Ім'я файлу: ПАТОПСИХОЛОГІЯ ЯК ГАЛУЗЬ ПСИХОЛОГІЇ.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 26.02.2023
скачати

ПАТОПСИХОЛОГІЯ ЯК ГАЛУЗЬ ПСИХОЛОГІЇ

1. Визначення

Засновником патопсихології є Б. Зейгарник – учениця Левіна, всесвітньо відомого німецького психолога. Нею були розроблені теоретичні засади патопсихології, описані розлади психічних процесів, сформульовані принципи роботи патопсихолога. Наукову та практичну діяльність продовжили учні та послідовники: Ю. Поляков, С. Рубінштейн, Є. Соколова, О. Співаковський, В. Ніколаєва, В. Тхостов, Б. Братусь та інші.

Знання з патопсихології є важливими для психологів будь-яких спеціальностей та спеціалізації, бо професійне спілкування психолога з людьми не виключає зустрічей з психічно хворою людиною.

2. Зв’язок з іншими науками

Патопсихологія тісно пов'язана з такими галузями наукового знання та практики:

— медична психологія (патопсихологія є однією із складових медичної психології, що інтенсивно і плідно розвивається);

— психологія (аналіз патологічних змін здійснюється на підставі зіставлення з характером формування і протікання психічних процесів, властивостей і станів у нормі; патопсихологічні дослідження дають можливість глибше пізнати закономірності функціонування і розвитку нормальної психіки, вивчити психічну норму, психічне здоров'я, фактори, які активізують чи гальмують розвиток особистості в ході її онтогенезу та соціогенезу);

— судова, трудова, військова експертиза (дані патопсихологічних обстежень використовуються для встановлення міри вираження психічного дефекту);

— психопатологія (психопатологічні дослідження виявляють, описують і систематизують прояви порушених психічних процесів, а патопсихологія розкриває характер протікання та особливості структури психічних процесів, що призводять до спостережуваних симптомів);

— вікова психологія (у певні періоди життя, особливо в час вікових криз, можливе виникнення, посилення чи загострення психопатологічних проявів; так, існують психічні захворювання, характерні для підліткового і юнацького віку, захворювання старечого віку та ін.);

— дитяча психологія (дитячої патопсихологія спеціалізується на вивченні порушень психічного розвитку в дитячому віці);

— судова психологія (серед правопорушників наявний певний відсоток людей, які страждають на ті чи інші психічні захворювання чи відхилення);

— педагогіка, зокрема методика навчання (до сфери інтересів патопсихології входить також і психологічна корекція відхилень та аномалій психічного розвитку).

3. Порівняння з психопатологією

Найбільш тісні зв'язки виявляються у патопсихології з одним з розділів психіатрії - психопатологією. І патопсихологія, і психопатологія являють собою галузі, які вивчають різні прояви порушень психіки.

Однак при всій зовнішній схожості, при спільності «об'єкта» дослідження (в якості якого виступають порушення психіки), між психопатологією і патопсихологія є істотні відмінності. Ці відмінності полягають, в першу чергу, в тому, що патопсихологія є одним з розділів психології (клінічної психології), а психопатологія є галуззю медицини (психіатрії). Таким чином, в силу приналежності до різних наукових дисциплін психопатологія і патопсихологія мають кожна свій специфічний предмет дослідження, методи дослідження і різний категоріальний апарат.

4. Предмет патопсихології

Предметом будь-якої медичної галузі, як відомо, є хвороба у всіх її проявах і зв'язках. Предметом же психології (а отже, і будь-який її галузі) є психіка. Відносно психопатології предметом вивчення виступає особлива категорія захворювань - психічні захворювання, тобто захворювання, при яких в першу чергу порушуються саме психічні функції (пізнання і регуляція поведінки). Іншими словами, можна сказати, що психопатологія вивчає причини виникнення, особливості прояви, течії, лікування та запобігання різних психічних розладів.

Найбільш повно і точно визначення предмета патопсихології дала Б. Зейгарник: «патопсихологія як психологічна дисципліна виходить із закономірностей розвитку і структури психіки в нормі. Вона вивчає закономірності розладу психічної діяльності і властивостей особистості в зіставленні з закономірностями формування і протікання психічних процесів у нормі, вона вивчає закономірності перекручувань відбивної діяльності мозку».

5. Методи патопсихологічного дослідження

У патопсихології як і у інших галузях наукових знань використовуються загальні методи дослідження такі як аналіз і синтез, дедукція та індукція, порівняння, узагальнення, спостереження, експеримент, аналіз продуктів діяльності тощо. Всі вони мають загальні риси організації та проведення, але й мають відмінності при організації та проведення патопсихологічних досліджень.

Основним методом патопсихології, на думку вітчизняних патопсихологів (Б. В. Зейгарник, С. Я. Рубінштейн, В. О. Лебединський та ін), є експеримент, а в якості додаткових використовуються спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, аналіз історії життя хворого людини (аналіз анамнестичних відомостей), зіставлення експериментальних даних з історією життя.

Патопсихологічне дослідження проводиться в клініках.

Дослідження включає в себе:

  • бесіду з хворим;

  • тестування;

  • вивчення історії хвороби;

  • спостереження за поведінкою;

  • аналіз отриманих результатів;

  • оформлення висновку.

6. Патопсихологічне дослідження має наступні завдання.

  1. Отримання даних для діагностики. Дані ці носять допоміжний характер, і їх цінність виявляється при зіставленні з результатами клінічного спостереження і в ряді випадків з результатами інших лабораторних досліджень.

  2. Дослідження динаміки психічних порушень у зв'язку із проведеною терапією. Багаторазово проведені в процесі лікування патопсихологічні дослідження можуть бути об'єктивним показником впливу терапії на перебіг хвороби, свідчити про ефективність проведеного лікування.

  3. Участь в експертній роботі. Психологічні дослідження мають важливе значення в проведенні судово-психіатричної експертизи. Психолог при цьому не тільки представляє дані, що полегшують рішення діагностичних питань, а й об'єктивно встановлює ступінь вираженості психічного дефекту.

  4. Участь в реабілітаційній роботі. Сучасна психіатрія особливе значення надає роботі з реабілітації та соціалізації хворих. Реабілітаційна робота повинна враховувати не тільки зміни, привнесені в психіку захворюванням, але і залишок збереженими елементи емоційно-особистісного життя та інтелектуальної діяльності.

  5. Дослідження недостатньо вивчених психічних захворювань. Патопсихологічні дослідження проводяться з науковою метою для аналізу ще недостатньо вивчених психопатологічних проявів тих чи інших психічних захворювань.

  6. Участь у психотерапії. Тут, як і в проведенні реабілітаційних заходів, психолог повинен працювати під керівництвом лікаря-психіатра, психотерапевта і виконувати поставлені ним завдання як психодіагностичного, так і соціально-психологічного характеру.

7. Принципи патопсихологічних досліджень

На підставі праць Б. В. Зейгарник, можна виділити такі принципи вітчизняних патопсихологічних досліджень.

— Психологічний експеримент повинен давати можливість досліджувати психічні порушення як порушення діяльності (оскільки психічні процеси розглядаються в психології не як природжені здібності, а як такі, що формуються за життя). Він повинен бути спрямований на якісний аналіз різних форм розладу психіки, на розкриття механізмів порушеної діяльності і на можливості її відновлення.

— Принцип якісного аналізу особливостей протікання психічних процесів хворого — важливо не тільки те, якої складності чи якого обсягу завдання хворий осмислив і виконав, а й те, як він осмислював, чим були зумовлені його помилки і труднощі.

— Один і той самий патопсихологічний симптом може зумовлюватися різними механізмами та бути індикатором різних станів. Характер порушень не є специфічним для того чи іншого захворювання. Він є лише типовим для них і може бути оцінений у комплексі з даними цілісного патопсихологічного дослідження.

— Будова патопсихологічного експерименту повинна надавати можливість виявляти не лише структуру змінених, а й збережених, форм психічної діяльності хворого. Це важливо для вирішення питання відновлення порушених функцій.

— У патопсихологічному дослідження слід враховувати ставлення хворого до досліду, яке залежить від його хворобливого стану. Також слід використовувати велику кількість методик. Це пояснюється тим, що процес розладу психіки не відбувається однорівнево.

— Патопсихологічне обстеження дітей не повинно обмежуватися встановленням якісної характеристики психічних порушень, а має виявляти потенційні можливості дитини.

8. Організація роботи патопсихологічної лабораторії

Патопсихологічна лабораторія повинна знаходитися в окремому приміщенні, ізольованому від зовнішніх шумів. У ній мають бути окремі кімнати - оглядові, в яких патопсихологи проводять обстеження хворих, і кімната для виконання різних технічних робіт, обробки даних дослідження, в ній можна розташувати і звукозаписний пристрій для того, щоб це не насторожувало хворого.

Не допускається одночасне проведення дослідження двома патопсихологами в одній кімнаті. Кімнати лабораторії повинні відповідати оптимальним гігієнічним умовам, вони повинні бути добре (але не занадто яскраво) освітлені, забезпечені лише необхідними меблями та обладнанням, розташовувати до невимушеній бесіді. У лабораторії не повинно бути нічого зайвого, що б відволікало увагу обстежуваного або давало йому привід насторожитися. У лабораторії не повинно бути яскравих шпалер або фарбування стін. Бажано, щоб повторні дослідження проводилися в одному і тому ж приміщенні - цим забезпечується сталість умов.

У патопсихологічній лабораторії повинні бути магнітофон, друкарська машинка, необхідні для проведення дослідження бланки та посібники, достатня кількість секундомірів, апаратура (Електроміографія, тахістоскоп, апарати для запису швидкості реакцій і т. п.). Необхідність в друкарській машинці пояснюється тим, що укладення з дослідження друкується у двох примірниках: один-для історії хвороби, другий-для протоколу і зберігається разом з ним.

У лабораторії ведеться журнал реєстрації. У ньому вказуються: номер протоколу і дата проведеного дослідження, прізвище, ім'я та по батькові хворого, діагноз, наявність експертного завдання, номер історії хвороби, первинний або повторний огляд, номер відділення і вік хворого.

У лабораторії ведеться алфавітний зошит, куди записуються всі хворі із зазначенням номера протоколу і дати дослідження. Самі протоколи зберігаються в папках у хронологічному порядку.

У звіті лабораторії необхідно проаналізувати розподіл хворих по відділеннях і діагнозами стосовно до основних нозологічних форм і груп захворювань. Окремо в звіті фіксується кількість обстежених з експертної метою по різних видах психіатричної експертизи.

У річних звітах необхідно вказувати діапазон застосованих в лабораторії методик, прийняті на озброєння нові методики, наукові дослідження що вироблялися в лабораторії і публікації наукових робіт що мали місце за рік. У звіті лабораторії окремо виділяються реабілітаційна робота - перелік заходів, їх учасники, кількість охоплених хворих, ефективність.

Ці форми обліку та звітності однакові для всіх психологів психоневрологічних установ, в тому числі і не об'єднаних в лабораторії.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас