Ім'я файлу: методична доповідь.doc
Розширення: doc
Розмір: 63кб.
Дата: 24.08.2022
скачати
Пов'язані файли:
ІНДЗ Спортивні споруди.docx
Біографія Роджерса.odt
Приймання товарів у відділ.docx
Захід Дружба.docx
Реферат ТОХТ.docx
Лабораторна робота №2.doc
33205.doc
Lab№2 ЧМІ.docx
Повна робота.docx
рф1.doc
Гроші і кредит. ДЗ 15.docx

Перші відомості нам свідчення про українських гітаристів відносяться до XVIII століття,

Хоча оптимістично налаштовані дослідники(М.Закревський,М.Смирнов)побачили гітару

На відомій фресці Софії Київської(поч.XI).Звичайно хотілося би назвати цей інструмент

гітарою,але це не так.

Ретельно дослідили зображення на фресці відомі науковці С.Висоцький та І. Тоцька.

Авторові цих рядків довелося працювати разом із заступником по науці Софійського

Заповідника Ірмою Тоцькою та майстрами- реставраторами над «відродженням»цієї

Славетної фрески.Після останніх реставраційних робіт вдалося почасти позбутися пізніших нашарувань і за рисками на тиньку стало помітно що намальований інструмент

Має значно коротший гриф з головкою,зігнутою майже під прямим кутом,що(як і оваль-на форма корпусу)є характерною рисою саме лютні ,додамо ,що ще на початку X століття

Бачив восьмиструнну лютню у давніх мешканців Києва арабський мандрівник і письменник Абу-Алі ібн Даста, про що він занотував у книзі «Дорогоцінні скарби».

Після монголо –татарської навали українські лютністи працюють в польських та литов-

ських капеліях.З особових списків польської королівської капели дійшли імена лютнярів:

Андрійко,Лукян ,Подолян,Богдан Стечко(1415р.). І ця традиція не переривалася до сере-

дини XVIII століття, коли європейського визнання досягли українські лютністи Тимофій

Білоградський та Іван Степановський. Ціле розмаїття інструментів лютневої родини

Представлено на народних картинах «Козак-Мамай». Це унікальні зразки українського

Образотворчого мистецтва, бо подібних до них немає у жодного їз словянських народів.

На картинах є лютня,кобза,бандура, форма деяких нагадує гітару. Ймовірно, що це бандурка, яка майже не фігурує в українських органологічних дослідженнях. Це невели-

кий (до 80см. довжиною) гітароподібний інструмент, ще його називали кобзою.

В кінці XVI і на початку XVII століття коли кобза була повсюдно освоєна народом України, стала невідємною складовою частиною його музичного життя ,коли було усві-

домлено, що цей оригінальний інструмент є витвором українського народу ,його почали

виділяти з загальної маси існуючих струнних музичних інструментів . В зв’язку з цим

кобзарі-виконавці почали шукати для цього інструмента іншу назву. Зрозуміло,що в

першу чергу було звернуто увагу на назви існуючих однотипних інструментів інших на-

родів. У цей час в Англії побутував схожий з кобзою інструмент бандора. Під цією ж

назвою існував інструмент в Іспанії, Італії ,але він мав дещо іншу форму ,яка скоріше нагадувала гітару.А от у Франції, Німеччині,Польші та інших країнах бандора була схожа на лютню.Гра на цьому інструменті викорис-

товувалася в таких жанрах пісенного фольклору як історичні пісні,думи.

Враховуючи що український народ і його культура створювалася в надзвичайно складних соціально-економічних і зовнішньо-політичних умо-

вах.Про своє неспокійне життя український народ складає думи та історич-

ні в яких оспівує героїчну боротьбу за свою незалежність звеличує героїв.

В цей же період формується нова професія народного співця-кобзаря,який

розносив гучну славу про свій волелюбний народ, про його вірних синів,

закликаючи до зброї.Кобзарі відіграли значну роль не тільки в музичному,а й

в політичному житті українського народу,за що тепер їх заслужено називають народними агітаторами.Показовим прикладом щодо цього може

служити відома пісня «Іхав козак за Дунай» автором якої є український козак

Семен Климовський ,ця пісня здобула величезну популярність у багатьох

країнах Європи.

Повертаючись до гітарної теми,наголосимо,що легендарний італієць

Н. Паганіні залюбки грав на гітарі,але не всім відомо,що геніальний музи-

кант-віртуоз українського походження Іван Хандошко(1747-1809)ще до

народження Паганіні дивував Європу своєю грою на інструменті.Відомий

дослідник гітарного мистецтва М. Стахович у 1854 р. писав:»Гітарні ноти

Хандошкіна здавалось бачити мені один тільки раз,років дванадцять тому назад,в Малоросії,в м. Пирятині,у штатного наглядача тамішнього учили-

ща , який раніше грав на гітарі;це одні з кращих речей ,які коли небудь

були написані для нашого інструменту.

