Ім'я файлу: Питання-до-комплексного-іспиту.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 10.11.2020
Пов'язані файли:
Глава держави.docx

Питання до комплексного іспиту


  1. Проаналізуйте теологічний ідеалізм Августина і Ф. Аквінського.

  2. Теоретичні погляди ідеалістів на міжнародні відносини.

  3. Розкрийте сутність реалізму та його основні положення.

  4. Проаналізуйте відмінності між неореалізмом та класичним реалізмом.

  5. Охарактеризуйте проблеми гендерної ідентичності в міжнародних відносинах.

  6. Концепції неомарксизму та її найважливіші розбіжності із класичним марксизмом.

  7. Назвіть та охарактеризуйте основні фази міжнародних конфліктів
  8. Геополітичні інтереси та національна безпека України в умовах гібридної війни з Росією.


  9. Охарактеризуйте вчення про державу і право у поглядах Н. Макіавеллі.

  10. Яку роль справила політична ідеологія утопічного соціалізму Томаса Мора і Томазо Кампанелли на розвиток суспільства у країнах Західної Європи.

  11. Розкрийте погляди Ф. Ніцше на війну і мир, революцію як загрозу культурі.

  12. Проаналізуйте та спів ставте політичні погляди Платона та Арістотеля на державу та суспільство.

  13. Охарактеризуйте особливості політичної думки епохи Середньовіччя.

  14. Розкрийте проблеми взаємозв’язку між представниками натовпу і державою у політичних поглядах Хосе Ортеги-і-Гасета («Повстання мас»).

  15. Проаналізуйте концепцію влади і бюрократії у поглядах М. Вебер, Р. Міхельс, А. Бентлі.

  16. Політичні ідеї мислителів Київської Русі

  17. Політичні ідеї українських полемістів. «Конституція» Пилипа Орлика.

  18. Погляди представників Кирило-Мефодіївського товариства про державно-політичний устрій.

  19. Політичні концепції В. Винниченка і М. Грушевського.

  20. Основні напрями сучасної політичної науки

  21. Охарактеризуйте структуру парламентів та їх функції у країнах Західної Європи.

  22. Розкрийте систему поділу влад за парламентської форми правління.

  23. Визначте позицію глави держави за парламентської форми правління у країнах Західної Європи.

  24. Охарактеризуйте позицію глави держави в умовах напівпрезидентської форми правління.

  25. Розкрийте систему виконавчої влади та її роль в політичному житті за умов парламентської форми правління.

  26. Охарактеризуйте місце уряду в системі Вестмінстерської демократії.

  27. Особливості формування та функціонування коаліційного уряду у країнах Західної Європи.

  28. Місце і роль референдумів у політичному житті європейських країн.

  29. Сутність політичного конфлікту: основні форми та моделі.

  30. Розкрийте основні парадигми у вивченні політики та проаналізуйте їх.

  31. Охарактеризуйте традиційні форми політичної влади.

  32. Розкрийте поняття та типологію груп інтересів.

  33. Визначте сутність легальності та легітимності політичної влади. Криза легітимності.

  34. Розкрийте поняття та структуру політичної системи.

  35. Охарактеризуйте політичну систему як сукупність політичних ролей.

  36. Охарактеризуйте державу як інститут політичної системи.

  37. Охарактеризуйте критерії типології політичних систем .

  38. Розкрийте сутність та особливі властивості тоталітаризму.

  39. Проаналізуйте механізми формування політичної демократії.

  40. Охарактеризуйте формування змісту технологічних знань.

  41. Розкрийте різноманітність політичних технологій.

  42. Визначте підходи щодо способу формування технологій.

  43. Розкрийте зміст та структуру політичного рішення.

  44. Розкрийте структуру політичної ситуації.

  45. Охарактеризуйте основні рівні процесу прийняття політичних рішень.

  46. Проаналізуйте роль управлінської еліти в процесах імплементації.

  47. Охарактеризуйте технології агітаційно-пропагандистського і маркетингового принципу.

  48. Становлення партисипаторної моделі взаємодії держави і груп інтересів.

  49. Інститут лобізму: проблеми соціальної ефективності.

  50. На прикладах із політичного життя сучасної України проілюструйте основні функції практичної політології.

  51. Розкрийте причину появи політичних технологій.

  52. Розкрийте суть поняття «групи інтересів», та наведіть приклади політичного представництва груп інтересів .

  53. Проаналізуйте американську і канадську моделі правового регулювання лобізму.

  54. Вкажіть основні функції, які виконує політичний імідж у суспільстві та розкрийте їх.

  55. Проаналізуйте способи і методи політичного маркетингу.

  56. Охарактеризуйте специфіку та форми політичної реклами.

  57. Характеристика прикладного аналізу його методологія та особливості здійснення

  58. Особливості становлення етнополітичної думки в Україні.

  59. Розкрийте стадії та концепція етногенезу.

  60. Проблеми сумісності демократії і націоналізму.

  61. Проаналізуйте моделі розв’язання етнополітичних конфліктів.

  62. Концепція державної етнополітики в Україні.

  63. Моделі управління етнополітичними процесами.

  64. “Еліта” як категорія політичної науки. Основні чинники елітарності суспільства.

  65. Поняття та суть політичної еліти. Головні риси політичної еліти.

  66. Механізми формування та канали рекрутування політичної еліти.

  67. Типологія політичного лідерства.

  68. Основні риси політичного іміджу лідера. Механізми формування іміджу політичного лідера.

  69. Суть поняття політична партія. Роль партій у житті суспільства

  70. Етапи історичного розвитку політичних партій

  71. Визначення функцій партій та їх типологія

  72. Поняття, етапи та форми інституалізації політичних партій

  73. Трансформація партійної системи України. Особливості сучасної партійної системи України.

  74. Особливості основних типів партійних систем

  75. Характеристика основних типів багатопартійних систем

  76. Суть поняття, ознаки та основні принципи місцевого самоврядування

  77. Організаційна будова Верховної Ради

  78. Організація діяльності Президента України

  79. Місце кабінету міністрів в системі державних органів України

  80. Судова влада як самостійна гілка влади в Україні

  81. Елементи системи місцевого самоврядування в Україні

  82. Форми безпосередньої участі територіальної громад.

  83. Поняття та види політичного менеджменту.

  84. Маніпуляційні технології як інструмент політичного менеджменту.

  85. Поняття кар’єрного простору і кар’єрного середовища у світі політики. Система управління кар’єрою.

  86. Поняття «політична управлінська команда». Етапи становлення і розвитку політичної команди.

  87. PR як управлінська, соціально-практична, ринкова діяльність, наука та мистецтво налагодження зв’язків з громадськістю. Засоби PR.

  88. Роль PR у формуванні громадської думки. Концепція впливу на цільові групи.

  89. Зв’язки з громадськістю як спосіб кризисного регулювання.

  90. Місце та роль зв’язків з громадськістю в життєдіяльності сучасної громадської організації.


«Слово про закон і благодать» є найдавнішою працею, що дійшла до нас у письмовому вигляді від часів Київської Русі митрополита Іларіона. Він був наближеною до князя Ярослава Мудрого людиною, пресвітером княжої церкви у Берестові, якого в 1051 р. обрано першим Київ­ським митрополитом руського походження. «Слово про закон і благодать» написане й виголошене ним з нагоди закінчення будівництва собору св. Софії у Києві. Вихідною проблемою «Слова» Іларіона є питання про співвідношення закону та істини (благодаті). У традиціях релігійної літератури під законом автор розумів Старий Заповіт, а під істиною — Новий. Закон Іларіон трактує як певну зовнішню настанову, що регулює примусовими мето­дами діяльність людей на час до осягнення ними істини. Істина, благодать є певним внутрішнім контролером людської поведінки згідно з волею Божою. Для закону неприйнятним є уявлення про вище благо, він дається Богом людству на ранніх стадіях його розвитку. З часом закон змінюється благодаттю, відповідно і рабство зміню­ється свободою. Водночас закон не протистоїть істині, його дотримання є шляхом до осягнення благодаті, а разом з нею — свободи. Важливим для Іларіона є також питання богообраності народів. За Старим Заповітом, таким народом є лише іудеї. Іларіон зауважує, що з осягненням людьми істини, після спокутування Христом первородного гріха, всі народи, які прийняли християнство, стають рівними перед Богом. Ті ж, хто залишився в межах закону і не піднявся до осягнення істини, втрачають свою богообраність. Теза про рівність християнських народів незалежно від часу прийняття ними істинної віри слугує Іларіону для доведення рівності Русі з Візантією. Підтримуючи князя Володимира, Іларіон чітко вислов­лює свої симпатії до монархії як форми державного правлін­ня. Вона імпонує йому, бо тут влада зосереджується в руках одного правителя, а єдиновладдя є запорукою тери­торіальної єдності і сили держави. При цьому бажано, щоб влада концентрувалась у руках мудрого правителя, який задовольняв би певні умови: пам'ятав, що несе відпо­відальність за підданих перед Богом; здійснював владу на основі закону і справедливості, а не сваволі; був милос­тивим до підданих.

«Повість врем'яних літ» є важливою пам'яткою політичної думкиКиївської Русі. Це літопис монаха Києво-Печерської лаври Нестара, першу редакцію якого датують 11І3 р. У написанні літопису автор користувався як історичними джерелами інших європейських країн, так і руськими літо­писами, які не збереглися до нашого часу. У подальшому твір доповнювався матеріалами інших авторів.У літописі подаються звістки про діяльність руських князів, про боротьбу з зовнішніми ворогами, про народні постання у Київській Русі. Як і в «Слові про закон і благодать» Іларіона, одним із найважливіших питань полі­тичного характеру є проблема рівності Київської Русі з іншими європейськими державами. Для обгрунту­вання цієї проблеми автор використовує низку аргументів, пов'язаних з історією походження і розвитку слов'янських племен. Особлива увага в «Повісті...» приділяється обгрунтуванню законності й необхідності князівської влади. Для посилення ідеї винятковості князівської влади наводиться оповідання про закликання варягів. Таке походження влади ставить княжий рід у привілейоване становище щодо основної маси населення й санкціонує передання влади лише всередині княжого роду. Однак на відміну від «Слова...» Іларіона, в якому всіляко обґрунтовується князівське єдиновладдя, автор «Повісті...» подає схему колективного володіння Київською Руссю князівським родом Рюриковичів. У «Повісті...» не заперечується ідея єдності руських земель, але розглядається вона передусім як духовна, котру забезпечує християнська церква. Що стосується політичної єдності, то вона виявляється у єдності Київської Русі як спільної власності князів-братів, які мусять слухатися порад київського князя як старшого серед рівних. Причиною кня­жих міжусобиць у «Повісті...» вважається «спокушування» дияволом людей, а тому міжусобні війни є неправедними і гріховними.

«Руська правда»Значна увага у Київській Русі приді­лялась розробці законодавчих актів, які регулювали суспільні відносини. Першим писаним слов'ян­ською мовою кодексом законів тут була «Руська правда» Ярослава Мудрого (1019—1054). Вона складалася з трьох частин: «Правди Ярослава», «Правди Ярославичів» (1073— 1076) та широкої редакції «Руської правди» (початок XII ст.). Закони Ярослава високо цінували людське життя, честь, осуджували злодіїв та вбивць. Головними цілями співжиття проголошувались особиста безпека і невід'ємність власності. За насильницькі дії визначали особливу плату до казни — штраф, можна було відкупитися грішми. Смертної кари не було. Пильно захищалася власність; за певних умов навіть виправдовувалось убивство злодія. Найтяжчі кари, аж до вигнання з рідної землі, встановлювались за крадіжку коней і підпал. «Руська правда» регулювала також майнові відносини між людьми, стосунки між батьками й дітьми. Введені нею зако­ни тривалий час регулювали суспільні відносини в Київській Русі і, як вважається, де в чому були гуманнішими, ніж сучасне законодавство.

«Повчання»Визначною пам'яткою політичної дум­ки Київської Русі є «Повчання» (бл. 1117) Володимира Мопомаха (1053—1125) — великого князя київського, якому вдалось на короткий час зібрати землі Русі під єдиним началом перед її остаточним розпадом на окремі князівства. «Повчання» написане у формі заповіту-звернення Володимира Мономаха до своїх синів. У ньому узагальнено досвід князя за час перебування його на київському престолі. Цей досвід він намагається передати своїм синам. В автобіографічній частині твору подається ідеалізована картина державної діяльності та ідеальний образ князя-правителя, який має керуватися християнськими заповідями, моральними нормами і принципами. Саме це передусім Мономах заповідає дітям, подекуди, за традицією того часу, майже дослівно наслідуючи своїм текстом Біблію. Крім моральних настанов, «Повчання» містить також практичні вказівки щодо керівництва державою, управління підданими, правил поведінки з ними в деяких типових ситуаціях, зокрема під час війни. За політичними традиціями слов'янства князь був не тільки правителем і воєначальни­ком, а й верховним суддею в державі. Саме тому Мономах звертає особливу увагу своїх синів на дотримання ними закону та принципів справедливості й милосердя. При цьому князь не лише сам має бути справедливим і милостивим, а й вимагати цього від підлеглих. Він мусить дбати про них, особливо про знедолених і беззахисних.

«Слово о полку Ігоревім» В обстановці загострення міжусобної боротьби створювалась видатна писем­на пам'ятка Київської Русі — поема «Слово о полку Ігоревім» (1187), де знайшла своє відобра­ження низка актуальних політичних проблем. По смерті Володимира Мономаха різко посилився процес феодальної роздрібненості. Удільні князі, що присвоювали собі титули «великих», воюючи один з одним, дедалі частіше почали залучати до внутрішніх чвар озброєні загони сусідів — поляків, литовців, угорців. Та найбільш небезпечними для Русі були степові кочівники — половці, набіги яких ставили під загрозу саме існування держави. Розповідаючи про локальне явище — похід новгород-сіверського князя Ігоря 1185 р. в половецький степ і його воєнну поразку, невідомий автор «Слова...» у поетичній формі робить спробу сформулювати ряд узагальнюючих висновків. Головну причину тяжкого становища Русі він убачає в міжусобній боротьбі руських князів. Основний політичний зміст зосереджений у так званому золотому слові великого київського князя Святослава. Звертаючись до бояр і князів, він говорить, що головна провина Ігоря та причина його поразки полягає в тому, що той пішов на половців «собі слави шукати», а не захищати інтереси всієї держави. Те саме чинять й інші князі, дбаючи лише про свої уділи, а не про державу в цілому. Автор «Слова...» наголошує, що для князя недостатньо бути вправним воєначальником, потрібно ще й уміти побачити загальнодержавний інтерес і підпоряд­кувати йому особист
скачати

© Усі права захищені
написати до нас