У самому загальному вигляді детермінанти етноментальності можна звести до впливу 1) природного (географічне положення, клімат, рельєф, наявність корисних копалин, багатство флори та фауни) й 2) соціального середовища (специфіка господарської діяльності, етнічне оточення, соціальна структура, війни, революції, реформи та інші), які, в свою чергу, містять в собі, свої специфічні моменти
Щодо конкретних рис української ментальності, слід виокремити, по-перше, антеізм як духовний зв'язок українців з середовищем їх мешкання. Прихильність до певних територій у етнічних кордонах у українців набуває міфічного й суб'єктивного характеру.
По-друге, примат індивідуалізму над колективізмом відзначають практично всі дослідники данного феномену. Як писав О.Кульчицький, український персоналізм значно більше, аніж у Західній Європі, дбав про інтровертне заглиблення у внутрішній світ особистого переживання. Зрештою українська культура запозичує й повністю стверджує окцидентальний персоналізм, але надає йому дещо іншого напрямку - розбудови особи вглибину, замість експансії вширину. У своєму світосприйманні українська культура, як сила, що формує національну психіку, здійснює, таким чином, "орієнтацію на Європу". Притаманний українцям егоцентризм має свої позитивні й негативні, сильні й слабкі моменти, що залежить не тільки від ментальності, а від історичного контексту.
По-третє, примат емоціональності над раціональністю, почуттів над інтелектом, "серця" над "головою" - кордоцентризм, особливо в філософії, про що достатньо багато говорять сучасні українські історики філософії.
По-четверте, певний соціальний фаталізм, тобто віра в автоматичність історичного процесу, звідки витікає постійна втеча в малі групи, в сім'ю, утримання від участі в рішенні важливих соціально-політичних проблем.
По-п'яте, амбівалентність внутрішнього світу, що суміщає в собі авантюрно-козацький (активний) психічний тип і тип "потаємного існування" (пасивний).
По-шосте, обумовлений специфікою матрімоніальних відносин, традиціями політичного саморегулювання та релігійного життя, егалітаризм українців.
Ілюструючи можливості емпіричного підходу, дисертант провів власне етнопсихологічне дослідження, в ході якого були опитані 484 мешканця м.Запоріжжя. Серед основних рис української ментальності респонденти назвали жадобу і гостинність, добpоту та витриманість, лукавство та почуття гумоpу, працелюбство та товаpиськість. Що з цих якостей підтримувати, а що викорінювати, повинен вирішувати соціальний інтелект народу, його практична свідомість шляхом ідеологічної діяльності.