Чудово володів грою на гітарі талановитий український музикант і компо-

зитор Г. Рачинський(1777-1843)він написав чимало варіацій та оригінальних

творів для гітари на теми українських народних пісень зокрема, фантазію

«На березі Десни».Ще зXVII століття вправні музиканти і чудові українські

мелодії були популярні в Російській імперії.Російський дослідник гітарного

мистецтва Б. Вольман констатує: «В Росії найближчою попередницею гітари

являлася українська бандура» . І далі,цілком справедливо зазначає,що : «репертуар бандуристів складали переважно народні пісні,що послідовно перейшло і в російську гітарну літературу».

Зазначимо,що українські пісні були темами для перших гітарних варіацій І.

Гельда,А. Сіхри,а пізніше М. Висоцького та інших.Так популярна українська

пісня «Їхав козак за Дунай»,автором якої був Семен Ктимовський,вже в

кінці XVII століття друкувалася в музичних журналах (в 1796 році в журналі

який видавав в Петербурзі Б. Генглез, у1797 році в пісеннику Д. Герстенберга

та А. Дітмара,а пізніше і в інших гітарних збірках ,зокрема в «Нових руських піснях для семиструнної гітари Г.Гельда).

Один з перших професійних композиторів Галичини,автор музики національного гімну М.М. Вербицький(1815-1870)написав видання школу

гри на гітарі ,де входило багато обробок українських пісень .У1869 р. укра-

енський фолькльорист,етнограф і поет Чубинський Павло Платонович очо-

лював етнографічно-статистичні експедиції по вивчені українського фольклору.Він записав значну кількість українських народних пісень, весня-

нок,колядок,щедрівок.Автор патріотичного вірша- пісні гімну України «Ще

не вмерла Україна». Зазначимо ,що спочатку ця пісня була створена як соло-

спів під супровід шестиструнної гітари.Відомо далеко не кожна європейська

країна може пишатися тим,що її національний гімн був створений як соло-

спів під супровід шестиструнної гітари,а саме так народилася патріотична

пісня «Ще не вмерла Україна».Один із піонерів вітчизняної класичної гітари,

видатний український гітарист виконавець і педагог Констянтин Михайлович

Смага. Протягом багатьох років він працював над транскрипціями класичних

творів для гітари, обробками народних і популярних пісень.У 60-70 роки

видавництвом «Музична Україна» опубліковані серії нотних збірок,підготов-

лені музикантом: «Українські народні пісні» п’єси для шестиструнної гітари.

Успіхи українського гітарного виконавства та інтеграція національних мит-

ців у міжнародні мистецькі процеси стали важливими факторами виникнення

чималої кількості творів гітарного репертуару і зумовило необхідність і

актуальність редагування та публікації серії випусків «Музика українських

композиторів для гітари» що охоплює період з перших десятиліть XIX сто-

ліття до початку XXI століття починаючи з першої гітарної табулятури М. Вербицького і закінчуючи останніми творами,написаними для гітари соло

М. Скориком, В. Камінським, А. Андрушко та багатьма іншими українськими

композиторами. У межах цього проекту вже здійснено видання цілого ряду

творів львівських композиторів,що є вагомим здобутком українського гітар-

ного мистецтва.Провідне місце у мистецькому доробку Богдани Фроляк-

випускниці класів М.М. Скорика та професора Г.І. Ляшенка, займають камерні жанри для сколюючих інструментів та ансамблеві композиції.

Серед них – ряд камерно-вокальних ансамблів за участю гітари: це фольклорні обробки лемківських народних пісень для сопрано і двох гітар

«Жалько ми тя» і «На війшовій ролі».

Серед багатьох жанрів форм української народної творчості важливе місце

займає пісня-романс –сольна, переважно лірична пісня(рідше,дует або тріо)

,що виконується здебільшого з інструментальним супроводом.

Термін «романс»-іспанського походження.Вже зXVI століття він вживався

для визначення сольної світської пісні з інструментальним ,переважно гітар-

ним ,супроводом,а в XVIII-XIX столітті набув загальноєвропейського поши-

рення .Характерними рисами цього жанру є перевага особистих інтимних мотивів психологічно-заглиблене, деталізоване відображення почуттів та

настроїв,наспівна кантилена мелодика.В наш час пісні-романси широко роз-

повсюджені і в селах і в містах серед усіх верств суспільства.Будучи одним з

основних видів камерної музики,романси виконуються частіше в домашніх

умовах ,на дозвіллі, на вечорах, де збираються любителі співу.Це відрізняє

їх від багатьох гуртових пісень,які співаються .граються скрізь:у приміщенні

і на широкому просторі,під час роботи в полі і на масових народних гуляннях.

Поряд з тим ,народні романси часто звучать і на концертній естраді. Вони

займають помітне місце в репертуарі багатьох професійних та самодіяльних

співаків-солістів . Від часу зародження народний романс тісно пов'язаний з

професійною музикою та писемною літературою.Індивідуальне творче начало

відіграє тут набагато більшу роль, ніж в інших жанрах пісенного фольклору.

Багато прекрасних романсів створив народ на тексти відомих або й невідомих

нам поетів .Побутуючи в усній народній традиції,вони нерідко поширюються

в різних варіантах ,часом істотно відмінних від своїх літературних першо-

джерел.Автори текстів багатьох романсів уже забуті і лише окремі риси змісту та художньо-поетичного стилю вказують на їх літературне походження

( «Місяць на небі», «Чорнії брови карії очі», «Ой покрились білим снігом по-

лонини»).Багато композиторів-гітаристів використовували теми народних

пісень –романсів у своїх варіаціях а також редагували обробки , зокрема

О. Іванов-Крамской,В. Калінін ,Ю. Шилін та інші.

Усність ,колективність та безіменність творення ,хоч і відіграють велику роль

У розвитку цього жанру ,не є його обов’язковими ознаками.Найважливішою

рисою ,яка визначає пісню-романс як один із жанрів фольклору,є усність по-

бутування-довговічне поширення в усній народній традиції.Саме це відрізняє

її від романсів ,створенних професійними композиторами,серед яких лише

окремі зразки ,що наближаються своїми художньо-стилістичними рисами до

народних пісень ,міцно увійшли в побут ,збагативши скарбницю українського

фольклору.Це наприклад ,такі всім відомі пісні ,як «Дивлюсь я на небо»

(музика Л. Александрової, обробка для гітари В. Коновалова).(«Нащо мені

чорні брови Д. Бонковського»), «Тихесенький вечір»(музика К. Стеценка),

«Тихо над річкою»(музика П.Батюка).Важливу роль у піснях-романсах віді-

Грає інструментальний супровід .У романсах композиторів-професіоналів

він є невідємним компонентом художньої форми .Розвиваючи мелодичний

образ романсу ,доповнюючи його зміст ,супровід часом розкриває такі його

відтінки ,які не завжди вдається передати співом.

У народних піснях- романсах ,як і взагалі в сольних піснях ,супровід є обо-

вязковим в умовах концертного виконання .В домашньому ж побуті він ви-

користовується по можливості . З часом ,приблизно з середини XIX століття

у професійній музиці як українського, так і інших народів ,романси почина-

ють все більше відособлюватися від інших пісенних жанрів.Чим далі вони

все більше виходять за межі строфічної форми,внаслідок чого створюють-

ся більш складні й розвинені за формою романси:двохчастинні трьох части-

нні та ін..Пісенна основа в романсах композиторів нерідко змінюється ре-

читативно-декламаційною ,що пов’язано почастинно з прагненням передати

в музиці конкретні інтонації поетичної мови.Безперевно збагачується й роз-

ширюється їх ідейно-тематичний зміст та музично-поетичні засоби виразності

що поєднано з бурхливим розвитком всіх інших жанрів професійної музики

та художньої літератури.

Могутній вплив на українську народну пісню виявила творчість Тараса

Шевченка .Овіяні духом щирої народності ,поезії Шевченка надзвичайно

близькі до народних пісень і своїм змістом і поетичною формою.

Разом з тим ,вони позначені неповторною яскравою творчою індивідуа-

льністю великого художника.Варто зазначити що український геній Тарас

Шевченко не тільки чудово співав пісні та арії ,а й за свідченням сучасників

,не рідко акомпанував собі на фортепіано ,чи на гітарі.Ще за життя поета-

кобзаря писалася музика на його тексти.

Народними піснями стали також і окремі твори відомих нам композиторів на

слова Шевченка ,це: «Нащо мені чорні брови» мелодія (Д.Бонковського),

«Реве та стогне»(мелодія Д. Крижанівського) та ряд інших.

У формуванні пісень-романсів ,відіграли важливу роль домашній музичний

побут народу та концертна естрада.Побутування їх на концертній естраді

призвело до вироблення традиційних виконавських прийомів (відповідні

динамічні нюанси та варіаційні видозміни в певних місцях мелодії, інстру-

ментальні перегри між куплетами .Отже українська пісня відіграла важливу

роль у розвитку гітарної музики не тільки на Україні ,але в сусідній держа-

ві Росії. Завдяки народній пісні збереглася історія України ,мова,національ-

ність .Багато народних пісень ,завдяки нашим відомим митцям ,стали попу-

лярні за межами України ,що є для нас гордістю за свою державу.

в
скачати

© Усі права захищені
написати до нас