Шкільне виховання справді спрямоване на те, щоб сформувати дитину свідомим українцем, особливо в умовах сьогодення. Починаючи з молодого віку, дітям прищеплюється любов до рідної мови, культури, природи, малої і великої батьківщини.
Проте, на жаль, поза школою молодь дуже часто потрапляє в таку атмосферу, яка нівелює, а то й руйнує національно-патріотичний багаж, закладений школою. Національним нігілізмом, космополітизмом пронизана сфера розваг, видовищ і дозвілля молоді. А те, що діти бачать з екрані телевізорів та в комп’ютерних клубах, то взагалі складається враження, що хтось зумисне хоче знищити нашу духовність. Здається саме зараз школа залишається тим єдиним осередком, який по-справжньому виховує в учнів кращі людські риси
Патріотичне виховання – складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни,всіх націй та народів. Відданість Україні - невід’ємна ознака національно свідомого громадянина.
Патріотизм є одним з найсуттєвіших показників моральності людини.
Патріотизм – (грец. patris– батьківщина) – любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Вважаю, що патріотичні відчуття учнів засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів школярів має приклад дорослих.
На мою думку, основними напрямами патріотичного виховання на уроках української мови, літератури є:
формування думки про суспільну значимість родини, про сім’ю, рід і родовід;
краєзнавство;
ознайомлення з явищами суспільного життя;
формування знань про історію держави, державні символи;
ознайомлення з традиціями і культурою свого народу.
Оскільки національна школа відіграє неабияку роль у вихованні патріотів України, збереженні традицій народу, землі, на якій жили їхні предки, на якій живуть вони, на якій житимуть їхні діти і онуки, своїм завданням бачу виховання учнів на історичних, бойових та трудових традиціях українського народу. На уроках словесності ґрунтовно працюю над формуванням мовної культури, засвоєнням основ світосприймання, психології, національної духовності українців. Намагаюся виховувати чесність і громадянську гідність й мужність в обстоюванні істини, прав і свобод громадянина України. У процесі виховання розвиваю в учнів почуття громадянської відповідальності за свої вчинки і позиції, за долю рідного краю, народу, захист і розвиток, його духовної культури, зміцнення миру і дружби між людьми.
Під час навчання формую у школярів розуміння важливої ролі української мови у відродженні України, розуміння того, що лише завдяки їй можна глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, подолати національний нігілізм, яничарство, які культивувалися в Україні протягом століть, розвиваю мовну культуру учнів, вміння і навички спілкуватися, логічно висловлювати думки українською мовою, говорити правильно, вишукано і виразно.
На уроках української мови, вважаю, слід проводити роботу в трьох основних напрямках:
«Я»:
Я- виховую віру в себе, розкриваю і розвиваю свої здібності, поспішаю робити добро, намагаюсь розділяти радість і горе інших;
Я- патріот і громадянин України;
Я – пізнаю, бережу і примножую красу в усьому, розумію, що до істини
веде багато шляхів,відшукую з них свій;
Я- утверджую себе в праці, шаную будь-яку корисну праці, прагну стати сильним,витривалим, сміливим.
«Батьківщина»:
Вивчаю, утверджую та примножую традиції і святині всього народу, України;
Прагну жити в мирі та дружбі з дітьми інших народів, пам’ятаючи: Земля – наш спільний дім.
Живу в злагоді із природою.
«Родина»:
Шаную свою родину, бережу тепло батьківської оселі.
Вважаю, що учні мають чітко усвідомлювати себе частиною своєї сім’ї, тому на уроках української мови звертаю увагу на вивчення українського побуту: старовинні речі, їх призначення, поповнення словникового запасу, забуті і рідко вживані українські слова, їх значення
Також знайомлю дітей із народною творчістю про родинні стосунки: приказками, прислів’ями, промовками, казками, народними оповіданнями, розширюю знання про народний одяг, його символічні елементи, з’ясовую наявність у сім’ях переданого у спадок старовинного одягу.
З цією метою пропоную дітям відібрати з декількох зразків предмети природно-прикладного мистецтва і пояснити свій вибір, пригадати, які мистецькі вироби є у них вдома, як вони виглядають, які їх колір, орнамент, характерні деталі(твір-опис «Вишиванка моєї бабусі», «Старовинний глечик»). Під час уроків з’ясовуємо зміст виразів «золоті руки», «золота людина», вивчаємо приказки, прислів’я про народних умільців, формую уявлення дітей про малу батьківщину (рідний дім, вулицю, місто(село), в якому живемо) і велику, яка називається Україна, де живе український народ та інші народи (росіяни, молдавани…).
На уроках позакласного читання ознайомлюю дітей з легендами про рідний край, його героїв, героїчними піснями і думами, продовжую знайомити їх з традиційними святами українського народу: національними, обрядовими, релігійними, залучаю дітей до активної участі в них, а також знайомлю із святами інших народів. Під час проведеної роботи учні вчаться систематизувати матеріал про фольклорні символи українського народу та інших народів, що населяють Україну: одяг, рушник, вінок,головний убір, рослини - барвінок, верба, дуб, калина і т.д..
Розповідаю учням про людські обереги – ключ,гребінець, сіль, полин, воду, намисто, ланцюжки, каблучки та повір’я, пов’язані з ними, навчаю дітей розповідати почуте, запам’ятовувати та використовувати матеріали у текстах, реченнях, іграх та забавах, напр.: «У криниці водички віконечко, не заглядай, моє сонечко»(на уроках мови в п’ятих класах тема «Звертання»), або ж: «Ніж на столі господар, а в руках – володар», «Через поріг ступай – ноги не забивай», Стрітення – весна із зимою зустрічається. Навчаю дітей творчо працювати в усіх видах діяльності за мотивами народних казок, легенд, звичаїв, а також такі як «Народні звичаї, обряди та традиції», «Громадянином повинен бути», «Ти живеш серед людей», «Умій бути вдячним». Вчу учнів усвідомлювати ідеали сім’ї, необхідність пошани до старших («Вклонімось мамі до землі», «Батьківський дім», «Любіть своїх мам», «Сімейні реліквії»).
Розвиваючи творчість у дітей, слід поглиблюю навики колективного життя, громадянської і соціальної відповідальності – «Кому честь – тому й хвала», «Якби я був чарівником», «У школі ти господар і гість», «Однокласник, товариш, друг», «Я, ти, ми», «Коли яке слово мовити», «Скромність прикрашає людину», «З дружби починається усмішка» і т.д.
На уроках мови та літератури розвиваю особисті якості громадянина України: національної самосвідомості, розвиненої духовності, моральної і художньо-естетичної культури, а також правової, трудової, фізичної, екологічної культури. Для цього добираю теми, а до них – тексти і речення, а також готую матеріали до вікторин, конкурсів, усних журналів, заочних ігор - конкурсів.
На мою думку, успіх національного виховання значною мірою залежить від національної та міжнаціональної культури батьків і педагогів. Спрямованість патріотичного виховання на загальний особистісний розвиток школяра, його неперервність у педагогічному процесі, багатоманітність напрямів і методів вимагає високопрофесійної та моральної культури вчителя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, вміння розуміти учня і діяти спільно з ним. Результатом такої роботи може стати вищий рівень виховання національної самосвідомості, здатність учнів до морального самовдосконалення.
Вважаю, що саме на уроках мови, літератури потрібно прививати дітям любов і повагу до ближнього, а також щирість, привітність, співпереживання, бажання допомагати тим, хто потребує допомоги. Найбільше практично застосовую ці вміння на уроках розвитку зв’язного мовлення, літератури рідного краю, бесіди про позакласне читання.
Отже, на мою думку, виховання національної самосвідомості на уроках мови і літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. В наш час, коли нівелюється приналежність людини до певної нації, виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.