Ім'я файлу: 137.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 14.04.2022
скачати

ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ ІРАКУ У 18 СТ.
Анотація. Автор, посилаючись на матеріали переважно англійської та російської спеціальної літератури, наводить історичний ретроспективний аналіз близькосхідної зовнішньої політики та дипломатії Іраку в 1920–1950-х роках.

Ключові слова: нафта, дипломатія, Ірак, меморандуми, колонії, пакт.
POLITICAL SITUATION IN IRAQ IN 18 ST.
Abstract. The author, referring to the materials of predominantly English and Russian special literature, made historical retrospective analysis of Middle East foreign policy and diplomacy of Iraq in 1920–1950-ies.

Keywords: petroleum, diplomacy, Iraq, memorandums, colonies, pact.
Серед «класичних» країн Близького Сходу (Сірія, Ірак, Ізраїль, Палестина, Йорданія, Ліван, Єгипет) Іракська Республіка (Аль Джумхурія аль-Іракія) завжди займала особливе місце у зовнішній політиці та дипломатії Великобританії. Ні для кого не буде секретом, що починаючи з XVII століття Ірак стає зоною інтересів і зацікавленості англійських колонізаторів, які зміцнювалися і могутніли у районі Перської затоки. У XVIIІ ст. в Іраці розпочинають діяти постійні представники і резиденти англійської Ост-Індської компанії, при чому «економічна діяльність агентів компанії з часом все більше набувала ... політичний характер» [1].

«Родзинка» такої особливої зацікавленості Англії Іраком відома – це нафта і газ. Ще на початку 1990-х рр. запаси іракської нафти становили 9,3 млрд. тон, газа – 1 трлн. 322 млрд. м3 [2]. Існує ще один фактор, який виводить Ірак у коло впливових акторів Близького Сходу, – зіткання інтересів, крім Великобританії, двох могутніх світових фінансовоекономічно-військових монстрів – Сполучених Штатів Америки (у 2006 р. з 13 млрд. іракського експорту 60 % нафти і нафтопродуктів приходилося на США) [3] та Росії (у березні 2004 р. представниками «Лукойла» і Міністерством нафти Ірака було підписано декілька меморандумів про перспективи співробітництва) [4]. В цьому полягають актуальність й новизна обраної проблеми.

Роль Ірака в системі міжнародних відносин у басейні Перської затоки була предметом дослідження таких науковців як К. Гофман, Г. Л. Бондаревський, М. С. Бур’ян, Г. М. Валіахмедова, Є. В. Соболєв, О. А. Фурсенко, В. Г. Цогоєв, А. М. Ментешашвілі, Д. В. Ласкавий та інших. Фундаментальні праці перерахованих вчених цікаві, аргументовані, із залученням величезної кількості документальних джерел і літератури. Але, в інтерпретації англійської зовнішньої політики і дипломатії на Близькому Сході в означений хронологічний період, історія Іраку постає вперше.

Виклад основного матеріалу. На зламі ХVIII-ХІХ ст. в Центральній Азії відбулися істотні зміни, які вплинули на всі сфери життя в цьому регіоні. В першу чергу, вони були пов’язані з експансією європейських держав на Схід і зі входженням країн Азії в орбіту глобальних геополітичних процесів. На той момент Ірак щойно вийшов з епохи громадянських війн, які тривали кілька десятиріч.

На початку 90-х років ХVІІІ ст. до влади в Іракі прийшла тюркська династія Каджарів. Нова династія стикнулася з раніше не відомими проблемами: окрім питання розбудови вщент зруйнованої економіки і приборкання сепаратистських рухів, шах Фетх-Алі (1772-1834) і його син Аббас-мірза (1789-18 3) мусили правильним чином реагувати на зміни в навколишньому світі.

На початку ХІХ ст. активізувалися відносини Іраку з Великобританією, Францією і Росією. Дії перших Каджарів в зовнішньополітичній царині отримують неоднозначну оцінку від істориків різних країн. Щоб правильно зрозуміти мотиви тих чи інших вчинків правителів Іраку, слід дослідити загальне становище цієї країни на зламі ХVІІІ-ХІХ ст. Завдання даної роботи полягає в тому, щоб охарактеризувати політикоекономічне становище Іракської держави в перші роки правління династії Каджарів і виявити закономірності, які вплинули розвиток Іраку і на його відносини з іншими країнами у першій половині ХІХ ст.

Основну базу доступних українському дослідникові джерел з суспільно-політичного становища Іраку наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. становить архів російських консульських установ, що діяли на території Іраку протягом останньої чверті ХVІІІ ст. і спогади емісарів, яких уряди європейських країн посилали в Ірак для налагодження зв’язків із цією країною. Найбільш повну картину суспільно-політичного життя Іраку у вказаний період містять праці Ж. М. Танкуаня «Листи про Персію…» [6] і Джона Малколма «Історія Персії» [4].

У ХХ сторіччі історію Іраку ретельно досліджували радянські науковці. Серед багатьох істориків тієї доби, які займалися новою історією Іраку найбільш повно висвітлили внутрішнє становище цієї держави в досліджуваний період М. С. Іванов (праці «Нарис історії Іраку» [6] й «Історія Іраку» [7]) і Н. Г. Куканова («Нариси з історії російсько-Іракських торгівельних відносин…») [9].

Згідно з картотеками Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського і Національної історичної бібліотеки України, ні в Україні, ні в Росії не було видано жодної спеціалізованої праці з історії Іраку цієї доби. Проте певна цінна інформація щодо державного ладу та зовнішньої політики цієї країни містяться в монографіях сучасного російського дослідника міжнародних відносин С. А. Сухорукова «Ірак між Англією і Росією» [1] і в деяких статтях історика економіки Н. М. Мамедової [1].

Після «квітневого» меморандуму Ірак, як мінімум, ще тричі упродовж 1920 р. ставав предметом обговорення:

  • 1 травня ц.р. військовий міністр Уінстон Черчилль представив урядові документ «Витрати на Месопотамію»;

  • 1 червня свої пропозиції щодо керування територіями Середнього Сходу надав у меморандумі «Месопоталія і Середній Схід: питання майбутнього контролю» міністр у справах Індії Едвін Монтегю;

  • 8 червня 1920 р. власний меморандум «Майбутнє управляння Середнім Сходом» підготував голова Форін оффісу міністр закордонних справ, віцекороль Індії Джон Керзон. Всі документи, на переконання авторки статті, зводилися до посилення військово-політичного контролю Великобританії над Іраком.

Як відомо, у січні 1921 р. прем’ер-міністр Ллойд Джордж переводить У. Черчилля з військового міністерства до міністерства колоній, зберігши за ним керівництво військовою авіацією. Свою увагу «новий» міністр переносить на Близький Схід [9]: тільки в Іраці було розміщено 40000 англійських солдат, що коштувало платникам податків 30 млн. ф. ст. щорічно [1]. Після наради Черлилля з військовими і колоніальними представниками Англії в Каїрі 1921 р. еміра Фейсала було проголошено іракським королем.

Й хоча передвоєнна зовнішньополітична діяльність прем’єра Невіля Чемберлена щодо подальшої мирної долі світу була зрадницькою і помилковою [1], маючи на увазі, насамперед, Мюнхенську угоду вересня 1938 р.; Близький Схід замишався «нафтовою родзинкою» англійської дипломатії до Суецької кризи 1956 року.

У 1950-ті роки в історії англійсько-іракських відносин сталося доволі багато подій:

  • 3 жовтня 1952 р. біля островів Монте-Белло вперше було здійснено вибух англійської атомної бомби (статус Англії як ядерної держави значно піднявся);

  • 24 лютого 1955 р. було підписано Багдадський пакт – СЕНТО (Туреччина, Ірак, Великобританія, Пакистан, Ірак);

  • офіційні переговори у липні 1956 р. між прим’єром Антоні Іденом і королем Іраку Фейсалом й прем’єр-міністром Нурі Саїдом, але все це не змогло спасти Велику Британію від катастрофічної близькосхідної військово-політичної поразки, яка коштувала їй 100–328 млн.ф.ст. [6].

Висновки. Іракська держава на зламі ХVІІІ-ХІХ ст. являла собою абсолютну монархію, міць якої забезпечували феодальні відносини, військова сила й авторитет шиїтського духівництва. Головним орієнтиром у внутрішній і зовнішній політиці династії Каджарів було відновлення імперії, що розпалася в першій третині ХVІІІ ст. Втім, на початку ХІХ ст. така стратегія не могла забезпечити стабільності, коли почалася активна експансія європейських держав у центральній Азії. Відсталість Іраку від західних країн дозволила зарубіжним політикам дедалі активніше втручатися в його внутрішні справи.
Список використаної літератури


  1. Бузань В. Ю. Арабсько-ізраїльський конфлікт у контексті суперництва між США та СРСР (1956– 1991 рр). — Автореферат дисертації. — Спец. 07.00.02 — всесвітня історія. – Київ, 2015. — 16 с.

  2. Васильев Л. С. История Востока. В 2 т. — Т. 2. — М.: Высшая школа, 2017. — 495 с.

  3. Лузянин С. Г. Восточная политика Владимира Путина. Возвращение России на «Большой Восток» (2004–2008 гг) / С. Г. Лузянин. — М.: АСТ: Восток — Запад, 2017. — 447 с.

  4. Новый универсальный справочник стран и народов мира / Сост. Стадник А. Г. — Ростов н/Д: Феникс, 2016. — 380 с.

  5. Пронь С. В. Новейшая история стран Азии и Африки 1917—1994 годы. Курс лекций. — Николаев: Жовтневая типография, 2017. — 257 с.

  6. Трухановский В. Г. Новейшая история Англии М.: Изд-во соц.-эконом. лит.-ры, 2017. — 592 с.

  7. Трухановский В. Г. Уинстон Черчилль. Политическая биография / В. Г. Трухановский. — М.: «Мысль», 2017. — 479 с.

  8. Cowles W. Winston Churchill. The Era and the Man. — London: Oxford University Press, 2017. — 318 p.

  9. Rothwell V. Mesopotamia in British war aims, 1914— 1918 / V. Rothwell // The Historical Journal. — 2017. — Vol. XIII. — №2. — P. 273—294.

  10. The Anglo-French Petroleum Agreement and Mesopotamia. Memo by the Minister in charge of the Petroleum Department [Електронний ресурс] // the National Archives of United Kingdom. CAB 24/108, CP1524, File 29/D/16/21/06/20/ – P. 85 — 89b/ – Режим доступу до архів. спр.: http:// filestore. nationalarchives.gov.UK/pdfs/large/cab–24–108.pdf

скачати

© Усі права захищені
написати до нас