Ім'я файлу: Підприємства із закордонними інвестиціями.docx
Розширення: docx
Розмір: 67кб.
Дата: 09.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
A business report_Popov Maksym.docx
Розширення: docx
Розмір: 67кб.
Дата: 09.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
A business report_Popov Maksym.docx
Міністерство освіти і науки України
Сумський Державний Університет
Навчально-науковий інститут бізнесу, економіки та менеджменту
Кафедра економіки, підприємництва та бізнес-адміністрування
Курсова робота на тему:
«Підприємства із закордонними інвестиціями»
Студента групи БА.мз-13с
заочного відділення
Попова Максим Вікторовича
Перевірив:
Харченко Микола Олексійович
Суми 2022
ЗМІСТ
| ВСТУП…………………………………………………………...................... 3 РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи закордонного інвестування..…..............5 1.1. Сутність, шляхи та форми закордонного інвестування ………………5 1.2. Механізм регулювання закордонного інвестування…………………10 РОЗДІЛ 2. Тенденції та особливості закордонного інвестування……13 2.1 Міжнародні програми інвестування бізнесу 2.2 Світова практика стимулювання закордонного інвестування РОЗДІЛ 3. Проблеми та шляхи вдосконалення політики регулювання закордонного інвестування в Україні 3.1 Основні проблеми формування привабливого інвестиційного клімату в Україні 3.2 Удосконалення політико-правових механізмів та державних програм активізації закордонного інвестування ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ | 3 |
ВСТУП
Закордонні інвестиції в даний час перетворилися в потужний фактор конкурентоспроможності та економічного зростання, вони істотно посилили інтеграцію національних економік до світового ринку і стали рушійною силою зростання виробництва і світової торгівлі.
Іноземний капітал, органічно з'єднуючись з національними зусиллями та ресурсами, генерує за принципом ланцюгової реакції високий інтегральний ефект на основі застосування більш прогресивних засобів праці, підвищення кваліфікації працівників і поліпшення використання наявних виробничих ресурсів.
Актуальність нашого дослідження обумовлена розвитком міжнародних економічних відносин між країнами та компаніями, які постійно хочуть відкривати нові ринки для розвитку економіки. Окрім цього, актуальність цієї роботи полягає у висвітленні процесу закордонного інвестування в Україні, що є новим вагомим кроком в розвитку економіки. У даний період питання процесу закордонного інвестування стає одним із центральних в проблематиці наукового дослідження, оскільки є необхідною запорукою успішного розвитку економіки в Україні.
Об’єктом нашого дослідження є процес закордонного інвестування, предметом – особливості розвитку закордонного інвестування з України, світовий досвід та його вплив.
Мета курсової роботи - охарактеризувати основні проблеми та перспективи розвитку інвестиційного процесу в Україні, а так само роль закордонних інвестицій в економіці України.
Завдання роботи:
1. Дати поняття закордонним інвестиціям, визначити їх види та функції в економіці.
2. Дати поняття інвестиційному клімату та проаналізувати фактори які його визначають.
3. Охарактеризувати роль закордонних інвестицій в економіці.
4. Проаналізувати динаміку закордонних інвестицій в економіці України.
5. Дати поняття інвестиційному клімату в економіці України.
6. Розглянути проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку України.
У процесі написання роботи нами були використанні наступні методи: діалектичний та ретроспективний, порівняння й синтезу, структурного та економіко-статистичного аналізу, логічного узагальнення та стратегічного аналізу, статистичний аналіз, метод систематизації, тощо. Крім цього, ми проаналізували наукові публікації закордонних та вітчизняних авторів, періодичні видання, публікації, а також велику кількість статистичних матеріалів з європейських та українських джерел, що дало змогу здійснити дане дослідження.
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи закордонного інвестування
Сутність, шляхи та форми закордонного інвестування
Глобалізація і інтеграція економічних національних зв'язків між державами створили передумови до збільшення мобільності капіталу. Тепер міжнародний рух капіталу створив великі за розмірами обсяги міжнародного інвестування, особливо в країни, що розвиваються.
На певному етапі розвитку суспільного виробництва вивезення товарів за кордон змінюється вивезенням капіталу. Якщо при вивезенні товару можна отримати прибуток тільки один раз, то вивіз капіталу дозволяє отримувати прибуток багаторазово. Спочатку вивіз капіталу здійснювався тільки найбільш розвиненими країнами в слаборозвинені, але поступово рух капіталів охопив всі країни. Цей вид міжнародного співробітництва стає все більш розгалуженим.
Існує безліч тлумачень поняття «інвестиції». Наприклад, Дж. Кейнс визначає інвестиції як заощадження. Розглядаючи проблему інвестицій, У.Шарп зазначає: «Інвестиції – це відмови від певної цінності зараз за цінність у майбутньому».
Закордонні інвестиції можна визначити як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, вивезених з території однієї держави і вкладених на території іншої, для ведення в останньому на свої ризик підприємницької або іншої діяльності з метою отримання доходу або іншого соціального ефекту від спільного використання сторонами вкладеного капіталу.
Що стосується основних видів закордонних інвестицій, вони подані у Таблиці 1 (Додатки)
Згідно з методологією МВФ, закордонні інвестиції – це прямі іноземні інвестиції, величиною у понад як 10 % статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на участь в управлінні підприємством.
За цілями вкладення іноземні інвестиції діляться на прямі і портфельні.
Портфельні інвестиції - вкладення іноземних інвесторів, які здійснюються через інструменти фондового ринку, що не забезпечують інвестору контролю за вкладеним капіталом, а тільки дають право на отримання доходу. За рекомендаціями МВФ портфельні іноземні інвестиції мають місце, коли іноземний власник володіє менш ніж 25% статутного фонду.
При здійсненні портфельних іноземних інвестицій інвестора цікавить три моменти:
• рівень прибутковості іноземних цінних паперів;
• ступінь ризику за цими цінними паперами;
• бажання диверсифікувати свій портфель цінних паперів за рахунок цінних паперів іноземного походження.
З огляду на ці фактори динаміка портфельних іноземних інвестицій сильно схильна до коливань економічної і політичної кон'юнктури. Тому в глобальному масштабі намітилося скорочення їх частки по відношенню до прямих іноземних інвестицій в зв'язку з потрясіннями на світових фондових ринках.
Існують різні підходи до трактування поняття «прямі іноземні інвестиції» (таблиця 2, Додатки)
На основі розглянутих підходів до трактування поняття «прямі іноземні інвестиції» сформовано наступне визначення досліджуваної категорії – це реальні вкладення капіталу за кордоном в підприємства, технологію, обладнання, землю, що забезпечує набуття довгострокового економічного інтересу через отримання інвестором контролю над об’єктом вкладення капіталу й передбачає одержання підприємницького прибутку або соціального ефекту. [8]
Риси, характерні для прямих інвестицій:
у більшості випадків при здійсненні прямих іноземних інвестицій інвестори не мають можливості швидкого виходу з ринку;
доволі високий ступінь ризику і більш велика сума, ніж у випадку з портфельними інвестиціями;
довший термін капіталовкладень, вони більш підходять для країн-імпортерів іноземного капіталу.
Серед причин здійснення прямих іноземних інвестицій можна відзначити:
розширення ринку збуту за рахунок приймаючих країн;
зниження витрат при реалізації продукції, подолання митних бар'єрів, втрат від різниці у валютних курсах;
використання менш жорсткого законодавства про охорону навколишнього середовища;
оптимізація виробничої структури з урахуванням міжнародної спеціалізації, порівняльних переваг країн.
Міжнародний рух капіталу є одним із провідних факторів транснаціоналізації національних економік, дієвим інструментом інтеграції національних економічних систем. З його допомогою у країни, що розвиваються, приходять нові технології, на базі яких з’являються конкурентні галузі виробництва. Це стимулює розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок та підвищення кваліфікації працівників, що обслуговувують високотехнологічне виробництво й здатні започаткувати розвиток сфери послуг і її сучасних видів: банківської, консалтингової та інноваційної діяльності, медичних, освітніх та туристичних послуг, інформаційних технологій та ін. [25]
Приватний капітал являє собою кошти недержавних фірм, банків та організацій, які переміщуються за рубіж або можуть бути прийняті з-за кордону згідно з рішенням керівних органів даних утворень. Сюди включаються торгові кредити або ж міжбанківське кредитування. Джерелом приватного капіталу вважаються власні кошти недержавних інститутів. Але слід враховувати, що незважаючи на їх відносну автономність, держава має право на їх регулювати та контролювати їх. У деяких випадках за джерелом походження виділяється також третя форма руху капіталу - капітал міжнародних організацій, зокрема кредити МВФ.
На сьогодні в міжнародній практиці переважають змішані компанії за участі іноземного та національного капіталів. Одним з різновидів є спільне підприємство як організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою спільного здійснення підприємницької діяльності. Їх створення обумовлене такими цілями та причинами:
∙ об’єднання капіталу в різних формах;
∙ одержання конкурентних переваг, пільг для партнерів;
∙ проникнення в країну, де діяльність іноземних фірм без участі місцевого партнера заборонена або обмежена;
∙ адаптація до місцевого середовища за допомогою національного партнера;
∙ мінімізація політичних та економічних ризиків у різних країнах.
Отже, можна зробити висновок про існування трьох типів управління спільним підприємством. По-перше, спільне управління створеним підприємством можуть здійснюватися самі компаніями-засновниками. При цьому кожна компанія призначає на головні посади у спільному підприємстві власних представників, які зобов’язані робити звіти перед материнськими компаніями. По-друге, одна із материнських компаній має право взяти на себе основну відповідальність за діяльність спільного підприємства. По-третє, компанія може найняти незалежних менеджерів для управління спільним підприємством. Останній підхід вважається найбільш ефективним, оскільки незалежні менеджери концентрують зусилля саме на тому, що вдосконалить функціонування спільного підприємства, а не прагнуть підіграти керівництву компаній-засновників. [16]
Таким чином, суть закордонного інвестування полягає в тому, що воно охоплює процес руху і поєднання матеріальних і фінансових ресурсів з метою підвищення рівня економіки.
1.2 Механізм регулювання закордонного інвестування: визначення, компоненти та класифікація
Міжнародний досвід свідчить, що державна політика стосовно іноземних інвестицій формується залежно від зрілості національних економік, рівня їхньої інтегрованості у світове господарство. Для країн із перехідною економікою, зокрема для України, серед потенційних джерел ресурсів для ринкової трансформації економіки прямі закордонні інвестиції займають особливе місце. Вони здатні забезпечити масштаби й темпи структурної перебудови через розвиток ринкових відносин, а відтак і більш органічну інтеграцію національних ринків у міжнародні, відкриваючи доступ до сучасних технологій, маркетингу та менеджменту. Необхідність залучення прямих закордонних інвестицій в економіку України зумовлена наступними причинами: надзвичайно низькою внутрішньою інвестиційною активністю; гострою необхідністю використання передового досвіду управління та організації підприємницької діяльності; технічної й технологічної модернізації виробництва; створення конкурентоспроможної економіки; потребою в модернізації соціальної структури суспільства, освоєння світових ринків. [21]
Основними спеціальними принципами державного регулювання інвестиційної діяльності нині мають бути:
– взаємна відповідальність інвесторів і держави;
– юридична відповідальність інвесторів за порушення вимог законодавства України або міжнародних договорів;
– децентралізація інвестиційного процесу; – залучення іноземних інвестицій, спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки України;
– вдосконалення чинного законодавства про інвестиційну діяльність. [16]
Основними напрямами інвестиційної політики в Україні мають бути:
– послідовне зниження регуляторного тиску на інвесторів і відсутність диверсифікованих джерел інвестицій, нерівномірність їх розподілу між регіонами;
– зростання динаміки інвестування не лише в галузі зі швидким обігом капіталу, а й у високотехнологічні або стратегічно важливі для держави сфери; – зниження соціального напруження, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери;
– скорочення фонду виробничого будівництва за рахунок державних коштів і формування надійних інвестиційних джерел, передусім з власних коштів підприємств;
– залучення іноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів, створення спільних підприємств з іноземним капіталом за такими напрямами, як розвиток переробної промисловості, агропромислового комплексу;
– створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю [15]
Особливу увагу слід приділити інформаційному забезпеченню закордонних інвестицій як найбільш слабкій ланці у діючому механізмі регулювання цього процесу. Інформаційне забезпечення та центри допомоги міжнародним бізнесменам мають інформувати інвесторів про різні проекти та умови їх здійснення за кордоном, систему оподаткування, адміністративно-правові процедури господарської діяльності. [10]
Перш за все, створення ефективної системи залучення закордонних інвестицій вимагає створення якісної законодавчої бази. Наявність протиріч та недосконалість ряду важливих питань законодавства підтверджує необхідність внесення змін до Закону України «Про власність» і «Земельного кодексу України» щодо визначення майнових прав інвесторів. Слід зробити уточнення на державно-правовому рівні ряду питань про концесії. Також більш ретельного обґрунтування потребує система валютного регулювання.
Доцільно було б створити єдину цілісну систему державного управління інвестиційними процесами, яка б контролювала відповідні структури з роботи з закордонним інвестуванням, механізми реалізації державної політики залучення капіталу, координації діяльності з міжнародними організаціями, проведення експертиз найважливіших проектів та їх конкурсний відбір.
Економіко-організаційний блок механізму залучення інвестицій буде функціонувати лише у випадку співіснування з ефективним механізмом державних гарантій та системою законодавчого, нормативного, інформаційного забезпечення організації системи страхування і перестрахування закордонних інвестицій, підтримці розвитку банківсько-кредитної системи.
Доцільною є протекція інвестиційних проектів, які спрямовані на розвиток приватного сектора (в першу чергу малі та середні підприємства), які мають отримати доступ до інвестиційних кредитів, створення контрактних бірж.
Одним із найважливіших пунктів вдосконалення механізму закордонного інвестування є здійснення дієвої і гнучкої регіональної інвестиційної політики. Економічна роз'єднаність, підсилення дезінтеграційних процесів у народному господарстві потребують реабілітації міжрегіональних відносин. Інфраструктура закордонного інвестування також відіграє велику роль, крім комерційних банків та інвестиційних фондів, вона має також охоплювати недержавні пенсійні фонди, комерційні страхові товариства, консорціуми недержавних інвесторів, іпотечні банки.
Дослідження прямих закордонних інвестицій в інвестиційному механізмі держави потребує: визначення місця прямих закордонних інвестицій в інвестиційному механізмі національної економіки; класифікації прямих закордонних інвестицій; розгляду взаємного впливу структурних одиниць інвестиційного механізму, що є метою нашого дослідження.
Інвестиційний механізм становить цілеспрямовано створену, взаємодіючу сукупність методів і форм, джерел інвестицій, інструментів та засобів впливу на відтворювальний процес на макро- та мікрорівнях в інтересах розширення діючого виробництва або авансування створення нового виробництва. [20]
Отже, сучасні параметри міжнародно-правового регулювання закордонних інвестицій органічно обумовлені світовими інтеграційними процесами. Нові економічні умови вимагають створення нової системи правового регулювання, яка відповідає сучасним тенденціям та забезпечує розвиток процесів глобалізації для блага усіх країн та народів. В умовах вільного руху капіталів, товарів та послуг, вільної міграції робочої сили діє сукупність правових норм погоджених державами та іншими суб’єктами міжнародного права, які забезпечують нормальне функціонування світової економіки. Інтернаціоналізація суспільних відносин потребує однакових принципів, форм та методів правового регулювання, що сприяє формуванню єдиного правового простору.
РОЗДІЛ 2. Тенденції та особливості закордонного інвестування
2.1 Міжнародні програми інвестування бізнесу
Світова економіка, як сукупність національних господарств та їх політичних і економічних взаємин, з кінця 20-го століття характеризується інтенсивними інтеграційними тенденціями. Глобалізація стає найважливішою формою і одночасно новим етапом інтернаціоналізації господарського життя. Важлива риса цього явища - поява і посилення ролі на міжнародній арені нових гравців - різних міжнародних регулюючих інститутів, таких, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Світова організація торгівлі (СОТ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР ) і ін., які починають грати все більш важливу роль поряд з державами.
Світова організація торгівлі (СОТ) — це міжнародна організація, яка заснована з метою розробки системи правових норм міжнародної торгівлі та контролювання їх дотримання.
Однією зі складових процесу вступу України до СОТ є гармонізація вітчизняного законодавства відповідно до вимог угод СОТ, що передбачає прийняття цілої низки законів з питань, які на сьогодні ще не знайшли свого врегулювання у чинному законодавстві та прийняття яких узгодження національного торговельного законодавства з нормами угод СОТ.
Щодо правових наслідків вступу України до СОТ слід зазначити наступне:
― по-перше, вступ до СОТ потягне за собою внесення змін до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.
― по-друге, виникне необхідність перегляду та внесення змін до чинних міжнародних угод про вільну торгівлю або їх денонсації в залежності від положень цих угод. Членство в СОТ стане передумовою для заснування зони вільної торгівлі Україна — ЄС; переведення відносин вільної торгівлі та економічних відносин в регіоні СНД в цілому на основу принципів, передбачених угодами СОТ;
― по-третє, з набуттям членства в СОТ українські виробники отримають можливість застосування при вирішенні торговельних спорів правового механізму, передбаченого нормами СОТ, що суттєво посилить їх позиції в антидемпінгових та спеціальних розслідуваннях;
― по-четверте, членство в СОТ дозволить створити передба- чуване законодавче поле внаслідок гармонізації законодавства України з вимогами СОТ;
― по-п’яте, прийняття зобов’язань за угодами СОТ дасть можливість здійснювати зовнішньоекономічні зв’язки та врегульовувати торговельні суперечки в руслі міжнародно-правових відносин. [30]
МТЦ є спільним допоміжним органом СОТ та ООН. Головною метою існування МТЦ є ліквідація дублювання й паралелізму в діяльності СОТ і ЮНКТАД щодо стимуляції розвитку торгівлі в країнах, що розвиваються. Основні функції МТЦ:
забезпечення країн, що розвиваються, технічною допомогою в розвитку торгівельних відносин, у першу чергу це стосується сприяння експорту;
надання країнам-членам інформації про можливості для традиційних і нетрадиційних товарів на ринку;
поліпшення системи імпортних операцій з метою раціонального використання валютних ресурсів;
освіта урядових службовців, підприємців і викладачів технології експортно-імпортних операцій;
організація наукових дослідів щодо питань зовнішньої торгівлі.[32]
Світовий банк (СБ) - це багатостороння кредитна установа, яка складається з шести тісно пов'язаних між собою організацій, що входять в систему ООН. Метою в даних організаціях є надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються за рахунок розвинених країн.
В умовах глибоко взаємозалежної і швидко змінюваної глобальної економіки Світовий банк надає позики, консультації та ряд інших стандартних ресурсів більш ніж 100 країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою. Допомога здійснюється таким чином, щоб максимально збільшити користь і пом'якшити вплив зовнішніх факторів для бідніших країн, так як вони приймають більше участі в світовій економіці. Світовий банк використовує свої фінансові та людські ресурси, а також координує з іншими організаціями діяльність, спрямовану на надання індивідуальної допомоги кожній країні в становленні на шлях стабільного, безперервного і рівноправного розвитку. Основна увага приділяється наданню допомоги малозабезпеченим верствам населення та найбіднішим країнам, але для всіх своїх клієнтів Світовий Банк наголошує на необхідності:
інвестицій в населення, особливо, через охорону здоров'я та освіту
охорони навколишнього середовища
підтримки та стимулювання розвитку приватного сектора
посилення можливостей урядів в ефективному і прозорому наданні якісних послуг
підтримки реформ з метою створення стабільного макроекономічного середовища, що сприяє інвестуванню та довгостроковому плануванню.
Європейський банк реконструкції і розвитку був створений в 1990 році, приступив до діяльності в квітні 1991 року, коли в Центральній і Східній Європі відбувався крах комуністичних режимів і колишні країни радянського блоку потребували підтримки для створення нового приватного сектора в умовах демократії.
ЄБРР є найбільшим інвестором в регіоні, і крім виділення своїх коштів, залучає значні обсяги прямих іноземних інвестицій. Незважаючи на те, що його акціонерами є представники держави, ЄБРР вкладає капітал головним чином у приватні підприємства, як правило, спільно зі своїми комерційними партнерами.
У міру переходу до ринкової економіки виникають нові можливості, а в деяких інших областях необхідність участі Банку знижується. Таким чином, у своїй діяльності ЄБРР орієнтується на процес переходу. Створення умов, що сприяють припливу інвестицій, залежить в першу чергу від країн операцій. У відповідь на мінливі можливості і потреби Банк збільшує обсяг своїх річних зобов'язань щодо інвестування в акціонерні капітали і розширює фінансування посередників для подальшого кредитування малих і середніх підприємств.
Сутність МВФ слід розглядати як сукупність правових та організаційних засад (цілі, функції, принципи діяльності тощо), які характеризують МВФ як міжнародну валютно-фінансову організацію. Нормативно-правове визначення поняття МВФ як міжнародної спеціалізованої організації відсутнє у міжнародно- правових документах. Не сформульоване загальноприйнятне поняття такої організації і в науці міжнародного права. Це є причиною численних дискусій з цього питання.
Мета МВФ визначена у ст. 1 Угоди. Це сприяння розвитку міжнародного співробітництва, розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі, стабільності валют, зовнішніх платіжних балансів держав- членів. Першочерговими задачами економічної політики фонду є соціальні питання підвищення життєвого рівня населення усіх країн – членів Фонду. Для досягнення поставленої мети МВФ має певний статус і наділений державами- засновниками певними правами, повноваженнями і обов‟язками, тобто має міжнародну правосуб‟єктність.
Для визначення поняття МВФ можна виділити наступні його ознаки: Фонд є постійно діючим міжнародним органом; створений державами; на основі міждержавної угоди, яка одночасно є його Статутом; створений і діє відповідно до норм міжнародного права; має мету у вирішенні глобальних проблем в міжнародній валютно-фінансовій сфері; наділений державами-засновниками правами і обов‟язками, тобто має міжнародну правосуб‟єктність; наділений рисами міждержавності у відповідній сфері, має власну волю, що не співпадає з сумою воль держав-членів; є універсальним органом із відповідною організаційно-правовою структурою і поєднує регулюючу, контролюючу, фінансову та консультативно-інформаційну функції; є спеціалізованою організацією системи ООН; є ареною боротьби різних політичних сил; має певні методи впливу на держави-члени; має відповідні привілеї і імунітети. [21]
1 2