Ім'я файлу: ЦИТАТИ ДО КОЖНОГО КОЛА _ Янчицька.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 25.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Практична робота №10.docx
Механізми виховання.docx
«МІЙ САДОЧОК».docx
«Дарунки Осені» (праця в природі).docx
звіт 8.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 25.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Практична робота №10.docx
Механізми виховання.docx
«МІЙ САДОЧОК».docx
«Дарунки Осені» (праця в природі).docx
звіт 8.docx
ПЕРЕД ВХОДОМ
Як обіцяв я, ми прийшли в той кут,
17] Де скорбні тіні можеш ти уздріти,
18] Що розуму збулись блаженних пут».
Усі наріччя, мови старовинні,
26] Репетувань і ремствувань слова
27] У плесках рук, у вигуках, хрипінні, -
28] Зливались в гамір, що завжди трива
29] У цьому місці, крутячись всечасно,
30] Немов пісок, що вихор порива.
31] Мені тоді зробилося так жасно,
32] Що мовив: «Волю ти мою вволи,
33] Скажи, хто мучиться отак злощасно?»
34] І він: «На животіння це прийшли
35] Ті, що зірок, мізерні, не хапали,
36] Жили собі без гани, без хвали.
37] А поряд - ангели, що з висі впали
38] Ті, недостойні, і не вороги,
39] Й не слуги Божі, лиш за себе дбали,
40] Щоб вигляд не темнився дорогий,
41] їх з неба гнано, пекло ж браму стисло,
42] Щоб гріх не вихваляв свої борги».
1 КОЛО
Але ходім, бо довгий шлях не жде».
23] Так він сказав та й уступив зі мною
24] У перше коло, що круг прірви йде.
25] Тут, стежачи за пітьмою німою,
26] Я не почув ні скарг, ні нарікань, -
27] Самі зітхання коливали млою:
28] їх збуджувала туга без страждань
29] У стовпищі, в якім не розрізняєш
30] Дітей, жінок, мужів усяких звань.
Що це не грішних душ хисткий комиш,
35] А ті, хто без хрещальної поради
36] Не знали, що спасає найпевніш.
37] їм християнські не лились відради,
38] Було чуже їм Божество само, -
39] Я увіходжу теж до їх громади.
40] Це незнання - єдине нам гальмо,
41] Й ми тим караємось за цю невдачу,
42] Що без надій жаданням живемо».
56] Його син Авель, благочесний Ной,
57] Мойсей, законодавець і служитель,
58] Давид і Авраам, що жив давно,
59] Ізраїль з батьком і сини численні,
60] Рахіль, дорожча над усе майно,
86] «Он глянь: мечем оперезавши стан,
87] Іде, мов з пишним почтом, цар багатий, -
88] То сам Гомер, усім поетам пан,
89] А другий - то творець сатир Горацій,
90] А то - Овідій і за ним - Лукан
127] Вздрів Брута я й дружину Коллатіна,
128] Корнелью, Марцію та Юлью -всіх.
129] А осторонь - самого Саладіна.
133] Всяк дивиться, всяк шану виявляє.
134] З ним обіч був Сократ, а там Платон,
135] І Діоген своє тут місце має.
136] Тур Демокріт, що ввів случай в закон,
137] Фалес, ким славилась бібліотека,
138] І з Емпедоклом Геракліт, Зенон.
139] Вздрів якостей досліджувача грека
140] Діоскоріда, - тут же був Орфей,
141] Ще й Туллій, Лівій, мораліст Сенека,
142] І геометр Евклід, і Птолемей,
143] І Гіппократ з Галеном, Авіценна,
144] І Аверроес, цей тлумач ідей.
2 КОЛО
1] І тут зійшов до другого я кола,
2] За перше меншого, та від розпук
3] Кричали душі голосніш довкола.
4] Й страхітного Міноса вчув я гук;
5] Який при вході судить справедливо,
6] Хвостом указуючи розмір мук.
31] Пекельні вихори, рвучкі та скорі,
32] Засуджених волочать, тягнуть, б'ють
33] Згори і знизу, й ті в сльозах та в горі.
34] І душі, летячи у каламуть,
35] Ридають, виють, сповнюючись хіттю,
36] Самого Бога в небесах клянуть:
37] Я взнав, що підпадає тут страхіттю,
38] Жахливій бурі цій той люд яркий,
39] Який скорився лиха розмаїттю.
49] Уздрів, як тіней гурт в бурханні мчиться,
50] І запитав: «Учителю, яким
51] Жінкам так грізно чорний вітер мститься?»
52] «Найперша з тих, що виглядом своїм
53] Тебе цікавить, - він мені промовив, -
54] Була царицею над світом всім;
55] Щоб одібрати ґрунт у марнословів,
56] їй підказала похіть навісна
57] Розпусту скриту вивести зі сховів, -
58] Семіраміда, Нінова жона
59] І спадкоємиця його зрадлива;
60] Султан тепер там, де жила вона.
61] А це - кохання жертва нещаслива,
62] Яка збезчестила Сіхея прах;
63] А далі - Клеопатра похітлива».
64] Я вздрів Єлену, за яку в боях
65] Лягли війська, Ахілла міць велику,
66] Яка з кохання згинула в віках,
67] Паріса вздрів, Трістана й ще без ліку
68] Тих нещасливих, що Амор жене,
69] Як за життя їх гнав на згубу дику.
3 КОЛО
7] Я в третім колі: дощ не припинявся,
8] Холодний, вічний, проклятий, важкий;
9] Він по землі одноманітно слався.
10] Градини, іній, снігові грудки, ,
11] Мішаючись із мороком постійним,
12] Смердили під ногами ґрунт в'язкий.
13] І Цербер, звір із вищиром потрійним,
14] На три собачі пащі валував
15] На люд, поглинутий болотом гнійним.
22] Хробак здоровий, Цербер нас зустрів,
23] Роззявив пащі враз, ошкірив зуби
24] І весь од люті сильно затремтів.
31] Так Цербер увірвав, одразу вщухлий,
32] Свій рев, який так голосно гуде,
33] Що душі тут усі були б поглухли.
34] Йдучи по тінях, по яких іде
35] Дощ нескінченно, ставили ми ноги
36] В порожняву у вигляді людей.
37] Вони підводитись не мали змоги,
38] І лиш один схопивсь аж підстрибнув,
39] Коли побачив нас серед дороги.
49] І він: «У місті, заздрому до всього,
50] Ти народився, - тож я твій земляк,
51] Бо й я родивсь там для життя масного.
52] Обжерливістю відзначавсь я так,
53] Що Чвакалом дражнили всі знайомі, -
54] А тут я мокну під дощем, бідак.
55] І довелося не мені самому
56] Однакових тут скуштувать силець
57] За гріх однаковий». Сказав по тому
4 КОЛО
17] В четверте коло, до провалля ближче,
18] Де зло всесвітнє скублилось у тьмі.
49] І я: «В цій, вчителю, картині жалів
50] Я добре розпізнати мав би тих,
51] Кого порок іще недавно вжалив».
52] І він: «Ти марних не чекай утіх:
53] Гидке життя спотворює собою
54] До невпізнанності обличчя їх.
5 КОЛО
106] Збігаючи в ненависну пітьму,
107] Спливала річка, наче під ворота,
108] Під те багно, що Стікс ім'я йому.
109] Я, придивившись, що то за сквернота,
110] Побачив тіней голих гурт тісний,
111] Занурений в драговину болота.
112] Не лиш руками билися вони,
113] А й головою, і грудьми, й ногами,
114] А хто й зубами гризся, навісний.
115] Мій добрий вчитель: «Сину, перед нами
116] Це душі тих, кого вразила лють,
117] А ще до того знай: під струминами
118] Багато душ у смороді гниють,
119] Окіл бентежать зойками гучними
120] Й колишуть, як ти бачиш, каламуть».
121] Стогнали в твані тонучі: «Були ми
122] У траурі на сонячній землі,
123] Нам душу сповивали чорні дими,
124] Й терзаємось у смороді, в гниллі».
125] Так виливали, кумкаючи, муку,
126] Інак не в силі висловить жалі.
6 коло
34] Забув я, що він далі говорив,
35] Бо надто вражений я став страшилом,
36] Коли на вежі вогняній уздрів
37] Пекельних фурій, що звились над схилом
38] Утрьох, жахливі, геть усі в крові,
39] Хизуючись своїм жіночим тілом.
40] Зелені гідри - шати їх живі,
41] Замість волосся ж в них клубки зміїні
42] Сичали в кожної на голові.
43] І він, служниць пізнавши господині
44] Над царством вічного плачу гірким:
45] «Поглянь, - сказав, - на лютих цих еріній.
46] Це - Алекто із голосом гучним,
47] А поруч - Тісіфона, образ жаху,
48] Мегера ж - зліва». І скінчив на цім.
4] Тим часом ріс у напрямі до брам
65] Разючий гуркіт у бурхливій хвилі,
66] Надаючи стрясання берегам.
67] Так вихори шаліють знавіснілі,
68] Коли повітря б'ють дві течії,
69] У прямуванні різні, рівні в силі, -
70] Гілля ламають, гатять ручаї,
71] Нестримно мчать, женуть людей, худобу,
72] Не розбиравши, де стада чиї.
3] Це кладовище віддане могилам
14] Для Епікура та його рідні,
15] Які вбивають душу з вмерлим тілом,
7 КОЛО
4] Від смороду, який весь час валив
5] З безодні чорної невпинним плином,
6] З нас кожен заховатися волів
7] За віко гробу з написом нетлінним:
8] «Це папи Анастасія тюрма,
9] Що впав у єресь слідом за Фотіном».
10] «Іти нам вниз можливості нема,
11] Аж поки нюх не звикне до гидоти
12] А там для нас вже буде все дарма»,
1 пояс
28] У першім - тьма насильників лихих;
29] Трьом смугам віддане воно суміжним,
30] Троїстий-бо природою цей гріх:
31] Чинити Богові, собі чи ближнім
32] Насильство можуть, їм та їх речам,
33] Як взнаєш, стежачи за думки стрижнем.
34] Насильній смерті й ранам ближній сам
35] Підпасти може, а маєтки в нього -
36] Руйнації, пожежам, грабежам.
46] А ці насильства - кривда Божества:
47] Його відкинення, хула кричуща,
48] Зневага до природи і єства.
46] Але зверни свій зір на діл: отак
47] Вирує у крові потік вогненний
48] Насильникам, що жерли неборак.
49] О жадібність сліпа, о гнів страшенний,
50] Що нас веде в короткому житті
51] І вік в крові терзає нескінченний!
52] Я бачив рів: краї його круті
53] Суціль усю долину оточили», -
54] Про це повів учитель мій в путі,
55] Навкруг центаври бігали щосили
56] Й ті самі луки на боках у них,
57] Що й на землі в мисливстві їм служили.
64] Мій вчитель мовив: «Відповідь на те
65] Дамо Хіронові, ти ж - неотеса,
66] Й тобі на лихо запал твій росте. -
67] Торкнув мене й додав: - Ти бачиш Несса,
68] Який красуню Деяніру звів
69] І загубив, убитий, Геркулеса.
106] Тут ті, хто злочином сквернив свій стан.
107] Тут Александр і Діонісій лютий,
108] Сицилії жорстокосердий пан.
109] Той, з чорним чубом, пишний та надутий,
110] То Адзоліно, а білявий цей -
111] Обіццо д'Есте, вмерлий без покути:
133] Киплять на муки віддані судами -
134] Аттіла, найстрашніший бич землі,
135] І Секст, і Пірр; спливаючи сльозами,
136] Ридають у вируючій імлі
137] Ріньєр Корнето і Ріньєр да Пацці,
138] Що на шляхах точили війні злі».
3 пояс
13] Блищали там жаркі піски безжальні,
14] Такі ж, як і були, у млі століть,
15] Як вів Катон війська в похід свій дальній.
16] О Божа мста, як мусить той тремтіть,
17] Хто прочитає про твої удари,
18] Що я на власні очі мав уздріт
28] А на піски, я скільки бачить міг,
29] Повільно йшов дощем вогонь лапатий,
30] Немов без вітру по нагір'ях сніг.
8 КОЛО
1] Є в Пеклі місце, зване Лихосхови,
2] Залізних тонів муром кам'яним
3] Оточене; таке ж воно й з основи.
4] А посередині, у долі тім,
5] Глибока та широка є криниця, -
6] Про неї я пізніше розповім.
7] У тому поясі, який тісниться
8] Поміж криницею й підніжжям скель,
9] Аж десять більших виїмів гніздиться.
100] Туди ми вийшли вже, де другий схил
101] Перетинався стежкою вузькою,
102] Де на мосту лежав прадавній пил.
103] Тут чулись дужі пирхи над юрбою,
104] Що повнила собою другий рів
105] Й себе вдаряла власною рукою.
106] На вінцях же смердючий глей осів
107] Од випарів, що знизу йшли, зісподу,
108] І для очей нестерпні, й для носів!
9 КОЛО
118] Про інших зайде мова ще коли, -
119] Он Джанні Сольданьєр, он Беккерія,
120] Якому рідні комір розсікли.
121] Тут всі - від Ганелона-лиходія
122] До того, хто болонцям ключ одніс,
123] Як пойняла Фаєнцу сонна мрія».
82] То хай Капрайя і Горгона вмить,
83] Немов дві греблі, встануть в гирлі Арно,
84] Щоб весь твій люд у хвилях потопить!
85] Хоча граф Уголіно вмер немарне,
86] Бо, зрадивши тебе, він замки здав,
87] Але дітей морити - це ж почварно!
130] Як і зі мною стало, в мить одну
131] У тіло входить біс в лихій погрозі,
132] Душа ж викочується в глибину,
133] В криницю, не спинившись на порозі.
134] Тут не вважають мертвим і того,
135] Можливо, хто заклякнув на морозі.