Ім'я файлу: Педіатрія.docx
Розширення: docx
Розмір: 233кб.
Дата: 31.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Хірургія.docx
Розширення: docx
Розмір: 233кб.
Дата: 31.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Хірургія.docx
Лисичанський медичний фаховий коледж
Переддипломна практика по педіатрії
Студентки 4 курсу, групи Б
Кунченко Ольги Андріївни
14.05.2021
Теми: Робота на посту медичної сестри,у маніпуляційному кабінеті відділення патології новонароджених: захворювання новонароджених. Догляд за доношеним та недоношеним новонародженим 1. Записати у щоденнику: 1. Організаційні умови забезпечення спільного перебування матері та новонародженого: Спільним перебуванням слід вважати спільне перебування матері та її дитини в одній кімнаті протягом 24 годин на добу з моменту народження до моменту виписки з стаціонару.
Спільне перебування включає в себе такі етапи: 1) контакт “шкіра-до-шкіри” в пологовій залі; 2) спільне транспортування дитини із матір'ю в палату спільного перебування; 3) виключно грудне вигодовування на вимогу дитини; 4) догляд матері за своєю дитиною із залученням членів родини; 5) обґрунтована мінімізація втручань з боку медичного персоналу; 6) усі призначення та маніпуляції (вакцинація, обстеження на ФКУ та гіпотиреоз тощо) виконуються в палаті спільного перебування в присутності та за дотримання вимоги поінформованої згоди матері. Температура тіла дитини вимірюється 2 рази на добу. Медична сестра протягом першої доби навчає термометрії матір, і далі мати сама вимірює температуру тіла дитини. Догляд за шкірою i підмивання новонародженого під теплою проточною водою здійснює протягом першої доби медична сестра, навчає матір, яка в подальшому робить це самостійно. 2.Правила виписування з пологового будинку: Новонароджена дитина може бути виписана з пологового стаціонару на третю добу життя, якщо загальний стан дитини, рівень підготовки та інформування матері з питань догляду та контролю за станом дитини відповідають наступним критеріям: 1) пуповинний залишок або ранка повинні бути сухими та чистими, без ознак запалення; 2) дитина підтримує температуру свого тіла в межах 36,5 град. C - 37,5 град. C; 3) дитина має добрий смоктальний рефлекс; 4) проведена вакцинація проти туберкульозу та гепатиту B, обстеження на фенілкетонурію та вроджений гіпотиреоз; 5) дитина має задовільний стан; 6) мати або члени сім'ї мають достатні навички догляду за дитиною; 7) мати проінформована про попередження синдрому раптової смерті; 8) мати проінформована про загрозливі стани дитини, при яких негайно треба звертатися за медичною допомогою: - дитина погано смокче груди,- судоми,- порушення дихання (часте або утруднене),- гіпо- або гіпертермія,- пупкова ранка почервоніла або почала нагноюватися, - гіпотонія або підвищена збудливість дитини, - блювота або діарея. 9) В день виписки проведено зважування дитини та огляд педіатра-неонатолога, поінформовано лікувально-профілактичний заклад за місцем проживання дитини про виписку з пологового стаціонару. 10) Виписка із карти новонародженого (ф. 097/о) заповнена правильно, містить необхідний обсяг інформації та рекомендації для забезпечення спадкоємності при здійсненні медичного догляду за здоровим новонародженим медичними працівниками лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини. У перші дві доби після виписки додому всі новонароджені оглядаються вдома лікарем-педіатром дільничним (лікарем загальної практики - сімейним лікарем) з метою оцінки їх стану, в т. ч. І наявності жовтяниці. Час проведення такого огляду визначається тривалістю госпіталізації в пологовому будинку. У випадку виписки дитини на 3-тю добу життя такий огляд рекомендується провести до досягнення немовлям віку 120 год. (5 днів) (C). 3.Проведення профілактичних щеплень у пологовому будинку; Вакцинація новонароджених проти гепатиту B; Організаційні умови вакцинації новонароджених проти гепатиту B: 1) Вакцинація здійснюється за дотримання вимоги поінформованої згоди матері. 2) Вакцинації проти гепатиту В підлягають всі здорові новонароджені до виписки з пологового будинку. 3) Вакцинацію новонароджених проводять безпосередньо у палаті після огляду дитини лікарем-педіатром-неонатологом з письмовим обґрунтуванням призначення вакцинації в карті розвитку новонародженого (ф. 097/о). 4) Дітям, народженим від матерів з невизначеним або позитивним HBsAg статусом, щеплення проводиться відразу після народження (краще в перші 12 годин після народження). 5) Дітям, що народились від матерів з позитивним HBsAg статусом, при наявності специфічного імуноглобуліну проти гепатиту В рекомендовано одночасне його введення з вакциною. При цьому введення імуноглобуліну і вакцини здійснюється не пізніше першого тижня життя і у різні ділянки тіла. 6) Недоношеним новонародженим, які народились з масою тіла менше 2000 г від матерів з негативним HBsAg статусом, вакцинація проводиться при досягненні дитиною маси тіла 2000 г або через 1 місяць. 7) Якщо дитина в тяжкому стані, проводити імунізацію слід після покращання стану дитини перед випискою з лікарні. 8) У тих випадках, коли дитина не була щеплена при народженні, її варто прищепити протягом одного місяця без попереднього обстеження крові на наявність HBsAg. 9) Дані про перше щеплення, отримане в пологовому будинку (дата, доза, серія, термін придатності) записуються у виписку із карти новонародженого (ф. 097/1/о), варто вказати характер загальних і місцевих реакцій, якщо вони мали місце. 10) Перед випискою з пологового стаціонару лікар-педіатр-неонатолог інформує матір про необхідність подальшої імунізації дитини згідно з діючим календарем щеплень в Україні. 11) Для вакцинації немовлят використовуються рекомбінантні вакцини, зареєстровані і дозволені до застосування в Україні. Техніка введення відповідно до інструкції використання вакцини. Новонародженим вакцина вводиться внутрішньом'язово, в передньобокову поверхню стегна (чотириглавий м'яз). Побічні реакції при застосуванні вакцини проти гепатиту В нечасті, слабко виражені і зникають протягом 2-3 тижнів. Можуть спостерігатися симптоми в місці ін'єкції вакцини (гіперемія, больова реакція), субфебрильна температура. Вакцинація новонароджених проти туберкульозу. Організаційні умови вакцинації новонароджених проти туберкульозу: 1) Вакцинація здійснюється за умови додержання інформованої згоди матері. 2) Вакцинація проти туберкульозу проводиться всім новонародженим на 3-5-ту добу життя за винятком: а) якщо дитина хвора, імунізація проводиться після одужання та обов'язково до виписки з лікарні; б) якщо мати дитини хвора на активний туберкульоз легень і отримувала лікування менш ніж за 2 місяці до пологів або у жінки діагностовано туберкульоз після народження дитини, враховуючи високий ризик інфекції у новонародженої дитини, вакцинація не проводиться. Рекомендована профілактична доза ізоніазиду 5 мг/кг ентерально 1 раз на добу; в) при народженні недоношеної дитини вагою менше 2000 г вакцинація проти туберкульозу здійснюється по досягненні дитиною маси тіла 2000 г обов'язково до виписки із лікарні. 3) Щеплення проводить спеціально підготовлений медичний персонал лікувально профілактичних закладів. 4) Вакцинацію новонароджених проводять безпосередньо у палаті після огляду дитини лікарем педіатром-неонатологом з письмовим обґрунтуванням призначення вакцинації в карті розвитку новонародженого (ф. 097/о). 5) Дані про перше щеплення, отримане в пологовому будинку (дата, доза, серія, термін придатності), записуються у виписку із карти новонародженого (ф. 097/1/о), варто вказати характер загальних і місцевих реакцій, якщо вони мали місце. 6) Вакцину БЦЖ зберігають у спеціально призначеній кімнаті (кімнаті БЦЖ) в холодильнику. У цій кімнаті проводять розведення вакцини. 7) Препарат зберігають при температурі не вище +4 град. C. Спосіб застосування та дозування. Вакцину БЦЖ застосовують відповідно до інструкції внутрішньошкірно. Нормальна реакція на введення: на місці внутрішньошкірного введення вакцини БЦЖ розвивається специфічна реакція у вигляді папули розміром 5-10 мм у діаметрі. У новонароджених нормальна вакцинальна реакція з'являється через 6-8 тижнів. Реакція має зворотній розвиток протягом 2-3 міс., інколи й у більш тривалий термін. У 90-95% вакцинованих на місці щеплення повинен утворитись поверхневий рубчик 5-10 мм у діаметрі. Побічні реакції та ускладнення: ускладнення після вакцинації та ревакцинації БЦЖ відмічаються порівняно рідко та звичайно носять місцевий характер. Ускладненнями вважаються: підшкірні холодні абсцеси; виразки на місці внутрішньошкірного введення вакцини БЦЖ; лімфаденіти регіонарних лімфатичних вузлів, келоїдні рубці. Можливі БЦЖ-остити, генералізована БЦЖ-інфекція у дітей з вродженими імунодефіцитними станами. 4.Скринінгові обстеження новонароджених; Організаційні умови здійснення лікарського догляду Новонародженого 1) Первинна оцінка стану новонародженого здійснюється лікарем-педіатром-неонатологом, а у разі його відсутності - лікарем-акушером-гінекологом, відразу після народження дитини. 2) Первинний лікарський огляд новонародженого здійснюється в пологовій залі лікарем-педіатром-неонатологом (у разі його відсутності - лікарем-акушером-гінекологом) перед переведенням дитини в палату спільного перебування матері та дитини. 3) Лікар, який здійснив первинний лікарський огляд, записує результати огляду в медичній документації, забезпечує інформування батьків про стан здоров'я дитини на момент огляду. 4) Якщо первинний лікарський огляд новонародженого здійснено лікарем акушером-гінекологом (у разі відсутності - лікарем-педіатром-неонатологом), лікар-педіатр-неонатолог оглядає дитину протягом першої доби після народження. 5) В подальшому лікар-педіатр-неонатолог оглядає дитину щодня, відмічаючи зміни в динаміці з записом у карті розвитку новонародженого. Він інформує матір щодо стану здоров'я дитини, дає рекомендації стосовно догляду за дитиною. 6) Лікарський огляд новонародженого здійснюється посистемно, не допускаючи переохолодження дитини. 7) Перед оглядом дитини лікар здійснює миття рук та знезараженя фонендоскопа. 8) В день виписки дитини з пологового стаціонару огляд лікаря-педіатра-неонатолога обов'язковий. Первинний лікарський огляд новонародженого в пологовій Залі Мета первинного лікарського огляду: 1) Визначитись щодо наявності чи відсутності у дитини вроджених аномалій, ознак інфекції, інших патологічних станів, які потребують медичного втручання. 2) Здійснити оцінку адаптації новонародженого. 3) Здійснити комплексну оцінку стану новонародженого за результатами первинного лікарського огляду та з урахуванням даних анамнезу і зробити відповідні призначення щодо подальшого медичного догляду. 5.Алгоритми практичних навичок: А) проведення першого туалету новонародженої дитини; 1. Відразу після народження дитину викладають на живіт матері, здійснюють обсушування голови і тіла дитини попередньо підігрітою стерильною пелюшкою, одягають дитині чисті шапочку і шкарпетки, накривають сухою чистою пелюшкою та ковдрою. 2. Одночасно лікар – педіатр – неонатолог, а за його відсутності лікар – акушер – гінеколог, здійснює первинну оцінку стану новонародженого. 3. Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1 хв. після народження дитини акушерка, замінивши стерильні рукавички, перетискає та перетинає пуповину ( накладають стерильні затискачі на пуповину, перерізають стерильними ножицями, через 2 години після народження на сповивальному столі накладають стерильну одноразову клему на 0,3 – 0,5 см від пупкового кільця), за умови задовільного стану дитини перекладає дитину на груди матері. 4. За появи пошукового і смоктального рефлексу дитині допомагають здійснити перше раннє прикладання дитини до грудей матері. 5. Через 30 хв. після народження дитини електронним термометром вимірюють новонародженому температуру тіла в аксилярній ділянці та записують результати термометрії у карті розвитку новонародженого. 6. Після проведення контакту матері і дитини «очі в очі» ( але не пізніше першої години життя дитини) акушерка після обробки рук проводить новонародженому профілактику офтальмії із застосуванням 0,5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі одноразово. 7. Контакт «шкіра до шкіри» проводиться не менше 2 годин у пологовій залі, за умови задовільного стану матері та дитини. 8. Після завершення контакту «шкіра до шкіри» акушерка перекладає дитину на зігрітий сповивальний стіл, здійснює обробку та клемування пуповини, вимірювання зросту, обводу голови та грудної клітини, зважування. 9. Лікар – педіатр – неонатолог здійснює первинний лікарський огляд новонародженого за схемою. Медсестра одягає дитині чисті повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки, рукавички. 10. Дитина разом з матір’ю накривається ковдрою і переводиться в палату спільного перебування з дотриманням умов теплового ланцюжка Б) туалет пупкової ранки при омфаліті; Організаційні умови та фізіологічне обґрунтування догляду за пуповиною, пуповинним залишком та пупковою ранкою Фізіологія: пуповина містить вену, 2 артерії та мукоїдну тканину (Вартонієв студень). Після пологів починається бактеріальна колонізація пуповини та шкіри як результат контакту "шкіра до шкіри". Після перетинання і клемування пуповини починається її лейкоцитарна інфільтрація, що є одним з етапів відпадання пуповини. Невеличка кількість мутного слизу помилково може бути прийнята за гній. Під дією повітря пуповина підсихає, стає твердою та темною. Фізіологічний термін відпадання пуповинного залишку від 5 до 15 діб, але це може зайняти і більше часу. Накладання пов'язок на пуповинний залишок та рутинне використання антисептиків зменшує рівень колонізації дитини мікрофлорою матері та лейкоцитарну інфільтрацію пуповини, тому може привести до затягнення строків відпадання пуповини та до інфікування пуповинного залишку госпітальною мікрофлорою (A). Цілодобове спільне перебування та відмова від рутинного використання антисептиків, пов'язок дуже важливі для фізіологічної колонізації непатогенною флорою та попередження інфікування дитини нозокоміальною флорою від рук медичного персоналу.Під час перетинання та клемування пуповини необхідно чітко дотримуватися основних принципів: 1) ретельне миття рук; 2) використання тільки стерильних інструментів та рукавичок; 3) використання чистого одягу дитини; 4) не накривати пуповинний залишок, пупкову ранку підгузниками; 5) ретельно стежити за ознаками інфекції: гіперемія; набряк; гнійне або сукровичне виділення, поганий запах. Перетинання та клемування пуповини в пологовій залі (операційній). Замінити використані рукавички на стерильні перед тим, як накласти стерильні затискачі на пуповину приблизно через 1 хвилину після народження дитини. Перерізати пуповину стерильними ножицями. Через 2 години після народження дитини на пеленальному столі накласти стерильну одноразову клему на 0,3-0,5 см від пупкового кільця. Обробка культі пуповини антисептиками, антибіотиками недоцільна (A). Догляд за пуповинним залишком (A) Обов'язкове ретельне миття рук медперсоналом та матерями.Пуповинний залишок не треба накривати пов'язками або підгузниками (A).Нема необхідності обробляти пуповинний залишок антисептиками та антибактеріальними засобами за умови забезпечення раннього контакту матері і дитини "шкіра до шкіри" з подальшим спільним перебуванням (A).За умови відсутності раннього контакту "шкіра до шкіри" матері і дитини та подальшого відокремлення від матері з метою профілактики колонізації госпітальною флорою рекомендується обробка пуповинного залишку та пуповинної ранки розчином брильянтової зелені (B).Одяг дитини повинен бути чистим.При забрудненні пуповинного залишку (залишки сечі, випорожнень тощо) необхідно відразу промити пуповинний залишок теплою кип'яченою водою з милом та ретельно просушити його чистою пелюшкою або серветкою. Необхідно підтримувати пуповинний залишок завжди сухим та чистим. Стежити за імовірними ознаками інфекції. Догляд за пуповинним залишком (пупковою ранкою) після виписки з пологового стаціонару. Дитину можна виписувати додому з пуповинним залишком, який не має ознак інфекції, при умові проведення медичним персоналом пологового стаціонару навчання та освоєння матір'ю навичок догляду за пуповинним залишком (A).Необхідно підтримувати пуповинний залишок (пупкову ранку) завжди сухими та чистими. Не накривати пуповинний залишок (пупкову ранку) підгузниками. До загоєння пупкової ранки купати дитину у кип'яченій воді. Ретельно стежити за ймовірними ознаками інфекції. В) методика годування через зонд, з чашечки; Показання: неможливість грудного вигодовування або годування з чашки. Способи введення зонду: · орогастральний, · назогастральний (у разі, якщо у дитини відсутні дихальні розлади). Техніка годування через зонд: Ø Обробити руки та надягнути стерильні рукавички. Ø Заміряти довжину зонда: орогастрального: від кута рота до мочки вуха і мечоподібного відростка, назогастрального: від кінчика носа до мочки вуха і мечоподібного відростка. Ø Змочити кінчик зонда стерильною водою або фізіологічним розтином. Ø Помірно зігнути шию дитини і повільно ввести зонд на відміряну довжину через рот або ніздрю. Ø Перевірити місце знаходження зонду. Для цього шприцом ввести у зонд 1-2 мл повітря і стетоскопом вислухати над шлунком рух повітря. Ø Недоцільно встановлювати новий зонд на кожне годування, тому що це підвищує ризик травми, апное, інфікування: при дотриманні всіх положень зонд може функціонувати до 3 діб.
Ø Стерильний шприц без поршня приєднати до зонду та налити в нього розраховану кількість зцідженого грудного молока. Ø Шприц з молоком тримати на відстані 5-10 см над дитиною. У міру поліпшення стану дитини протягом перших 2-3 тижнів життя, а також оживлення рефлексу смоктання та ковтання доцільно переходити до харчування з пляшечки (або чашечки) з подальшим повним прикладанням до грудей. Можлива комбінація методик вигодовування (зонд + пляшечка, груди + пляшечка чи чашечка), що запобігає стомленню дитини та забезпечує перехід до більш фізіологічному методу вигодовування. 6. Вирішити задачу: Дитина, народилася від 9 вагітності, у термін 38 тижнів з вагою 2430 г, оцінкою по шкалі Апгар 6-7 балів. У матері група крові АВ(IV) Rh(-) негат. У дитини В(III) Rh(+) позит. Жовтяниця з'явилася в першу добу. Загальний білірубін - 290 мкмоль/л, непрямий – 210 мкмоль/л, Нb - 160 г/л, ретикулоцити - 4,4 ‰. Печінка +4 см, селезінка + 1,5. Сеча світла, кал забарвлений. Проба Кумбса позитивна. 1.Поставте попередній діагноз з урахуванням етіології, епідеміології. Гемолітична хвороба новонародженим (Жовтянична форма гемолітичної хвороби новонароджених) 2.Складіть план обстеження, лікування. Лікування гемолітичної хвороби новонароджених спрямоване в першу чергу на якнайшвидше виведення з організму дитини токсичних продуктів розпаду еритроцитів, антитіл і білірубіну. Для цього малюку внутрішньовенно вводять дезінтоксикаційні розчини, аденозинтрифосфат, глюкозу і вітаміни. Також призначають фенобарбітал, сприяючий зв'язування і виведення білірубіну, та ентеросорбенти. Крім вищевказаних заходів, застосовують фототерапію синіми і блакитними лампами з метою фотоокислення пігменту, який накопичився в тканинах. Якщо дезінтоксикаційна терапія виявляється неефективною, а рівень білірубіну в крові продовжує стрімко зростати на тлі вираженого зниження гемоглобіну, медики розглядають можливість замінити переливання крові дитині. Починати грудне вигодовування дітей, народжених з гемолітичною хворобою, можна тільки з 12-22 дня їхнього життя, з тієї причини, що тільки до цього періоду з молока матері пропадають антитіла до резус-фактору. До даного терміну вигодовування рекомендують здійснювати донорським грудним молоком. 3.Профілактичні заходи. Профілактика ґрунтується на правильному підборі батьківських пар, недопущенні близькородинного схрещування. При ранньому виявленні гемолітичної хвороби новонароджений молодняк протягом 3–5 днів вирощують під матерями зі здоровим приплодом, а в подальшому – біля своєї матері. Кнурів і свиноматок, які дали потомство з гемолітичною хворобою, вибраковують. До особливо цінних кнурів підбирають свиноматок, сумісних за домінантними еритроцитарними антигенами.
15.05.2021
1 2 3 4