої хвороби. З цією метою особовий склад безпосередньо після вибуху по команді командира одягає індивідуальні засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пов’язки тощо) та шкіри.

З метою попередження попадання радіоактивних речовин в орга­нізм і ураження шкіри в порядку само- і взаємодопомоги (або саніта­рами чи санітарними інструкторами) проводиться часткова санітарна обробка. Вона здійснюється як на зараженій місцевості, так і по ви­ході з неї, її повторюють перед кожним прийомом їжі (в осередку за­бруднення - тільки за дозволом командира).

Перед обробкою необхідно видалити (струсити, змахнути) радіо­активні речовини з лицьової частини протигазу і особистої зброї. Ча­сткова санітарна обробка полягає в обмиванні рук, обличчя і шиї (та інших відкритих ділянок тіла) незараженою водою з милом, в про­миванні очей і полосканні ротової порожнини водою з фляги, а та­кож увитрушуванні обмундирування та чистці взуття.

В осередку наземних ядерних вибухів (аварій) необхідно забезпе­чити найшвидшу евакуацію уражених із зон сильного радіоактивно­го зараження.

Домедична допомога ураженим, евакуйованим із зон радіоактив­ного зараження повинна надаватися на місцевості з рівнем радіації, який дозволяє медичному персоналу працювати без ризику переоп- ромінення. Місця для надання першої допомоги визначаються хімі- ком-дозиметристом або санітарним інструктором-дозиметристом. В них же зосереджуються уражені, які очікують евакуації на вищий рі­вень медичного забезпечення.

Домедична допомога при комбінованих ураженнях.

В умовах бойових операцій з використанням зброї масового ура­ження значна кількість потерпілих матиме комбіновані радіаційні або хімічні ураження з травматичними пошкодженнями.

Комбіновані ураження виникають в результаті дії декількох видів зброї або уражаючих факторів одного виду зброї, можуть бути одно­часними або послідовними.

Особливості комбінованих уражень зумовлені синдромом взаєм­ного обтяження та визначаються характером комбінованої травми (дозою опромінення, типом і дозою отруйної речовини - з одного боку, локалізацією і тяжкістю травматичного ушкодження - з іншо­го).

Суттєвою особливістю радіаційних уражень є відносно низький відсоток виникнення невідкладних станів у перші години. Певний час (у залежності від виду ядерної зброї та характеру опромінення) домінують симптоми непроменевих травм (больовий синдром, трав­матичний або опіковий шок, кровотеча). Синдром взаємного обтя­ження проявляється тяжчим загальним станом потерпілого, уповіль­ненням загоєння ран і опіків, зниженням захисних функцій організ­му і в результаті цього розвитком інфекційних захворювань. При опроміненні значними дозами або підвищеній індивідуальній чутли­вості симптоми променевої хвороби можуть превалювати.

При ураженні хімічною зброєю (особливо фосфороорганічними речовинами) потерпілий відразу ж потребує невідкладної домедич- ної допомоги. На відміну від променевих уражень, ураження ОР від­разу ж характеризуються сильною інтоксикацією, що супроводжу­ється небезпечними для життя порушеннями функцій нервової сис­теми, роботи органів дихання та кровообігу. У випадку комбінованого ураження (як радіаційного, так і хіміч­ного) домедичну розширену допомогу потерпілому надають в інди­відуальних засобах захисту (протигаз, захисний одяг).

Засоби індивідуального захисту

Індивідуальний протихімічний пакет. Призначений для обробки (протирання) відкритих ділянок шкіри та прилягаючого до них об­мундирування, а також лицьової ділянки протигазу при зараженні (підозрі зараження). При відповідному використанні вмісту пакету його достатньо для проведення двох часткових саніта­рних обробок. Забороняється приймати усередину вміст флакону ІПП.

При раптовому застосуванні противником ОР необхідно терміно­во надіти протигаз та загальновійськовий захисний костюм і провес­ти часткову санітарну обробку: відкрити ІПП, достати тампон (є 4 ватно-марлевих тампони), рясно змочити його дегазуючим розчином з флакону та використати за призначенням. По закінченні часткової санітарної обробки слід надіти захисні рукавиці.

При наданні допомоги потерпілим без протигазу необхідно обро­бити обличчя тампоном, змоченим дегазуючим розчином (оберігаю­чи очі від потрапляння рідини ІПП), після дегазації обтерти шкіру в ділянці очей сухим тампоном та надіти протигаз. Засоби захисту органів дихання. До засобів захисту органів ди­хання відносяться: фільтруючі, ізолюючі протигази та респіратори. Крім того, вони поділяються на загальновійськові та спеціальні.

Фільтруючі протигази. Забезпечують надійних захист органів дихання, очей, шкіри обличчя від отруйних, радіоактивних речовин, агентів біологічної зброї та токсинів. Час одягання протигазу не по­винен перевищувати 10 с.

Ізолюючі протигази. Захисні властивості ізолюючих протигазів не залежать від природи ОР, радіоактивних речовин, агентів біологі­чної зброї або від концентрації в повітрі. Вони застосовуються:

  • при дуже великих концентраціях ОР і шкідливих домішок в ат­мосфері;

  • при наявності в зовнішньому середовищі таких ОР, які не утримуються фільтруючими протигазами;

  • при повній відсутності або нестачі кисню в повітрі;

при форсуванні водних перешкод або виконанні робіт на неве­ликих глибинах. Медичні протипоказання до використання протигазу:

  • проникаючі поранення грудей і тяжкі черепно-мозкові ураження;

  • легеневі, носові та шлунково-кишкові кровотечі;

  • розлади серцево-судинної діяльності та дихання (приступи ас­фіксії);

  • рясні виділення з носа;

Такі поранені і хворі повинні розміщатися в об’єктах колективно­го захисту, які обладнанні протихімічним захистом.

Респіратори та інші засоби захисту органів дихання. Респіра­тори являють собою фільтруючу напівмаску, використовуються для захисту від радіоактивного пилу та бактеріальних аерозолів. Для пе­ревірки правильності прилягання надітого респіратора необхідно щільно закрити долонею отвір запобіжного екрану клапана видиху та зробити легкий видих. Якщо при цьому по лінії прилягання респі­ратору до обличчя повітря не виходить, а лише трохи роздуває напі­вмаску, то респіратор надітий герметично.

До простих засобів захисту органів дихання відносять ватно- марлеві пов’язки та протипилові тканинні маски. Для захисту від ОР респіратори та прості засоби захисту не при­датні!

Біологічна зброя (БЗ) - один із видів зброї масового ура­ження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, дія якої зумо­влена використанням хвороботворних мікроорганізмів (бактерій, ві­русів, рикетсій, грибів) та їх токсинів.

Перспективними способами розповсюдження біологічних агентів є: аерозольне розпилення патогенних рецептур зі стабілізаторами (визнано найбільш ймовірним та найбільш небезпечним з усіх відо­мих способів); зараження води (ефективно при внесенні достатньої кількості інфікуючого матеріалу в резервуари, водонапірні башти, куди надходить питна вода після очистки), харчових продуктів (най­більш небезпечною є поєднання готових блюд або холодних закусок на підприємствах громадського харчування); диверсія на підприємс­твах по виробництву вакцин, діагностичних та лікарських біопрепа­ратів.

Список потенційних агентів біологічної зброї, яка може бути ви­користана терористами, коливається від 10 до 50 назв. бактеріальні збудники: сибірки, чуми, туляремії, бруцельозу;

-токсини (отрути): ботулінічний екзотоксин, рицин, стафілоко­ковийентеротоксин;

  • віруси: віспи, геморагічних гарячок, природно-осередкових ен­цефалітів, ящуру, губчастоподібної енцефалопатії.

Проводиться активний пошук нових агентів на основі низькомо­лекулярних отрут комах, павуків, рептилій, морських тварин.

При веденні бойових дій, засоби доставки агентів біологічної зброї ідентичні таким, як і при хімічній зброї. Ознаками застосуван­ня противником біологічної зброї є глухий, невластивий для звичай­них боєприпасів, звук розриву снарядів та бомб; наявність в місцях розривів великих уламків та окремих осколків боєприпасів; поява крапель рідини або порошкоподібних речовин на місцевості; незви­чне скупчення комах (кліщів) в місцях розриву та падіння контейне­рів.

Основні ознаки епідемії, обумовленої умисним поширенням ура­жаючого агента:

  • раптове виникнення масових випадків рідкісної або спорадич­ної інфекції;

-виявлення групових захворювань за межами ендемічного осе­редку;

  • виникнення епідемії у нехарактерний для цієї інфекції сезон;

  • незвичайно швидке поширення інфекції серед осіб, що зазнали дії уражаючого агента;

  • нетипова вікова структура хворих;

-масові зараження відомою інфекцією незвичним для неї шля­хом;

  • короткий та приблизно однаковий інкубаційний період у біль­шості хворих;

-виділення від хворих та з об’єктів зовнішнього середовища штамів збудника із зміненими антигенними, біохімічними характе­ристиками, незвичайно високою змінюваністю і резистентних до ан­тибіотиків;

  • наявність у хворих людей клінічних ознак, невластивих цій но­зологічній формі;

  • велика питома вага тяжких випадків та летальних наслідків;

  • неефективність лікування відомими препаратами.

До основних засобів захисту від БЗ відносяться специфічні вак­цини, сироватки, антибіотики, сульфаніламідні та інші лікарські за­соби, які використовуються для спеціальної та екстреної профілак­тики інфекційних захворювань; засоби індивідуального захисту; хі­мічні речовини, що використовуються для знезараження.

Для запобігання поширенню інфекційних захворювань в осеред­ку організують обсервацію, карантин (у випадку застосування най­більш небезпечних агентів біологічної зброї: сибірка, натуральна ві­спа та ін.), санітарну обробку особового складу, дезинфекцію зара жених об’єктів, при необхідності здійснюють дезинсекцію та дера­тизацію, суворий контроль за дотриманням гігієнічних норм та пра­вил.

Термін обсервації визначається тривалістю максимального інку­баційного періоду інфекційного захворювання з часу надходження останнього хворого.

Домедична допомога. На практиці, перевагу віддають проактив­ному запобіганню (завчасна вакцинація, хіміопрофілактика), аніж лікуванню хвороб, що виникли. У випадку факту або підозри засто­сування противником (терористами) біологічної зброї слід негайно (або за командою) дати проковтнути потерпілим антибіотик, одягну­ти протигаз (респіратор) та покинути зону зараження. Забороняється вживати їжу та воду в осередку біологічного зараження.

Хімічна зброя - це один із видів зброї масового ураження, дія якої заснована на використанні токсичних властивостях деяких хімічних речовин; включає бойові отруйні речовини і засоби їх дос­тавки до цілі.

Отруйні речовини (ОР) - це хімічні сполуки, які при застосуванні здатні уражати людей та тварин на великих територіях, заражати по­вітря, місцевість, водойми та проникати в різні будівлі.

Засоби доставки отруйних речовин:

Одноразового використання:

  • артилерійські снаряди та міни;

  • снаряди реактивної артилерії;

  • авіаційні хімічні бомби та касети, хімічно-бойові частини ракет;

  • хімічні фугаси, шашки, гранати, патрони.

Багаторазового використання:

  • виливні авіаційні прилади;

  • механічні генератори аерозолів.

Отруйні речовини можуть бути застосовані в крапельно-рідкому, газоподібному (пароподібному), аерозольному (дрібні рідкі та тверді частинки у завислому вигляді) стані.

Отруйні речовини можуть проникати в організм людини та ура­жати його через органи дихання, травлення, шкіру та слизові оболо­нки.

Осередок хімічного ураження

Територія, в межах якої в результаті впливу хімічної зброї виник­ли ураження людей, тварин називається осередком хімічного ура­ження. Його розміри залежать від масштабу і способу застосування ОР, їх виду, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, рослинного покриву та характеру забудови території.

Розрізняють первинний та вторинний механізм ураження ОР. Пе­рвинне ураження виникає в результаті безпосереднього впливу пер­винної хмари ОР, вторинне - внаслідок випаровування ОР (нервово- паралітичної, шкірнонаривної дії) із зараженої поверхні (вториннахмара).

З метеорологічних факторів найбільший вплив на поширеність та стійкість отруйних речовин у зовнішньому середовищі становлять: наявність висхідних потоків повітря, його швидкість та напрямок, температура грунту і повітря, опади.

В лісах, парках, ярах, на вузьких вулицях ОР зберігаються трива­ліше, чим на відкритій місцевості. Сніговий покрив значно підвищує тривалість зараження. При високих температурах ОР швидше втра­чають свою уражаючу дію, але при цьому збільшується небезпека ураження через органи дихання. Стійкість ОР у пухкому, піщаному, пористому ґрунті значно більша.

Характерними ознаками застосування противником хімічної зброї (осередку хімічного ураження) є:

  • темні смуги за літаком противника, які поступово розсіюються та осідають на землю;

  • слабкий, глухий звук розривів снарядів та поява в місцях роз­ривів диму, який швидко розсіюється;

  • рух диму у вигляді хвилі з боку противника;

  • масляні плями на листях, ґрунті, будівлях, а також біля воронок розривів бомб і снарядів;

  • зміна природного кольору рослинності;

-подразнення носоглотки, очей, шкіри, звуження зіниць, важ­кість в грудній клітці, утруднення дихання;

  • загибель та незвична поведінка тварин та птахів.

Класифікація отруйних речовин

Токсикологічна класифікація (за токсичною дією) групує ОР за характером їх дії на організм і симптомами ураження:

а) . ОР нервово-паралітичної дії: зарин, зоман, V-гази (Vx-гази);

б) . ОР шкірнонаривної дії: іприт, азотистий іприт, люїзит;

в) . ОР загальноотруйної дії: синильна кислота, хлорціан;

г) . ОР задушливої дії: фосген;

д) . ОР подразнюючої дії: хлорацетофенон, CS, CR, адамсит;

е) . ОР психотомиметичної дії: BZ, діетиламідлізергінової кислоти (ДЛК).

Тактична класифікація розподіляє ОР за їх бойовим призначен­ням:

а) . Смертельнодіючі ОР, призначені для знищення живої сили: зарин, зоман, V-гази, бінарні ОР1, іприт, люїзит, синильна кислота, хлорціан, фосген.

б) . Подразнюючі ОР, призначені для ослаблення боєздатності військ та їх знесилення: CS, CR, адамсит, хлорацетофенон.

в) . ОР, які тимчасово виводять (дезорганізують) зі строю особо­вий склад: BZ, ДЛК.

Класифікація ОР за стійкістю у зовнішньому середовищі:

а) . Стійкі ОР, зберігають свою уражаючу дію більше однієї годи­ни: зарин, зоман, V-гази, іприт, люїзит, CS;

б) . Нестійкі ОР, руйнуються на місцевості протягом години фос­ген, хлорціан та синильна кислота.

За швидкістю уражаючої дії ОР поділяються на:

а) . Швидкодіючі ОР, які не мають періоду скритої дії і основні симптоми ураження виникають в період першої години: зарин, зо­ман, Vx-гази (інгаляційно), синильна кислота, хлорціан, CS, CR;

б) . ОР сповільненої дії, які мають період прихованої дії більше однієї години: Vx-гази (через шкіру), іприт, фосген, BZ.

Медичний захист від хімічної зброї

ОР нервово-паралітичної дії

Є найбільш небезпечними (мають високу уражуючу дію навіть при малих концентраціях), при попаданні в організм уражають нер­вову систему, характеризуються значною стійкістю у навколишньо­му середовищі (влітку - більше доби, взимку - протягом тижнів).

Симптоми ураження (при попаданні ОР через органи дихання):

а) . Легкого ступеня тяжкості - звуження зіниць (міоз), біль в оч­них яблуках та лобних пазухах, погіршення зору, загальна слабкість, відчуття стиснення в грудях, нежить, слиновиділення, сльозотеча;

б) . Середнього ступеня тяжкості, окрім зазначених, - виникають приступи задишки, утруднення дихання, судоми окремих груп м’язів, різке звуження зіниць, головний біль, нудота, блювота, вини­кає відчуття страху, неспокою;

в). Тяжкого ступеня - виникає неспокій, повторювані тривалі су­доми, (3-10 хв. і більше). В період судом потерпілий знаходиться в непритомному стані, пульс рідкий, дихання часте, аритмічне. При сильних судомах рухи припиняються, слизові оболонки синіють, з’являється надмірне слиновиділення, мимовільне сечовипускання, може наступити смерть.

При попаданні крапельно-рідких ОР на відкриті частини тіла або обмундирування через 15-40 хв. на місці зараження виникають пос­микування в м’язах (але візуальні прояви на поверхні шкіри не ре­єструються), утруднюється дихання, з’являються слиновиділення, загальне збудження, а потім судоми. В подальшому захворювання протікає як і при ураженні ОР через органи дихання. При попаданні ОР на ранову або опікову поверхню через декілька хвилин в місці ураження виникають посмикування в м’язах, а в подальшому, при попаданні ОР з рани в кров, розвивається загальне отруєння.

При попаданні ОР в організм через шлунково-кишковий тракт через 3-30 хв. з’являється блювота, пронос, збудження нервової сис­теми, в подальшому виникають судоми і може наступити смерть.

При наданні домедичної допомоги на ураженого, перш за все, слід надіти протигаз (при пораненні в голову - шолом для поранених в голову) та ввести внутрішньом’язово протиотруту (антидот).

При порушенні або зупинці дихання потрібно виконати штучне дихання (тільки за межами зони зараження). Якщо дозволяє бойова обстановка, необхідно негайно евакуювати потерпілого із зараженої зони.

При попаданні крапельно-рідких ОР на відкриті частини тіла або обмундирування необхідно негайно здійснити часткову санітарну обробку (дегазацію) за допомогою індивідуального протихімічного пакету та використати засоби захисту шкіри.

При попаданні ОР нервово-паралітичної дії в шлунок необхідно терміново штучно (за допомогою пальців) викликати у потерпілого блювоту, надіти протигаз, ввести внутрішньом’язово з шприц- тюбика антидот та евакуювати на вищий рівень медичного забезпе­чення.

У всіх випадках при наростанні симптомів отруєння табельний антидот вводиться повторно.

ФОС - це група фосфороорганічних сполук (органофосфатів), які використовуються як вражаючий елемент нервово-паралітичної дії у хімічній зброї. Найбільш токсичний клас БОР. ФОС як вражаючий елемент вперше синтезовані в Німеччині в 1936 році, заборонені до виробництва та зберігання Конвенцією про заборону хімічної зброї від 1993 року. В арсеналах Росії знаходяться в значній кількості.

Найбільш поширені речовини, що входять в цю групу: дихлофос, тіофос, хлорофос, карбофос, метафос, пірофос, зарин, зоман, VX та інші. Токсичність препаратів коливається в широких межах і зале­жить від шляху надходження отрути в організм.

ФОС часто плутають з так званим „білим фосфором”. Це прин­ципово різні речовини з різною вражаючою дією.

Застосування хімічної зброї передбачає:

ураження (знищення або виведення з ладу) живої сили противни­ка, зниження його боєздатності, а також зараження місцевості або бойової техніки та іншого військового майна для ускладнення вико­ристання їх противником;

напад на важливі військові, оборонні та цивільні об’єкти без їх руйнування;

ураження малорозмірних цілей, нанесення ядерного удару по яких недоцільно;

придушення живої сили, яка знаходиться в негерметизованих сховищах, танках та інших укриттях, що забезпечують певний сту­пінь захисту від вражаючих факторів ядерної зброї і впливу звичай­них видів боєприпасів.

До числа бойових специфічних особливостей ФОС належать: ви­сока токсичність ОР, що дозволяє у вкрай малих дозах викликати важкі і смертельні ураження; біохімічний механізм вражаючої дії ОР на живий організм; тривалість дії, через здатність ОР зберігати (пев­ний час) свої вражаючі властивості на місцевості, озброєнні, війсь­ковій техніці та в атмосфері; трудність своєчасного виявлення факту застосування противником ОР і встановлення його типу; можливість керування характером і ступенем ураження живої сили; необхідність використання для захисту від ураження та ліквідації наслідків засто­сування хімічної зброї різноманітного комплексу спеціальних засо­бів хімічної розвідки, індивідуального та колективного захисту, де­газації, санітарної обробки, антидотів.

Більшість ФОС відносно швидко руйнуються у зовнішньому се­редовищі, але є такі винятки, як хлорпіріфос (діюча речовина препа­ратів „Дурсбан”, „Пірінекс” та інших). Він може зберігатися в ґрунті до 120 днів. При разовому прийомі органофосфата проявляють дуже високу токсичність. Крім того, при будь-якому отруєнні ФОС, навіть безсимптомному, можуть виникнути такі ускладнення, як набряк ле­генів, ураження печінки та нирок, бронхопневмонія, епілептоморфні напади, психоастенічний (хронічна втома) і психоорганічний (ослаб­ ослаб­лення пам’яті, зниження інтелекту, втрата контролю над проявами емоцій) синдроми. Зміни активності мозку після отруєння ФОС мо­жуть зберігатися до року.

За ступенем тяжкості бувають:

легка ступінь (міотична, кардіальна, шлунково-кишкова, невро­тична форми);

середня ступінь (бронхоспастична форма);

важка ступінь (генералізована форма).

За перебігом може бути:

гостра форма (може мати блискавичний перебіг і уповільнений); хронічна

Екстрена допомога ураженим нервово-паралітичними отруйними речовинами проводиться у двох напрямках: припинення надходжен­ня НПОР в організм і комплексна антидотна терапія.

Антидоти нервово-паралітичних отруйних речовин належать до двох груп: холінолітики і реактиватори холінестерази. З групи холі- нолітиків загальновизнаною протиотрутою при ураженні ФОС є ат­ропін. Паралельно з атропінізацією ураженим протягом першої доби з моменту отруєння вводяться реактиватори холінестерази. Вони сприяють відновленню активності холінестерази, надаючи антидот- ну дію.

Можна використовувати також більш поширені адреномиметики (адреналін, ефедрин). Схему призначення атропіну складають таким чином, щоб хворий не скаржився на ускладнене дихання і зазначав легку сухість у роті. Поява вираженої сухості слизових оболонок, спрага, різке розширення зіниць, почервоніння обличчя свідчать про передозування атропіну. Якщо призначення протиотрут не знімає судом, то для їх усунення використовують одну з лікарських речо­вин групи барбітурової кислоти - барбітурати (наприклад, тіопентал натрію). Тіопентал натрію вводять внутрішньом’язово в 2,5% роз­чині по 5 мл. Надійний протисудомний ефект досягається внутріш- ньом’язовим введенням 2 мл 2,5% розчину аміназину, 2 мл 2% роз­чину димедролу і 2 мл 2% розчину промедолу.

При виражених розладах дихання ураженим ФОС роблять штуч­не дихання і призначають кисень.

ОР шкірнонаривної дії.

ОР даної групи характеризуються багатосторонньою дією та уражають всі тканини, з якими контактують. Крім того, їм прита­манна загальнотоксична дія на організм, яка проявляється у підви­щенні температури тіла, нездужанні, слабкості, появі судом, паралі­чу, ступору.

а). Іприт. Крапельно-рідкий або пароподібний іприт викликає ураження шкіри, при чому не миттєво, а через деякий час (в крапе­льно-рідкій формі - через 2-6 годин, у вигляді пару - 12 годин). У місці ураження шкіра червоніє, з’являється відчуття печії, свербляч­ка, в подальшому почервоніння збільшується, з’являється набряк шкіри. Через 15-25 годин, на почервонілих ділянках шкіри утворю­ються дрібні пухирці, які поступово об’єднуються та утворюють ве­ликі пухирі, наповнені жовтою рідиною.

При дії парів іприту симптоми ураження очей виникають через 3- 6 годин: відчуття печії, різь, світлобоязнь, збільшується сльозотеча; слизові оболонки повік і очного яблука червоніють та набрякають. При попаданні в очі крапельно-рідкого іприту виникає сильний біль в очах та набряк повік. На роговій оболонці та слизових повік утво­рюються виразки. Захворювання може закінчитись частковою або повною сліпотою.

Вдихання іприту у вигляді парів або аерозолю призводить до ураження органів дихання (через 2-5 годин): сухість, неприємні від­чуття в горлі, утруднення при ковтанні, нежить, сухий кашель, поче­рвоніння слизових оболонок, їх набряк; голос стає хриплим, нерідко виникає нудота та блювання, в подальшому може розвинутися запа­лення бронхів та легень.

При попаданні через шлунково-кишковий тракт, через 20-40 хви­лин виникають: біль в шлунку, слинотеча, нудота, блювання, а через декілька годин з’являються рідкі (кров’янисті) випорожнення, озна­ки загального отруєння.

б) . Люїзит. Дія люїзиту на організм багато в чому нагадує дію іп­риту, але ознаки ураження відрізняються деякими особливостями: прихований період майже відсутній, при вдиханні парів люїзиту спостерігаються різко виражені явища подразнення слизових оболо­нок (чхання, кашель, слинотеча); в перші хвилини після попадання люїзиту на шкіру відчувається печія та свербіж, через 10-20 хв. з’являється почервоніння з наступним різким набряком тканин та появою пухирів. Під дією люїзиту дуже швидко розвиваються озна­ки загального отруєння.

в) . Азотистий іприт. На відміну від ураження іпритом при попа­данні крапельно-рідкого або аерозольного азотистого іприту на шкіру і слизові оболонки місцеві прояви виражені слабкіше, а ознаки загально­го отруєння організму - сильніше. Ураження парами органів дихання протікає аналогічно ураженню іпритом. Найбільш чутливими є очі: з’являється сльозотеча, змикання повік та помутніння роговиці.

Домедична допомога. При ураженні парами ОР шкірнонаривної дії очей та дихальних шляхів потрібно негайно промити очі 2% вод­ним розчином соди або чистою водою та прополоскати рот. Надіти на потерпілого протигаз та засоби захисту шкіри і по можливості якомога швидше евакуювати із зони зараження на вищий рівень ме­дичного забезпечення.

Часткову санітарну обробку при попаданні крапельно-рідких ОР на шкіру та обмундирування проводять за допомогою ІПП. Для об­робки уражених ділянок тіла можна використати розчинники (про­терти салфеткою, змоченою розчинниками - керосином, бензином, спиртом, дихлоретаном, ацетоном, будь-якими розчинами, що міс­тять хлор; при ураженні люїзитом - розчином йоду) або, у крайньо­му випадку, використати воду з милом.

При попаданні ОР через шлунково-кишковий тракт необхідно добре промити шлунок водою, штучно викликати блювоту у потер­пілого та дати випити активованого вугілля (25 г вугілля на 100 мл води).

ОР загальноотруйної дії.

Головним наслідком впливу на організм ОР даної групи є пору­шення утилізації кисню тканинами або гемоглобіном крові (кисневе голодування). ОР загальноотруйної дії - швидкодіючі речовини. Го­ловними їх представниками-є синильна кислота та хлорціан.

а) . Синильна кислота. Ураження синильною кислотою наступає в результаті вдихання її парів з повітрям (характерний запах гіркого мигдалю), вживання зараженої води та харчових продуктів, а також шляхом її попадання через шкірні покриви (раньову, опікову повер­хню) у пароподібному та рідкому вигляді.

При дії великих концентрацій синильної кислоти ураження роз­вивається миттєво: людина падає, втрачає свідомість, з’являються судоми, утруднення дихання, піниста мокрота. Очі у потерпілого широко розкриті, зіниці розширені; смерть настає внаслідок зупинки дихання і серцевої діяльності.

При дії на організм малих концентрацій в перші хвилини з’являється металічний, гіркий присмак у роті, відчуття печії, слино­теча, оніміння слизової оболонки рота; виникає загальна слабкість, біль за грудиною, запаморочення, шум у вухах, нудота, блювота. По­терпілий відчуває сильний страх та неспокій. При подальшій дії си­нильної кислоти, стан постраждалого погіршується: дихання утруд­нюється, з’являються судоми, зіниці розширюються, артеріальний тиск падає. Слизова оболонка та шкіра червоніють. Своєчасне на­дання першої допомоги може врятувати потерпілого від смерті.

Домедична допомога. Потрібно негайно надіти на потерпілого протигаз і дати вдихнути антидот (роздавити ампулу з амілнітритом та помістити її під протигаз) або ввести антиціан (20% розчин - 1 мл внутрішньом’язово). Якщо у потерпілого зупинилось дихання, то необхідно виконати штучне дихання та одночасно дати вдихнути амілнітрит, винести його у безпечне місце та евакуювати на вищий рівень медичного забезпечення.

б) . Хлорціан. Ураження виникає в результаті вдихання парів хло- рціану. При попаданні в організм значної кількості хлорціану може настати смерть. Загальна дія хлорціану на організм мало в чому від­різняється від дії синильної кислоти. Характерні особливості - міс­цева подразнювальна дія на слизові оболонки очей та дихальних шляхів. Невеликі концентрації викликають сльозотечу, світлобоязнь, кашель; при значних концентраціях з’являється запалення дихальних шляхів та набряк легень.

Домедична допомога. При ураженнях хлорціаном в першу чергу використовуються антидоти синильної кислоти (амілнітрит, антиці- ан), а потім проводяться заходи щодо припинення подразнення сли­зових оболонок (протидимна суміш, промивання) і боротьба з мож­ливим набряком легень. На потерпілого надівають протигаз та ева­куюють у безпечне місце, на вищий рівень медичного забезпечення.

ОР задушливої дії

До ОР даної категорії відносяться фосген та дифосген. їх уража­юча дія практично однакова: вони головним чином діють на органи дихання. Під час вдихання зараженого повітря людина відчуває за­пах прілого сіна та неприємний солодкуватий присмак у роті; з’являються ознаки подразнення слизових оболонок, печія в горлі, кашель, стиснення в грудях, загальна слабкість, інколи нудота і блю­вання. Після виходу із зони зараження у потерпілого явища подраз­нення стихають - настає прихований період (4-6 год.). Потім стан потерпілого погіршується, з’являється задишка, головний біль, шум у вухах, загальна слабкість і кашель з виділенням великої кількості пінистої мокроти, що вказує на розвиток набряку легень, можливий розвиток асфіксії (відсутність самостійного дихання). Слизові обо­лонки і шкірні покриви синіють. Подальше погіршення стану потер­пілого характеризується різким порушенням серцево-судинної дія­льності: артеріальний тиск знижується, пульс частий, шкірні покри­ви та слизові оболонки - сірого кольору, температура тіла підвищу­ється. Ці ознаки свідчать про дуже тяжкий стан потерпілого; при по­яві паралічу дихального центру може наступити смерть.

Домедична допомога. Надіти на потерпілого протигаз, винести із зони зараження, полегшити дихання шляхом ослаблення тісного одягу (в холодну пору року укрити); промити очі водою з фляги, да­ти прополоскати рот 2% розчином соди, евакуювати на вищий рівень медичного забезпечення. ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ПРОВОДИТИ ШТУЧ­НЕ ДИХАННЯ ПРИ УРАЖЕННЯХ ОР ЗАДУШЛИВОЇ ДІЇ!

ОР подразнюючої дії

Основними представниками даної групи є хлорацетофенон, CS, CR, адамсит.

а). Хлорацетофенон, CS, CR.Уражаюча дія полягає в різкому по­дразненні чутливих нервових закінчень слизової оболонки очей: з’являється печія та різь в очах, сльозотеча, світлобоязнь, спазм по­вік.

Після виходу із зараженої зони ці явища зникають без усклад­нень.

При вдиханні великих концентрацій ОР можуть уражатися диха­льні шляхи: з’являється кашель, хрипота, нежить; при попаданні на шкіру (особливо вологу) виникає печія, сверблячка, почервоніння та кропивниця.

У великих концентраціях хлорацетофенон окрім подразнення слизових очей викликає як і фосген ураження органів дихання: з’являється кашель, ядуха, запалення слизових оболонок дихальних шляхів, емфізема (різке здуття грудної клітки) та набряк легень.

б). Адамсит. В бойових умовах застосовується у вигляді диму. При вдиханні відразу виникає відчуття лоскотання та різі в носі та глотці, стиснення і біль за грудиною. З’являється болісне чхання, надмірна слинотеча, нудота та блювання. Після виходу із зони зара­ження симптоми протягом деякого часу (15-20 хв.) можуть прогре­сувати: збільшується біль у грудях, чхання та кашель, потерпілий знаходиться в пригніченому стані, інколи реєструється рухове та психічне збудження. Як правило, симптоми зникають через 2-3 го­дини без ускладнень.

При дії високих концентрацій уражається нервова система: біль в суглобах, параліч окремих груп м’язів.

Інколи з’являються ознаки ураження шкіри (дерматити). При по­паданні ОР в шлунок виникає нудота, блювання та біль в животі.

Домедична допомога. Необхідно надіти на потерпілого протигаз та дати вдихати протидимну суміш протягом 2-3 хв. Для цього слід зламати ампулу із сумішшю та закласти її за протигаз. Потерпілого необхідно винести із зони ураження, ретельно промити йому очі та носоглотку 2% розчином соди або водою, при попаданні ОР у шлун­ково-кишковий тракт штучно викликати блювання; потім евакуюва­ти на вищий рівень медичного забезпечення.

ОР психотомиметичної дії.

До даної групи ОР належать речовини, які в незначних концент­раціях здатні викликати значні порушення психічного стану.

Отруєння відбувається шляхом вдихання аерозолів або вживання зараженої води та харчових продуктів.

а) . BZ.Характерним є розвиток психічних, соматичних і вегета­тивних розладів: часте серцебиття, сухість шкіри та слизових оболо­нок, розширення зіниць, розлади зору, похитування, втрата орієнта­ції, сплутаність свідомості, збудженість, ступор. Малі дози BZви­кликають сонливість, розвивається стан оглушення, великі - прогре­суючу інтоксикацію: тахікардія, запаморочення, похитування, су­хість в роті, розлади зору, сплутаність свідомості та оціпеніння, що переходить в ступор, порушення терморегуляції (1-4 год.); нездат­ність адекватно реагувати на зовнішні подразники та пересуватися (4-12 год.); підвищення активності, хаотична, непередбачувана пове­дінка (12-96 год.). Через 2-4 доби стан поступово нормалізується. Крім того, при ураженні великими дозами оглушення швидко змі­нюється коматозним станом; характерним є розвиток амнезії (втрата пам’яті).

б) . Діетиламідлізергінової кислоти. В результаті дії ДЛК вини­кають такі групи симптомів:

-соматичні: запаморочення, слабкість, тремор, нудота, сонли­вість, парестезії (незвичні відчуття в чутливій сфері);

-порушення функцій органів відчуття: спотворення форм пред­метів та кольору, утруднення фокусування зору на об’єктах, загост­рення слуху тощо;

- психічні: різкий перепад настрою (щасливий, сумний, дратівли­дратівли­вий), напруження, порушення відчуття часу та місця, зорові та слу­хові галюцинації тощо.

Визначальними симптомами є розлади психічної сфери.

Залежно від дози та механізму отруєння (інгаляційний, перораль- ний) перші ознаки інтоксикації з’являються через 20-60 хв. Спочатку виникають соматичні розлади, потім порушення функцій органів ві­дчуття та прояви психічної неадекватності. Максимальний розвиток клінічної картини отруєння виникає через 1-5 год. та триває 1-3 доби в залежності від дози ОР.

Домедична допомога. Необхідно надіти на потерпілого протигаз та винести із зони ураження. Слід пам’ятати, що потерпілі цієї групи можуть бути небезпечними для оточуючих, тому їх слід роззброїти, а в разі необхідності (неадекватна поведінка, буйство) прифіксувати до нош та ввести промедол. Часткова санітарна обробка здійснюєть­ся поза зоною ураження за допомогою ІПП, відкриті ділянки тіла слід обмити мильною водою, а очі та носоглотку ретельно промити чистою водою, обмундирування витрусити або почистити.

Домедична допомога при отруєнні сильнодіючими от­руйними речовинами (СДОР)

Причиною ураження особового складу сильнодіючими отруйни­ми речовинами можуть стати пошкодження промислових підпри­ємств (сховищ, трубопроводів тощо) у ході бойових дій або стихій­ного лиха. Перебуваючи на території таких підприємств чи поблизу них слід уважно слідкувати за самопочуттям та ознаками, що супро­воджують викиди СДОР у атмосферу і забруднення місцевості.

Аміак

Безбарвний газ з подразнюючим запахом. Невеликі концентрації викликають подразнення слизової оболонки очей та верхніх дихаль­них шляхів. У потерпілих з’являється нудота, головний біль, слино­виділення, чхання, почервоніння обличчя, потовиділення, біль у гру­дях, поклики до сечовиділення. Висока концентрація викликає біль в очах і сильну сльозотечу, задушливість, сильні приступи кашлю, біль у шлунку, блювання, затримку сечі. Після цього розвиваються розлади дихання та кровообігу, може наступити смерть від серцевої недостатності, набряку дихальних шляхів.

Домедична допомога. Надіти протигаз, винести потерпілого із зони ураження на свіже повітря, застосувати ІПП, забезпечити ди­хання через ватно-марлеву пов’язку, зволожену у 5% розчині лимон­ної або оцтової кислоти. При попаданні аміаку в очі їх слід добре промити водою. Для послаблення больових відчуттів потерпілому внутрішньом’язово вводять знеболюючий засіб із аптечки медичної загальновійськової індивідуальної. При спазмах гортані - ставлять гірчичник та вводять підшкірно атропін. При зупинці дихання - про­водять штучне дихання та вводять стимулятори серцевої діяльності та дихання. Потерпілого негайно евакуюють на вищий рівень меди­чного забезпечення.

Засоби індивідуального захисту: протигаз, загальновійськовий захисний комплект.

Сірководень

Безбарвний газ із запахом тухлих яєць. Отруєння відбувається через дихальні шляхи, незначною мірою через шкіру. Проникнення у кров сірководню супроводжується сильною нервово-паралітичною дією.

Домедична допомога. Перш за все, необхідно усунути дію сірко­водню, при порушенні дихання або задишці - проводять штучне ди­хання. При ураженнях очей використовують очні каплі - 0,5% роз­чин дикаїну. Рекомендується вдихання хлору (хустку змочують в ро­зчині хлорного вапна). У випадку судинної недостатності (блідосі- рий колір губ і шкіри на обличчі, слабкий пульс) вводять адреналін або кофеїн. Потерпілого негайно евакуюють на вищий рівень медич­ного забезпечення.

Засоби індивідуального захисту: протигаз, загальновійськовий захисний комплект.

Хлор

Хімічно надзвичайно активний, безпосередньо з’єднується з бі­льшістю хімічних елементів. Концентрація хлору у воді 0,001-0,006 мг/л призводить до подразливої дії, концентрація 0,1-0,2 мг/л при 30- хвилинній дії небезпечна для життя, концентрація 0,5 мг/л при 15- хвилинній дії - смертельна.

Для особового складу військових підрозділів та цивільного насе­лення найбільш небезпечні пошкодження та аварії на підприємствах і сховищах, де зберігається саме хлор. При концентрації його у пові­трі 1 мг/л смерть наступає миттєво.

Домедична допомога. Винести потерпілого на свіже повітря, при тяжкому ураженні показана киснева терапія, ввести хлористий каль­цій, глюкозу, препарати, що стимулюють дихання (етимізол, бімег- рид). Потерпілого негайно евакуюють на вищий рівень медичного забезпечення.

Засоби індивідуального захисту: протигаз, загальновійськовий захисний комплект.


1


скачати

© Усі права захищені
написати до нас