Ім'я файлу: Громадське здоровя.docx
Розширення: docx
Розмір: 37кб.
Дата: 13.10.2020
скачати
Пов'язані файли:
КЗОЗ.docx


План:

1. Вступ…………………………………………………………………………….1

2. Причини виникнення ожиріння……………………………………………….2

3. Діагностика ожиріння…………………………………………………………7

4. Ускладнення ожиріння………………………………………………………..8

5. Профілактика ожиріння………………………………………………………10

6. Обов’язкові заходи з профілактики ожиріння………………………………13

6. Висновки……………………………………………………………………...14

7. Список використаних джерел………………………………………………..14

Вступ

Ожиріння - це захворювання при якому надлишковий накопичений жир у тілі несприятливо впливає на стан здоров'я, призводячи до зменшення середньої тривалості життя та/або збільшення проблем зі здоров'ям. Людину вважають хворою на ожиріння, якщо індекс маси тіла (ІМТ), показник, який можна обрахувати розділивши вагу людини у кілограмах на зведений у квадрат зріст людини в метрах, перевищує 30 кг/м2.

Ожиріння збільшує ризик виникнення різноманітних захворювань, таких як захворювання захворювання серця, діабет ІІ типу, синдром обструктивного апное сну, деякі види онкологічних захворювань раку, остеоартриту, та астми. Частіше всього ожиріння виникає внаслідок споживання їжі з високою енергетичною цінністю (калорійністю) у поєднанні з недостатньою фізичною активністю і фактором генетичної сприйнятливості, хоча в поодиноких випадках спостерігалось виникнення захворювання на тлі генетичних, ендокринних порушень,прийому медикаментів або психіатричних розладів. Існує недостатньо доказів того, що деякі люди з ожирінням їдять мало, проте набирають зайву вагу, завдяки сповільненому обміну речовин; загалом, огрядні люди витрачають більше енергії, ніж худорляві, тому що для підтримання життєдіяльності тіла зі збільшеною масою треба витрачати більше енергії.

Дієта та фізичні вправи - основні методи боротьби з ожирінням. Покращити якість дієти можна шляхом зменшення вживання висококалорійних продуктів зі значним вмістом жиру та цукрів, і збільшення вживання їжі, яка містить дієтичну клітковину. Ліки для схуднення можна приймати з метою зменшення апетиту або сповільнення відкладання жиру, поєднуючи їх з дієтою. Якщо ефект від дієт, вправ і медикаментозного лікування не спостерігається, допомогти може внутрішньошлунковий балон або хірургічна операція для зменшення об'єму шлунку таі/або довжини кишок, в результаті чого виникає раннє почуття ситості, а також зменшується засвоюваність поживних речовин з їжі.

Ожиріння зв'язують з випадками передчасної смерті у всьому світі, з тенденцією збільшення розповсюдження серед дорослих і дітей, через що державні владні структури вважають цю проблему однією з найсерйозніших проблем охорони здоров'я 21-го століття. В сучасному житті ожиріння є приводом для стигматування у більшій частині сучасного світу (особливо для Західного світу), хоча в минулому воно здебільшого сприймалось як ознака багатства і родючості; в деяких країнах воно і досі так сприймається ожиріння захворювання вага надлишковий.

Причини виникнення ожиріння

1. Аліментарна - абсолютне або відносне переїдання, переважання в їжі підвищеної кількості вуглеводів, особливо легкозасвоюваних, та жирів тваринного походження. Таке аліментарне ожиріння розвивається внаслідок перевищення кількості енергії, що надходить з їжею, над енерговитратами організму. Від цієї причини залежить близько 90% усіх випадків ожиріння.

2. Ендокринна - обумовлена недостатньою активністю залоз внутрішньої секреції (мікседема, євнухоїдизм, постклімактерічний період). Від цієї причини залежить 12 - 13% усіх випадків ожиріння.

3. Церебральна - пов'язана з порушенням регуляції центрів голоду і апетиту. Спостерігається у 2 - 3% випадків ожиріння.

Посилювати можливість розвитку аліментарного ожиріння здатні як зовнішні (переїдання, недостатня фізична активність, частота споживання їжі, склад харчового раціону, набір харчових продуктів у раціоні харчування, психосоціальні фактори), так і внутрішні (спадковість, ефективність метаболізму, співвідношення між коричневоюі жовтою жировою тканиною, статеві відмінності метаболізму жирової тканини, гормональні зрушення та ін.) чинники. Дослідження показали, що за останні роки у харчуванні населення України зросло вживання цукру, жирів тваринного походження (сало), хліба і хлібобулочних виробів та алкоголю. Алкоголь збуджує апетит, і тому людина, яка випила, втрачає над собою контроль і їсть без міри. У пиві, крім алкоголю є вуглеводи, що легко переходять у жири, тому вживання пива у великих кількостях посилює можливість швидкого розвитку ожиріння. Дуже поширена думка, що вагітна жінка повинна їсти за двох - за себе і майбутнє немовля. Тим часом переїдання може бути однією з причин народження дитини з надмірною масою (4 - 5 кг), що позначається на здоров'ї матері і дитини. Не останнє значення в розвитку ожиріння має ефективність метаболізму. Енергетично менш марнотратний тип обміну речовин призводить до ожиріння і, навпаки, ефективний - сприяє стабілізації маси тіла при малій фізичній активності. В організмі людини протікають паралельно два процеси: утворення жиру (ліпогенез) і використання жиру (ліполіз). Коли організм підтримує постійну масу тіла, це значить, що рівень ліпогенеза відповідає рівню ліполіза. Якщо домінує ліпогенез, організм набирає масу тіла, якщо превалює ліполіз - втрачає масу тіла. В процесі розвитку ожиріння відповідне місце посідає співвідношення між коричневою і жовтою жировою тканиною організму. Різниця між цими тканинами полягає в тому, що жовта жирова тканина накопичує жир, а коричнева - продукує тепло. Цим пояснюється той факт, що деякі люди здатні споживати дуже велику кількість їжі і при цьому вони не товстіють, тому що зберігають у своєму худому тілі значну кількість коричневої жирової тканини. Про таких людей говорять: “Синицю хоч у пшеницю”, або “Не в коня харч”. Значні запаси цієї тканини є у новонароджених дітей і в осіб, що адаптовані до холоду. Чоловіки і жінки мають однакову кількість жирових клітин, але головна відмінність між ними полягає в різному механізмі функціонування ферментів і розмірі цих клітин. Жіночий організм має великуактивність жироутворюючих ферментів, що сприяє нагромадженню жиру, і більш великі жирові клітини. У чоловіків, навпаки, більш активні ферменти, що спалюють жир, і менші жирові клітини. Жіночий організм влаштований так, щоб запасати жир швидше і ефективніше. Чоловічий, навпаки, забезпечує швидке і ефективне спалювання жиру. Ці статеві відмінності обумовлені жіночим статевим гормоном - естрогеном. Останній підвищує активність ферментів, що накопичують жир. Це є причиною накопичення жиру жіночим організмом під час статевого дозрівання, вагітності, при гормональній терапії і оральній контрацепції. Естроген не тільки стимулює ферменти, що синтезують жири, змушуючи їх накопичувати жир, але і визначає місце відкладення. Це ще одна відмінність між чоловіками і жінками. Найчастіше естроген змушує жир відкладатися в сідницях і стегнах. До переїдання призводить нерегулярне харчування. Нечасте споживання їжі сприяє збільшенню ваги, тоді як більш часте - втраті. Перший випадок стосується людей, які часто у зв'язку з умовами праці їдять 1 - 2 рази на день, а основну масу їжі вживають ввечері, після роботи. Це викликає надмірний апетит і обов'язково - переїдання. Під час сну після калорійної їжі витрачається дуже мало енергії, і харчові речовини відкладаються у вигляді жиру в жировій тканині, що й призводить врешті до ожиріння з усіма його наслідками. Не останнє значення в регуляції маси тіла має склад харчового раціону. Відомо, що жири продукують більше калорій, ніж білки і вуглеводи. При перетворенні надлишку вуглеводів у жири, в організмі витрачається 23% калорій. Коли харчові жири перетворюються в жири організму, використовується додатково тільки 3% калорій. Отже, організм з більшою охотою робить жири з жирів, ніж з вуглеводів чи білків. Якщо не головну, то вирішальну роль у корекції і збереженні маси тіла відіграє набір харчових продуктів у добовому раціоні. Різні продукти не однаково стимулюють продукцію інсуліну підшлунковою залозою. За цією ознакою всі продукти поділяються на продукти з високим глікемічним індексом (картопля, білий хліб, цукор, кондитерські вироби, банани та інші) і продукти з низьким глікемічним індексом (хліб грубого помолу, вівсяні пластівці, овочі, фрукти тощо). Продукти першої групи при однаковій калорійності в порівнянні з другою групою обумовлюють більше утворення інсуліну. У цьому випадку усі калорії, якщо вони не використані для виконання якої-небудь роботи, переходять у жир. Депресія, заклопотаність, дратівливість часто ведуть до переїдання. Ці стани багато в чому визначені низьким вмістом серотоніну в мозку. Низький вміст серотоніну істотно впливає на тягу до солодкого, борошняного і крохмальвмісних страв. Серотонін визначає зв'язок настрою і харчування, принаймні по відношенню до солодкої і крохмальвмісної їжі. Таким чином, пригнічений настрій веде до “переїдання солодощами”, а насичення ними - до задоволення і комфортного стану. Механізм цього явища обумовлений тим, що вуглеводи забезпечують транспорт в мозок амінокислоти триптофану, з якої утворюється серотонін. Ожиріння внаслідок переїдання дуже часто спостерігається в осіб похилого віку і пов'язане з тим, що в процесі старіння у тканинах, органах і системах організму виникають зміни у підшлунковій залозі і в усіх основних системах організму. У віці після 25 років інтенсивність окислювальних процесів починає поступово знижуватися. З кожним десятиріччям життя добове утворення енергії, а тим самим і потреба в калоріях, зменшується на 7 - 8%, апетит же залишається без змін. При дотриманні того самого раціону харчування до організму потрапляє надлишкова кількість їжі, яка при старінні і малорухомому способі життя може спричинити зайву масу і ожиріння. Нерідко при переході від фізичної роботи до розумової, від рухливого до малорухливого способу життя, після припинення посилених спортивних тренувань кількість споживаної їжі і якість харчового раціону зберігаються. Тоді наявне відносне переїдання, що також призводить до ожиріння. Автоматизація і механізація сучасних трудових процесів і побуту привела до значного зменшення витрат енергії на їх виконання. Огрядні люди часто не їдять більше, ніж люди з нормальною масою, але додають у вазі тому, що малоактивні і повільно рухаються. Тобто, гіподинамія спонукає до розвитку аліментарного ожиріння. На розвиток ожиріння впливають і спадкові чинники. Гени несуть вплив на тип організму, розміри тіла, розподіл жиру в ньому та на процеси енергорегуляції. За структурою розрізняють гіпертрофію і гіперплазію жирової тканини. Гіпертрофія характеризується невеликою кількістю жирових клітин з великою кількістю жиру. Гіперплазія характеризується великою кількістю жирових клітин і значною кількістю жиру. Якщо людина повніє в літньому віці - це обумовлено гіпертрофією жирової тканини, а якщо дитина огрядна з дитинства - це обумовлено гіперплазією жирової тканини. У огрядних батьків, як правило, бувають огрядні діти, тому що в них спадково закладається більша кількість жирових клітин. А культ їжі у таких родинах дуже розвинутий, що веде до швидкого переповнення жиром великої кількості клітин. Для вирішення даної проблеми необхідно, щоб уся родина перейшла на здорове харчування. Ожиріння може бути також наслідком функціональних і органічних захворювань ендокринних органів і центральної нервової системи. Однак, такі форми ожиріння трапляються значно рідше

Діагностика ожиріння

Для діагностики ожиріння необхідно враховувати:

- вік, в якому з'явилися перші ознаки захворювання;

- недавні зміни маси тіла;

- сімейний і професійний анамнез;

- харчові звички;

- фізичне навантаження;

- шкідливі звички;

- недавні спроби зниження маси тіла;

- психосоціальні фактори;

- застосування лікарських препаратів (проносні, діуретики, гормони, харчові добавки).

Для постановки діагнозу проводять:

визначення індексу маси тіла з метою оцінки класифікації ожиріння за ступенем тяжкості;

- визначення ставлення округлості талії до об'єму стегон з метою визначення характеру розподілу жирової тканини в організмі;

- оцінку харчових звичок.

Для встановлення викликаних ожирінням змін проводять:

- визначення артеріального тиску;

- оцінку глікемічного профілю і проведення тесту на толерантність до глюкози для виявлення судинної дистонії 2 типу;

- визначення рівня тригліцеридів, ліпопротеїнів високої і низької щільності в сироватці крові для виявлення порушення ліпідного обміну;

- проведення ЕКГ і ехокардіографії з метою виявлення патології серця та системи кровообігу;

- визначення рівня сечової кислоти в сироватці крові з метою виявлення гіперурикемії.

Ускладнення ожиріння

Дане захворювання веде до підвищеного ризику виникнення цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, проблем із суглобами і хребтом, та інших хвороб, пов'язаних з наявністю надмірної ваги.

Крім перерахованого вище, існує цілий список хвороб, що розвиваються через ожиріння. Це:

· Метаболічний синдром;

· Гастро-езофагеальна рефлексна хвороба;

· Ішемічна хвороба серця;

· Інфаркт міокарда;

· Інсульт;

· Артеріальна гіпертензія;

Хронічна венозна недостатність;

· Холецистит;

· Жовчокам'яна хвороба;

· Деформуючий остеоартроз, артрити;

· Грижі міжхребцевих дисків;

· Синдром полікістозних яєчників;

· Онкологічні захворювання;

· Панкреатит;

· Жирова дистрофія печінки;

· Раптова смерть від неясних причин;

Нижчеописані 3 найбільш яскраві хвороби, що є ускладненням ожиріння.

Синдром полікістозних яєчників

поліендокринний синдром, що супроводжується порушеннями функції яєчників (відсутністю або нерегулярністю овуляції, підвищеною секрецією андрогенів і естрогенів), підшлункової залози (гіперсекреція інсуліну), кори надниркових залоз (гіперсекреція надниркових андрогенів), гіпоталамуса і гіпофіза.

Артрити

Всі типи артриту супроводжує біль, характер якої залежить від типу артриту. Також для артритів характерні почервоніння шкіри, обмеження рухливості в суглобі, зміна його форми. Часто схильні хвороби суглоби неприродно хрумтять при навантаженні. Людина, яка хворіє артритом, може відчувати труднощі у випадках, якщо потрібно застосувати фізичну силу.

Цукровий діабет

Захворювання характеризується хронічним перебігом і порушенням всіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального і водно-сольового, а так само підвищеним рівнем цукру в крові.

Профілактика ожиріння

Попередження ожиріння – це заходи первинної профілактики, які проводять серед здорових людей. Вони найбільш ефективні, коли спрямовані на все населення в цілому. Основою є принципи здорового харчування. Медичним працівникам у цих заходах належить провідна і координуюча роль.

Первинну профілактику ожиріння необхідно проводити: при генетичній і сімейній схильності, при схильності до розвитку захворювань, супутніх ожирінню (цукрового діабету 2-го типу, артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця), при наявності факторів ризику метаболічного синдрому, особливо у жінок при ІМТ>25кг /м2.

Вторинна профілактика ожиріння також вимагає активної участі сімейних лікарів. Залучення ними дієтологів, нутриціологів, ендокринологів має сприяти ранньому виявленню ожиріння та попере- дженню його наслідків і ускладнень.

При зниженні маси тіла в осіб з надлишковою вагою і ожирінням зменшується задишка під час фізичного навантаження, підвищується фізична працездатність, спостерігається гіпотензивний ефект, поліпшується настрій, працездатність, сон, що в цілому підвищує якість життя хворих. Одночасно зменшуються дисліпідемії, а при наявності цукрового діабету знижується рівень цукру в крові. Отже, в результаті зниження маси тіла відбувається поліпшення прогнозу життя і зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань.

Основою методу зниження надмірної маси тіла є збалансований за калорійністю раціон харчування. Необхідно пояснити пацієнтові правила збалансованого харчування як щодо калорійності, так і його складу. Залежно від вираженості ожиріння і з урахуванням стану пацієнта та його професійної діяльності призначають гіпокалорійну дієту на 15-30% нижчу від фізіологічної потреби.

Пацієнтів треба навчити розрізняти низько-, помірно- і висококалорійні продукти. Продукти, що рекомендують до споживання без обмеження, мають забезпечити відчуття насичення (нежирні сорти м’яса, риби), задовольнити потреби в солодкому (ягоди, чай з цукрозамінником), створити відчуття наповнення шлунку (овочі). Раціон харчування слід збагачувати продуктами з ліполітичними властивостями (огірки, ананаси, лимон) і які збільшують термогенез (зелений чай, негазована мінеральна вода, морепродукти).

До програми зі зниження маси тіла необхідно включати не тільки дієтичну корекцію, а й обов’язкові аеробні фізичні тренування, що дозволить підвищити або зберегти якість життя пацієнтів. Найбільш ефективні втручання, спрямовані на корекцію ожиріння, охоплюють поєднання активних консультацій з корекції харчування, дієти і вправ з поведінковими стратегіями, спрямованими на те, щоб допомогти пацієнтові придбати відповідні навички.

Тривалість та інтенсивність вправ залежить від стану серцево-судинної системи. Обов’язкові обстеження пацієнта, визначення толерантності до фізичних навантажень. Найбільш доступним і простим методом фізичної активності є дозована ходьба або дозований біг у помірному темпі. При цьому особливо важлива регулярність занять, що вимагає вольових зусиль і психологічного настрою.

Показано, що фізична активність призводить до помірного підвищення енерговитрат і сприяє зміні енергетичного балансу. Але іноді фізичні навантаження при безсумнівній користі не дають значного зниження маси тіла, що пояснюється перерозподілом вмісту жирової маси (вона зменшується) у бік зростання м’язової маси. Однак, незважаючи на невелике загальне зниження маси тіла при підвищеній фізичній активності, зменшується кількість вісцерального жиру, що надзвичайно важливо для зниження ризику розвитку супутньої патології та поліпшення прогнозу життя огрядних хворих.

Як первинна мета пропонується зниження маси тіла на 10% протягом 6 місяців. Практично в 95% випадків не вдається на тривалий час знизити масу тіла, оскільки ожиріння сприймається багатьма пацієнтами і, на жаль, лікарями також, швидше як косметична, а не медична проблема. Ось чому більшість огрядних пацієнтів проводять самолікування. За даними Міжнародної групи з боротьби з ожирінням (IOTF), кожен третій пацієнт, що страждає на ожиріння, намагається самостійно знизити масу тіла, але без істотногоефекту.
І система харчування, і фізичні навантаження потребують ретельного, добре продуманого і жорстко індивідуального дозування. Але часто, коли лікар висловлює пацієнтові побажання схуднути, він не дає конкретних рекомендацій, залишаючи побажання схуднути не більш ніж побажанням. Не до кінця усвідомлюється і те, що лікування ожиріння, як, до речі, і лікування будь-якого іншого пацієнта на те чи інше хронічне захворювання, повинно носити безперервний характер. Тобто комплекс заходів, спрямованих на активне зменшення надлишкової маси тіла, ні в якому разі не повинен закінчуватися поверненням пацієнта до звичайного для нього і його сім’ї харчування і способу життя. Він має плавно переходити до комплексу заходів, спрямованих на підтримку досягнутого результату.

Обов’язкові заходи з профілактики ожиріння

1. Регулярна оцінка маси тіла всіх пацієнтів, визначення окружності талії. Якщо ці показники в межах норми або знижуються, слід проінформувати пацієнта і схвалити його поведінку.
2. Оцінка характеру харчування і харчових звичок, прогностично значущих для розвитку ожиріння, яку бажано проводити всім пацієнтам, незалежно від величини ІМТ.
3. Інформування пацієнтів про шкоду надмірної маси тіла, особливо про ризик розвитку серцево-судинних захворювань.
4. Пацієнтам з ІМТ вище 30 необхідно рекомендувати зниження маси тіла до 27 і нижче як довгострокову мету. При цьому зниження маси тіла має становити не більше 0,5-1 кг на тиждень. Якщо зміни харчування недостатньо ефективні, рекомендують введення низькокалорійної дієти.
5. Постійне спостереження і підтримка пацієнта під час лікування ожиріння. Бажано кожного тижня або хоча б раз на два тижні повторно вимірювати ІМТ, перевіряти щоденник харчування, висловлювати пацієнтові схвалення та заохочення, спостерігати за збільшенням рухової активності та фізичних навантажень.

Висновки

Клінічно значущим, що приносить реальну користь здоров'ю хворих, вважається зменшення маси тіла на 5-10% за 4-6 місяців. Як свідчать результати досліджень, при такому схудненні ризик серцево-судинних захворювань зменшується на 9%, ЦД 2 типу - на 44%, загальної смертності - на 20%, смертності від онкологічних захворювань, асоційованих з ожирінням, - на 40%. У цій ситуації очевидна необхідність вироблення ефективної стратегії профілактики та лікування ожиріння. Надлишкова вага та ожиріння школярів і студентів зумовлена не дотриманням вимог здорового способу життя, що поступово призводить до порушення обміну речовин і гормональної рівноваги. Хронічне підвищення рівня інсуліну викликає формування резистентності до нього, що стає головною причиною ожиріння. А ключем до покращання метаболізму і соматичного здоров'я, протидії накопиченню зайвого жиру є нормалізація гормонального рівня, і в першу чергу інсуліну, через позбавлення від стимуляторів, постійного стресу і недосипання, дотримання збалансованого харчування, оптимальної рухової активності та здорового способу життя.

Список використаних джерел

1.Москаленко В.Ф., Грузєва Т.С., Галієнко Л.І. Особливості харчування населення України та їх вплив на здоров'я,

2.Науковий вісник Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Київ, НМУ, 2009, №3, С. 64-73.

3. Нагорна І.С. Ожиріння як соціальна проблема сучасної молоді. Сучасне українське студентство: проблеми та ціннісні орієнтації, Тези доповідей V Всеукраїнської науковопрактичної конференції студентів та молодих вчених, Хмельницький,ХІСТ, 2011, С. 182-185.

4. Пилипчук В.В., Августинович М.Б., Курінов О.Ю. Надлишкова маса тіла студентів як проблема метаболізму і фізичної активності.

5.Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наук. журнал, 2011, № 4, С. 122-124.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас