Ім'я файлу: ТЕМА 7 Передача технологій.docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 30.03.2022
скачати
Пов'язані файли:
як зявився компас.docx
Sharko_magistr.docx
Наукова робота.docx

ТЕМА 7 Передача технологій

Міжнародна передача технологій – міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній чи безкоштовній основі.

Технологія – наукові методи досягнення практичних цілей.

Основні форми захисту технологій такі:

1.Патент – свідоцтво, яке видає компетентний урядовий орган винахіднику, що засвідчує його монопольне право на цей винахід. Строк дії патенту 15-20 років і він діє лише на території тієї держави, де він виданий. Територія захисту винаходу патентом може розширюватися на основі угод з патентування, які укладаються між країнами.

Для того, щоб отримати патент, винахід повинен відповідати певним вимогам: новизна, значущість, можливість його практичного використання. Для підтвердження володіння патентом необхідно періодично сплачувати високі патентні збори.

2.Ліцензії – це дозвіл який видає власник винаходу зацікавленій стороні на використання цієї технології протягом певного часу

2.Копірайт (право на відтворення)– ексклюзивне право автора літературного, аудіо - чи відео твору на показ чи відтворення своєї роботи.

3.Торгова марка – символ певної організації, який використовується для індивідуалізації виробника товару і не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника.

Форми передачі технологій:

1. Патентні угоди – міжнародна торгова угода, при якій власник патенту передає свої права на використання винаходу покупцеві.

2. Ліцензійні угоди – міжнародна торгова угода, при якій власник винаходу (ліцензіар) чи технічних знань надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання винаходу.

3. „Ноу – хау” ( походить від англ. know – how – „знати як”) – передача досвіду і секретів виробництв, що включають інформацію технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечить певні переваги.

4. Інжиніринг – надання технологічних знань, які необхідні для використання куплених чи орендованих машин і обладнання(монтаж обладнання, навчання працівників, гарантійне обслуговування).

5. Франчайзинг – це надання великою „батьківською” фірмою права дрібній фірмі вести протягом певного періоду свою справу під її опікою та, використовуючи її обладнання, реалізовувати через неї свою продукцію.

Не комерційні

  1. Міжнародні виставки

  2. Ярмарки

  3. Стажування та навчання за кордоном

  4. Публікації в наукових журналах

  5. Міграція науковців

  6. Обмін делігаціями

Основною формою передачі технологій є ліцензійна торгівля, яка здійснюється на основі ліцензійних угод.

В ліцензійних угодах обумовлюється

  • вид ліцензії, характер і об’єм прав на використання технології,

  • виробнича сфера і територіальні границі використання предмета ліцензії, зокрема можливість експорту,

  • обумовлюється зобов’язання ліцензіара надавати інформацію про удосконалення виробу.

Ліцензія – це дозвіл, який видається ліцензіаром ліцензіату на промислове і/або комерційне використання винаходу протягом певного терміну за винагороду.

 Об’єктами ліцензій є: запатентований винахід чи технологічний процес, технологічні знання і досвід, „ноу – хау”, промислові зразки, товарний знак.

         Об’єкт ліцензування повинен мати так звану патентну чистоту.

Патентна чистота – це юридична властивість об’єкта, яка означає, що він може використовуватись у цій країні без порушень діючих на її території охоронних документів виключного права (патентів, що належать третім особам).

Основні види ліцензій:

– патентна ліцензія – документ, який підтверджує передачу права на використання патенту без відповідного “ноу-хау”;

– безпатентна ліцензія – документ, який підтверджує право використання “ноу-хау” без патенту на винахід. Основна частка світової торгівлі технологіями припадає на продаж безпатентних ліцензій, оскільки вони не потребують проведення додаткових НДДКР і передбачають мінімальний комерційний ризик;

– невиняткова (проста) ліцензія – ліцензія, яка залишає ліцензіару право надавати ліцензії й іншим ліцензіатам на даній території;

– виняткова ліцензія – ліцензія, яка надає монопольне право ліцензіата використовувати технологію і згідно з якою ліцензіар відмовляється від самостійного використання запатентованої технології, “ноу-хау” та їх продажу на певній території;

– повна ліцензія – ліцензія, яка надає ліцензіату виняткове право на використання патенту чи “ноу-хау” і згідно з якою ліцензіар відмовляється від самостійного використання запатентованої технології і “ноу-хау” на протязі певного терміну, вказаного в угоді.

Ліцензія може бути відкритою, якщо патентом має право користуватися будь-яка зацікавлена особа. Відкрита ліцензія оформляється у відповідному патентному відомстві. При цьому патентне мито стягується в половинному розмірі.

За надання ліцензійних прав на використання винаходу чи іншого об’єкту ліцензування угодами передбачається сплата ліцензійної винагороди ліцензіару:

– роялті – періодичні відрахування з доходу покупця, який він отримує від використання ліцензії протягом дії угоди. Роялті встановлюються у відсотках(3-5%) від прибутку, виручки, відпускної ціни і виплачується через узгоджені проміжки часу;

– паушальний платіж – зафіксований в угоді одноразовий платіж за використання винаходу;

– участь у прибутках – відрахування частини прибутку, який отриманий від використання винаходу, приблизно від 30% до 40%;

– перехресне ліцензування – це обмін ліцензіями чи патентами, котрі за передбаченням є еквівалентними;

– попередня плата – це платіж, який компенсує витрати ліцензіара ще до здійснення ліцензійної угоди;

– участь у власності – передача ліцензіатом ліцензіару частини акцій свого підприємства в якості платежу за надану ліцензію.

  • Фактори, що впливають на термін дії ліцензійних угод:

  • час, необхідний для освоєння ліцензії;

  • строк дії патентів і їхня надійність ( так звана патентна ситуація);

  • умови інших домовленостей на аналогічну чи близьку продукцію;

  • термін морального старіння об’єкта угоди;

  • умови платежу, включаючи зацікавленість ліцензіата у продовженні угоди при комбінованих платежах.

ДЕРЖАВНІ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАР ТОРГІВЛІ ТЕХНОЛОГІЯМИ

  1. Бажання втримати технологічне лідерство перед іншими країнами

  2. Збереження національної безпеки

  3. Виконання умов міжнародних угод щодо заборони продажу технологій , які можуть бути використані для виготовлення хімічної ,ракетної зброї

Платіжний баланс

Платіжний баланс – це статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з  іншими країнами світу за певний період часу.

За визначенням Міжнародного валютного фонду (МВФ), платіжний баланс – це систематичні записи усіх економічних угод між резидентами даної країни та рештою країн світу протягом певного періоду.

У платіжному балансі операції реєструються в ринкових цінах у момент, коли економічні цінності створюються, перетворюються чи ліквідуються

Ринкова ціна – це ціна, у якій укладаються реальні угоди між продавцем і покупцем.

При складанні платіжного балансу використовуються статистичні дані в національних , грошових одиницях , які потім переводяться в долари по курсу який фактично діє на ринку в момент складання балансу

Основними джерелами інформації при складанні платіжного балансу є такі:

  • митна статистика;

  • статистика грошового сектора – дані про іноземні активи і пасиви банківської системи;

  • статистика зовнішнього боргу – дані про запаси, потоки і виплати за державним і приватним зовнішнім боргом резидентів нерезидентам, які можуть нагромаджуватися Міністерством фінансів чи Центральним банком;

  • статистичні огляди – дані про міжнародну торгівлю послугами, трудові доходи, переводи мігрантів, які мають оціночний характер, оскільки отримуються в результаті періодичних опитувань туристичних бюро, готелів тощо;

  • статистика операцій з іноземною валютою.

Платіжний баланс держави використовується інвесторами для визначення особливостей зовн- економічних зв’язків , економічного стану , а також дає можливість міжнар кредитним організаціям робити висновок про доцільність кредитування цієї держави.

Платіжний баланс складається з трьох розділів

2 розділи над умовною рискою

1 розділ під умовною рискою

1 РОЗДІЛ- рахунок поточних операцій і він показує рух реальних матеріальних цінностей . По цьому розділу обліковуються такі операції

  • Експорт та імпорт товарів

  • Експорт і імпорт послуг

  • Експорт й імпорт доходів (оплата праці )

3.Доходи – група статей рахунку поточних операцій платіжного балансу, які включають платежі між резидентами і нерезидентами, пов’язані з оплатою праці нерезидентів, і операції, пов’язані з доходами на інвестицій.

Оплата праці включає заробітну плату та інші виплати в грошовій чи натуральній формі, які отримують робітники резиденти за кордоном (сезонні робітники чи інші тимчасові робітники, що знаходяться за кордоном менше року). Якщо ж робітник знаходиться більше року за кордоном, то його дохід фіксуються як переводи мігрантів.

Доходи від інвестицій охоплюють доходи, які отримують резиденти на свої закордонні фінансові активи:

  • · доходи від прямих інвестицій (дивіденди, реінвестований прибуток);

  • · доходи від портфельних інвестицій (від облігацій, державних векселів, довгострокових цінних паперів тощо).

4.Поточні трансферти.

  • Грошові перекази осіб , які знах за кордоном більше 1 року.

  • Поточні перекази пов’язані з міжнародним співробітництвом (міждержавна допомога при стихійному лиху)

2 РОЗДІЛ

Другий розділ платіжного балансу –„Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій” –

1.Рахунок операцій з капіталом – група статей платіжного балансу, яка відображає капітальні трансферти і купівлю/продаж нематеріальних нефінансових активів.

2.Фінансовий рахунок – група статей платіжного балансу, яка охоплює всі операції, в результаті яких відбувається перехід права власності на фінансові активи і зобов’язання даної країни. Цей рахунок включає операції з портфельного і прямого інвестування.

Прямі інвестиції – група статей фінансового рахунку платіжного балансу, які відображають вплив зі сторони інституційної одиниці – резидента однієї економіки (прямого інвестора) на інституційну одиницю іншої економіки (підприємство прямого інвестування).

Інвестиції можуть вважатися прямими тільки на основі того, що прямий інвестор відіграє важливу роль в управлінні даним підприємством, навіть, якщо він взагалі не володіє його акціями. Якщо інвестор володіє більш ніж 10% акцій, але не відіграє важливої ролі в керівництві підприємством, його інвестиції не вважаються прямими.

Прямі інвестиції в платіжному балансі показуються як потоки за рік за ринковими цінами, окремо в акціонерний капітал, реінвестовані доходи і інший капітал. Прямі інвестиції в формі іншого капіталу означають в основному внутрішньо-фірмове кредитування материнською компанією її дочірніх чи асоційованих компаній. Прямими інвестиціями вважається вкладення коштів приватними особами для купівлі нерухомості за кордоном.

Портфельні інвестиції – група статей платіжного балансу, яка показує взаємовідносини між резидентами і нерезидентами у зв’язку з торгівлею фінансовими інструментами, що не дають права контролю над об’єктом інвестицій.

На цьому рахунку в платіжному балансі обліковуються:

  • ·        цінні папери, які забезпечують участь в капіталі – акції, паї, що підтверджують участь в капіталі підприємств;

  • ·        боргові зобов’язання – облігації, інструменти грошового ринку і фінансові деривати, що підтверджують право кредитора на стягнення боргу з боржника.

Фінансовими дериватами вважаються цінні папери, умови обігу і ціни яких прив’язані до первинних цінних паперів чи до макроекономічних показників (казначейські векселі, іноземна валюта, процентна ставка, індекси цін) чи до певних біржових товарів (золото, кава, цукор). Облік фінансових дериватів ведеться окремо від обліку цінних паперів до яких вони прив’язані. 

3.Інші види інвестицій:

  • ·        комерційні кредити – вимоги і зобов’язання, які виникають в результаті надання постачальником кредиту покупцеві товарів і послуг чи попередньої оплати покупцем ще не отриманих товарів і послуг;

  • ·        позики – фінансові активи, які виникають внаслідок того, що кредитор надає позичальнику певну суму коштів;

  • ·        готівка і депозити – банкноти і монети, які знаходяться в обігу і використовуються для здійснення платежів, депозити до запитання, ощадні тощо.

Основна умова платіжного балансу – це нульове сальдо, тобто рівність дебетової і кредитової сторін балансу.

Всі рахунки платіжного балансу умовно поділяються на ті, які знаходяться над рискою („Рахунок поточних операцій” і „Рахунок операцій з капіталом і фінансовий рахунок”) і під рискою („ Резервні активи”).

3 РОЗДІЛ

Резервні активи – міжнародні високоліквідні активи країни, які знаходяться під контролем її уряду, і в будь-який момент можуть бути використані для фінансування дефіциту платіжного балансу і регулювання курсу національної валюти.

  • ·       монетарне золото – золото проби не нижче 995/1000, яке знаходиться у сховищах Центрального банку чи уряду і може бути продане за іноземну валюту на світовому ринку чи міжнародним організаціям;

  • ·       спеціальні права запозичення – резервний актив, який випускається МВФ, розподіляється між країнами членами відповідно з їх квотами і може бути використаний для придбання іноземної валюти, надання позик і здійснення платежів;

  • ·       резервна позиція в МВФ – сума резервної транші (частки) країни в МВФ;

  • ·       валютні активи – це вимоги до нерезидентів у формі іноземної валюти, цінних паперів, які виникають в результаті угод між національними та іноземними ЦБ, а також, між урядовими організаціями.

Використання резервних активів –це є екстрений метод , який використовує держава для покриття дефіциту плат балансу

Виняткове фінансування – операції, які проводить країна, що має труднощі з фінансуванням дефіциту платіжного балансу, зі згоди і за підтримки її закордонних партнерів з метою зниження його до рівня, який може бути профінансований традиційним шляхом.

Основними формами виняткового фінансування є такі:

  • ·        анулювання боргу;

  • ·        обмін заборгованості на акції компаній країни – боржника;

  • ·        позики для врегулювання платіжного балансу ( позики МВФ );

  • ·        переоформлення заборгованості, що передбачає заміну попередньо обумовлених строків погашення на нові;

  • ·        прострочення платежів по заборгованості;

  • ·        залучення коштів іншими секторами економіки при підтримці уряду.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас