Ім'я файлу: ПЕРШІ КРОКИ ПРОФСПІЛКОВОГО РУХУ тема 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 18.12.2021
скачати

ПЕРШІ КРОКИ ПРОФСПІЛКОВОГО РУХУ

Профспілки пройшли великий і складний шлях. Щоб зрозуміти і оцінити сучасні проблеми профспілкового руху, необхідно звернутися до його витоків. Вивчення історичного досвіду професійного руху збагачує знання про цілі і завдання профспілок, основні напрямки і методи їх діяльності, допомагає зайняти правильну позицію у взаєминах з роботодавцями і державою. Професійні спілки – добровільні організації, що об’єднують працівників у виробничих і поза виробничих сферах для захисту соціально-економічних прав та інтересів своїх членів. Виникли в країнах Західної Європи і США в кінці XVIII століття як суспільства взаємодопомоги; в розвинених країнах були легалізовані в XIX столітті. Покликані захищати інтереси працівників у сфері умов праці, заробітної плати, побуту, культури і т. д. [1]. Багато характерних рис та напрямків профспілкового руху сформувалися ще в XIX столітті. Виникнення профспілок було закономірним відповідно до найманих працівників на дії власників засобів виробництва. Перші профспілки з’явилися у 70 – 80 рр.. XVIII ст. в Англії, яка раніше інших встала на шлях капіталізації виробництва. Вони об’єднували в основному висококваліфікованих робітників однієї професії. З часом ці організації стали називатися професійними спілками – тред-юніонів (trade – професія, ремесло і union – об’єднання). Згодом відбувалося об’єднання на рівні галузей і включення в свої організації некваліфікованих робітників. Цей процес виявився тривалим. В Англії профспілки подібного типу з’явилися лише наприкінці XIX ст., а в США – тільки в 20–30-ті рр. XX ст. [2]. З моменту виникнення профспілок вони відчували жорсткий вплив з боку роботодавців і держави. Вже в 1799 і 1800 рр. англійський парламент прийняв закони про робочі коаліціях, відповідно до яких профспілки і страйки категорично заборонялися. За порушення цих законів профлідеру загрожувало тюремне ув’язнення, грошові кошти підлягали конфіскації. У Франції за законом Ле Шепель 1791 заборонялися страйки, а створення робочих коаліцій оголошувалося злочином проти «свободи і прав людини». Тільки через 25 років боротьби, в 1824 році, в Англії домоглися скасування антиробітничих законів. Однак профспілки не мали права юридичної особи, тобто права позову в суді, і, отже, не могли захищати себе від замаху на їхні фонди і майно. У Франції профспілки були легалізовані через 90 років після їх виникнення, а в США були визнані законом лише в 30-ті роки XX ст. [3]. Захисні функції профспілок у 1940–1960 рр. були законодавчо оформлені головним чином в англосаксонських країнах: у Великобританії, США, Канаді, Австралії та Нової Зеландії. В інших державах профспілковий захист не отримав великого розвитку. У багатьох же країнах Європи під впливом профспілкового плюралізму, класової солідарності працівників і демократичних традицій головні форми профспілкової захисту (профспілкового монополізму) були заборонені. Однак офіційні заборони мало впливали на об›єднання ремісників, друкарів, мулярів, теслярів та інших майстрових людей, які тяжіли до закритих цехів та інших форм захисту корпоративних інтересів. Не відставали від них і малокваліфіковані працівники, особливо в гірничодобувній і будівельної промисловості приватного сектора. У 70–80 рр. різні схеми профспілкового захисту можна було знайти вже у всіх регіонах світу, причому як у розвинених, так і в державах, що розвиваються. І стосувалися вони не тільки ремісників і малокваліфікованих робітників, але і працівників індустріального профілю і навіть інженернотехнічних працівників. Наприклад, в Австралії preference clauses до початку 70-х років мали відношення головним чином до промислових робочих, а потім були поширені на продавців і службовців великих торговельних закладів, на працівників нафтової галузі, службовців банків і страхових компаній. У Канаді частка службовців в державних установах, охоплена умовами agency shop, в 1977 році склала близько 83 %. У США умови профспілкового захисту переважали в колективно-договірному процесі в адміністративних установах до прийняття в 1978 році Акту про реформу цивільної служби. У 1974 році в цій країні було прийнято Акт про профспілки і трудові відносини, в силу якого closed shop був визнаний законною мірою захисту профспілкових інтересів після невдалої спроби в 1971 році впровадити agency shop [4]. В кінці 70-х рр. близько половини членів профспілок працювали на підприємствах типу closed shop. Ця система профспілкової захисту охоплювала майже всіх шахтарів, друкарів, докерів, працівників суднобудування та автомобільного виробництва. Такий високий ступінь залучення англійських робітників у колективно-договірні форми захисту зайнятості пояснюється традиційної самостійністю профспілок Великобританії. Проте становище поступово змінювалося, і Акт Великобританії про професійні спілки і трудових відносинах від 16 липня 1992 року вже містив докладні положення про те, що відмова в роботі особі лише з причини його належності або не належності до профспілки є протизаконним, і про те, що відмова в обслуговуванні особи на такій підставі агентством з працевлаштування також протизаконний. У разі 50 Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (26 квітня 2018 р.) Історія, сучасний стан та перспективи профспілкового руху у світі 51 порушення закону людина має право звернутися до суду з трудових справ (промисловий суд). Так само забороняється звільнення працівника залежно від його членства у профспілці, а також практика укладання контрактів на постачання товарів або надання послуг з такої підстави. Даний закон відбив невдоволення деяких працівників, особливо кваліфікованих, системою примусового членства в профспілках на шкоду їх особистим можливостям, реалізованим через індивідуальні трудові контракти [5]. У Канаді офіційно прийняті всі форми профспілкової захисту на федеральному і провінційному рівнях. В Австралії умови closed shop і union shop переважають у колективно-договірній практиці, але ці правила слід відрізняти від примусового (обов’язкового) членство у профспілках. Цікаво розглянути становлення профспілки в Новій Зеландії. Прихильники профспілкової монополії стверджували, що обов’язкове членство в профспілці сприяє зміцненню «промислового світу» і соціальної стабільності, а його противники посилалися на те, що примусове членство в профспілках порушує право на працю і свободу об’єднань. У англосаксонської системи права, до якої належить і Нова Зеландія, вирішальну роль відіграють судові прецеденти і, отже, арбітражні суди. Ще в 1894 році в країні було видано Акт про промислове примирення й арбітраж, у силу якого двома роками пізніше в трудові відносини були введені статті про застосування умов closed shop для шахтарів та шевців. На ділі багато роботодавців ігнорували попередні умови найму, і в 1932 р. у Акт від 1894 р. була внесена поправка, згідно з якою спори між підприємцями і профспілками могли передаватися в суд лише за згодою обох сторін. У 1936 р. новий уряд ухвалив нову поправку до Акту, оголосивши незаконною таку практику, коли роботодавець брав на роботу дорослу людину, яка не була членом профспілки і не хотіла ним стати. Таким чином, жорсткі умови closed shop були замінені більш м’якими умовами union shop, що викликало небувалий ріст профспілкового членства [3]. Вивчення історичного досвіду профспілок зарубіжних країн має безперечне теоретичне і практичне значення для нашого часу. Знання історії забезпечує наступність у розвитку профспілкового руху. Не можна зрозуміти закономірності функціонування профспілок у суспільстві, не знаючи їх історичного минулого, складного, суперечливого досвіду участі в класових протиборствах, в боротьбі за економічні і соціальні інтереси людини праці. Список використаних джерел 1. Організація профспілкової роботи. Настільна книга профпрацівників та активіста / За ред. В.І. Сперанського, О.В. Нетеребського. – М., 2005. 2. Юргенс І.Ю. Профспілки: вчора, сьогодні, завтра / І.Ю. Юргенс, В.Є. Можаєв. – М., 1986. 3. Сілін А. Закордонне законодавство про проблеми профспілкової захисту / А. Сілін / / Законодавство. – 2000. – № 2. 4. Бернем П. Профспілки (trade unions) // Короткий оксфордський політичний словник / За ред. І. Макліна, А. Макмілана. – К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2006. – С. 257–258. 5. Сілін А. Закордонне законодавство про проблеми профспілкової захисту / А. Сілін / / Законодавство. – 2000. – № 3.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас