Ім'я файлу: Щелепно - лицева ортопедія 2 (1).pptx
Розширення: pptx
Розмір: 3940кб.
Дата: 05.04.2023
скачати

Щелепно-лицева ортопедія. Мета і завдання. Класифікація переломів щелеп. Механізм зміщення відламків при переломах щелеп. Клінічні ознаки різних видів переломів.

  • Підготувала студентка 4 курсу
  • НМУ ім.О.О.Богомольця
  • 9601 су групи
  • Бабаєва Севда

Щелепно-лицева ортопедія включає:

  • ортопедичне лікування переломів щелеп та їх наслідків;
  • протезування уроджених та набутих дефектів лиця та щелеп;
  • виправлення деформацій зубо-щелепної системи ортопедичними методами;
  • ортопедичні заходи у разі відновної хірургії лиця та щелеп;
  • лікування захворювань жувальних м'язів та скронево-нижньощелепного суглоба.

Мета щелепно – лицевої ортопедії.

Мета щелепно-лицевої ортопедії — реабілітація хворих з дефектами зубо-щелепної системи. Для досягнення цієї мети проводиться вивчення частоти, етіології та патогенезу, клініки та діагностики дефектів і деформацій зубо-ще­лепної системи; розробляються методи протезування дефектів щелепно-лице­вої ділянки, проводиться профілактика посттравматичних та післяоперацій­них деформацій лиця і щелеп.

Завдання щелепно-лицьової ортопедії

1. Протезування хворих з дефектами та деформаціями щелепно-лицевої ділянки (виготовлення зубощелепних, лицевих та щелепно-лицевих протезів).

2. Створення ортопедичних конструкцій для правильного співставлення відламків щелеп при переломах, для виправлення положення уламків, які змістилися та уламків, що неправильно зрослись, а також для усунення інших наслідків травм щелепно-лицевої ділянки (рубці, контрактури).

3. Виготовлення спеціальних ортопедичних конструкцій при підготовці хворих до складних операцій щелепнолицевої ділянки і для забезпечення найбільш сприятливих умов в період їх проведення.

4. Виготовлення спеціальних протезів при проведенні кістково-пластичнх операцій і пластики м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки у хворих з вродженими та набутими дефектами та деформаціями даної маніпуляції.
  • Переломи щелеп розрізняють залежно від етіології, характеру перелому, лінії перелому та інших ознак. Залежно від етіологічного чинника переломи діляться на травматичні та патологічні.
  • Вони можуть бути вогнепального та невогнепального походження.
  • Патологічний перелом найчастіше є наслідком патологічного процесу у кістці (остеомієліт, новоутворення, туберкульоз, сифіліс). Переломи розділя­ють на повні та неповні.
  • Повний перелом характеризується порушенням цілісності ушкодженої кістки, до неповних належать вдавлення, відломи, тріщи­ни. Переломи ще поділяють на закриті та відкриті. У разі закритих переломів шкірні покриви та слизова оболонка неушкоджені, у разі відкритих цілісність шкірних покривів та слизової оболонки порушена.
Залежно від лінії перелому розрізняють прямі, поперечні, оскольчасті, поздовжні, косі та зигзагоподібні. Переломи можуть бути: - поодинокими - подвійни­ми - потрійними - численними Тобто залежно від кількості уламків щелепи. За механізмом виникнення переломи бувають прямі та непрямі. Прямий перелом виникає у місці дії травмівної сили, а непрямий — на віддалі від місця прикладання сили. Прикладом непрямого перелому може бути перелом сугло­бових відростків у разі удару в підборіддя.
.

Травми та ушкодження кісток обличчя

Робоча класифікацію ушкоджень кісток лицевого скелета:

I. Ушкодження зубів (верхньої та нижньої щелеп).

II. Переломи нижньої щелепи:

А. За характером:

  • поодинокі -
  • подвійні (однобічні або двобічні)
  • численні
  • Б. За локаліцією:

  • коміркової частини;
  • підборідного відділу тіла щелепи;
  • бічного відділу тіла щелепи;
  • кута щелепи;гілки щелепи (власне гілки, основи або шийки вінцевого відростка, вінцевого відростка).

• коміркового відростка (Лефор І);

• тіла щелепи без носових та виличних кісток (Лефор II);

• тіла щелепи з носовими кістками (черепно-мозкове роз'єднання, Лефор III).

IV.  Переломи виличної кістки та дуги:

•  виличної кістки з ушкодженням стінок верхньощелепної (гайморової) пазухи або без її ушкодження.;

• виличної кістки та виличної дуги;

• виличної дуги.

V.   Переломи носових кісток (зі зміщенням або без зміщення уламків).

VI. Поєднані ушкодження кількох кісток обличчя (обох щелеп, нижньої щелепи, виличної кістки тощо).

VI. Поєднані ушкодження лиця та інших ділянок організму.

Переломи в межах зубного ряду з утворенням беззубого відламку.

а) односторонній; б) двосторонній зі збереженням зубів на двох відломках; в) двохсторонній з двома беззубими відламками; г) з дефектом кістки; д) беззуба щелепа з дефектом кістки.

МЕХАНІЗМ ЗМІЩЕННЯ УЛАМКІВ У РАЗІ ПЕРЕЛОМІВ

  • Травма щелепно-лицевої ділянки може закінчитися переломом кістки без зміщення або зі зміщенням уламків залежно від швидкості руху травмівного агента у момент контакту з кісткою. Зміщення може бути первинним та відда­леним.
  • Перелом не ускладнюється зміщенням уламків, якщо швидкість під час удару приходить до нуля. Якщо ж швидкість у момент удару більша ніж нуль, то перелом ускладнюється ще й зміщенням уламків.
  • Зміщення може бути відда­леним і залежати від неправильного лікування, транспортування, транспорт­ної іммобілізації, сили тяги м'язів.
  • Зміщення уламків під дією сили тяги м'язів дуже часто проявляється у разі переломів нижньої щелепи.
  • До зміщення уламків призводить кілька чинників — це безпосередня сила удару по м'язу, зменшення відстані між пунктами прикріплення м'язів у ре­зультаті перелому кістки, травма м'яза гострими краями уламків кістки, що призводить до його гіпертонусу.
  • Отже, всі перераховані чинники спричиняють травматичний рефлекторний гіпертонус, що призводить до зміщення уламків, який з часом стає стійким у зв'язку з властивістю м'язів переходити в стан ела­стичної ретракції.
  • Класичні механізми зміщення уламків у разі переломів кісток можна клінічно спостерігати на прикладі переломів нижньої щелепи. Для розумін­ня цього складного механізму треба пам'ятати, що робота парних жувальних м'язів відбувається синхронно.
За наявності рівномірної тяги однойменних м'язів з протилежного боку помітного зміщення у разі свіжої травми не спостерігається. Може лише виникнути деякий нахил уламків з більшим розходженням у нижній частині нижньої щелепи.

Зміщення може не бути, якщо перелом локалізується у ділянці нижньої щелепи (кутовий перелом), завдяки наявності муфти із м'язів-підіймачів, при­кріплених у цьому місці.

Перелом у ділянці фронтальних зубів.

Малий уламок зміщується допереду та досередини під впливом тяги зовнішнього крилоподібного м'яза і догори — під впливом скро­невого м'яза та інших м'язів-підіймачів.

Малий уламок у такому разі повер­тається дозовні під дією жувального та щелепно-під'язикового м'язів, які діють в даному випадку подібно до пари сил.

Зміщення середнього уламка може бути причиною асфіксії. За умови цілісності кістки язик утримується спереду підборідно-язиковим м'язом.

За наявності подвійного ментального перелому середній (передній) ула­мок зміщується назад підборідно-під'язиковим і підборідно-язиковим м'язами і язик, таким чином, насувається на надгортанник, що і може призвести до ви­никнення асфіксії.

Нижня щелепа зміщується дозаду та до­низу під впливом м'язів-опускачів. За наявності такого зміщення клінічна картина нагадує відкритий прикус.

Однобічний перелом вінцевого відростка:

Уламок підтягується догори і під дією скроневого м'яза заходить гли­боко під виличну дугу, що може призве­сти у подальшому до атрофії названого м'яза. У разі двобічного перелому вінце­вих відростків останні підтягуються до­гори, а зміщення нижньої щелепи не відбувається. За наявності однобічного перелому шийки суглобовий уламок пе­реміщується допереду та досередини під впливом дії зовнішнього крилоподібно­го м'яза, а вся нижня щелепа повертається. Великий уламок являє собою майже всю нижню щелепу і буде зміщуватися дещо дозаду та в бік перелому. Малий уламок переміщується догори та досередини під впливом зовнішнього крилоподібного м'яза. Зміщення можеі не бути завдяки наявності муфти із м'язів-підіймачів, прикріплених у цьому місці.

Нижня щелепа зміщується дозаду та донизу під впливом м'язів-опускачів. За наявності такого зміщення клінічна картина нагадує відкритий прикус.

Шийки суглобових відростків переміщуються допереду та досередини, а вся нижня щелепа – дозаду, впираючись молярами в моляри верхньої щелепи, зависаючи та утворюючи відкритий і дистальний прикус.

Двосторонній пришийковий перелом нижньої щелепи (за Г.А. Васильєвим)

а) двобічний пришийковий перелом нижньої щелепи; б) співвідношення зубних рядів при переломі

 Двохсторонній перелом в області гілок нижньої щелепи

Ле Фор І Ле Фор ІІ Ле Фор ІІІ

Клінічні ознаки

Клінічна картина: сильні болі при змиканні щелеп , відкритий прикус , подовження і сплощення обличчя за рахунок зміщення відламків донизу , рухливість відламків , набряклість і гематоми навколо очей , зміна чутливості в ділянці іннервації другої гілки трійчастого нерва при переломах в області подглазнічного отвори , кровотеча з носа , болючість при натисканні на крилоподібний відросток основної кістки , при двосторонніх переломах очне яблуко опускається разом з нижнім краєм очниці , вивих зубів верхньої щелепи. При пальпації виявляються крепітація , підшкірна емфізема , рухливість альвеолярного відростка , а при більш важких типах переломів - і всієї верхньої щелепи.   При переломах основи черепа зазвичай спостерігають ліквору з носа , зовнішнього слухового проходу , в області ранових поверхонь слизової оболонки порожнини рота.  

Клінічні ознаки перелому верхньої щелепи.

При зовнішньому огляді хворих з поперечними переломами верхньої щелепи, відзначається поява набряку переважно в області крил носа, верхньої губи і щік, а при суборбітальних і суббазальных переломах – в області кісток носа, в області м'яких тканин обличчя на значно більшому протязі.

При переломах тіла верхньої щелепи і вилицевої кістки спостерігається крововилив у клітковину навколо очей (симптом окулярів).

Поряд з набряком обличчя і гематомами може відзначатися виражена кровотеча не тільки з розривів шкіри і слизової порожнини рота, але з зовнішніх носових ходів і вух.

Одночасно з кровотечею з носа й вух може спостерігатися і витікання спинномозкової рідини, що є одним з важливих симптомів перелому основи мозку (тест подвійної плями).

Клінічні ознаки перелому нижньої щелепи.

При переломах нижньої щелепи припухлість м'яких тканин зростає, як правило, в зоні ушкодження.

Оглядаючи порожнину рота (у межах зубного ряду), навіть при мінімальному зсуві відламків можна знайти розриви слизової ясен, крововилив в перехідну складку.

Важливо при цьому звернути увагу на ступінь відкривання рота. У тих випадках, коли має місце перелом вилицевої кістки чи дуги зі зсувом відламків, рухи нижньої щелепи обмежені.

Одним з клінічних ознак перелому нижньої щелепи також є обмеження її активних рухів.

При відкриванні рота відзначається зсув середньої лінії між центральними різцями верхньої і нижньої щелепи.

При однобічних переломах виросткового відростка і зсуву малого відломка можна спостерігати зсув середньої лінії вбік перелому, а при двосторонньому переломі – стан відкритого прикусу.

  • Однією з основних ознак перелому щелеп є різні порушення прикусу – від дуже незначних до несправжньої прогнатії нижньої щелепи, відкритого прикусу і різних їхніх сполучень.
  • При пальпації найбільш болісні точки звичайно відзначаються в області перелому.
  • В результаті забитого місця, розтягання, чи здавлювання розриву досить часто спостерігається зміна чутливості в зоні інервації підочного і альвеолярного нервів.
  • Для уточнення характеру переломів кісток лицевого кістяка (напрямок і ступінь зсуву відломків, розташування щілини перелому а також співвідношення між коренем зуба і щілиною перелому) клінічне обстеження необхідно доповнити рентгенологічно.

Дякую за увагу!


скачати

© Усі права захищені
написати до нас