1   2   3
Ім'я файлу: Ковальова К.В..pdf
Розширення: pdf
Розмір: 290кб.
Дата: 31.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Банківське право.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Тернопільський національний економічний університет
Юридичний факультет
Кафедра конституційного, адміністративного та фінансового права
КУРСОВА РОБОТА з дисципліни: «Актуальні проблеми господарського права” на тему:
„Перспективи розвитку господарського права

Студентки 1 курсу групи ПРм - 12
Галузь знань 0304 «Право»
Спеціальність 8.03040101 «Правознавство»
Ковальової К.В.
Керівник: д.ю.н., проф. Гречанюк С.К.
Національна шкала ________________
Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
Члени комісії ________________
__________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________
__________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________
__________________________
(підпис) (прізвище та ініціали
ТЕРНОПІЛЬ – 2016

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА,
ЯК НАУКИ І ГАЛУЗІ ПРАВА……………………………………………………...5 1.1. Поняття та правова природа господарського права…………………...5 1.2 Становлення та еволюція господарського права як науки……………..9
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН
В УКРАЇНІ………………………………………………………………………….15
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В
УКРАЇНІ…………………………………………………………………………….21
ВИСНОВОК………………………………………………………………….30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...32

ВСТУП
Актуальність теми. Сьогодні Україна опинилася в чи не найскрутнішій соціально-економічній ситуації з часів здобуття незалежності. За свій проєвропейський вибір Україна була змушена жорстоко заплатити, зіпсувавши відносини зі своїм «старшим братом». Так, з одного боку, в наслідок військово- економічної агресії Росії по відношенню до України ми втратили Крим, частину
Донбасу було окуповано, загинули тисячі мирних жителів
і військовослужбовців. З іншого – ми втратили ринки збуту на яких наші товари і послуги були конкурентоздатними (насамперед, це ринок РФ), а нових (ринки країн ЄС) ще не здобули. При цьому, проблема з виходом українських виробників на ринок країн ЄС має дві причини: низькі квоти для України і низька конкурентоспроможність товарів. В результаті, попри значну девальвацію національної валюти, експорт товарів і послуг України сильно зменшився,
ВВП постійно скорочується, реальні доходи населення зменшуються.
З огляду на все вище сказане, стає очевидним, що державі сьогодні вкрай важливо створити максимально комфортні умови для ведення бізнесу в Україні, сприяти залученню інвестицій, створенню робочих місць. Все це неможливо без сучасної європейської системи правового регулювання господарської діяльності.
Теоретичним проблемам розвитку господарського права як науки присвятили свої дослідження чисельні вітчизняні та зарубіжні вчені, серед яких, насамперед, потрібно відмітити таких дослідників як: О. М. Вінник, Ю. О.
Гелич, М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна, В.О.
Джуринський, Д. Задихайло, С. В. Несинова, В. С. Воронко, Т. С. Чебикіна, Л.
Л. Нескороджена, П. С. Борцевич, Є. В. Петров, Р. Б. Прилуцький, B. C.
Щербина, І. М. Ямкова та ін. Водночас, попри значну увагу з боку науковців, деякі питання господарського права все ще залишаються маловивченими. Це, насамперед, пояснюється швидкоплинністю господарських відносин в сучасному світі, необхідністю адаптації вітчизняного законодавства до
стандартів ЄС, тощо. Саме тому в царині господарського права постійно з’являються нові проблеми, які потребують розв’язання. Все вище сказане й обумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Мета дослідження – проаналізувати тенденції та перспективи розвитку господарського права в Україні.
Відповідно до поставленої мети нами було сформульовано наступні цілі і
завдання:
- дослідити теоретичні аспекти господарського права
- надати теоретичну інтерпретацію поняттю господарського права, а також охарактеризувати його правову природу;
- проаналізувати процес становлення та розвитку господарського права як науки;
- охарактеризувати найбільш загальні проблеми розвитку господарського права в Україні;
- запропонувати перспективні напрямки вдосконалення вітчизняного правового забезпечення господарської діяльності.
Об’єкт дослідження – монополізм, як економіко-правове явище.
Предмет дослідження – законодавство з питань правового регулювання монопольного становища в Україні.
Методи дослідження. В процесі написання цієї роботи ми використали комплекс загальнонаукових методів – історичного, аналізу і синтезу, системного та процесного підходів, застосування яких та опрацювання широкої джерельної бази дали можливість забезпечити всебічне вивчення проблеми та достовірність отриманих висновків. Обробка даних здійснювалась з використанням засобів комп’ютерної техніки, зокрема електронного текстового редактора Microsoft Word 2013.
Інформаційна база – в процесі свого дослідження ми використали чисельні літературні джерела, а також наукові роботи та публікації, які так чи
інакше торкаються проблематики розвитку господарського права в Україні.
Структура роботи. Курсове дослідження складається зі вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА, ЯК НАУКИ І
ГАЛУЗІ ПРАВА.
1.1. Поняття та правова природа господарського права
Насамперед потрібно відмітити, що в сучасній правовій науці існує два основних підходи щодо трактування сутності господарського права: підхід представників цивільного права і підхід представників господарського права.
На думку Є. В. Петров, з якою ми цілковито погоджуємося, раціональне зерно є
і в першому і в другому підходах [15, c. 188].
Так, представники науки цивільного права мають рацію у тому, що суспільні відносини, які регулюються господарським правом, власне, нічим принципово не відрізняються від суспільних відносин, що складають предмет цивільного права. Що ж до представників науки господарського права, то з ними можна погодитися у тому, що господарські правовідносини, володіючи певною специфікою, пов’язаною із їх суб’єктним складом та змістом, справді можуть бути відмежовані від цивільних правовідносин.
Дослідження сучасної наукової літератури, яка присвячена з’ясуванню предмета господарського права, показує, що і серед представників господарського права немає єдності щодо названого питання. Як пише В. С.
Щербина, ситуація у цій сфері така, що у глобальних, так би мовити, напрямках, визначення загальних тенденцій предмета усі одностайні [19, c. 35].
Однак коли справа доходить до визначення конкретних меж предмета, кожного разу з’являються нові пояснення та їх інтерпретації. Досить чітко, на наш погляд, описав стан справ з визначенням предмета господарського права О. М.
Вінник, який зазначає, що у вітчизняній юридичній літературі щодо питання про господарське право як галузь права сформувалися три основні позиції (рис.
1.1). Коротко розглянемо кожну з них [4, c. 26].

Рис. 1.1 Основні погляди вчених щодо господарського права, як галузі права
Джерело: побудовано автором на основі [15, с. 188-189].
Перша з них негативна. Її прихильники вважають господарське право несамостійною галуззю права, а простим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання. Однак, заперечує їм О. М. Вінник, попри те, що історичне коріння господарського права лежить у сфері і публічного, і приватного права, господарські правовідносини не можна розкласти на цивільно-правові й адміністративно- правові. Крім того, господарське право має значний за обсягом власний нормативний матеріал, що не належить ні до цивільного, ні до адміністративного права. Одним з таких інститутів, що зумовили виділення господарського (торгового, комерційного) права в окрему галузь права, на думку вченого, є інститут банкрутства [4, с. 31-32].
Друга позиція щодо господарського права — позитивна, — полягає у визнанні господарського права самостійною галуззю права, яка не має нічого спільного з іншими галузями. На думку О. Є. Петрова, цей підхід теж не є правильним, оскільки господарське право, хоча і є специфічним явищем, проте пов’язане з іншими галузями права, наприклад: з цивільним, оскільки, за усталеною думкою, підпорядковується, скажімо, загальним засадам зобов’язального права; з адміністративним, оскільки використовує, зокрема, такі методи правового регулювання, як метод владних приписів, та правові форми керівництва економікою — управління у вузькому розумінні (видача дозволів, ліцензій, патентів), контроль [15, с. 190].
ОСНОВНІ ПОГЛЯДИ ВЧЕНИХ
ЩОДО ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА
ГП - несамостійна галузь права
ГП - самостійна галузь права

Згідно з третьою точкою зору, яка, на переконання О. М. Вінника, найбільш відповідає життєвим реаліям, та є, на наш погляд, найбільш поширеною, господарське право є комплексною галуззю права, в якій зібрані правові норми основних галузей права, приурочені до одного предмета правового регулювання — господарської діяльності. Господарське право, за словами вченого, крім запозиченого з інших галузей, має досить об ємний власний
(оригінальний) нормативний матеріал
(інститут внутрішньогосподарських, у тому числі корпоративних, відносин, інститут банкрутства,
інститут антимонопольного регулювання господарської діяльності, інститут державного замовлення та ін.) [4, с. 35]
При цьому, Є. В. Петров, досліджуючи теоретичні погляди щодо концепцій розуміння поняття та змісту господарського права робить декілька принципових висновків:
- більшість дослідників, вирішуючи проблему правової природи господарського права, роблять це без врахування теорії поділу права на приватне та публічне;
- встановлення меж правового регулювання господарського права у всіх без винятку випадках здійснювалося через призму концепції предмета та методу правового регулювання, яка є далеко не найкращим здобутком радянської правової науки;
- вивчення сучасного стану та перспектив розвитку господарського права реалізується майже без врахування історичного та зарубіжного досвіду становлення та розвитку названого правового утворення [15, с. 191].
Неврахування названих вище аспектів є, на погляд вченого, єдиною причиною, яка пояснює той факт, що вже протягом більше ніж півстоліття вітчизняні вчені не спроможні дати відповідь на питання про правову природу господарського права [15, с. 192].
Ми погоджуємося з вченим, який вважає, що визначення правової природи господарського права не може бути здійснено без врахування теорії поділу права на приватне та публічне. Недооцінювання цієї аксіоми є найпершим чинником, який заважає розбудові досконалої системи вітчизняного
права. Аналіз історичної правової літератури показав, що теорія поділу права на приватне та публічне у нашій державі розвивалася непослідовно.
З огляду на це, можна з впевненістю стверджувати, що на господарське право у його сьогоднішньому вигляді очікують ґрунтовні перетворення, пов’язані з його поділом щонайменше на дві частини: приватне господарське право та публічне господарське право, кожна з яких відповідно повинна бути визнана самостійною галуззю українського права.

1.2 Становлення та еволюція господарського права як науки
Як зазначає Р. Б. прилуцький, поява теорії господарського права пов’язується з публікацією у 1910 р. першої частини визначної праці відомого німецького вченого-правника Ю. В. Гедемана «Прогрес цивільного права у XIX столітті» в якій автор обґрунтував закономірність виникнення господарського права в нових умовах господарювання, коли буржуазія отримала політичну владу і межа між приватними і публічними інтересами зникла [16, с. 93].
У Радянській Росії теорія господарського права була сприйнята і розвинута низкою вчених, особливо у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу
РРФСР 1922 р. У 1924 р. у Харкові була опублікована російськомовна версія роботи
Ю.
В.
Гедемана
«Основные черты хозяйственного права.
Трансформация понятия собственности». Поступово сформувались дві теорії регулювання сфери господарювання: цивільно- правова і господарсько-правова, що викликало жваві наукові дискусії на тлі пануючої мінової концепції.
Загальна періодизація розвитку господарського права як науки на території нашої країни може виглядати наступним чином (див. рис. 1.2):

Рис. 1.2 Періодизація розвитку господарського права як науки в Україні
Джерело: побудовано автором на основі [16, с. 94-95].
1. 1922-1928 роки — співіснування цивільно-правової та господарсько-правової концепцій
2. 1929-1937 роки — утвердження господарсько-правової концепції з повною забороною цивільного права
3. 1938-1955 роки — перехід до концепції єдиного соціалістичного цивільного права
4. 1956-1991 роки — повне панування концепції цивільного права
5. 1991-2003 роки — перехідний період становлення національного цивільного і господарського права

Розглянемо основні представлені на рис. 1.2 етапи розвитку господарського права як науки в Україні більш детально.
1. 1922-1928 роки — співіснування цивільно-правової та господарсько- правової концепцій на фоні пануючої мінової концепції.
2. 1929-1937 роки — утвердження господарсько-правової концепції з повною забороною цивільного права, навіть як навчальної дисципліни. Багато прибічників цивільного права були позбавлені роботи чи навіть волі.
3. 1938-1955 роки — перехід до концепції єдиного соціалістичного цивільного права (за іншими оцінками — вольове відновлення «катом»
Вишинським) з повною відмовою від концепції господарського права,
«пропагандисти якої назавжди зникли у тюрмах та виправно-трудових таборах як «вороги народу».
4. 1956-1991 роки — повне панування концепції цивільного права з відродженням науки господарського права і майже безуспішною боротьбою за право на існування і вихід на практичні результати;
5. 1991-2003 роки — перехідний період становлення національного цивільного і господарського права в умовах переходу від старої планової соціалістичної до нової ринкової економіки, обговорення та прийняття нового
Цивільного кодексу України (далі — ЦК) і Господарського кодексу України
(далі — ГК) на основі не стільки наукового скільки політичного компромісу.
6. З 2004 по нинішній час — продовження протистояння двох концепцій з неприкритим намаганням «цивілістів» домогтись скасування ГК або, на крайній випадок, підпорядкувати його ЦК [16, с. 94-95].
Таким чином, незважаючи на складну історію господарське право не зникло з правової науки і нині розвивається на всіх континентах планети. У
1982 р. у Тунісі була створена Міжнародна асоціація господарського права , в якій сьогодні представлено понад 30 держав.
В цьому контексті варто відмітити, що в Україні наука господарського права теж досягла вагомих досягнень. І найціннішим з них, як вважає С. В.
Несинова, безперечно, слід вважати формування національної наукової
господарсько-правової школи, яку очолив доктор юридичних наук, професор, академік НАН України, В. К. Мамутов [13, с. 41].
Для з’ясування суті господарсько-правової теорії й причин її виникнення необхідно повернутись до другої половини ХІХ — початку ХХ століть.
Першим, хто помітив і зрозумів особливість соціально-економічних змін у цей період, став юрист за фахом і педагог за покликанням К. Д. Ушинський, який ще у 1848 р., розглядаючи публічну і приватну (цивільну) сфери розвитку людини, зазначав, що ці дві сфери ставляться як би в протилежності: одна прагне злити особистості в єдиному розвитку духа, друга — уособити, роз’єднати, виключити їх ... Вище із суспільств — держава — є тим, що примиряє. Повним, самостійним, необмеженим представником суспільного
інтересу у суспільстві має стати уряд. А от яким чином використовувати матеріальну природу на устрій, збереження і розвиток суспільства, можуть показувати науки політико-господарські у складі політичної економії з належною до неї наукою про торгівлю, промислової науки, науки фінансів,
історії економічної діяльності, економічної статистики, господарської географії
і господарського права [16, с. 96].
Проте, це ще не була господарсько-правова теорія у сучасному розумінні, а ідеї К. Д. Ушинського не вилились у відповідну науку. Це станеться вже на початку ХХ ст., коли стане зрозумілим, що епоха класичного капіталізму, заснованого на особистому збагаченні шляхом індивідуального виробництва, не об’єднаного в систему, закінчилась, капітал із невеликих розмірів виріс у колосальну силу, яка стала витісняти інтереси окремих індивідів і виникла необхідність не тільки визначити правовий статус колективних учасників господарських відносин (монополій, союзів, картелів тощо) але і, за словами Ю.
Гедемана, забезпечити захист особи від суспільства і сваволі цих колективних утворень, коли інтерес індивіда підкоряється інтересу колективу, а основним тоном, який супроводжує все що нині є правом, визначається краще всього одним поняттям, яке йде далі поняття господарства, а саме, словом
«господарність». Ця господарність так зачіпає області права, що в широкому масштабі майже повністю зникають ясні кордони між законом і договором... Із
цього хаосу починає вимальовуватись нове: поняття про господарське право
[16, с. 97].
При цьому, як зазначає В. К. Мамутов, невідповідність старої
(цивілістичної) форми правового регулювання новим відносинам монополістичного капіталізму підкреслював також видатний український вчений В. М. Корецький. На його думку, господарське право існувало давно, але господарські відносини намагались регулювати «іншим технічним планом, ніж це вимагалось раціональною системою господарського права». Цей прийом давить на зміст системи, яку характеризує, відмітає ті норми, що регулюють господарські відносини, які мають публічно-правовий характер.
Підкреслюється «новий тон» (господарський тон), яким повинні звучати старі форми, відбувається «огосподарювання» («економізація») права цивільного, торгового, промислового і т.і. [12, с. 5-6].
На думку Р. Б. Прилуцького, найкраще поняття і суть господарського права визначив Б. Хармс: «Господарське право — це сукупність правових норм, що регулюють господарські відносини окремих господарств між собою і до держави». Першу ж систему господарського права розробив E. Вестхофф, виділяючи в ньому чотири підрозділи: поняття господарського права, вчення про суб’єкт, зобов’язальне право і речове право [16, с.98].
Таким чином, основною причиною появи теорії господарського права стали не теоретичні абстракції кабінетної науки, а об’єктивний процес суспільно-економічного розвитку людства, коли на зміну первинному
індивідуальному капіталістичному виробництву прийшов індустріальний, монополістичний капіталізм, який В. І. Ленін називав імперіалізмом — вищою стадією капіталізму. Силі цього явища окрема «цивільна» особа протистояти вже не могла.
Виникла гостра необхідність цю особу захистити, але захистити не як кожну окремо, а через захист публічного інтересу, захист всього соціуму як умови подальшого розвитку людей. Зрозуміло, що це завдання було під силу тільки державі. Необхідно було знайти нову модель правового регулювання економічних відносин, яка б поєднувала в собі приватну ініціативу і діловитість
підприємця з державним управлінням сферою господарювання, коли держава активно впливає на економічні процеси, відстоюючи суспільні, публічні
інтереси і стимулюючи приватний комерційний інтерес. Таку модель ми називаємо змішаною моделлю правового регулювання.
Саме такій моделі за своєю суттю відповідає теорія господарського права, яка виходить з необхідності комплексного правового регулювання відносин, що виникають у процесі безпосереднього здійснення господарської діяльності
(горизонтальні відносини), і державного управління нею (вертикальні відносини).
Зі сторони критиків господарсько-правової теорії доволі частими є закиди, що вона не відповідає ринковій економіці. І це правда. Господарське право дійсно не є сумісним із класичною ринковою теорією. Проте, потрібно чітко усвідомлювати, що у ХХ ст. теорія класичного капіталізму (ліберальна теорія) була докорінно переглянута.
На думку Р. Б. Прилуцького, цінність господарсько-правової концепції полягає якраз у тому, що вона поєднує у собі два необхідних начала для забезпечення успішного, стабільного і збалансованого економічного розвитку суспільства — приватну ініціативу і державне централізоване регулювання, що, як підтверджується досвідом більшості розвинених країн, є умовою соціальної стабільності й дозволяє комплексно вивчати і регулювати ці дві, безперечно, не тотожні, складові єдиного економічного і правового механізму. Ні комерційні, ні торгові кодекси, рівно як і чисто цивільно-правова концепція, ці публічні
інтереси повноцінно забезпечити не можуть [16, с. 99-100].
Питанням життєздатності теорії господарського права задавалися і її засновники, і сучасні науковці. В. О. Джуринський переконаний, що господарське право безумовно покликане для нашого часу; виконавши своє покликання, воно може відійти в область історії [7, с. 41].
Така оцінка, як видається, була прив’язана до стану економічних відносин і не враховувала інших чинників, що можуть супроводжувати еволюцію людства на Землі. Нині, однак, все з більшою очевидністю стає зрозумілим, що людство стоїть перед загрозою таких глобальних змін, які не
вкладаються у всі відомі донині теорії. Під питанням стоїть саме наше виживання.
З огляду на такі важливі проблеми, господарське право, побудоване з урахуванням обмежених ресурсів і глобальних змін клімату на планеті, на нашу думку, може мати суттєвий вплив і на ці процеси також, встановлюючи не тільки відповідні нові правила поведінки учасників господарських відносин, але й впливаючи на формування нової формації господарників за рахунок відповідного і ефективного державного регулювання.


  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас