Ім'я файлу: ГІК ІНДЗ.docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 31.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
5 тема.docx

Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини

Кафедра фінансів, обліку та економічної безпеки

Банківська система: поняття, функції, специфічні риси

ІНДЗ

Виконав: студент 2 курсу 25 групи

Щербакан Дмитро

Перевірив: к.е.н., доцент

Гвоздєй Наталія Іванівна

Умань 2020

ЗМІСТ

1. Вступ

2. РОЗДІЛ 1. Поняття банківської системи

3. РОЗДІЛ 2. Історія розвитку банківської системи України

4. РОЗДІЛ 3. Функції банківської системи України

5. Висновки

6. Список використаних джерел та літератури

ВСТУП

Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні риси і функції. Виникає вона не внаслідок механічного поєднання окремих банків у випадкову сукупність, а будується на заздалегідь виробленій концепції, у межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку.

Тому банківська система – це законодавчо визначена, чітко структурована та субординована сукупність фінансових посередників, які здійснюють банківську діяльність на постійній професійній основі і функціонально взаємопов'язані в самостійну економічну структуру.

РОЗДІЛ 1. Поняття банківської системи

Самостійність банківської системи як економічної структури має подвійне спрямування:

  • відносно окремих банків як її структурних елементів;

  • відносно інших подібних великих систем, які функціонують в економіці паралельно з банківською.

Банківська система спроможна виконувати три такі функції:

  • трансформаційну;

  • створення платіжних засобів та регулювання грошового обігу (емісійну);

  • забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна).

Трансформаційна функція банківської системи базується на аналогічній функції окремих банків. Але у масштабах системи виникає якісно нова функція трансформації – більш масштабна, більш глибока, більш завершена і ефективна, ніж сума трансформаційних потенціалів окремих банків. Ця особливість обумовлена наступними причинами:

  • по-перше, в трансформаційний процес активно включається центральний банк і здійснює всі види трансформаційних процесів на міжбанківському рівні. Через механізм рефінансування (кредитні аукціони, кредитування, пряме кредитування окремих банків) центральний банк трансформує ресурси грошового ринку і за строками, і за розмірами, і за ризиками в регіональному аспекті. Тобто він завершує трансформаційні процеси в межах всього грошового ринку, які були розпочаті комерційними банками;

  • по-друге, банківська система істотно підвищує трансформаційний потенціал вузькоспеціалізованих банків. Спільно, як складові системи ці банки можуть забезпечити весь комплекс трансформації грошового капіталу на ринку.

Функція створення платіжних засобів і регулювання грошового обороту( емісійна) полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші та впливаючи, тим самим, на пропозиції грошей. Йдеться про формування грошової маси, що знаходиться в обігу.

Функція забезпечення стабільності банківської діяльності на грошовому ринку (стабілізаційна) пов'язана з надзвичайно високою ризикованістю банківської діяльності.

Виконання банківською системою стабілізаційної функції проявляється двояко:

  • по-перше, ініціюванні низки законів та необхідних нормативних актів, спрямованих на регулювання діяльності усіх її складових: центрального банку, комерційних банків тощо;

  • по-друге, у формуванні ефективного механізму щодо контролю і нагляду за діяльністю банків у відповідності до законодавчої та нормативної бази.

Це дає можливість створити спеціальні механізми забезпечення стабільності функціонування банківської системи. Останні включають:

  • страхування банківських ризиків і, в першу чергу, кредитних;

  • страхування банківських депозитів;

  • створення внутрішньобанківських резервів для покриття збитків;

  • формування механізму обов'язкового резервування банківських депозитів;

  • запровадження економічних нормативів щодо напрямів діяльності банків, які є найбільш ризикованими.

  • формування дієвої системи централізованого нагляду й контролю за банківською діяльністю та рефінансування комерційних банків;

  • законодавче регулювання механізмів централізації банківського капіталу.

Впровадження цих заходів дає можливість створити умови для організаційно-правового забезпечення реалізації стабілізаційної функції банківської системи.

Порівнюючи банківську систему із іншими (бюджетна система, податкова система, валютна система, торгівельна система) можна виявити в ній риси, які спільні для їх усіх, що підтверджує її системний характер, а також суто специфічні риси, які підкреслюють її специфічність.

До таких спільних рис можна віднести:

  • поєднання багатьох однакових елементів, які підпорядковані однаковим цілям;

  • динамічність системи;

  • саморегуляція системи.

