1   2   3
Ім'я файлу: +++педагогічні умови.docx
Розширення: docx
Розмір: 1439кб.
Дата: 04.03.2023
скачати



КУРСОВА РОБОТА
«Педагогічні умови використання наочності в корекційній роботі з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення»


ЗМІСТ


Розділ 1. Теоретичні основи педагогічних умов використання наочності в корекційній роботі з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення 6

1.1 Сутність поняття «педагогічні умови корекційного навчання», «наочність корекційного навчання» 6

1. 2 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми визначення педагогічних умов використання наочності в різних аспектах корекційної роботи з дітьми із загальним недорозвитком мовлення 10

Розділ 2. Шляхи створення педагогічних умов використання наочності в корекційній роботі з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення 16

2.1 Діагностика практичного досвіду організації педагогічних умов використання наочності в корекційній роботі з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення 16

2.2 Дидактична модель реалізації педагогічних умов використання наочності в корекційній роботі з дітьми із загальним недорозвитком мовлення 24

2.3. Моніторинг результативності впровадження дидактичної моделі реалізації педагогічних умов використання наочності в корекційній роботі з дітьми із загальним недорозвитком мовлення 28

ВИСНОВКИ 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

ДОДАТКИ 38

Додаток А 38

ВСТУП


Актуальність дослідження. Реформування системи освіти в Україні на сучасному етапі відкриває нові пріоритети та перспективи розвитку спеціальної та інклюзивної освіти, що зумовлює високі вимоги до насичення змісту корекційно-розвиткового навчання дітей з особливими освітніми потребами. Питання інноваційного насичення змісту корекційного навчання привертало увагу не лише вчених галузі спеціальної та інклюзивної освіти (О. Аршатська, В. Бондар, М. Берегова, М. Буйняк, І. Гладченко, О. Гноєвська, Т. Дегтяренко, В. Засенко, А. Ільченко, С. Миронова, К. Островська, Н. Пахомова, О. Ревуцька Н. Савінова, В. Синьов, Є. Синьова, В. Тарасун, Л. Фомічова, З. Шевців, А. Шевцов, М. Шеремет, Д. Шульженко), а й вчених-психологів О. Гаврилов, В. Кротенко, О. Малина, О. Проскурняк.

Сучасні стандарти спеціальної освіти визначають пріоритетні напрямки корекційної освіти, які полягають у розширенні та збагаченні не лише соціального, а й особистісного досвіду дитини, формуванні її всебічного та гармонійного розвитку, шляхом впровадження оптимальних активних методів та прийомів. Одним з сучасних напрямків освіти є Всеукраїнський експеримент «Педагогічні умови формування соціальної активності у закладах освіти», який акцентує увагу на успішному досягненні організаційно-педагогічних умов, необхідних для формування особистості, її загальнолюдських та національних цінностей. Отже, актуальність дослідження педагогічних умов використання наочності в корекцій роботі з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення визначається створеними принципово новими стандартами освітньо-виховної парадигми.

Об’єкт дослідження – педагогічні умови використання наочності в корекцій роботі з дітьми старшого дошкільного віку із ЗНМ.

Предмет дослідження – процес реалізації педагогічних використання наочності в корекцій роботі з дітьми старшого дошкільного віку із ЗНМ.

Мета дослідження полягає в розробці та експериментальній перевірці комплексу педагогічних умов використання наочності в корекцій роботі з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення.

Досягнення мети забезпечується вирішенням таких завдань:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми визначення педагогічних умов використання наочності в різних аспектах корекційної роботи з дітьми старшого дошкільного віку із ЗНМ.

2. Визначити критерії, показники, функції, спеціальні педагогічні умови та рівні організації педагогічних умов використання наочності в роботі з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення.

3. Розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити модель ефективної реалізації педагогічних умов використання наочності в корекційній роботі.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури ‒ з метою з’ясування сутності понять дотичних до тематики даного дослідження; емпіричні: спостереження, анкетування, бесіди, експеримент – з метою вивчення сучасного стану організації використання наочності; методи математичної статистики: методи кількісної та якісної обробки даних – з метою моніторингу результативності впровадженого дослідження.

Наукова новизна: визначено критерії, показники, завдання, розроблено спеціальні педагогічні умови використання наочності, уточнено сутність понять «педагогічні умови» та «наочність» в аспекті спеціальної освіти.

Практичне значення: ключові положення отриманих результатів можуть бути використаними під час викладання фахових дисциплін та бути впровадженими у практику інклюзивно-ресурсних центрів, реабілітаційних закладів та закладів дошкільної освіти з інклюзивними групами.

Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи 45 сторінок, з них 30 сторінок основного тексту. У роботі подано 4 таблиці, 4 рисунки та 1 схема.
Розділ 1.
Теоретичні основи педагогічних умов використання наочності в корекційній роботі з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення

1.1 Сутність поняття «педагогічні умови корекційного навчання», «наочність корекційного навчання»

Державний стандарт спеціальної освіти наголошує на необхідності поглиблення та вдосконалення професійної майстерності, знань та вмінь пошуку ефективних шляхів організації навчально-корекційного процесу фахівців спеціальної та інклюзивної освіти [ 7 ]. Сучасні наукові дослідження українських вчених (В. Бондар, М. Берегова, М. Буйняк, Т. Дегтяренко, В. Засенко, С. Миронова, К. Островська, Н. Пахомова, Н. Савінова, В. Синьов, Є. Синьова, В. Тарасун, А. Шевцов, М. Шеремет, Д. Шульженко) спрямовані на вдосконалення та інноваційне насичення змісту корекційного навчання. Одним з факторів успішної діяльності є умови педагогічного процесу, їх визначення знайшло своє відображення у працях вчених: М. Кононова, О. Мартинчук, Л. Рибченко, М. Супрун та ін. [13; 18; 26]; створення ефективного освітнього середовища для дітей старшого дошкільного віку висвітлювали українські науковці: І. Войтюк, Л. Казанцева, В. Ляпунова, І. Фіцик та ін. [5; 10; 34]; особливості організації роботи з дітьми із ЗНМ розкривали у своїх працях Н. Бондаренко, Н. Ільїна, С. Поліщук, Н. Савінова, Л. Стахова та ін. [3; 9; 25; 27].

У науково-педагогічній літературі висвітлено різноаспектні погляди на сутність поняття «педагогічні умови», зокрема педагогічні умови в педагогічних науках представили І. Біла, О. Войтович, О. Городиська, А. Колупаєва, С. Кравець, О. Митник, А. Шерудило та ін.; педагогічні умови як зовнішній фактор: В. Андрєєв, О. Бойцун, Н. Боритко, К. Касярум та ін.; педагогічні умови як цілеспрямованість внутрішніх параметрів: М. Кононова, Т. Мальцева, Н. Савінова, І. Садова та ін.; організаційно-педагогічні умови: Т. Давиденко, К. Островська, В. Тарасун та ін.

Розглянемо семантичне значення тематичної термінології для визначення сутності поняття «педагогічна умова» у контексті корекційного навчання.

Академічний тлумачний словник трактує поняття «умова» як сукупність певних обставин, чинників, факторів здійснення [1].

Практичний словник синонімів С. Караванського продовжує синонімічний ряд наступними поняттями: договір, вимога, пропозиція, засада [11, с. 18].

Сучасний погляд педагогів і психологів на поняття «умова» представляється з двох протилежних сторін. Так, Ш. Амонашвілі, О. Бойцун, Н. Боритко та інші, вважають її зовнішнім фактором, який вносить певні зміни в педагогічний процес, покращуючи чи пригнічуючи його ефективність [2, с. 53]. Вчені І. Кузава, В. Манько, М. Матвєєва, С. Миронова, О. Митник, Л. Рибченко та інші вбачають більш широкий сенс поняття «умова» та представляють його як комплекс соціальних, зовнішніх та внутрішніх чинників, які впливають на всі сфери дитини, її фізичний, моральний, духовний, розумовий розвиток, на її поведінку та на формування життєвих цінностей [19, с.173].

О. Митник вважає педагогічні умови невід’ємним елементом досягнення успіху у соціумі, який залежить від біологічних факторів та факторів власної активності особистості дитини з особливими освітніми потребами [22; с. 5].

Отже, представляючи педагогічне значення поняття «умова», можна стверджувати, що це взаємопов’язаний комплекс внутрішніх стимулів та зовнішніх чинників, зміст навчання, методи, технології, методичні прийоми, форми, матеріальні та інтелектуальні можливості суб’єктів педагогічної діяльності, що забезпечують високу ефективність вирішення освітніх завдань.

Вчені (В. Бондар, С. Миронова, Н. Савінова, В. Синьов, Н. Пахомова, М. Шеремет та ін.) дійшли висновку, що діяльність корекційного педагога відрізняється від роботи традиційного педагога, тому постає необхідність представити сутність поняття «педагогічні умови», конкретизуючи його у контексті спеціальної та інклюзивної освіти.

І. Кузава стверджує, що запорукою успішної корекційно-розвивальної роботи із дітьми з особливими освітніми потребами є «правильно організоване спільне навчання, яке створює кожній дитині умови для набуття досвіду емоційно-оцінних ставлень, взаємодії, оволодіння різноманітними способами діяльності» [14, с. 29].

Н. Савінова зазначає, що педагогічні умови набувають особливого значення у процесі корекційного навчання, «забезпечують функціонування педагогічної системи та є стимулом до адекватних проявів себе учасниками педагогічного процесу» [ 27, с. 132].

Педагогічні умови корекційного навчання, на нашу думку, – це компонент загальної педагогічної системи, який характеризується організаційно-педагогічною спрямованістю та сукупністю оптимальних психолого-педагогічних факторів: адаптивне середовище, корекційні та компенсаторні технології, урахування особливих освітніх потреб, що впливають на емоційний, особистісний, фізичний та розумовий стан дитини з особливими освітніми потребами.

Стійкість засвоєного дитиною навчального матеріалу (В. Засенко, І. Григус, С. Лупінович, Н. Пахомова, М. Шеремет та ін.) залежить від застосування педагогом різних видів наочності, яка не лише розпалює інтерес до пізнання, а й забезпечує різноманітність чуттєвого сприйняття, залучаючи всі органи чуття.

У «Словнику актуальних педагогічних термінів» сутність поняття «наочність» трактується як «дидактичний принцип, за яким процес навчання будується на конкретних образах, які сприймають діти» [30, с. 35].

Українські вчені В. Галущенко, С. Миронова, О. Нагорна, Т. Пилипенко А. Толстопятих та ін. зазначають, що наочність є найважливішою умовою освітньої діяльності, яка стимулює дітей орієнтуватися у матеріалі, виділяти для себе зрозумілі, доступні та конкретні елементи, пов’язуючи їх з реальним життям [23, с.121].

Наочність, на думку Т. Пилипенко, є тим перехідним містком «від абстрактного до конкретного, від реального до уявного, від ознак і уявлень до понять і визначень», який підвищує ефективність навчально-корекційної роботи [24, с. 22].

Ми трактуємо сутність поняття «наочність» у корекційному процесі як спеціальну закономірність навчання, в якій освітній процес виступає як засіб пізнання навколишнього світу, предметів, явищ, подій, власних відчуттів та себе в цілому, в ході його цілеспрямованості розвивається імпресивне мовлення дітей, збагачується їх активний словниковий запас, закріплюються навички словотворення, формуються й удосконалюються вміння використовувати різні мовленнєві конструкції.

Вчені (В. Галущенко, І. Стецюк, А. Толстопятих та ін.) визначають наступні види наочності [6; 32; 33]:

Предметно-реальна наочність – предмети, процеси, картинки, муляжі – усе те, що дитина може побачити, відчути, пригадати, спробувати.

Знаково-опорна наочність – схеми, діаграми, графіки.

Модельно-муляжна наочність – матеріальні моделі, моделі пальців рук, долонь, скелету та ін.

Віртуальна наочність – це наочність, яка створена за допомогою комп’ютерних технологій, віртуальні музеї, мультимедійні презентації, онлайн-ігри, онлайн-вікторини та ін.

Отже, педагогічні умови є результатом цілеспрямованої діяльності фахівців спеціальної освіти, яка полягає у розробці та застосуванні методів, а також форм навчання для досягнення їх цілей та реалізації педагогічних задач. Одним з таких «універсальних засобів» є наочність, яка відіграє визначну роль в корекцій роботі та допомагає зробити її процес пізнавальним, змістовним та практично-зорієнтованим.
1. 2 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми визначення педагогічних умов використання наочності в різних аспектах корекційної роботи з дітьми із загальним недорозвитком мовлення

Концепція стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку (І. Кирда, Є. Соботович) проголошує на «перетворення системи спеціального навчання і виховання дітей з психофізичними порушеннями та створення ефективних умов для розвитку й реалізації дитячих потреб, шляхом максимального використання корекційно-розвиткових методів» [12, с.115].

Проблеми використання наочності в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами висвітлювали: В. Галущенко, Н. Голуб, І. Дмитрієва, О. Ласточкіна, С. Миронова, Н. Савінова, І. Стецюк, Н. Пахомова, А. Толстопятих, Л. Трофименко, М. Шеремет та ін. [15; 19; 29].

О. Ласточкіна зазначає, що наочність слугує не лише способом пристосування до мовленнєвого порушення, а й «виступає методом корекції неправильно сформованих уявлень та понять, розвитку вищих форм мислення дитини, раціонального пізнання» [15; с. 27].

В. Галущенко наголошує на необхідності використання наочності починаючи з підготовчого етапу корекційної роботи [6].

Корекційна робота – це певний вид діяльності, який спрямований на підвищення розвитку та соціалізації дитини, а також на знівелювання та компенсацію психофізичних порушень у процесі навчально-виховної роботи.

Дефектологічний словник трактує сутність поняття «загальний недорозвиток мовлення» як «складне мовленнєве порушення, при якому у дитини з нормальним слухом та інтелектом порушуються усі компоненти мови» та визначає 4 рівня ЗНМ [8; с. 19]. Аналітичні дослідження Л. Трофименко дозволяють стверджувати, що діти із ЗНМ ІІІ рівня складають основний контингент старших груп для дітей з порушеннями мовлення у ЗДО. Тому розглянемо особливості використання наочності в корекційній роботі з дітьми старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня.

Наукові дослідження сучасних вчених (К. Зелінська-Любченко, М. Кляп, А, Кравченко, І. Куца, Н. Савінової, Л. Трофименко та ін.), дозволяють нам виділити ряд особливостей дітей із ЗНМ старшого дошкільного віку [28, с.81]:

Лексична сторона: діти старшого дошкільного віку володіють побутовим словником та користуються простими фразами, вони можуть відповісти на запитання по картинці, короткими реченнями представити розповідь на тему сім’ї, улюблених іграшок, мультфільмів. Фразове мовлення дітей характеризується недоліками лексико-граматичного та фонетико-фонематичного розвитку, знижений рівень абстрагування та узагальнення, бідність та скутість логічних операцій

Граматична сторона: у дітей старшого дошкільного віку наявні обмежені синтаксичні конструкції, а отже й проблеми у формуванні складнопідрядних та складносурядних речень; утруднення вибору граматичних засобів висловлювань, недоречність їх оформлення та комбінування; недостатність засвоєння парадигми дієвідміни атипових дієслів.

Зв’язне мовлення: у дітей відмічається достатній (у порівнянні з дітьми п’ятого року життя) рівень мовленнєвих навичок, вони здатні опанувати фразовим мовленням, адекватно відповідати на запитання, будувати власний вислів знайомої їм теми, але часто в мовленні зустрічаються аграматизми та неузгодженість реплік.

Фонетико-фонематична сторона: попри здебільш сформованість мовлення, найбільш типовими є заміна звуків на простіші або легші в артикуляції («тюдовище» замість «чудовище»); нестійкість вимови одного звуку («юка» замість «рука»); змішування звуків при правильній ізольованій їх вимові та ін.

Особливості процесу корекційної роботи з дітьми старшого дошкільного віку із ЗНМ полягає у використанні не лише словесних інструкцій, а й наочності та наочних підказок.

Функції наочності корекційного процесу у психолого-педагогічній літературі (О. Ковальов, В. Липа, С. Миронова, І. Стецюк, В. Синьов та ін.) представлено у загальному контексті, отже, постала необхідність у визначенні та обґрунтуванні функцій наочності у корекційній діяльності.

Навчально-виховна функція – це інтегрована функція, зміст якої полягає у використанні різноманітних видів наочності, для стимулювання пізнавальної активності, мотивації, самостійності, що сприяє підвищенню ефективності процесу навчання та формуванню особистісних переконань та цінностей дитини з особливими освітніми потребами, створення емоційно-комфортного та активно-розвивального середовища.

Інформаційно-комунікативна функція полягає у насиченні корекційного процесу наочними джерелами-носіями навчальної інформації, які представлені у різних формах (таблиці, схеми, посібники, макети, мультимедійне проектування та ін.)

Управлінсько-методична функція – функція наочності, що спрямована на організацію та безпосередньо керування процесом освітньо-корекційної діяльності, що передбачає адаптацію змісту завдань, методів, форм, прийомів навчання, а також забезпечує процес корекції сприйняття та засвоєння матеріалу. Підготовка суб’єктів педагогічного процесу до навчально-пізнавальної діяльності дозволяє оволодіти прийомами практично-зорієнтованої діяльності. Дана функція також передбачає технічний, психолого-педагогічний та морально-особистісний зміст використання наочності, що сприяє підвищенню ефективності процесу навчання.

Активно-розвивальна функція передбачає використання спеціальних засобів наочності, які розвивають психічні процеси (пам'ять, увагу, уяву, мислення) та мовленнєву діяльність, що є необхідним у процесі корекційного навчання. Застосування у роботі карток та схем, моделей самомасажу, пальців рук, долонь та ін. розвиває здібності оперувати просторовими образами, аналізувати об’єкти та їх зображення, порівнювати їх, орієнтуватися в структурних елементах та виділяти конструктивні особливості.

Компенсаторно-інтерактивна функція − сутність якої полягає у використанні наочності, яка дає можливість забезпечити взаємодію між усіма суб’єктами педагогічної діяльності та орієнтована на підтримку сприятливих умов освітнього середовища, на відповідність віковим та індивідуальним особливостям дітей з особливими освітніми потребами. Дана функція дозволяє здійснювати оперативний зворотній зв'язок із суб’єктами педагогічної діяльності.

Реалізація функцій наочності залежить від педагогічних умов їх використання. Окрім загальних умов, таких як: відповідність меті та змісту завдань; доступність; доречність та ін. [22; 29; 31]. Ми виділяємо ряд спеціальних педагогічних умов використання наочності в корекційній роботі:

Всебічність сприйняття: педагогу на заняттях необхідно вміти задіяти якомога більше органів чуття (зір, слух, дотик, смак, нюх), адже саме через безпосередню взаємодію з предметом дитина пізнає цей світ. Дана умова виокремилась з порад представників Вальдорфської педагогіки, які наголошують на необхідності поєднувати у навчанні інтелектуальний, практичний та художній розвиток дитини, а у ході корекційної роботи набуває також значення компенсаторної діяльності.

Практична конкретність: при виборі наочності необхідно керуватися принципами практичного навчання, яке сприяє не лише розвитку пізнавальних процесів, а й виступає засобом мотивації та активізації діяльності дітей старшого дошкільного віку; конкретизація слів та дій педагога розширює свідомість дитини та дозволяє їй швидко та правильно зрозуміти зміст запитання, завдання чи заняття в цілому. Сюди ж відноситься і зв'язок наочності з досвідом дітей, що забезпечить стійкість запам’ятовування матеріалу, адже практична діяльність є вихідною основою нових знань, навичок і вмінь, їх джерелом і кінцевою метою пізнання.

Дробність та ступеневість: дитина не здатна оволодіти одразу всіма завданнями, які їй дає педагог, тому постає необхідність у розподілі завдань на ступені від найпростішого до важчого, це дає дитині можливість «розгойдатися» та заглибитися у процес навчання, а цікаві хвилинки перепочинку нададуть наснаги та мотивації до подальшої роботи. Оптимальне застосування наочності означає її доцільне використання.

Естетична лаконічність: у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ розвиток сприймання характеризується недостатньою сформованістю цілісного образа предмета чи явища, це проявляється в розгубленості під час відповідей на запитання, недоречних паузах, невпевненості у відповіді, тому у ході здійснення корекційної роботи особливого значення набуває конкретність і особистісна значущість установки педагога, уміння підібрати ним не лише цікавого та простого у засвоєнні матеріалу, а й такого, що не відволікає увагу дитини та чітко розуміється.

Розвиваюча творчість: посилення практичної діяльності, самостійності, активності і творчої ініціативи дітей можливе завдяки використанню модельно-муляжної та віртуальної наочності, віртуальні екскурсії, споглядання картин, прослухування творів митців підвищить інтерес дітей до навчання, до змісту заняття, надихнуть їх на власну творчу діяльність у обраній ними сфері (малювання, співи, танці та ін.).

Наочність у корекційній діяльності сприяє не лише формуванню уявлень об’єктивної реальності у дітей, а й дозволяє активізувати педагогічну діяльність, насичуючи її інноваційними підходами. Використання засобів наочності формує у дітей образи, уявлення, поняття, для розуміння зв’язків і їх взаємозалежних компонентів, що є одним із найважливіших положень спеціальної дидактики.
  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас