Ім'я файлу: курсова.docx
Розширення: docx
Розмір: 102кб.
Дата: 10.06.2021

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут сталого розвитку ім. В. Чорновола

Кафедра підприємництва та екологічної експертизи товарів


КУРСОВА РОБОТА

З навчальної дисципліни

«Економіка торговельного підприємства»

на тему:

«Підвищення ефективності діяльності торгівельного підприємства»

Виконав: студент 1 курсу

Спеціальності 076

«Підприємництво, торгівля та

біржова діяльність»

денної форми навчання

Рогожніков Олександр Олександрович

Керівник:

Яворська Н. П.


Львів – 2020

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут сталого розвитку ім. В. Чорновола
Кафедра підприємництва та екологічної експертизи товарів

Рівень вищої освіти бакалавр

Спеціальність 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»
«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Завідувач кафедри ПЕЕТ

____________Князь С.В.

“20” лютого 2020 р.

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу з дисципліни

«ЕКОНОМІКА ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА»

на тему

«Підвищення ефективності діяльності торговельного підприємства»

Рогожнікова Олександра Олександровича

1. Дата одержання теми 13.02.2020 р.

3. Термін здачі студентом закінченої роботи 01.05.2020 р.

4. План роботи ( перелік питань, які належить розробити):

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи економіки торговельного підприємства

1.1. Шляхи вдосконалення взаємовідносин з постачальниками (виробниками) і покупцями організації оптової торгівлі.

1.2. Обґрунтування оптимальної чисельності персоналу торгівельних підприємств.

1.3. Склад та джерела утворення доходів торгівельних підприємств.
Розділ 2. Оцінка ефективності діяльності торговельного підприємства

2.1. Оцінка виконання плану товарообороту та його показників.

2.2. Оцінка ефективності використання ресурсів підприємства.

2.3. Оцінка рівня витрат, прибутку та забезпечення беззбиткового рівня діяльності.

Розділ 3. Пропозиції щодо підвищення економічної діяльності торговельного підприємства

Висновки

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ п/п

Назва етапів курсової роботи

Строк виконання етапів роботи

Примітка

1

Розділ 1.

20.02.2020-20.03.2020




2

Розділ 2.

20.02.2020-20.04.2020




3

Розділ 3.

20.04.2020-24.04.2020




4

Оформлення курсової роботи

24.04.2020-01.05.2020





Завдання прийняв до виконання О.О. Рогожніков

Керівник роботи Н.П. Яворська
Розділ 1

1.1.Шляхи вдосконалення взаємовідносин з постачальниками (виробниками) і покупцями організації оптової торгівлі.
Фінансовий стан суб’єкта господарювання визначається його взаємовідносинами з іншими господарюючими суб’єктами та станом розрахунків між ними. З розвитком ринкових відносин, суб’єкти господарювання частіше використовують відстрочку платежу при купівлі товарів у постачальників. Внаслідок цього у підприємства виникає поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги. Розмір даного виду зобов’язань потрібно контролювати, оскільки з однієї сторони вони представляють собою тимчасово вільні обігові кошти, а з іншої – чинять вплив на фінансову стійкість та платоспроможність суб’єкта господарювання. Недосконалість розрахунків з постачальниками та підрядниками часто стає причиною виникнення значної кредиторської заборгованості, що призводить до порушення фінансової й розрахункової дисциплін. Причиною порушення розрахункової й фінансової дисциплін може бути недосконалість ведення бухгалтерського обліку за розрахунковими операціями. Саме тому ефективне та своєчасне ведення розрахунків з постачальниками, достовірне відображення інформації набуває великого значення, що свідчить про необхідність їхнього вдосконалення. Серед вітчизняних вчених проблемні аспекти стосовно обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками досліджували Л. М. Братчук, Ф. Ф. Бутинець, Г. В. Власюк, С. Ф. Голов, В. М. Добровський, М. Ф. Огійчук, О. М. Петрук, Е. Ф. Югас та інші. Серед зарубіжних вчених, питанням 128 Економічний розвиток держави, регіонів і підприємств удосконалення обліку розрахунків з постачальниками займалися М. Ф. Ван Бред, Е. С. Хендріксен. В працях вчених розглянуто наукові підходи до регулювання, підтримання оптимальної частки поточних зобов’язань за товари, роботи, послуги у фінансовій звітності, обґрунтовано їх вплив на фінансову стійкість та платоспроможність підприємства. Проте залишається низка невирішених питань, які потребують подальшого дослідження. Метою дослідження є визначення економічної сутності зобов’язань перед постачальниками, з’ясування сутності договірних відносин підприємства, контроль за своєчасністю оплат відстрочених платежів. Тому набуває великого значення правильне, ефективне та своєчасне ведення розрахунків з постачальниками та підрядниками та достовірне їх відображення у фінансовій звітності підприємства. Правові засади ведення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками регламентується П(С)БО 11 «Зобов’язання», а технологія обробки облікової інформації залежить від обраної на підприємстві форми бухгалтерського обліку. Перед етапом формування взаємовідносин з постачальниками, необхідно здійснювати їх ретельний пошук та підбір. Е. Ф. Югас сформував умови, яких варто дотримуватись в процесі вибору постачальників, а саме: − цінова конкурентноспроможність; − умови платежу, відтермінування оплат; − гарантійні строки; − післяпродажне обслуговування; − відповідність продукції стандартам якості; − можливість закупівлі безпосередньо у виробника або оптовика; − фінансовий стан; − виробнича потужність та обсяги випуску продукції. Даний список можна доповнити іншими умовами, враховуючи специфіку підприємства. Порядок розрахунків з постачальниками визначаються договором, внаслідок виконання якого у підприємства виникають поточні зобов’язання – кредиторська заборгованість. Такий договір є формою реалізації товарногрошових відносин в економіці. При укладенні договору виникає юридичне зобов’язання, яке не відображається на рахунках обліку. Таке юридичне зобов’язання відображатиметься в обліку в тому випадку, коли сторони перейдуть до виконання взятих на себе зобов’язань. Для цього доцільно відображати юридичні зобов’язання на позабалансовому рахунку 042 «Непередбачені зобов’язання». Після того, коли юридичні зобов’язання відповідатимуть критеріям бухгалтерського обліку, їх необхідно виключити з позабалансового рахунку та відобразити на рахунках бухгалтерського обліку. Це сприятиме забезпеченню користувачів достовірною інформацією про заборгованість підприємства. Підприємству необхідно застосовувати в бухгалтерському обліку методи оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань. Виходячи з вказаного принципу, облік кредиторської заборгованості за товари, роботи, м. Одеса, 9-10 листопада 2018 р. 129 послуги здійснюється лише одним методом – за вартістю, що зафіксована у первинних документах на дату її визнання. Відповідно до П(С)БО 11 «Зобов’язання» кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, як і всі поточні зобов’язання, відображається в балансі за сумою погашення. До елементів облікової політики підприємства щодо кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги варто віднести і методи оцінки зобов’язань в операціях пов’язаних сторін. Це важливо, виходячи з двох облікових завдань: − обґрунтування суми податкового кредиту з податку на додану вартість, який виникає в наслідок придбання товарів, робіт, послуг; − обґрунтування величини витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування. Для контролю за своєчастністю оплат відстрочених платежів та ефективного управління зобов’язаннями підприємства, доцільно формувати платіжний календар. У календарі відображається загальна заборгованість за постачальниками, прострочена заборгованість на початок періоду, заборгованість за вибраний період а також заборгованість за відстроченими платежами, яка має бути погашена на кінцеву дату виконання зобов’язань за договором поставки та умовами відтермінування оплати

(табл.1).[1]

Платіжний календар

Контрагент

Загальна заборгованість

Прострочена заборгованість на початок періоду

Заборгованість за вибраний період

01.10.

02.10.

03.10.

04.10.

05.10

1




















































Організація обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками повинна забезпечити своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками та підрядниками; попередження прострочки кредиторської заборгованості. Одним із напрямів удосконалення обліку розрахунків з постачальниками, повинна бути вдало обрана облікова політика підприємства щодо обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, яка має включати методичні, організаційно-управлінські та податкові аспекти. На основі проведеного дослідження можна сформувати наступні висновки: 1. Причиною виникнення розрахункових операцій з постачальниками є укладення договору, внаслідок якого виникають юридичні зобов’язання. Для відображення цих зобов’язань доцільно використовувати в буххалтерському обліку позабалансовий рахунок 042 «Непередбачені зобов’язання». Після виконання взятих на себе зобов’язань, необхідно відображати їх на рахунках бухгалтерського обліку. 2. Підприємству необхідно застосовувати в обліку ті методи оцінки, які не будуть запобігти заниженню зобов’язань. Саме тому облік кредиторської заборгованість необхідно здійснювати за вартістю, зафіксованою у первинних документах на дату їх визнання, тобто, за сумою погашення. 130 │ Економічний розвиток держави, регіонів і підприємств 3. Для контролю за своєчасністю оплат відстрочених платежів, доцільно формувати платіжний календар, де відображена заборгованість, яка має бути погашена на кінцеву дату виконання зобов’язання по оплатах за договорами поставки та умовами відтермінування оплати. Усі ці заходи допоможуть слідкувати за розрахунками з постачальниками, у встановлені строки погашати заборгованість, а також достовірно відображати інформацію про кредиторську заборгованість в бухгалтерському обліку[2]

1.2 Методика планування чисельності робітників

Необхідною передумовою планування персоналу торгівельного підприємства, пошуку резервів підвищення продуктивності праці та удосконалення системи матеріального стимулювання є проведення аналізу сучасного стану використання трудових ресурсів підприємства. Аналіз формування та використання персоналу торгівельного підприємства передбачає проведення аналітичної роботи за трьома основними напрямами.

Аналіз чисельності, складу та руху персоналу торгівельного підприємства проводиться з метою оцінки наявного трудового потенціалу підприємства та його відповідності стратегії й тактиці діяльності підприємства. Аналіз персоналу підприємства передбачає проведення наступних етапів аналітичної роботи

1. Аналіз чисельності персоналу та динаміки її зміни проводиться з метою попередньої оцінки загальної кількості працівники торгівельного підприємства в цілому та за окремими категоріями (групами) персоналу, а також -- зміни чисельності персоналу порівняно з попередніми періодами.

Загальна зміна чисельності персоналу має відповідати темпам розвитку господарської діяльності підприємства. З цією метою темпи зміни чисельності персоналу доцільно порівнювати з темпами зміни товарообігу в фактичних та співставних цінах валового доходу, торговельної площі, тривалості роботи підприємства та з іншими показниками діяльності.

2. Аналіз складу персоналу передбачає визначення питомої ваги окремих категорій (груп) персоналу в його загальній кількості та тенденцій її зміни порівняно з попередніми періодами.

Аналіз складу персоналу може проводитися за всіма ознаками його класифікації, що були розглянуті.

Особливу увагу слід звернути на вивчення тенденцій зміни професійного та кваліфікаційного складу працівників, змін в характері трудових відносин та у відношенні до власності підприємства.

3. Аналіз руху персоналу передбачає детальне вивчення процесів, пов'язаних з прийомом та звільненням працівників підприємства. З цією метою вивчається загальний обсяг руху персоналу, причини звільнення персоналу (з диференціацією по категоріях персоналу), якість та джерела покриття додаткової потреби в персоналі.

Для проведення аналізу руху персоналу доцільно використовувати такі аналітичні показники, як наведені нижче.

Для аналізу причин звільнення персоналу проводиться класифікація причин звільнення: з власного бажання, в тому числі в зв'язку зі вступом до навчальних закладів, призовом до армії, переїздом в іншу місцевість, за ініціативою адміністрації, зокрема за скороченням штатів, з причини порушення трудової дисципліни тощо.

Групування робітників за причинами звільнення дозволяє усвідомити можливість та доцільність управління цим процесом для пошуку резервів стабілізації трудового колективу.

В процесі аналізу складу прийнятих робітників вивчаються їх якісні характеристики (стаж роботи, в тому числі за спеціальністю, кваліфікацією, місце попередньої роботи та причини звільнення тощо). Необхідна інформація може бути отримана шляхом опитування та анкетування нових працівників. Результати аналізу використовуються для забезпечення адаптації нових працівників, визначення їх трудової мотивації, вибору форм стимулювання.

4. Аналіз укомплектованості персоналу проводиться з метою вивчення ступеня забезпеченості працівниками всіх робочих місць та посад, передбачених штатним розкладом підприємства.

Ступінь забезпеченості персоналу (Сзц) оцінюється так:

Цей аналітичний матеріал є необхідною передумовою залучення додаткового персоналу, розробки ефективних форм стимулювання праці наявних працівників, особливо за категоріями та професіями з недостатнім рівнем забезпеченості.

5. Аналіз ефективності використання робочого часу проводиться з метою оцінки напруженості праці, виявлення непродуктивних втрат робочого часу та визначення на базі цього можливих резервів скорочення персоналу торгівельного підприємства.

З цією метою аналізується номінальний та реальний фонд робочого часу, його середня тривалість, обсяги невиходу на роботу (в людино-днях та людино-годинах), структура неявок на роботу (в розрізі окремих причин).

Особливої уваги в процесі цього етапу аналізу слід надавати витратам робочого часу без поважних причин (в зв'язку з запізненням, прогулами, іншими причинами, не передбаченими законодавством).

Для аналізу стану трудової дисципліни на підприємстві доцільно розраховувати показник рівня дисципліни (Рд), значення якого визначається як:

Оцінка загального розміру втрат робочого часу дозволяє визначити надмірну чисельність персоналу, що утримується в штаті підприємства в зв'язку з низьким рівнем трудової дисципліни та може бути скорочена. Розрахунок надмірної чисельності персоналу (ЧНАДМ) здійснюється так:

Планові розрахунки починають з обгрунтування потреби підприємства в персоналі на майбутній період.

Планування чисельності персоналу може здійснюватися трьома методами:

- нормативним методом на базі розробки норм витрат праці для виконання окремих робіт та операцій;

- методом техніко-економічних розрахунків на базі визначення кількості робочих місць та розробки планового балансу робочого часу;

- факторно-аналітичним методом на базі аналізу фактичного використання робочого часу й динаміки персоналу та пошуку резервів скорочення наявної чисельності персоналу.

Нормування витрат праці на виконання окремих операцій та видів робіт передбачає розробку та використання на торговельних підприємствах системи норм праці, до складу якої входять норми чисельності, норми часу, норми виробітку, норми обслуговування та інше.

Планування чисельності робітників нормативним методом здійснюється так:

1. Виходячи з розробленого плану товарообігу, визначається обсяг реалізації товарів, обсяг фасувальних та навантажувально-розвантажувальних робіт, кількість робочих місць та інші вартісні та натуральні показники, які використовуються для визначення норм (далі - базові показники).

2. Розроблені норми праці множаться на базові показники. Результат розрахунку визначає нормативну чисельність відповідної категорії чи групи персоналу підприємства.

Більш поширеним методом розрахунку планової чисельності є метод техніко-економічних розрахунків. Він застосовується для визначення потреби підприємства в продавцях, контролерах, контролерах-касирах та інших робітниках торговельної зали.

В основі цього методу лежить кількість робочих місць робітників окремих професій та режим роботи підприємства, які дозволяють розрахувати наявну та середньоспискову чисельність відповідної категорії персоналу.

Процес вивчення й аналізу трудових ресурсів у торговому підприємстві складається з наступних етапів:

* вивчення чисельності працівників підприємства в динаміці;

* вивчення руху трудових ресурсів на конкретному торговому підприємстві;

* аналіз складу трудових ресурсів торгівельного підприємства по різних ознаках у динаміці.

Аналіз трудових ресурсів на торгових підприємствах дозволяє оцінити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, укомплектованість штату працівників різних професій, ефективність використання робочого часу й ін.

Чисельність працівників торгівельного підприємства характеризується показниками облікової, середньої і середньоспискової чисельності, іноді використовується показник явочного складу.

Облікова чисельність у зв'язку з прийомом і звільненням працівників є величиною перемінної і тому враховується на визначену дату. Для характеристики забезпеченості підприємства трудовими ресурсами в середньому за період (місяць, квартал, рік) визначають середньоспискову та середню чисельність працівників.

Наявна чисельність - це кількість робітників, які щоденно повинні бути на роботі для забезпечення заповнення віх передбачених робочих місць впродовж усього часу роботи торгівельного підприємства з врахуванням витрат часу на здійснення підготовчо-заключних операцій (розкладання товарів, підрахунок та здача торгової виручки, прибирання робочого місця та таке інше).[3]

Розрахунок наявної чисельності робітників відповідних професій здійснюється за формулою (таблиця 2)[4]

Середньоспискова чисельність характеризує загальну кількість працівників, потрібних підприємству, з врахуванням відпусток, хвороб, а також інших невиходів на роботу з поважних причин. Вона визначається шляхом коригування наявної чисельності на коефіцієнт заміщення тимчасово відсутніх працівників (КЗР), який розраховується як співвідношення номінального фонду робочого часу в періоді (ФРЧНОРМ) та планового фонду робочого часу одного працівника з урахуванням планових неявок з поважних причин (ФРЧПЛАН):

Потреба в інших категоріях персоналу (керівниках, спеціалістах, допоміжному персоналі) визначається, як правило, факторно-аналітичним методом на базі вивчення фактичного завантаження персоналу, ліквідації непродуктивних втрат робочого часу, впровадження рекомендацій з наукової організації праці, нових інформаційних технологій, удосконалення схем документообігу і таке інше.

За результатами розрахунку планової чисельності на підприємствах складається штатний розклад. У ньому в одиницях (або долях одиниці, якщо притягнення робітників планується на неповний робочий день (неділю) або за сумісництвом) фіксується потреба в робітниках окремих посад, професій, рівнів кваліфікації.

Розроблений штатний розклад порівнюється з фактичною наявністю працівників відповідних професій, посад та рівнів кваліфікації.

Якщо порівняння вказує на додаткову потребу в персоналі, то розпочинають розробку програми притягнення персоналу. У ній визначають організаційні заходи для добору необхідних працівників на ринку праці, їх підготовки у відповідних учбових закладах або безпосередньо на виробництві, адаптації прийнятих робітників та інше. Якщо для проведення цих заходів потрібні спеціальні кошти, то окремо розробляється бюджет (план) їх виділення та використання.

Якщо чисельність персоналу, врахована розробленим штатним розкладом, менша за фактичний персонал підприємства (надлишок персоналу), то розробляють програму та бюджет вивільнення робітників.[5]

1.3 Склад та джерела утворення доходів торгівельного підприємства

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності; її дохідність і є вирішальним для підприємства. Тому доход – як показник фінансових результатів – це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат.

Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» визначення цього терміну сформульовано так: доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або погашення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П(С)БО встановлено відповідні вимоги щодо визнання доходу за кожним видом діяльності, а саме: доходи від основної (операційної) діяльності, доходи від іншої операційної діяльності, доходи від фінансово-інвестиційної діяльності, доходи від іншої звичайної діяльності та доходи від надзвичайних подій.

Операційна діяльність і є основним джерелом доходу підприємства.

Доходи від основної (операційної) діяльності – це виручка від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг), яка розраховується на основі обсягу реалізованої продукції, виходячи з діючих цін (без ПДВ, акцизів, торгівельних та збутових знижок). ПДВ, акцизний збір, мито та інші податки включаються до ціни, але вони перераховуються до бюджету і не належать підприємству [14, c.40].

На розмір виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) впливають такі фактори:

1) у сфері виробництва: обсяг виробництва, якість продукції, асортимент продукції, ритмічність випуску та інше;

2) у сфері обігу: ритмічність відвантаження, своєчасне оформлення транспортних і розрахункових документів, терміни документообігу, форми розрахунків, рівень ціни;

3) незалежно від діяльності підприємства: порушення договорів постачальниками ресурсів, недоліки в роботі транспорту, несвоєчасна оплата продукції покупцями.

Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. Тому саме від величини виторгу залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що відбивається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Несвоєчасне надходження виторгу призводить до затримкм розрахунків, штрафів і санкцій, що в кінцевому випадку означає не тільки втрату прибутку, а й перебої в роботі та зупинка виробництва.

Виручка від реалізації продукції, незважаючи на зовнішні ознаки (гршову форму, надходження коштів за відвантажену продукцію, виконані роботи, зроблені послуги, джерело різних платежів підприємства), не є доходом у повному розумінні цього слова, тому що з нього насамперед необхідно відшкодувати зроблені витрати, виплатити заробітну плату, відрахувати на соціальні заходи, тоді вона набуває форми чистого доходу підприємства.

Крім доходів від реалізації продукції (товарів, робіт чи послуг), підприємство отримує інші операційні доходи, які включаються в доходи від операційної діяльності. доходи ефективність підприємство

Інші операційні доходи включають доходи від реалізації сировини, матеріалів, іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); дохід від операціїних курсових різниць (різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів); оперативної оренди активів (майна), якщо ця діяльність не є метою створення підприємства; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); одержані пені, штрафи, неустойки за порушення господарських договорів, які визнані боржником чи рішенням суду; дохід від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; одержані гарантії та субсидії.

За умов ринку зростає значення доходів від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств. Тому пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємств.

Фінансові інвестиції — це вкладення засобів у фінансові інструменти, серед яких переважають цінні папери, з метою отримання доходу (прибутку) в майбутньому.

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності як: придбання та продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів; цільові грошові вклади; валютні операції; пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств; надання позик; лізингові операцій.

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коли кон'юктура фінансового ринку надає отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки – це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток.

У доходах підприємства виділяють доходи від фінансових операцій, які включають: дохід від участі в капіталі та інші фінансові доходи.

Дохід від участі в капіталі включає дохід підприємства, отриманий від його інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведуть методом участі в капіталі.

До інших фінансових доходів підприємства належать доходи, отримані ним у формі дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До інших доходів підприємства належать доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності та не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Доходи, які є наслідком надзвичайних подій (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії і т.д.), відносяться до надзвичайних доходів. Надзвичайними доходи визнаються від відшкодування надзвичайних витрат страховими компаніями та значних благодійних внесків з боку інших підприємств або фізичних осіб.

Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період і, за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування.

Узагальнюючим позитивним фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток.

Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства. Іноді прибуток ототожнюють з поняттям доход. Але це ототожнення неправильне. Прибуток характеризує не весь дохід, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки ту частину доходу, яка є “очищеною” від затрат, понесених на здійснення цієї діяльності. Іншими словами, у кількісному виразі прибуток є показником, що являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами у процесі здійсненя підприємницької діяльності

Отже прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він є джерелом оплати податків і з урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання.[6]
Джерела інформації:

https://pidruchniki.com/18210712/ekonomika/sklad_dzherela_utvorennya_dohodiv_torgovogo_pidpriyemstva

https://westudents.com.ua/glavy/16231-2-sklad-ta-djerela-utvorennya-dohodv-torgovogo-pdprimstva.html

http://molodyvcheny.in.ua/files/conf/eko/33nov2018/33nov2018.pdf#page=127

https://ua-referat.com/%D0%A3%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B7_%D0%BE%D0%BF%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%96

https://pidruchniki.com/1334020364713/ekonomika/analiz_formuvannya_optimalnoyi_chiselnosti_personalu_pidpriyemstva_fondu_oplati_yogo_pratsi

https://westudents.com.ua/glavy/16231-2-sklad-ta-djerela-utvorennya-dohodv-torgovogo-pdprimstva.html
скачати

© Усі права захищені
написати до нас