Ім'я файлу: perevagitanedolikibyurokratichnogostilyupublichnogoupravlinnya_a
Розширення: docx
Розмір: 160кб.
Дата: 13.06.2022
скачати

Переваги та недоліки бюрократичного стилю публічного управління в сучасних умовах державотворення

Вступ


Починаючи з кінця XX сторіччя, публічне адміністрування в передових країнах світу постійно реформується, намагаючись ефективно відповідати на зростаючі вимоги громадян-виборців. Лейтмотивом цих реформ стало завдання відійти від традиційного бюрократизованого адміністрування й організувати владу для досягнення демократичних цілей, створити результативну ринково орієнтовану систему, стратегічно спрямовану на клієнта-громадянина.

Бюрократизм проймає усі сфери суспільного буття людини – політичну систему, державні інститути, бізнес, соціальне та культурне життя. Про це соціальне явище написано багато, проте ця тема невичерпна.

Бюрократія в уявленні пересічних громадян асоціюється з безліччю вад. їй приписують неефективність, бездушність, манілулятивність, зловживання тощо. Разом із цим бюрократія демонструє здібності вирішувати складні управлінські завдання.

Таким чином, бюрократія є парадоксальним явищем, яке, з одного боку, є необхідним для налагодження управлінського процесу, а з другого, породжує комплекс проблем.

  1. Поняття «бюрократія» та її особливості


Бюрократизм проймає усі сфери суспільного буття людини – політичну систему, державні інститути, бізнес, соціальне та культурне життя. Про це соціальне явище написано багато, проте ця тема невичерпна.

Вважається, що добитися прогресу в розвитку всіх сфер життя без подолання бюрократизму неможливо. Він є перешкодою на шляху подальшого розширення та поглиблення демократії, розвитку самоврядування, здійснення радикальної реформи економіки б управління, проведення соціальної політики. Бюрократичний, канцелярський стиль роботи, який десятиріччями вростав в усі сфери й рівні управління, в період модернізації суспільства особливо нетерпимий. Численні канцелярії втягують у свою коловерть не тільки чиновний люд, а й законодавців, виробничників, творчих працівників, широкі маси населення.

Усі дослідники феномена бюрократії відзначають багатозначність і багатогранність явища, позначеного цим терміном.

Слово «бюрократія» французького походження: bureaus – письмовий стіл, cratie – правління, що перекладається як правління з бюро, суфікс «кратія» означає посідання влади. У зазначенні дії слово «бюрократія» не вживається, оскільки є слово «бюрократизм». Вперше термін «бюрократія» застосував француз Вінсент де Гурней (1712-1759). Він розумів під бюрократією певну форму державної діяльності шляхом використання цивільних службовців, які перебувають на жалуванні. Термін «бюрократія» використовують для позначення: організації державного управління та управлінської верстви в суспільствах різного типу.

У будь-якому суспільстві поділ праці породжує корпоративні інтереси, які виявляються у корпоративній свідомості. Саме в ній відбиваються і специфічні інтереси працівників сфери управління, їхнє прагнення до монополії і привілеїв. Конфлікт інтересів різних соціальних груп неминучий, і подолання його зумовлює необхідність формалізації управлінських і політичних процесів. Корпоративні інтереси управлінської еліти, безперечно, зумовлені політичним режимом, який вона обслуговує, однак її корпоративні інтереси виявляються і в раціональності завдань, які вона виконує. Ця соціальна група – компонент будь-якого політичного режиму. Головне її призначення – раціоналізація системи управління, діяльність її має бути інституційно регламентованою.

Соціологічну концепцію раціоналізації колективної діяльності, і насамперед у сфері управління, розробив відомий німецький учений Макс Вебер (1864-1920). Він знав основні твори Маркса, був вражений його «геніальними конструкціями» і вважав, що Маркс вірно визначив сутність капіталістичного способу виробництва. У своїх дослідженнях він багато що хотів протиставити марксизму, зокрема щодо проблем бюрократії. Веберівська теорія бюрократії вважається у західній соціології класичною концепцією організації і управління.

В теперішній час відбуваються динамічні зміни не лише структури, а й стилю адміністративно-державного управління. Якщо держслужбовці на початку ХХ століття уникали ризикованих дій, страхалися змін і допущення помилок, оскільки вони боялися адміністративного покарання, то наприкінці XX століття стиль адміністративно-державного управління у провідних державах світу принципово змінився. Безперечно, ідеальна модель М. Вебера не може передбачити всіх особливостей, притаманних сучасній бюрократичній системі, проте вона, все ж, окреслює її принципові функціональні, світоглядні, соціально-психологічні характеристики.

До того ж, наприкінці ХХ століття у багатьох країнах світу структура систем державного управління зазнала суттєвих змін. Наприклад, до середини 70-х років головним елементом у системі адміністративнодержавного управління були ділові якості професійних державних службовців, їхня політична нейтральність і гарантований термін перебування на посаді. Проте з кінця 70-х років ХХ століття важливого значення почала набувати їхня політична лояльність, а в багатьох випадках навіть активна політична роль держслужбовців (особливо тих, що посідають високі й відповідальні посади). Практично це зумовило динамічні кадрові ротації у вищій ланці державних менеджерів і надання політичного характеру певним посадам.

При цьому, сучасна політологія вже не піддає сумніву сучасні тенденції розширення орієнтації державної бюрократії на різні політичні групи й партії, і навіть розвитку певної політичної самостійності держслужбовців вищого рівня влади щодо можливостей ухвалення рішень. Дедалі більша масштабність завдань і цілей системи державного управління, її технічна й технологічна комплексність і системність зумовлюють те, що сьогодні державні службовці змушені самостійно вирішувати багато завдань, які мають політичне значення.

  1. Перваги та недоліки бюрократичного стилю публічного управління 



Бюрократія як форма організації роботи влади здійснює як позитивний, так і негативний вплив на ефективність суспільних процесів. Межа між позитивним і негативним впливом досить умовна, а недосконалість державного впливу може виражатися в такому:

– асиметрії (нерівномірності доступу) інформації, що використовується при ухваленні рішень;

– недосконалості політичного процесу (лобізм, маніпулювання голосами виборців, підкуп);

– обмеженість суспільного контролю;

– неможливість передбачити усі можливі наслідки прийнятих рішень.

Основні проблеми, породжувані бюрократичною організацією управління

Для успішності управлінського впливу на політичні процеси важливо, щоб здійснювали управління й виробляли політичні рішення професіонали, які пов’язані не лише співробітництвом, взаємозалежністю, а й своєрідною бюрократичною корпоративністю. Необхідність бюрократії зумовлюється самою природою організації та управління соціальними процесами. Водночас домінуюча роль демократії, на думку Елвіна Тоффлера, можлива лише в індустріальному суспільстві, де вона розробляє і втілює в життя стандартизовані рішення, що їх приймають у вищих ешелонах суспільної ієрархії.

У новій «суперіндустріальній цивілізації» (інформаційній цивілізації) функції бюрократії, за Е. Тоффлером, будуть виконувати об’єднання, що створюватимуться лише на час розв’язання певних завдань, а централізована бюрократія повинна буде передати свої функції децентралізованим спільнотам (ці структури він запропонував назвати адхократією). Формування бюрократії стало наслідком дедалі зростаючої політичної централізації суспільства, тоді як демократичний розвиток передбачає децентралізацію всього суспільного життя і, відповідно, втрату домінуючої ролі бюрократії.

Переваги бюрократії включають в себе можливість управляти великою, складною організацією. Правила та положення можуть бути корисними для забезпечення стабільної та систематизованої роботи у всіх об’єктах управління. Наявність наглядових або вищих керівних органів управління, дозволяє клієнтам, фізичним або юридичним особам, подавати апеляції та скарги в тому випадку, якщо їх не влаштувала робота нижньої ланки.

Головні ідеї сучасної теорії і практики державного управління можна звести до наступних принципів: делегувати владу громадянам; вимірювати ефективність роботи результатами; керуватися цілями, а не правилами; працювати для інтересів і потреб замовників та споживачів адміністративних послуг; заробляти кошти, а не витрачати; децентралізувати владу; застосовувати ринкові механізми, а не бюрократичні; активізувати та консолідувати діяльність усіх секторів – державного, приватного і громадського.

Висновок


Бюрократизм є відображенням в суспільній, груповій, індивідуальній свідомості й поведінці сутнісних рис та особливостей функціонування бюрократії. В найпоширенішому розумінні це поняття вживається для позначення сукупності негативних явищ у діяльності апарату управління, що викликають негативну оцінку, тобто це дисфункція практичної реалізації завдань організаційних структур.


Список використаних джерел




  1. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни "ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ" – Київ, 2018. – 61 с.

  2. БЮРОКРАТІЯ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://pidru4niki.com/81293/menedzhment/byurokratiya_sistemi_publichnogo_administruvannya.

  3. ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ – Мелітополь, 2020. – 204 с.

  4. ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ» – Кременчук, 2018. – 113 с.

  5. Бюрократія – що це таке, в чому суть та хто такі бюрократи. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://termin.in.ua/biurokratiia/#lwptoc4.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас