Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Економічний факультет
кафедра Фінансів, грошового обігу і кредиту
Реферат з дисципліни „Міжнародні валютно-кредитні відносини і
розрахунки”
на тему:
ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
Виконав:
студент групи ЕКФ-31з
Корольчук Н. В
Перевірила: ст. викл. Мрочко М. С
Львів – 2020
ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
Еволюція міжнародних розрахунків відображає розвиток міжнародних відносин, валютних систем, фінансових ринків, у тому числі ринку фінансових послуг. Необхідність міжнародних розрахунків обумовлена міжнародною торгівлею, вивезенням та ввезенням капіталу, міграційними процесами та ін. Сучасна світова економіка характеризується значною інтегрованістю. У зв’язку з цим, стає поширеною співпраця між суб’єктами підприємництва, розташованими у різних країнах. Одним з основних моментів у здійсненні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) є взаєморозрахунки між сторонами – резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками.
Міжнародні розрахунки – це система механізмів реалізації грошових вимог і зобов’язань, що виникають між різними суб’єктами у сфері міжнародних економічних відносин.
Міжнародні розрахунки можуть бути пов’язані не лише з торговельними, але й з кредитними, інвестиційними або іншими зовнішньоекономічними відносинами та охоплювати зовнішню торгівлю товарами й послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між державами. Більша частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових угод. На сучасному етапі міжнародні розрахунки є об’єктом державного регулювання, що здійснюється за кількома напрямами. Держава впливає на систему розрахунків, оскільки, нерідко, сама бере в них участь; законодавчо регламентує, періодично вводячи певні валютні обмеження, створюючи органи валютного контролю тощо; впливає на розрахунки через систему міжнародних організацій.
Міжнародні розрахунки здійснюються, переважно, у безготівковій формі, шляхом відповідних записів на банківських рахунках в уповноважених банках, що безпосередньо пов’язані з обміном валют.
Суб’єктами міжнародних розрахунків виступають:
імпортери;
експортери;
банки,
держава;
міжнародні організації;
фізичні особи.
Учасники міжнародних розрахунків вступають в певні відносини між собою з приводу руху товаросупроводжуючих документів і поточного оформлення платежів. Зовнішньоторговельні контракти передбачають передачу товару або товаророзпорядчих документів, що пересилаються банком-експортером банку-імпортеру або банку країни-платника для сплати у встановлений термін.
Механізм розрахунків у зовнішньоторговельних операціях – це ціла система різноманітних способів, засобів і форм платежу. Залежно від співвідношення термінів платежу і поставок товару, розрізняють три основні способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.
Міжнародні розрахунки також часто класифікують за такими двома ознаками як строк платежу та порядку документообороту.
За строками виділяються негайні платежі – «сконто» і платежі в кредит – «інстолмет».
Негайний платіж виконується коли покупець отримав товар чи документи на нього. Якщо оплата відбувається не пізніше десяти днів, то постачальник, як правило, робить покупцеві знижку з ціни у визначеному розмірі (близько 3%). Операція «сконто» підкреслює швидкість здійснення платежу за певну винагороду.
Під готівковим платежем мається на увазі оплата товару в повній вартості до переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця або в момент цього переходу.
Під розрахунком у кредит (із розстрочкою платежу) розуміють комерційний (фірмовий) кредит, тобто кредит експортера імпортеру або видача авансів імпортером експортеру. Умови комерційного кредиту вказуються при укладенні контракту, з урахуванням особливостей законодавства країн-контрагентів.
Поширення в зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює зростання ролі кредитних засобів платежу – чеків і векселів. Третім засобом платежу, що використовується у міжнародній торгівлі, є банківський переказ, який здійснюється за допомогою пересилання платіжного доручення від одного банку до іншого. Розрахунки також організуються за допомогою платіжних доручень, телеграфних переказів інкасо, тощо
Способи і засоби платежів, що використовуються в міжнародній торгівлі
| Способи платежів | Засоби платежів | Форми розрахунків |
| 1. Платіж готівкою. 2. Авансовий платіж. 3. Платіж у кредит. | 1.Чеки. 2. Перевідні векселі. 3. Банківські трати. 4. Поштові платіжні доручення. 5. Телеграфні (телексні платіжні доручення. 6. Грошові перекази по системі SWIFT. | 1. Документарні: (акредитиви, інкасо). 2. Недокументарні: - платіж на відкритий рахунок; - авансові платежі; - банківський переказ; - векселі; - чеки. |
За порядком документообороту основними формами міжнародних розрахунків є документарне інкасо та акредитив. Рідше застосовуються розрахунки по відкритих рахунків та банківські перекази.
Форми міжнародних розрахунків між контрагентами визначаються в контракті. На їх вибір впливає ряд факторів:
вид товару та послуг;
наявність кредитної угоди (умови платежу);
платоспроможність і репутація контрагентів.
За формами розрахунки в міжнародній торгівлі поділяють на:
-100%-ний авансовий платіж
(Забезпечується у розмірі повної вартості товару, що поставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера і найменш вигідною для імпортера. Здійснюється такий платіж банківським переказом або чеком. )
-Акредитив
( Вигідний експортеру (порівняно з інкасо і відкритим рахунком). Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві – також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банку документів, що засвідчують цю поставку. )
-Інкасо
( Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передати документи в банк і очікувати виконання покупцем своїх зобов’язань з оплати. )
-Відкритий рахунок
( Найменш вигідна форма розрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом із товаророзпорядчими документами.
Головна роль в міжнародних розрахунках належить банкам, що в сучасних умовах виступають не лише в ролі посередників між експортерами й імпортерами. Вони виконують функції кредиторів, що фінансують зовнішньоторговельні угоди, функції контролю, виступають також в ролі гарантів (в залежності від умов платежу). Банки можуть висувати свої 3 вимоги до умов розрахунку і форм платежу, які експортери й імпортери зобов’язані приймати до уваги.
Міжнародні розрахунки здійснюються великими банківськими установами, ступінь впливу яких залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни, купівельної спроможності її національної валюти, спеціалізації та універсалізації банків, їх фінансового становища, ділової репутації, мережі філіалів і кореспондентських відносин.
У зв’язку з цим, з організаційно-технічного погляду, міжнародні розрахунки являють собою систему організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов’язаннями, що з’являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн.
Специфіка міжнародних розрахунків представлена певними особливостями їх здійснення, що відображені на таблиці.
| Особливості міжнародних розрахунків |
| Регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але й міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями (наприклад, такими як Єдиний чековий закон, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р. |
| Здійснюються в різних валютах, тому, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів |
| В країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження |
Вибір форми розрахунків обумовлюється певними факторами. Інтереси експортерів та імпортерів товарів і послуг, у більшості випадків, не збігаються: експортер прагне одержати від імпортера платежі в найкоротший термін, тоді як імпортер зацікавлений відстрочити платіж до моменту одержання товару або навіть до його реалізації третім особам. Таким чином, обрана форма розрахунків між сторонами контракту є своєрідним компромісом, у якому враховуються економічні позиції контрагентів, ступінь їхньої довіри один до одного, економічна кон’юнктура, оподаткування, політична ситуація тощо.
Внаслідок завершення міжнародних розрахунків та здійснення інших валютних операцій, в уповноваженому банку постійно змінюється співвідношення балансових і позабалансових вимог і зобов’язань із кожної іноземної валюти. Таке співвідношення називають валютною позицією. Валютну позицію вважають закритою, якщо сума купівлі валюти збігається з сумою проданої валюти. Коли сума вимог і зобов’язань не збігається, позиція вважається відкритою, вона може бути:
-короткою (short position), коли зобов’язання (пасиви) в іноземній валюті перевищують вимоги (активи);
-довгою (long position), коли вимоги в іноземній валюті перевищують зобов’язання
Для розрахунку нормативу за кожною іноземною валютою підраховується підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами і зобов’язаннями банку. Коли вартість активів і позабалансових вимог перевищує вартість пасивів і позабалансових зобов’язань, відкривається довга валютна позиція. Якщо ж вартість пасивів і позабалансових зобов’язань перевищує суму активів і позабалансових вимог у відповідних валютах, то відкривається коротка валютна позиція. Сума довгої відкритої валютної позиції вказується зі знаком плюс, що означає надлишок надходжень інвалюти; короткої – зі знаком мінус, що означає нестачу інвалюти, порівняно з її витратами.
Використана література:
1. Васенко, В. К. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності [Текст] : навч. посіб. / В. К. Васенко. – Мін-во освіти і науки України, СумДУ. – К. : ЦНЛ, 2004. – 216 с.
2. Алєксєєва Т. І. Міжнародна торгівля [Текст]: навч. посібник / Т. І. Алєксєєва. - Харківський національний економічний ун-т. – Х. : ХНЕУ, 2007. – 252с.
3. Домрачев В. М. Міжнародні банківські розрахунки [Текст]: Навч. посіб. / Європейський ун-т. – К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2007. – 88с .
4. Б.С. Івасів, Л.М. Прийдун, В.Я. Рудан Міжнародні розрахунки та валютні операції.