Міністерство освіти і науки України Національний технічний університет
«Дніпровська політехніка»Кафедра електроенергетики
Реферат
На тему: Перспективи розвитку альтернативної енергетики в Україні
Виконав:
студент(ка) гр. 141-20ск-1 Прийняла:
К
Дніпро 2021
Перспективи розвитку альтернативної енергетики в Україні
Розвиток відновлюваної енергетики у всьому світі обумовлено двома глобальними обставинами: обмеженістю світових запасів органічного палива і залежністю більшості країн від імпорту палива.
Міжнародне агентство з відновлюваної енергетики IRENA повідомляло про те, що частка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в глобальній електрогенерації перевищило 25%. У ряді країн цей показник ще вище, як наприклад в Німеччині, де до літа 2018 року частка «зеленої» генерації перевищила 33%.
Як повідомляє Державне агентство з енергоефективності України за I півріччя 2018 року в Україні встановлено майже 270 МВт потужностей, що генерують електроенергію з відновлюваних джерел енергії за «зеленим» тарифом. Це більш ніж в 2 рази більше, ніж в I півріччі 2017 року (127 МВт), і перевищує обсяг потужностей, встановлених за весь 2017 рік (257 МВт). Проте в загальному обсязі електрогенерації в Україні частка ВДЕ поки незначна – 1,644 МВт, що ледь більше 1,2% загальної встановленої потужності електрогенерації. В країні домінує атомна і теплова енергетика.
Звичайно ж, поновлювані джерела енергії не дозволяють повністю замінити викопні види палива, але їх використання дасть величезний позитивний економічний і енергетичний ефект.
Незважаючи на велику кількість наукових розробок у цій сфері водночас залишаються невирішеними питання формування пріоритетів до технологій нетрадиційної відновлюваної енергетики. Швидкі зміни у зовнішньому середовищі вимагають приділення належної уваги дослідженню теперішньої ситуації у сфері енергетики, інноваційної складової в використанні альтернативних джерел енергії.
Відповідно до резолюції № 33/148 Генеральної Асамблеї ООН (1978 г.) до нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (НВДЕ) відносяться: сонячна, вітрова, геотермальна, енергія морських хвиль, припливів і океану, енергія біомаси, деревини, деревного вугілля, торфу, тяглової худоби, сланців, бітумінозних пісковиків і гідроенергія великих і малих водотоків.
Необхідність упровадження відновлюваних джерел енергії та пріоритетної політики енергозбереження пов'язана, насамперед, із дефіцитом власних паливно-енергетичних ресурсів, залежністю від країн-експортерів газу і нафти, зростаючою вартістю їх добування, а також із глобальними екологічними проблемами.
Згідно з даними досліджень, Україна займає 29-е місце в рейтингу країн, що володіють ресурсами для впровадження альтернативних джерел енергії . При цьому міжнародні експерти оцінюють потенційні потужності країни в 17 гігават енергії. Протягом довгого часу урядові структури та громадськість приділяли ВДЕ недостатньо уваги, причиною чого була потужна енергетична система, що дісталася країні після розвалу СРСР. Але навіть експерти не брали до уваги такі фактори, як знос обладнання, підвищення собівартості виробництва електроенергії та підвищення цін на імпортні енергоносії. Все це змушувало задуматися над питанням, якою же буде роль ВДЕ в структурі енергогенерації України.
До 2012 року на території країни діяло 120 об'єктів, що використовують поновлювані джерела енергії, серед яких було 2 об'єкти, які використовують біомасу, 13 вітроелектростанцій, 27 сонячних електростанцій і 78 гідроелектростанцій різної потужності. Загальна потужність цих об'єктів склала 530 мегаватів, а обсяг виробленої електроенергії - 600 млн кіловат-годину.
Тверде біопаливо. Одним з найбільш перспективних та інвестиційно привабливих напрямків в українській альтернативній енергетиці є виробництво твердого біопалива, тобто паливних гранул і брикетів. Тепер українські виробники в тій чи іншій мірі освоїли всі наявні види твердого біопалива, такі як паливні брикети та гранули з відходів деревини, лушпиння соняшника, соломи та ін. Характерною рисою ринку твердого біопалива є колосальний попит на продукцію в країнах Євросоюзу, що природним чином зробило галузь експортоорієнтованої.
За даними Українського біопаливного порталу pelleta.com.ua в 2014 році список імпортерів доповнився такими країнами, як Данія, Естонія, Словенія, Кіпр, Литва і Румунія. Однак разом з тим обсяги експорту знизилися. У 2013 році обсяг експорту деревних пелет становив 161 тисячу тон, а в 2014 вже 121 тисячу тон. Частково цей факт пояснюється підвищенням вартості логістики .
У ситуації, що склалася маркетологи радять виробникам і експортерам паливних гранул і брикетів звернути свою увагу на таку нішу, як пеллети і брикети з лузги соняшника та соломи, адже ці види сировини, на відміну від деревини, є доступними в усіх регіонах, не призводять до виснаження лісових ресурсів і за своїми характеристиками не поступаються деревним пеллетам. Поки що лідерами в цьому секторі є група компаній Креатив, що володіє власним олійно-екстракційним заводом, що дає понад 200 тисяч тон лушпиння соняшника на рік і компанія Смарт Енерджі, запустивши в 2013 році завод з виробництва пеллет з соломи потужністю в 150 тисяч тонн в рік.
Біогаз і біодизель. За попередніми оцінками, економічно обґрунтований потенціал виробництва біогазу користуючись відходами сільськогосподарських підприємств, стічних вод і полігонів ТПВ в Україні дорівнює 26 млрд. кубометрів на рік. На сьогодні кількість біогазових установок, введених в експлуатацію, не перевищує двох десятків і використовуються вони в основному для забезпечення виробництва електроенергії.
Найбільш привабливою галуззю для впровадження технологій з виробництва біогазу вважається сільське господарство, оскільки більшість агропромислових комплексів є одночасно виробниками сировини й споживачами енергії, що виробляється, а їх розташування далеко від енергетичної інфраструктури вимагає наявності автономних джерел тепло- і електропостачання. Ще однією перевагою використання біогазу в українському сільському господарстві є економічна складова, адже тепер витрати на енергоносії складають від 10 до 50 відсотків. Прикладами успішного впровадження цієї технології може служити Глобинський цукровий завод групи компаній Астарта, здатний виробляти понад 14 мільйонів кубометрів газу щорічно, що дозволить холдингу знизити витрати на придбання газу на 50%.
Серед усіх факторів, що перешкоджають розвитку виробництва біогазу в Україні, можна виділити два основних. Перший - рентабельність будівництва біогазових установок. Вартість будівництва установки потужністю в 500 кіловатів становить понад мільйон євро, що позбавляє комерційного сенсу саму ідею такого будівництва. Другим фактором є неправильне використання біогазових установок. Більшість таких проектів мали на меті використовувати обладнання виключно для виробництва електроенергії з подальшою її продажем за зеленим тарифом, замість заміщення використання природного газу на підприємствах і в системі ЖКГ, як це робиться в країнах Євросоюзу.
Сонячна енергетика. Згідно з даними досліджень, проведених фахівцями Національного університету "Львівська політехніка" та Інституту відновлюваної енергетики НАН України, середньорічний потенціал сонячної енергії в Україні перевищує середні показники таких країн, як Польща і Німеччина, що дає прекрасні перспективи для використання сонячних панелей на території України. Зокрема, в південних областях країни сонячні установки працюють з віддачою в 50% в період з березня по листопад, а в північних в період з квітня по жовтень.
2013-2014 роки стали найважчим періодом за всю історію існування сонячної енергетики в Україні. Перш за все, найбільший гравець ринку, компанія Active Solar втратила 407 мегаватів потужностей, розташованих в Криму, а робота материкових сонячних електростанцій потужністю в 250 мегаватів опинилася під загрозою у зв'язку з кримінальною справою, порушеною стосовно власників компанії, обвинувачених в розкраданні державних коштів та заволодінні державним майном (запорізьким заводом напівпровідників) в особливо великих розмірах. Також зупинило свою роботу найбільше українське підприємство з виробництва пластин і злитків кремнію ТОВ Пиллар.
Причиною цього стало падіння цін на європейському ринку збуту, що був для підприємства основним. Також на межі зупинки виробництва знаходиться завод Квазар, що виробляє сонячні панелі й модулі. Але учасники ринку не втрачають надії на відновлення галузі, адже потенціал сонячної енергії з використанням дахів житлового фонду України на даний момент складає 26-37 терават на годину.
Вітроенергетика. Тепер вітроенергетика є другим за величиною сектором української альтернативної енергетики та це не дивно, адже завдяки своїм природно-кліматичним особливостям країна має величезний потенціал використання енергії вітру. При цьому вітропотенціал південних областей набагато вище північних, а найпривабливішими регіонами є Карпати й узбережжі Азовського і Чорного морів. Площа територій, потенційно придатних для будівництва вітроелектростанцій, оцінюється в 9 тисяч кв. км, що теоретично дає можливість будівництва енергогенеруючих потужностей потужністю в 24 тисячі мегаватів.
Також для будівництва вітроелектростанцій можуть бути використані водні ресурси країни, такі як Азовське море, Одеська банка Чорного моря, Каркінітська затока та інші. За оцінками фахівців, за площею мілководних акваторій, придатних для будівництва вітроелектростанцій, Україна поступається лише Норвегії.
До останнього часу цій галузі української альтернативної енергетики не виявлялася державна підтримка і до 2010 року потужності вітчизняних вітроелектростанцій не перевищували 90 мегаватів, а активну участь приватних компаній почалося лише після прийняття відповідних законопроектів. В результаті цього вже в 2012 році сумарна потужність чинних вітрових енергопотужностей перевищила 300 мегаватів, а лідерами ринку стали українські компанії Вінд Паера і ТОВ Вітряні парки України. У 2014 році потужності були збільшені майже вдвічі, досягнувши сумарної потужності в 500 мегаватів.
У своїй діяльності українська альтернативна енергетика спирається на ряд законів і постанов Кабінету Міністрів України .
Ці та деякі інші законодавчі документи передбачають для операторів ринку такі стимули для розвитку, як: зелений тариф; податкові та митні пільги. Податковий Кодекс України свідчить, що відповідно до параграфа № 197.16 Статті 197 Податкового Кодексу України та статті 19 Закону України "Про єдиний митний тариф" встановлено митні і податкові пільги для імпорту наступних видів обладнання: обладнання, що працює на ВДЕ, енергоощадного обладнання, устаткування, необхідного для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії. Крім цього, податок на земельні ділянки використовуються для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, стягується у розмірі 25% від встановленого податку.
У число тимчасових заходів, що діють до 2020 року входить звільняється від сплати податків прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива і прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та / або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива. Також на 80% звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу товарів власного виробництва за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, а саме: обладнання, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, обладнання для виробництва альтернативних видів палива.
Крім цього, на території України діє ряд програм з фінансової підтримки розвитку ВДЕ, ініційованих міжнародними інститутами, про які раніше вже писав Український біопаливний портал pelleta.com.ua. Найбільш значущими вважаються програми Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) FINTECC (ФІНТЕК) і USELF.
Програма FINTECC, розпочата в 2015 році, розрахована на підтримку виробництва, впровадження технологій енергоефективності та відновлюваних джерел енергії. Програма передбачає цільове виділення коштів і вдосконалення чинного законодавства. USELF - інвестиційна програма обсягом до 50 мільйонів євро. Додаткове фінансування в 20 мільйонів євро надані організацією Clean Technology Fund. В рамках програми забезпечується фінансування проектів, пов'язаних з усіма формами електрогенерації з використанням ВДЕ, включаючи енергію води, вітру, біомаси, біогазу та сонця.
Вітчизняна альтернативна енергетика знаходиться на шляху динамічного розвитку. Розвиток поновлюваних джерел енергії неминуче спричинить за собою розвиток галузі сервісного обслуговування для специфічного обладнання СЕС, ВЕС та ін. станцій на ВДЕ.
Все це спричинить за собою появу нових можливостей для підприємств української енергетики і української промисловості в цілому та викликає необхідність дослідження і визначення соціально-економічних ефектів та ефективності ВДЕ порівняно зі традиційною.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: http://btie.kart.edu.ua/article/download/160634/164494.