Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Навчально-науковий інститут права, психології ти інноваційної освіти
Кафедра теоретичної та практичної психології
Контрольна робота №
з навчальної дисципліни «Базові навички консультування та психотерапії»
на тему: «Перша зустріч психолога-консультанта та клієнта»
| | Виконала: ст. групи ПСПС-11з Слівінська Інна Перевірив(-ла): Клименко М. Р. ас. кафедри |
Львів – 2021
ЗМІСТ
| 1. | ВСТУП_______________________________________________________ | 3 |
| 2. | Перша зустріч________________________________________________ | 4 |
| 3. | Висновок____________________________________________________ | 13 |
| 4. | Список використаних джерел___________________________________ | 16 |
ВСТУП
Процес психологічного консультування починається із зустрічі.
Під час першої зустрічі з клієнтом немає жодної, буквально жодної деталі, яка б не мала значення для успіху першого контакту: від виразу обличчя, погляду, інтонації та відстані до клієнта (оптимальна - 1,5 м) до введення клієнта в семантику консультативної та психологічної роботи. Звичайно, вся наступна психологічна робота не може визначатися першою зустріччю, і прожиття психологічної допомоги як перенавчання, просвіти або психотерапії проходить кілька етапів, але в консультативній роботі, зокрема, справа може обмежитися єдиною бесідою. Ось чому початковому контактові надається таке велике значення.
Під час першої зустрічі психолог-консультант уважно вислухує клієнта й намагається визначити основну тему бесіди, коло проблем і труднощів. Насамперед, варто звернути увагу на розуміння проблеми клієнтом, на ймовірні причини її виникнення, на спроби вирішити цю проблему, пов'язані з нею труднощі й супутні фактори.
Клієнт повинен піти від консультанта більше самовпевненим, однак із хворобливим розумінням, що треба щось міняти в собі й своє життя.
Для успішного здійснення першої консультативної бесіди необхідно:
1. Інформація. У принципі бажано (так показує практика консультативної роботи в багатьох країнах), аби до першої зустрічі, скажімо, під час запису на консультацію клієнт повідомив про себе орієнтовні формальні відомості приблизно такого обсягу: ім'я та прізвище, вік, професія та освіта, сімейний статус, ким направлений, чи має досвід спілкування з психіатром або психологом. Наявність такої формальної інформації вивільняє робочий час психолога для змістовної роботи.
2. Психодіагностичне обстеження. У багатьох випадках (профконсультації, інша ситуація, що вимагає поза медичної психотерапії) корисною видається попередня особистісна діагностика, що полегшує орієнтування в особистих особливостях клієнта і його стану. Якщо обстеження проводиться до консультативної бесіди, то краще, аби проводив його не сам психолог-консультант, а його співробітники або колеги.[5]
Перша зустріч
Консультативна сесія, навіть якщо це єдина зустріч, завжди має початок, середину і кінець, тобто структурована за певними правилами. Особливу важливість має перша зустріч з клієнтом. У зв'язку з тим, що психологічна культура населення в нашій країні є досить низькою, перша зустріч буває єдиною.[6]
Спілкування з клієнтом починається з моменту його появи у кабінеті. Уже на цьому етапі можна дізнатися багато цікавого про людину, тобто до того, як вона почала розповідати про свої проблеми. На думку Р. Мея, кожна деталь в одязі, поведінці, виразі обличчя особи допомагає розкрити її унікальну особистість. Усе має значення: зміна інтонацій голосу, кожен вчинок, те, як людина дивиться на тих, хто її оточує, як тисне руку, заходить до кабінету.
Перше враження про клієнта починає формуватися уже на основі того, як він заходить: чи впевнена хода, як голосно постукав у двері, чи одразу ввійшов, чи знітився біля дверей. Буває, що клієнт тихенько постукає в двері, ніби вибачаючись, що потурбував, просуне голову в напіввідчинені двері, обережно запитуючи, чи можна ввійти. Це може свідчити про невпевненість, страх, нерішучість або про таємне бажання уникнути зустрічі. Постукати коротко і гучно – так само, як і різко відчинити двері, не чекаючи дозволу, – вказують на впевненість у собі та налаштування на роботу.
Деякі деталі одягу можуть також свідчити про характер клієнта. На думку З. Фройда, будь-яка деталь одягу, не защепнутий ґудзик, зміна в одязі – це спосіб повідомити про те, що людина не хоче сказати прямо. Постійна неохайність та недбалість в одязі красномовно свідчать про її характер. Іноді така неохайність може вказувати на неповагу до консультанта. Але якщо на прийом приходить клієнт, одягнений надто охайно, це може свідчити про педантичність, надмірну увагу до дрібниць. Кричущі деталі зовнішності (косметика, зелені нігті) говорять про потребу в увазі. У підлітковому віці це може бути або наслідуванням моди або стереотипом, який узвичаївся у референтній підлітковій групі.
Перша зустріч спрямована на налагодження контакту з клієнтом та встановлення довірчих стосунків. Перші 5–10 хвилин стають вирішальними в процесі бесіди. [1]
Першій зустрічі потрібно приділити особливу увагу. Передусім, необхідно зустріти і усадити клієнта. З перших хвилин бесіди потрібно виявити себе доброзичливим і зацікавленим співрозмовником, піднявшись назустріч клієнту. Добре, якщо з самого початку психолог підбадьорює клієнта репліками типу: «Добридень. Розташовуйтеся, будь ласка, зручніше», «Проходьте, будь ласка», «Сідайте зручніше» і т. п. Важливо не метушитися, не загравати з клієнтом, не намагатися з перших хвилин вступити з ним в контакт, активно обіцяючи свою допомогу. Перед початком бесіди краще зробити паузу (45-60с).
Важливий момент консультації – знайомство з клієнтом. Спочатку треба запропонувати представитися клієнту, використовуючи репліку типу: «Давайте познайомимося, як мені Вас називати?». Після того, як клієнт назве себе, психолог представляється сам. При розумній різниці у віці звичайно використовується принцип «рівності імен», наприклад: клієнт - Таня, психолог - Саша; клієнт - Тетяна Іванівна, психолог - Олександр Петрович. Демократичні американці завжди представляються на ім'я, в той час як в інших культурах до психолога, вчителя, лікаря завжди звертаються на «Ви» і по прізвищу або імені і по батькові.
Іноді на початку бесіди виникає необхідність пояснити клієнту, що таке психологічне консультування, на що він може розраховувати, звертаючись за допомогою. Пояснення процесу консультування з особливим підкресленням залежності успіху від співпраці клієнта і консультанта коректує очікування клієнта і зменшує його тривогу.
На початку першої зустрічі важливо з'ясувати, чи прийшов клієнт сам або ж його хтось направив до психолога. Якщо клієнта направив інший фахівець або психолог знайомий з його історією хвороби, характером проблем або має в своєму розпорядженні додаткову інформацію з інших джерел, він може сказати наступне: «Я вже дещо знаю про Ваші труднощі, але мені дуже хочеться почути безпосередньо від Вас, як Ви самі дивитеся на все це» або «У мене ще буде можливість дізнатися про Ваші труднощі від персоналу, але поки я нічого про це не знаю».
Таке введення дозволяє клієнту розказати про свої проблеми, про те, що примусило його звернутися за допомогою. Іноді клієнт починає розповідь сам. Якщо цього не сталося, консультант може задати питання: «З чого б Ви хотіли почати?»; «Що привело Вас сюди?»; «Про що ми з Вами будемо говорити?»; «Слухаю Вас уважно» і т. п. Якщо клієнт відчуває себе невпевнено, не знає, з чого почати, можна додати: «Розказуйте те, що вважаєте важливим, а якщо мені знадобитися щось уточнити, я спитаю Вас про це».
Необхідно пам'ятати про те, що консультування – це, передусім, вербальна взаємодія. Не варто часто використовувати негативно забарвлені слова, наприклад «проблема», а також вказівки з частинкою «не»: «не бійтеся», «не напружуйтеся».
Клієнт може чинити опір процесу консультування: «перескакувати» на політичні теми, просити запросити на бесіду партнера по шлюбу і ін. Психологу важливо залишатися доброзичливим, що дозволяє повно і диференційовано сприймати весь нюанс стану і поведінки клієнта. Треба без упередження віднестися до його можливих «провокацій», виявів невдоволення і агресивності в свою адресу, не включаючись в гру, що пропонується клієнтом.
Коли контакт встановлений, а клієнт перейшов до розповіді про себе, починається друга стадія консультування (вона може зайняти 25-30 хв), протягом якої клієнт повинен як можна більше розказати про себе і свою ситуацію. На цій стадії найкраще допомагають відкриті питання і репліки, що максимально структурують розповідь. Поки клієнт говорить, психолог-консультант: 1) підтримує контакт з клієнтом; 2) стимулює його на подальшу розповідь; 3) сприяє цілеспрямованому розвитку бесіди; 4) осмислює те, що говорить клієнт.
Звичайно через 15-20 хвилин психолог вже добре розбирається в проблемах і ситуації клієнта і готовий до формулювання і перевірки консультативних гіпотез. Кожна гіпотеза є спробою консультанта зрозуміти ситуацію клієнта. Гіпотези - це, по суті, варіанти більш конструктивних позицій в ситуації, вірогідні способи переорієнтації клієнта в його відношенні до своїх проблем. Вербально виражена гіпотеза є інтерпретацією.
Для перевірки консультативних гіпотез консультант задає уточнюючі питання, точно їх формулюючи. Необхідний аналіз конкретних ситуацій з життя клієнта, що дозволяє перевірити виниклі гіпотези. Перш ніж висловлювати гіпотезу, консультанту необхідно чітко сформулювати для себе, що саме відбувається в житті клієнта.
На другій фазі опитування основний зміст роботи психолога полягає в перевірці виниклих гіпотез. При цьому використовуються в основному закриті питання або питання, що вимагають точних відповідей клієнта. Основним засобом перевірки гіпотез є аналіз конкретних ситуацій з життя клієнта, які дозволяють уточнити особливості його поведінки в проблемних ситуаціях, характерні патерни поведінки. Чим детальніше розповідь клієнта, тим більше у консультанта можливостей для розуміння тих аспектів ситуації, які не усвідомлюються клієнтом.
Докладна розповідь про проблемну ситуацію повинна відображати наступні моменти:
- коли і в зв'язку з чим виникла дана ситуація;
- де саме відбувалася подія;
- що говорив і робив клієнт;
- що говорили і робили інші дійові особи;
- що думав і відчував клієнт;
- що, з точки зору клієнта, думали і відчували інші учасники ситуації;
- чим закінчилася ситуація;
- які вона мала наслідки;
- на що вплинула дана ситуація.
Для підтвердження (або спростування) гіпотези однієї конкретної ситуації недостатньо, необхідний опис двох-трьох таких прикладів. У тому випадку, якщо у всіх цих ситуаціях простежується один і той же патерн поведінки, гіпотезу консультанта можна вважати, що підтвердилася (або спростованою).
При виборі ситуацій необхідно керуватися наступними правилами:
- вибрані ситуації повинні бути прямо пов'язані із змістом скарг клієнта;
- ситуації повинні бути типовими, що часто повторюються в житті клієнта;
- ситуації повинні бути досить детально викладені для опису цілісних патернів поведінки, щоб виявити їх негативні, нейтральні і позитивні моменти.
Іноді психологу доводиться затратити багато зусиль на те, щоб клієнт детально описав ситуацію, ясно розказав про свої реальні дії, почуття і переживання.
На цьому етапі психолог займає активну позицію і стимулює клієнта, підбадьорюючи його («Постарайтеся пригадати»), задаючи деталізуючі питання. Якщо клієнт утрудняється в описі своїх почуттів, психолог виявляє наполегливість, пропонує альтернативи («Ви здивувалися або злякалися, побачивши її?»).
Обговоривши з клієнтом дві-три конкретних ситуації, психолог може зрозуміти, яка з його гіпотез в більшій мірі відповідає дійсності, що в думках, почуттях, поведінці клієнта веде до виникнення проблем, як можна допомогти йому змінити свою поведінку і відношення до того, що відбувається.[6]
Консультанту необхідно ще раз уважно проаналізувати особливості поведінки клієнта, які лежать в основі пред'явленої проблеми, і спробувати відповісти на питання: чого саме клієнт хоче добитися своєю поведінкою, які потреби намагається задовольнити. Невротична поведінка, неадекватна ситуація, завжди на якомусь рівні вигідна клієнту. Вона задовільняє певні (що часто неусвідомлені) потреби, які клієнт не може задовільнити іншим способом. Вигідність симптому - один з наріжних каменів сучасної психотерапії і консультування. Тому вже на цьому етапі бажаних змін психолог часто стикається з опором у вигляді «незнання» клієнта («Не знаю, чого хочу»; «Не знаю, що змінити, все так погано... Як бажано, тільки не так, як зараз...»), його відходу в нереалістичні фантазії і т. п.
Задачі можна вважати реалізованими тільки в тому випадку, якщо і клієнт, і консультант вибудували своєрідний «ланцюжок» подій. Розуміння логіки розвитку відносин, згідно якою клієнт хоче чогось добитися (любові, визнання, влади), застосовуючи для цього неадекватні способи і кошти, приводить останнього до усвідомлення того, яким чином його поведінка сприяє посиленню проблеми. Але сам клієнт часто випробовує ускладнення при виборі позитивних варіантів поведінки в проблемних ситуаціях. Психолог може надати клієнту велику допомогу, не пропонуючи конкретних рішень, уникаючи рад і рекомендацій. Тільки сама людина може вирішити, чого саме вона хоче добитися, які зміни ситуації по-теперішньому часу відповідають її потребам.
Головна задача етапу вирішення проблеми – виробіток декількох альтернативних рішень, декількох виходів з чого склалися ситуації, що дозволяють добитися бажаного результату. Психолог допомагає клієнту сформулювати можливі варіанти, критично їх осмислити і вибрати найбільш відповідний і реалістичний варіант поведінки. Обговорення можна почати з питань типу: «Як Ви думаєте, чи можна було поводитися в цій ситуації по-іншому?» або «Якщо Ви мовчки підете, це буде така ж поведінка, як і зараз?».
Метою консультанта є допомога в формулюванні як можна більшого числа альтернатив (виборів). Далі, шляхом ретельного аналізу, вибирається той варіант, який максимально підходить в цій ситуації. Чим ближче вибраний варіант до реального життя, особливостей особистості клієнта і ситуації, то вище ймовірність того, що останній дійсно зміниться.
Іноді клієнт легко знаходить новий спосіб творчого пристосування до ситуації. Однак бувають випадки, коли на консультативній сесії не вистачає часу, або сама можливість іншого відношення до ситуації спричиняє опір у клієнта за рахунок своєї незвичності і новизни. У таких випадках не треба наполягати на негайному опрацюванні позитивних патернів поведінки. Найкраще промовити до клієнта, що бажано зустрітися ще раз, і це буде матеріалом наступної зустрічі.
На етапі пошуку ресурсів важливо проаналізувати ресурси, що є у клієнта, на які він може спиратися при розв'язанні проблеми. Іноді корисно спитати клієнта, що він за людина, за що він себе цінить, що дозволяє йому виконувати складну, відповідальну роботу (виховувати підлітка, жити в непростій сімейній ситуації). Часто ресурсними є особові характеристики, що ігноруються клієнтом, способи поведінки, межі особистості.
Приклад. Розумна жінка, що весь час конфліктує з начальством, може виявити величезний ресурс в стані «дурочки». Використовуючи даний ресурсний стан, вона перестає відповідати за все, конфліктувати і сперечатися, і через деякий час повідомляє про нормалізацію ситуації і отримання визнання в тому, що її цінять на роботі.
На стадії екологічної перевірки відбувається послідовна реалізація плану розв'язання проблем. Необхідно відмітити, що багато які клієнти після консультування нічого не міняють в своєму житті. Тому спочатку необхідно з'ясувати у клієнта, чи має намір він насправді робити які-небудь кроки для змін. У разі позитивної відповіді консультант допомагає клієнту будувати діяльність з урахуванням обставин, часу, емоційних витрат, а також з розумінням можливості невдачі в досягненні цілей.
На цьому етапі клієнту необхідна дуже велика підтримка з боку психолога. Клієнт повинен усвідомити, що часткова невдача – ще не катастрофа і треба продовжувати працювати над планом розв'язання проблеми, зв'язуючи всі дії з кінцевою метою. Також можуть вироблятися проміжні цілі. Клієнт разом з консультантом оцінює рівень досягнення мети (міра дозволу проблеми) і узагальнює досягнуті результати. У разі потреби можливе уточнення плану рішення. При виникненні нових або глибоко прихованих проблем необхідне повернення до попередніх стадій.[6]
Психолог може використати будь-які методи і техніку: парадоксальні директиви, домашні завдання, розмови з клієнтом по телефону, складання плану зміни поведінки.
Процедура заспокоєння клієнта, нейтралізації дії наявних у нього комплексів і зняття психологічних бар'єрів у спілкуванні може включати в себе технічні прийоми, що створюють для клієнта атмосферу фізичного та психологічного комфорту, що забезпечують його психологічну безпеку. Це можуть бути, наприклад, такі прийоми:
• Дати клієнту можливість деякий час побути одному, наприклад, посидіти на самоті дві-три хвилини, не спілкуючись ні з ким. У цей час психолог-консультант може зайнятися якоюсь справою тут же, в психологічній консультації, або ж вийти на кілька хвилин з приміщення.
• Включити в приміщенні консультації неголосну і приємну музику в той час, коли клієнт знаходиться в ньому і налаштовується на майбутню розмову з консультантом.
• Дати в руки клієнтові під час бесіди якоїсь приємний, привабливий невеликий предмет, наприклад іграшку.
• Запропонувати клієнту що-небудь робити своїми руками під час розмови з психологом-консультантом під приводом, наприклад, надання психолога-консультанта невеликої послуги, допомоги.
Дії, описані вище, можна застосовувати на практиці в самих різних комбінаціях, і окремо, і в різних поєднаннях один з одним.[2]
Для успішного здійснення першої консультативної бесіди необхідно:
1. Інформація.
У принципі бажано (так показує практика консультативної роботи в багатьох країнах), аби до першої зустрічі, скажімо, під час запису на консультацію клієнт повідомив про себе орієнтовні формальні відомості приблизно такого обсягу: ім'я та прізвище, вік, професія та освіта, сімейний статус, ким направлений, чи має досвід спілкування з психіатром або психологом. Наявність такої формальної інформації вивільняє робочий час психолога для змістовної роботи.
2. Психодіагностичне обстеження.
У багатьох випадках (профконсультації, інша ситуація, що вимагає поза медичної психотерапії) корисною видається попередня особистісна діагностика, що полегшує орієнтування в особистих особливостях клієнта і його стану. Якщо обстеження проводиться до консультативної бесіди, то краще, аби проводив його не сам психолог-консультант, а його співробітники або колеги.
Психологу-консультанту небажано навантажувати себе інформацією про особу та життя клієнта, яка не виходить саме від нього. Небажано: сперечатися з клієнтом, спростовувати його твердження (це не означає, звичайно, що психолог зобов'язаний з усім погоджуватися, в тому числі, наприклад, поділяти хиби або явні забобони, але й активно протидіяти їм із місця – не професійно); хвалити клієнта або обнадіювати без видимих підстав; давати обіцянки, які не можуть бути виконані; інтерпретувати його поведінку або давати оцінку діям і вчинкам; ставити клієнтові додаткові запитання про сторони життя чи проблеми, до яких він надто чутливий; переконувати клієнта про необхідність роботи з вами або іншим психологом; підтримувати клієнта в його нападках на інших осіб (батьки, діти, чоловік чи дружина, інший спеціаліст та ін.).
Крім того, слід враховувати тенденції у сприйнятті психологів-консультантів. З психологічних досліджень відомі, зокрема, такі особливості сприйняття клієнтами психологів-консультантів: фізично привабливі психологи сприяють позитивніше, ніж фізично непривабливі: одні й ті ж психологи сприймаються по різному залежно від того, із якою проблемою приходить клієнт; з особистою чи соціальною (втрата роботи, профконсультація); люди більше схильні покладатися на тих професіоналів, чиї соціокультурні цінності (релігійні, світоглядні) не розбігаються з їх власними; люди різняться у своїх оцінках міри відповідності психолога прийнятим у суспільстві соціальним нормам благополуччя та статусу (сімейний стан, відповідність "лику професії"; ступінь видимого благополуччя та ін.).[5]
Ці та багато інших обставин, не кажучи вже про репутацію та авторитетність, відіграють свою роль у ході першої зустрічі.
Висновок
Першій зустрічі з клієнтом психолог-консультант повинен приділити особливу увагу, навіть якщо в цей день було багато відвідувачів. Клієнт приходить по психологічну допомогу з двома сильними почуттями – страхом і надією. Консультант зобов'язаний послабити страх і зміцнити надію.
Перша зустріч починається зі знайомства. Відразу кидається в очі і свідчить про характер клієнта те, як він входить в кабінет – твердим кроком, що демонструє рішучість і сміливість, або нерішуче, неохоче, що говорить про страх, сором'язливість, сумнів. Рукостисканням консультант з перших хвилин зустрічі проявляє дружелюбність, зацікавленість і готовність допомогти, оскільки потиск руки прийнято вважати символом єднання двох людей. Представившись, психолог дізнається ім'я та прізвище клієнта і пару хвилин може приділити загальноприйнятим фразам, які зменшують тривогу і напругу першої зустрічі.
Навіть якщо в поведінці клієнта не помітно ознак тривоги, про неї не слід забувати, тому що сама ситуація консультування провокує тривогу. Нарешті, тривогу у клієнта викликають його власні проблеми, а також сумнів, чи достатня кваліфікація консультанта, чи готовий він по-справжньому допомагати, що взагалі буде відбуватися під час консультування і т. п. Тривога і напруга заважають клієнту говорити, тому перше завдання консультанта, помітити хвилювання клієнта, - допомогти йому відчути себе в безпеці. Перш за все необхідно проявляти активність як на початку бесіди, так і під час всієї першої зустрічі. Клієнт сподівається, що консультант першим почне розмову. Якщо консультант бачить явну напругу клієнта, корисно позначити і прокоментувати цей стан. Розмова про занепокоєння сприяє зняттю напруги. Іноді клієнт боїться оцінки, діагнозу, турбується через можливе виявлення порушень психіки. Занепокоєння такого роду слід усунути на початку бесіди. Консультант повинен пояснити, що клієнт сам вибирає, про що і скільки говорити, що більшість людей звертається до психологів і психотерапевтів через життєві проблем, а їх не можна вважати хворобами.
Занепокоєння першої зустрічі зменшується при ознайомленні клієнта з процедурою консультування. Більшість клієнтів відчувають себе невпевнено через необізнаність в діях психолога. Деякі клієнти розуміють консультування як магічну допомогу, а психолога сприймають як мага, який читає думки. Для інших клієнтів консультування є своєрідною швидкою допомогою, роздаванням мудрих порад або роботою, за яку всю відповідальність несе консультант і т. п. Такі нереальні очікування частково відображають соціальні стереотипи, пов'язані з психотерапією. Правильне пояснення процесу консультування з особливим підкресленням повній залежності успіху від співпраці психолога-консультанта і клієнта коригує очікування клієнтів і зменшує тривогу. Тривогу можна зменшити, просто попросивши клієнта зручно розташуватися в кріслі і розслабитися.
Під час першої зустрічі консультант уважно вислуховує клієнта і намагається визначити основну тему бесіди, коло проблем і труднощів. Перш за все слід звернути увагу на розуміння проблеми клієнтом, на ймовірні причини її виникнення, на спроби вирішити цю проблему, пов'язані з нею труднощі і супутні фактори. Психолог повинен дозволити клієнту вільно розповідати. Не слід переривати клієнта і показувати свою особисту згоду або незгоду, необхідно уникати висміювання і приниження клієнта, проявляти свої симпатії теж не потрібно (скоріше клієнт повинен відчувати емпатію консультанта), не треба пропонувати поспішні інтерпретації і поспішати з висновками.
Консультант не повинен наполегливо і настирливо спонукати клієнта "розповісти все". Якщо він так чи інакше змушуємо клієнта розповісти про своє життя, стосунки, почуття більше, ніж він готовий, то в інший раз клієнт може не прийти, відчуваючи тривогу, провину і сором через зайву відвертість з чужою людиною.
Часто під час першої зустрічі клієнт говорить про багато проблем, тому що практично ніколи не буває єдиної проблеми. Труднощі на перший погляд здаються розрізненими. Проте, якщо консультант уважно вислухає клієнта, він побачить різного роду зв'язку між викладеними подіями, почуттями і установками. В ході бесіди важливо відзначати повторювані елементи в мові клієнта. Вони вказують на самі інтенсивні реакції, на найбільш емоційно забарвлені області досвіду. Такі повтори виконують роль специфічних "ключів" і допомагають психологу-консультанту ефективніше вести бесіду.
З самого початку першої зустрічі психолог повинен піклуватися про те, щоб клієнт прийняв на себе відповідальність за свої проблеми, тобто визнав в їх походженні своє авторство. Клієнт несе відповідальність і за осмислене використання часу консультування. Консультант розділяє з клієнтом відповідальність і вказує, що він зацікавлений в обговоренні проблем клієнта і можливих альтернатив їх вирішення. Виховання консультанта нерідко суперечить вимозі спільної з клієнтом відповідальності за консультування. Консультант вважає, що зможе краще впоратися зі своїми обов'язками, переживаючи через проблеми клієнта сильніше, ніж сам клієнт. Однак психолог принесе клієнту велику користь, спонукаючи його глибше поміркувати над своїми проблемами. Разом з тим не слід намагатися повністю позбавити клієнта від тривоги, пов'язаної з прийняттям на себе відповідальності. Клієнту слід навчатися толерантності до деяких доз занепокоєння, оскільки життя повне ситуацій, в яких доводиться бути особисто відповідальним.
Іноді думають, що кожен раз клієнт повинен йти від консультанта більш щасливим, ніж прийшов. Насправді ж він повинен піти від консультанта більш самовпевненим, проте з болючим розумінням, що слід щось змінювати в собі і своєму житті. Консультант зобов'язаний не стільки звільняти клієнта від страждань, скільки надати його страждань конструктивний напрям. Страждання може бути використано як важлива сила, що викликає зміна особистості в процесі консультування.[7]
Список використаних джерел
Конфліктологічне консультування: навч. посіб. / уклад. З. Ю. Крижановська. – Луцьк, 2017. – 110 с.
2. Нємов Р. С. Психологічне консультування, 2015.
3. Федоренко Р.П. Психологічний практикум з консультування: зміст, прийоми, технології [навчальний посібник для студентів внз] / Р.П.Федоренко, К.І. Шкарлатюк. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. – 200 с. – (Посібники та підручники ВНУ ім. Лесі Українки).
4. Хомич Г.О., Ткач Р.М. Основи психологічного консультування: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2004. – 152 с.
5. Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція. - Навч. посібн. Модульно-рейтинговий курс. - 3-тє вид.. - К.: "Видавничий дім "Професіонал", 2009. -544 с.
6. http://lua.pp.ua
7. http://um.co.ua