Ім'я файлу: Академ різниця Регіональна економіка.docx
Розширення: docx
Розмір: 403кб.
Дата: 05.06.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 403кб.
Дата: 05.06.2020
скачати
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ імені РОБЕРТА ЕЛЬВОРТІ
Економічний факультет
Кафедра бухгалтерського обліку
РЕФЕРАТ
на тему: «Персонал підприємства, його класифікація, чисельність і структура»
Виконала студентка:
ІІІ курсу, групи КМ-73
Краснюк А.Ю
Здала «__»__________201__р.
_________________________
(підпис)
Науковий керівник:
Олійник І.В.
(наукова ступінь, підпис)
м.Кропивницький 2020р.
Зміст
Вступ 3
1.Поняття, класифікація та структура персоналу 4
2.Кадрова політика підприємства 10
3.Планування і формування підприємства 13
Список використаних джерел 26
Вступ
Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують ту чи ту місію (реалізують програму або мету) і діють на засаді певних правил і процедур. Проте мета й характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.
Підприємство це організаційно виокремлена та економічно самостійна основа (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).
Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним розвитком економіки є люди, тобто їхня майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій даної країни.
Інтегральним показником якості робочої сили є продуктивність праці. Під продуктивністю праці слід розуміти витрати праці на виробництво одиниці продукції.
Вимірювання продуктивності праці здійснюється шляхом порівняння результатів праці у вигляді обсягів виробленої продукції (робіт, послуг) із витратами праці (середньооблікова чисельність робітників).
Резерви росту продуктивності та ефективності праціна підприємствах можуть розрізнятися за двома ознаками — за характером факторів, які використовуються: екстенсивні та інтенсивні; за напрямками сприяння: за групами ресурсів, які використовують.
Поняття, класифікація та структура персоналу
Стан і розвиток суспільства визначаються здебільшого кількістю і складом його населення. Під населенням розуміють сукупність людей, що проживає на визначеній території. Кількість населення України в цілому та в розрізі областей за 2001 рік наведено в таблиці 4.1 [28].
Таблиця 4.1
Кількість наявного населення за даними Всеукраїнського
перепису населення 2001 р. (тис. чол.)
Важливою характеристикою стану і розвитку людських ресурсів є відтворення населення. Відтворення населення — це історично та соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь у результаті взаємодії народжуваності й смертності. Розрізняють три типи відтворення населення: розширене, просте і звужене. Для розширеного відтворення характерним є перевищення народжуваності над смертністю, тобто природний приріст населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення в результаті приблизно однакової народжуваності й смертності. Звужене відтворення — коли смертність перевищує народжуваність і відбувається абсолютне скорочення населення.
Відтворення населення тісно пов'язане з рухом населення, що визначається особливостями зміни чисельності і складу населення у країні в цілому та в окремих регіонах. Існує декілька видів руху населення: природний, соціальний та економічний. Природний рух населення — це результат процесів народження і смерті людей. Статистичні дані про природний рух населення наведено в таблиці 4.2 [28].
Таблиця 4.2
Природний рух населення за регіонами у 2001 р.
Залежно від того, які процеси переважають, відбуваються природний приріст або природне зменшення населення. Різниця між числом народжених і числом померлих при позитивному результаті називається природним приростом населення, при негативному результаті — природним зменшенням населення.
Чисельність, склад і показники природного приросту населення України за 1985-2002 рр. наведені в таблиці 4.3 [28].
Таблиця 4.3. Народжуваність, смертність і природний приріст населення (тис. чол.)
За даними таблиці видно, що чисельність населення України постійно скорочується. Це скорочення викликане, з одного боку, зменшенням чисельності народжених і збільшенням кількості померлих (щорічне природне зменшення населення перевищує за останні роки 300 тис. осіб), а з другого боку — від'ємним сальдо зовнішньої міграції. Ці дві причини зумовили значне зменшення чисельності населення України за останні роки. У динаміці розподілу населення за віком помітне зменшення частки молоді, що свідчить про старіння населення і зменшення джерела ресурсів для праці (таблиця 4.4.) [28].
Таблиця 4.4 Розподіл постійного населення за віком (тис. чол.)
В економічній літературі, статистиці та державному регулюванні економіки для визначення людських ресурсів використовується термін трудові ресурси. Трудові ресурси — це працездатна частина населення, яка володіє фізичними та інтелектуальними можливостями, може виробляти матеріальні блага і надавати послуги. Трудові ресурси включають у себе як реальних працівників, уже зайнятих в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати.
Частина трудових ресурсів є важливим елементом потенціалу підприємства, тобто його персоналом.
Персонал є основним ресурсом підприємства, що складається з окремих працівників, які об'єднані певним чином та діють цілеспрямовано для досягнення цілей підприємства й особистих цілей.
Персонал підприємства — це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності й забезпечують господарську діяльність суб'єкта господарювання.
У діяльності підприємства, крім постійних працівників, часто беруть участь інші працездатні особи, які працюють на підприємстві тимчасово па підставі трудового договору (контракту).
Залежно від функцій, які виконують працівники на підприємстві, вони поділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Так, у промисловості до першої групи (промислово-виробничого персоналу) відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних структурних підрозділів і лабораторій, заводоуправлінь, складів, охорони — тобто всіх Зайнятих у виробництві або безпосередньому його обслуговуванні. До другої групи персоналу відносять працівників структур, які належать підприємству, але не пов'язані безпосередньо з процесами промислового
виробництва, тобто житлово-комунального господарства, навчальних і медичних закладів, дитячих садків та ясел, культурно-побутових установ тощо.
Залежно від характеру виконуваних функцій, персонал підприємства поділяється на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні.
Керівники — це працівники, що займають керівні посади на підприємствах та у їхніх структурних підрозділах, а також їхні заступники.
До спеціалістів відносять працівників, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, зокрема: інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, фізіологи, техніки, нормувальники, юрисконсульти тощо.
Службовці — це працівники, що виконують суто технічну роботу і займаються діловодством, обліком, контролем, господарським та технічним обслуговуванням, зокрема: діловоди, обліковці, секретарі-друкарки, креслярі, стенографісти, касири тощо.
До складу охорони входять працівники сторожової та пожежної служби підприємств.
Учнями вважаються особи, що проходять професійну підготовку на підприємстві за системою бригадного та індивідуального навчання.
Робітники — це категорія персоналу, яка безпосередньо зайнята у процесі створення матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг. До робітників належать також двірники, прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.
Робітники поділяються на основних, тобто безпосередньо зайнятих виконанням технологічних операцій з виготовлення продукції, і допоміжних, які виконують різноманітні допоміжні або підсобні операції.
При здійсненні господарської діяльності важливе значення має розподіл персоналу підприємства за професіями та спеціальностями.
Професія — це особливий вид трудової діяльності, здійснення якої потребує певних теоретичних знань та практичних навичок.
Спеціальність — це різновид трудової діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості й потребує від працівника додаткових (спеціальних) знань та навичок.
Так, професія слюсаря охоплює спеціальності слюсаря-ремонтника, слюсаря-інструментальника, слюсаря-складальника; професія токаря охоплює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, токаря-розточувальника.
Працівники кожної професії та спеціальності відрізняються рівнем кваліфікації.
Кваліфікація — це рівень знань та трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю.
Кваліфікована праця — праця, що потребує спеціальної підготовки працівників, знань, умінь і навичок для виконання певних видів робіт.
За рівнем кваліфікації робітники виконують різні за складністю роботи, мають неоднакову професійну підготовку і поділяються на чотири групи:
У- висококваліфіковані — робітники, які виконують особливо складні та відповідальні роботи (наприклад, ремонт і наладка складного обладнання тощо) і мають великий практичний досвід;
> кваліфіковані — робітники, що виконують складні роботи (наприклад, метало- та деревообробні, ремонтні, будівельні тощо) і мають значний досвід роботи;
> малокваліфіковані — робітники, що виконують нескладні роботи (деякі складальні, технічний нагляд тощо) і мають певний досвід роботи;
> некваліфіковані — робітники, які виконують допоміжні та обслуговуючі роботи (вантажники, прибиральники, гардеробники) і не потребують спеціальної підготовки.
Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик).
За відношенням працівників до власності підприємства їх можна поділити на власників і найманих.
Власник — це працівник, який бере участь у господарській діяльності підприємства особистою працею та власним майном (активами), а також природними ресурсами (земельною ділянкою).
Найманий працівник — працівник, який бере участь у господарській діяльності підприємства тільки особистою працею.
Крім того, в господарській діяльності підприємства можуть брати участь сумісники, а також працівники, які виконують роботи підприємства від імені інших суб'єктів господарювання.
Сумісник — працівник підприємства (власник, найманий працівник), який має місце основної роботи на іншому підприємстві. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається розрядами, ЯКІ присвоюються їм залежно від теоретичної та практичної підготовки.
Кваліфікація керівників, спеціалістів та службовців залежить від характеру і рівня спеціальної підготовки, а також від практичного досвіду роботи. Залежно від цього їх поділяють на такі групи:
> найвищої кваліфікації (з вченими ступенями і званнями);
> вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом);
> середньої кваліфікації (працівники з середньою, середньо-спеціальною освітою та певним практичним досвідом);
> спеціалісті в-практиків (без спеціальної освіти, але із значним досвідом роботи).
Названим категоріям працівників на підприємстві надається відповідна посада згідно із штатним розписом.
Штатний розпис — це внутрішній нормативний документ підприємства, в якому зазначається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окладів.
Усі працівники, які своєю працею беруть участь у господарській діяльності підприємства на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, становлять його трудовий колектив.
Склад і кількісне співвідношення окремих категорій працівників характеризують структуру персоналу.