Питання 35Образ прекрасної та нещасної Есмеральди у романі В. Гюго “Собор Паризької

Питання 35
Образ прекрасної та нещасної Есмеральди у романі В. Гюго “Собор Паризької
Богоматері”
Один з найулюбленіших жіночих образів світової літератури – образ Есмеральди
у романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Есмеральда є втіленням того, що
ми називаємо жіночість. Ніжність, тендітність, чарівність, цнотливість
гармонійно поєднуються із незламною силою духу. І найголовніше – вона уміла
кохати, самовіддано, безмежно, до смерті.
Письменник відразу не відкриває таємницю Есмеральди, він готує читача,
сплітає невидимі нитки долі, які нарешті створюють клубок трагічного фіналу.
Смерть Есмеральди певною мірою є закономірною.
Вона стала іграшкою в руках розбещеного, аморального ротмістра Феба та
справжньої моральної потвори, породженої своєю епохою, архідиякона Клода
Фролло. Перший залюбки користується тим, що Есмеральда обожнює його як
свого рятівника.
Другий твердить про неземне кохання, але насправді задовольняє свої земні
потреби. Коли Есмеральда не відповідає на почуття Клода Фролло та його
палкий заклик закохатися в нього, він виходить на шлях злочинця.
Недаремно у передмові письменник наголошує, що надихнуло його до написання
твору побачене на стіні викарбовуване грецькими літерами слово ” фатум, доля
“.
Звернемо увагу на таку деталь: вперше у романі Есмеральда з’являється,
освітлена палаючими в’язками хмизу: “на широкому, вільному просторі між
натовпом і вогнищем танцювала молода дівчина” . Вона була невисока, але
здавалася високою, оскільки її постать була дуже тонкою.
Усі риси дівчини видавали андалузьке походження: смугляве обличчя, яке при
денному світлі повинно було мати чудовий золотавий полиск; маленька ніжка у
гарненькому черевичку. “Тоненька, жвава немов оса, у своєму золотистому
корсажі, барвистій сукні, що надималася від швидкого танцю, з оголеними
плечима, стрункими ніжками, що мелькали з-під спідниці, чорним волоссям,
сяючими очима – вона, здавалося, була неземною істотою”. Це фантастичне
видовище викликало в Гренгуара захоплення: “Дивовижно. Це саламандра, це
німфа, це богиня, це вакханка з гори Менад!” Упродовж гарячого танку чари
дівчини розвіються: “одна коса “саламандри” розплелася, і мідна монета, що
була прив’язана, покотилася по землі”.
Вона кохає Феба не як звичайна земна жінка, вона кохає Феба як витвір своєї
фантазії, ” красивий мундир, шляхетний вигляд, шпагу”. Але Феб, незважаючи на
красу, був звичайним земним чоловіком, до того ж не обтяжений якимись
глибинними моральними настановами. Він бачив перед собою тіло прекрасної
молодої жінки, і його тіло прагнуло чуттєвої насолоди. Есмеральда підкорилася
нестримному бажанню свого рятівника, але дарувала вона своєму коханому не
тіло, а те, чого він не міг сприйняти та оцінити належно, – душу: “Роби зі мною,
що хочеш, я твоя.
Навіщо мені талісман? Що мені моя мати! Ти мені мати, бо я кохаю тебе, Фебе!”.
Той, хто належить вищій силі, ніколи не стане належати силам земним. Фатум не
дозволив Фебу знущатися над нещасною дівчиною, і з цього часу вона вже
втратила свою земну оболонку. Нещастя, страждання від народження позначило
долю Есмеральди, але вона гідно пройшла всі випробування.

Так само, як з’являється на початку роману Есмеральда у відблисках полум’я,
так само вона і зникає у ту мить, коли потік світла “ринув з обрію, що здавалося,
всі високі шпилі Парижа – дзвіниці, димарі й вишки, запалали водночас”.
Питання 36
Образ скнари Гобсека - героя однойменної повісті О.Бальзака.
Літературознавці і критики часто висловлювали свої думки про природу
шедевра в мистецтві. Та зрештою всі схилялися до думки, що основною ознакою
шедевра є те, що в ньому нічого не можна змінити. Такими є твори Бальзака:
цілісні, художньо довершені. У невеликій за обсягом повісті "Гобсек"
відкривається цілий світ паризького життя.
Гобсек — лихвар, посвячений у таємниці людських стосунків. У нього в руках
надійний важіль людських доль, ім'я якому — гроші. Безпристрасно і правдиво
зображує Бальзак головного героя повісті: "Усе в житті лихваря здавалося
настільки впорядкованим, ніби його хтось завів, наче якийсь механізм. У нього,
здавалося, й емоцій не було. Життя його минало безшумно, немов "сипався
цівкою пісок у старовинному пісочному годиннику". Часом його жертви
обурювалися, кричали, але потім наставала тиша, "як буває на кухні, коли
заріжуть качку".
Гобсек був багатий, але дуже жадібний. Жив скромно, не бажаючи, аби
хто-небудь здогадався про його статки. Якось із кишені його жилетки випала
золота монета, а коли монету спробували повернути її власникові, Гобсек
відмовився. Він сказав, що то не його гроші, звідки у нього, людини бідної, такі
гроші.
Як відомо, Бальзак дуже прискіпливо вивчав створені ним характери, але він у
жодному разі не засуджував дійових осіб своїх творів. Кожен персонаж був
глибоко індивідуальним і неповторним. У свою чергу і його герої ніколи не
почуваються винними за свої вчинки. Кожен бальзаківський персонаж викладає
свою точку зору з пристрасною переконливістю у власній правоті. Лихвар Гобсек
не відчуває жодних докорів сумління через свою не зовсім людяну діяльність. І
Бальзак, як сторонній спостерігач, його не засуджує. До того ж автор правдиво
показує і позитивні риси його характеру: граф спитав у Дервіля, якої він думки
про Гобсека, і той сказав, що в цій людині "живуть дві істоти: скнара і філософ,
підла істота і вивищена". "Але якщо я помру, залишивши малолітніх дітей, то він
буде їхнім опікуном", — сказав Дервіль.
Хтось із сучасників Бальзака сказав, що автора "Гобсека" та інших його
безсмертних творів не завадило б уважно читати в усіх комерційних училищах. Із
творів Бальзака можна багато про що дізнатися — зокрема про закони кредиту,
купівлі і продажу, про юридичну правомірність угод та ще про багато інших
тонкощів ведення бізнесу.
До відомих афоризмів Бальзака належить і такий: "Письменник існує тільки тоді,
коли тверді його переконання". Саме цій простій істині відповідав видатний
французький романіст Оноре де Бальзак.
Питання 37
Місце повісті О.де Бальзака «Гобсек» в циклі повістей «Людська комедія».
Проблематика повісті
Над цим циклом романів письменник працював до кінця життя. Було створено 87
романів, хоча за планами й каталогами самого 0. Бальзака мало бути ще 56

романів. Найголовніша особливість – “персонажі, що повертаються”, тобто
дійові особи романів Бальзака переходять з твору до твору.
Читач зустрічає їх різними – юними, змужнілими, старими, головними героями
або другорядними у різних романах. Кожен герой – це тип тогочасного
суспільства. Так створюється цілісна картина суспільства. “Людська комедія” –
це спроба створення моделі
сучасного Бальзаку суспільства в усіх виявах і на всіх рівнях. За задумом
автора, повість “Гобсек” мала увійти до великого циклу романів “Людська
комедія”, над яким Оноре де Бальзак працював протягом усього життя.
Створюючи “Людську комедію”, автор прагнув змалювати сучасне йому
суспільство таким, яким воно було.
Це зумовило стиль написання повістей та романів – реалістична проза.
Бальзак намагався якомога реалістичніше змалювати сучасне йому суспільство,
не приховуючи жодної вади соціуму, часто спеціально наголошуючи на них.
Суспільство зображено всебічно, а не тільки окремі риси.
Ми бачимо і політичну, і економічну ситуації, бачимо і психологію персонажів.
У цьому реалізм творів Бальзака. Усі персонажі, що діють у повісті, – типові
образи. У кожному з персонажів своєї “Людської комедії” в цілому і кожного
твору її зокрема Бальзак намагається показати певний суспільно-психологічний
тип людини.
Реалістичність полягає у неоднозначності цих персонажів: жоден не постає
перед нами носієм тільки однієї риси, кожен з них – складна та суперечлива
особистість – так само, як у житті не трапляється людей, лише скупих чи
винятково добрих, без жодного недоліку.
У своїй повісті “Гобсек” Оноре де Бальзак використовує типові прийоми
реалістичної прози. Реалістичний портрет допомагає нам уявити персонажів.
Пейзаж або інтер’єр дає уявлення про місце подій і не більше, він не має
прихованого емоційного навантаження, ці частини твору слід сприймати як
декорації. У реалістичній прозі Бальзака наявні поодинокі елементи романтизму.
Певна загадковість є у самому образі головного героя – Гобсека. Ми не маємо
жодних відомостей про його минуле, його теперішнє також сповнене загадок та
таємниць для нас. Філософський розум та неабияка здатність впливати на
людей (не тільки шляхом шантажу, але й певними прийомами психологічного
маніпулювання) – також романтичні риси в образі Гобсека.
Проте реалістичне у повісті значно переважає над романтичним.
Повість “Гобсек” – частина грандіозного задума Бальзака. За її допомогою ми
маємо можливість дізнатися про сучасне пи менникові суспільство. Усі образи
реалістичні та надзвичайно “живі”.
Події розгортаються на тлі суспільних та політичних перетворень у Франції поча
XІX століття. Типовість образів має велике значення для реалістичного
змалювання тогочасної дійсності.