До специфічних рис можна віднести:

  • дворівневу побудову;

  • поглиблене централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в цілому;

  • централізований механізм контролю і регулювання руху банківських резервів;

  • наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функціональну взаємодію окремих банків;

  • гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості банківської системи зі збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку, що входить у систему.

РОЗДІЛ 2. Історія розвитку банківської системи України

Законодавче забезпечення функціонування банківської системи України було започатковане з прийняттям у 1991 році Закону Української РСР «Про банки та банківську діяльність». Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. Умовно можна виділити декілька етапів створення та розвитку національної банківської системи.

1988-1990 рр. — створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР.

1991 р. – І півріччя 1992 р. — перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави.

II півріччя 1992р. – 1993 р. — розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного і політичного суверенітету.

1994-1996 рр. — розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами.

1997-1998 рр. — розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою із заходами щодо її структурного реформування.

1999-2008 — розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння прибутковості банківських операцій, збільшення та консолідації капіталу банків.

У банківській системі до 2008 року спостерігалися позитивні тенденції, вона набуває ринкового типу, в державі реєструються іноземні банки та їхні представництва, відбувається зміна акціонерів шляхом продажу і перепродажу банків, а також здійснюється реєстрація нових банків.

Після виходу з кризи система функціонувала в умовах достатньо стабільної ліквідності, проте частка іноземного капіталу в банках зменшувалася.

Політична та військова нестабільність 2014 року негативно вплинула на банківську систему: стався значний відтік клієнтських коштів, якість клієнтського портфелю впала. Ліквідність та платоспроможність системи перебувають під тиском. Кількість неплатоспроможних банків істотно зросла в час, коли криза платіжного балансу трансформувалась у банківську та боргову кризу.

В умовах російсько-української війни на банківський сектор впливає депресія економічної активності і погіршення стану державних фінансів; як результат — напруга на грошово-кредитному ринку, зниження довіри до банківської системи та національної валюти. Фактори кризи: значне падіння ВВП — 7,5 % у 2014 році, девальвація гривні — 100 %, споживча інфляція — 24,9 %, втрата третини депозитів у банках. У результаті міжнародні резерви країни знизились до найнижчого за 11 років рівня — 7,533 млрд доларів.

Наприкінці 2015 року стан банківського ринку почав покращуватися і на початку 2016 ліквідність всієї системи досягла найвищого показника у 100 млрд грн.

Кінець 2016 року відзначився націоналізацією ПриватБанку — істотною подією для всієї економіки. Всього ж, за підсумками 2016 року, система отримала рекордний збиток у 159 млрд грн.

У березні 2017 року було ухвалене рішення заборонити банкам з російським капіталом виводити кошти за межі України на користь пов'язаних осіб.

РОЗДІЛ 3. Функції банківської системи України

Сучасна банківська система України, як і у більшості країн світу, складається з двох рівнів. На першому рівні виступає Національний банк України та його організаційна структура, на другому рівні — комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер діяльності з відповідною мережею установ (філії, відділення). В ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.

Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України, який відповідає за підтримання стабільності національної грошової одиниці та функціонування банківської системи. Національний банк України, як і центральні банки країн з ринковою економікою, виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки; за допомогою визначених законодавством функцій та операцій він впливає на всі сфери економічного життя країни.

Національний банк України, будучи головним банком держави, виступає координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці країни. НБУ зберігає кошти державного бюджету України та позабюджетних фондів, здійснює розрахункове обслуговування центральних органів влади, веде рахунки Державного казначейства, приймає участь в обслуговуванні державного боргу шляхом розміщення державних цінних паперів, їх погашення та виплати доходу за ними.

НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної влади, має право законодавчої ініціативи і в своїй діяльності підзвітний Президенту України та Верховній Раді України.

Як центральний банк держави, НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти, а саме: визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків; процентну політику; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкритому ринку; депозитну політику; управління золотовалютними резервами; регулювання імпорту й експорту капіталу.

НБУ має виключне право на емісію національної валюти, встановлює правила введення її в обіг, зберігання і перевезення грошових знаків, організує інкасацію, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.

НБУ, виконуючи функцію банку банків,:

  • забезпечує функціонування платіжної системи,

  • організує міжбанківські розрахунки,

  • виступає для комерційних банків своєрідним кредитором в останній інстанції,

  • здійснює кредитування (рефінансування) банків з метою підтримки їх ліквідності шляхом надання ломбардних та стабілізаційних кредитів, проведення операцій РЕПО.

Як орган банківського регулювання і нагляду, НБУ здійснює державну реєстрацію і ліцензування банків, визначає правила, що регламентують їх діяльність, встановлює принципи і стандарти ведення бухгалтерського обліку та звітності в банках.

Важлива роль відводиться Національному банку як органу валютного регулювання і валютного контролю, який видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України та організує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення операцій із валютними цінностями, здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку.

НБУ є юридичною особою, має статутний капітал, який знаходиться у загальнодержавній власності, печатку із зображенням Державного Герба України, займається господарською діяльністю. Отже, діяльність Національного банку України скерована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінансування і розрахунків у народному господарстві.

До другого рівня банківської системи України відносяться комерційні банки, які можуть бути різними за формами власності; спеціалізації та сферами діяльності.

У ринковій економіці комерційним банкам належить велика роль, вони акумулюють значну частину кредитних ресурсів і надають своїм клієнтам повний комплекс фінансових послуг, включаючи кредитування, залучення депозитів, розрахункове обслуговування, займаються випуском і розміщенням цінних паперів та ін.

Сучасні комерційні банки є багатофункціональними установами, які діють в різних секторах ринку позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Враховуючи, що основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування припадає саме на комерційні банки, їх часто називають "супермаркетами фінансового ринку".

В сучасних умовах спостерігаються тенденції розмежування функцій та операцій комерційних банків з метою універсалізації їхньої роботи, підвищення ефективності банківської діяльності та одержання прибутків.

Різноманітність послуг, що надаються комерційними банками, не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи із потреб клієнтури, яку він обслуговує. Проте існує ряд основних, базових функцій комерційного банку, які дозволяють зарахувати даний фінансовий інститут до установ банківської системи. До таких основних функцій комерційного банку, що визначають його економічну суть, слід віднести: посередництво в кредиті, посередництво в розрахунках і платежах, випуск кредитних знарядь обігу.

Банківська система України є одним з найбільш динамічно розвинутих секторів національної економіки, де перехід до ринкових відносин відбувався досить швидко і де реально проходив процес демонополізації, проявилася конкуренція, гроші та кредит набули ринкового змісту.

Сучасна банківська система країни — це сфера різноманітних послуг своїм клієнтам: від традиційних депозитно-позичкових і розрахунково-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до найновіших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, що використовуються банківськими установами (лізинг, факторинг, траст та ін.). Сучасна банківська система України як система ринкового типу знаходиться в процесі становлення і має перспективи розвитку.

На 1.01. 2003 р. в України діяло 157 банків із 2254 філіями, в яких працює близько 150 тис. чоловік. Серед них 138 банків функціонують у формі акціонерних товариств, 18 — товариства з обмеженою відповідальністю, 1 —кооперативний, у тому числі 22 банки створено за участю іноземного капіталу і 6 банків із 100% іноземними капіталом, із них 2 банки — державні. Крім того, налічується 203 фінансового-кредитні установи. Порівняємо кількість діючих банків у провідних країнах: У США функціонує 12 тис. банків, Канаді — 6 тис, Німеччині — 4,5 тис, Росії — 1335, Швейцарії — 700, Чехії — 38 банків.

Банківська система України становить органічну частину загальноекономічного комплексу і безпосередньо взаємодіє з економікою країни в цілому, вона повинна відігравати значну роль в економічних процесах, що проявляється в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливання капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.

Ефективність банківської системи країни багато в чому залежить від процесу її реструктуризації, проведення належної державної політики у сфері банківської діяльності.

До цілей державної політики в банківській сфері відносяться:

  • уникнення надмірної концентрації економічної влади, обмеження прояву монополізації і підтримання конкуренції в банківській діяльності;

  • забезпечення відповідності діяльності банківської системи грошово-кредитний політиці держави;

  • підтримання політики достатньої концентрації банків з метою посилення їхньої конкурентоспроможності;

  • забезпечення дотримання законів і правил, що передбачають високий рівень ведення банківської справи;

  • задоволення потреб суспільства в одержанні різноманітних банківських послуг;

  • попередження наслідків можливих криз в банківській системі;

  • забезпечення спроможності банків задовольняти потреби і законні інтереси своїх клієнтів; стимулювання та сприяння високому рівню ефективності й прибутковості операцій щодо розміщення кредитів у різні галузі економіки.

З метою реалізації цілей державної політики в банківській сфері 14 липня 2000 р. був прийнятий Указ Президента України № 891/2000 "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень".

Прийнятий Указ визначив головні правила стратегії і тактики розвитку банківської системи країни, а саме:

  • удосконалення правового регулювання банківської діяльності;

  • забезпечення стабільності гривні, виконання банками важливої функції — кредитування суб'єктів господарювання та громадян, зростання довіри населення до вітчизняних банків.

На виконання зазначеного Указу була затверджена низка заходів, спрямованих на зміцнення банківського сектору економіки, серед яких підготовка і прийняття ряду законів та розроблення Комплексної програми розвитку банківської системи України на 2001—2003 рр.

В підготовленій Кабінетом Міністрів України за участю Національного банку України Комплексній програмі визначені стратегічні цілі подальшої розбудови вітчизняної банківської системи та інструменти, спроможні забезпечити фінансові потреби економічного зростання, дається стислий огляд стану банківської системи України й аналіз існуючих проблем, визначені основні принципи та концептуальні підходи до подальшого розвитку банківського сектору за такими напрямами:

  • зростання рівня концентрації банківського капіталу;

  • стимулювання притоку іноземного капіталу;

  • створення умов для збільшення обсягів кредитування реального сектору економіки; організація та забезпечення ефективної діяльності Українського банку реконструкції та розвитку, універсальних та спеціалізованих банків;

  • зміцнення ресурсної бази комерційних банків;

  • розвиток конкуренції на ринку банківських послуг;

  • удосконалення системи нагляду за діяльністю банків;

  • врегулювання в установленому порядку процедури банкрутства банків;

  • завершення гармонізації норм бухгалтерського обліку та звітності за міжнародними стандартами та рекомендаціями Європейського Союзу;

  • удосконалення порядку реалізації заставленого майна з метою захисту інтересів кредиторів;

  • удосконалення банківського законодавства;

  • стимулювання зростання обсягів грошових вкладів населення та розширення гарантій збереження цих вкладів тощо.

ВИСНОВКИ

Сьогодні, в умовах розвитку товарного і становленні фінансового ринку, різко міняється структура банківської системи. З'являються нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів. Йде пошук оптимальних форм пристрою кредитної системи, ефективно працюючого механізму на ринку капіталів, нових методів обслуговування комерційних структур. Створення стійкої, гнучкої й ефективної банківської інфраструктури - одна з найважливіших задач економічної реформи в країні. Задача ускладнюється тим, що крім чисто економічних труднощів додаються соціальні: постійно міняється законодавча база; розгул злочинності в країні - як наслідок - бажання мафіозних структур прибрати до рук таку високоприбуткову в умовах інфляції справу, як банківська; прагнення більшості банкірів одержати негайний прибуток - як наслідок - розвиток тільки одного напрямку діяльності, що веде до загрози банкрутства окремих банків і кризам банківської системи в цілому.

Зрозуміло, що недостатньо просто оголосити про створення нових кредитних інститутів. Докорінно повинна змінитися вся система відносин усередині банківського сектора, принципи взаємин банків і їхніх клієнтів, необхідно змінити психологію банкіра, виховати нового банківського працівника – високо освітчиного, думаючого, ініціативного і готового йти на обміркований і зважений ризик. На це потрібен час. Необхідно, шляхом вдумливого вивчення закордонної практики, відновити втрачені раціональні принципи функціонування кредитних установ, прийняті в цивілізованому світі, що опираються на багатовіковий досвід ринкових фінансових структур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  1. Голубцова О. Сучасний стан банківської системи України та напрямки її реформування у контексті інтеграції до Європейського Союзу //Актуальні проблеми економіки. - 2002. - № 6. - C. 14-19.

  2. Гуцал І. Банківська система України сьогодні:основні проблеми і перспективи розвитку //Фінанси України. - 1997. - № 8. - C. 42-48

  3. Гуцал І. Банківська система України:стан і перспективи //Банківська справа. - 1998. - № 2. - C. 40-43

  4. Дзюблик О. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи України //Фінанси України. - 1999. - № 1. - C. 11-18

  5. Дзюблюк О. Сутність банківської системи та ії роль в економіці ринкового типу //Фінанси України. - 2002. - № 8. - C. 79-85

  6. Затварська О. Теоретичні основи стратегії розвитку банківської системи //Фінанси України. - 2002. - № 4. - C. 112-118

  7. Кириченко О. Комерційні банки в банківській системі України //Зовнішня торгівля. - 1998. - № 4. - C. 162-172


скачати

© Усі права захищені
написати до нас