Парк імені Лазаря Глоби
Одним із улюблених парків серед городян Дніпра є парк ім. Лазаря Глоби. Не дивлячись на те, що він один із найстаріших парків в місті, він має прекрасний вигляд, в ньому є багато атракціонів. Новинкою став найкрупніший в Україні гойдалковий парк, в котрому як діти, так і дорослі зможуть відпочити на 47 різних видах цих атракціонів: гойдалках-бесідках, коконах, класичних дерев’яних гойдалках та інші.
Історія парку ім. Лазаря Глоби
Своєю назвою парк зобов’язаний запоріжському єсаулу Лаарю Глобі, котрий ще в началі 18 століття, до заснування Єкатеринослава, поселився на березі Дніпра і виростив там великий сад. Згодом він почав засаджувати деревами іншу територію. Так утворилося два сади – Нижній та Верхній. Відомо, що нижній сад Глоба продав князю Потьомкіну, а на виручені кошти купив нові фруктові дерева для Верхнього саду. По переказу, козацький єсаул прожив більше 100 років і заповідав похоронити себе в улюбленому Верхньому саду. В 1972 році на цьому місці Глобі встановили памятник.
З роками сад перетворився в парк, який мав різних власників. Кожен із них добавляв цьому місцю нові деталі. Наприклад, в 1978 році тут з’явився Літній театр на воді, побудований в формі мушлі на ставку природнього походження. Пізніше навколо ставка встановили дитячу залізну дорогу – першу в Україні. А в центрі водоймища з’явилася фігура біблійського героя Самсона, однак через деякий час фігура щезла і сьогодні на її місці стоїть вже літературний персонаж – Маленький Принц Антуана де Сент-Екзюпері. В 2009 році на території парка відкрили великий дельфінарій на 800 глядацьких місць.
Парк ім. Глоби входить в список найстаріших і крупніших парків міста. Сьогодні тут нараховується 8000 дерев и більше 2000 чагарників. Між деревами встановлено багато інтересних скульптур. З травня по вересень тут функціонує кільцева дитяча залізна дорога, картинг-центр та різноманітні атракціони. (https://ua.igotoworld.com/ru/poi_object/13546_lazar-globa-park.htm)
Парк ім. Т.Г. Шевченка
Територія сучасного парка імені Т.Г. Шевченка в Дніпрі була освоєна ще за часів первісної людини. Головною передумовою цього стало вигідне географічне розташування на північно-східному краї великого пагорба в закруті Дніпра.
Якщо вірити легендам, парк і Монастирський острів зберігають багато таємниць, які виникли протягом віків і декількох останніх десятиліть. Безумовно, найбільш цікавою в парку імені Т.Г. Шевченка є Монастирський острів. Місце унікальне і загадкове. Особливо захоплюючою є легенда, що острів був священною столицею скіфів. Тут побували Зороастр, апостол Андрій Первозванний. Є думка, що Монастирський острів входить до числа 22 силових точок планети.
Парк і острів «пам’ятають» військові та торгові походи слов’ян-русичів, візити Великих Київських князів і навалу монголо-татар. Дніпровські скелясті кручі бачили французького інженера і мандрівника Боплана, козака-запорожця Лазаря Глобу, князя Григорія Потьомкіна, та його улюбленого архітектора Івана Старова.
Заснований парк у далеких 1790-х роках. Спочатку на цій землі відставний осавул війська запорозького Лазар Глоба з друзями-січовиками Ігнатом Каплуном і Микитою Коржем насадили чудовий плодовий сад ( Так названий Нижній Сад). Сам Глоба стверджував: «…неусыпными моими трудами и коштом развел на том острове, тож при жилью своему и особо при слободе Половице нетолко довольно лесу но и плодовыя деревья..» На початку 1780-го року Катерина ІІ вирішила перенести Катеринослав-Кільченський на правий берег Дніпра. Сад Л. Глоби викупив князь Потьомкін. Поряд із ним був побудований палац для князя Григорія Потьомкіна, який зараз відомий нам як Палац студентів. Палацово-парковий ансамбль у Катеринославі створювався за зразком головної резиденції князя Потьомкіна – Таврійського палацу і парку Санкт-Петербургу. Його проектували ті ж самі автори, що і петербурзький комплекс.
У 1787 р. Григорій Потьомкін відмовився від послуг французького архітектора К. Геруа і запросив до Катеринослава свого улюбленого зодчого, а також гімназичного товариша – Івана Єгоровича Старова.
Парк вважався офіційною резиденцією не тільки князя, а й Катерини ІІ, коли вона відвідувала місто. Палац Г.О. Потьомкіна – це перша і найбільша громадська будівля Катеринослава, яка була такою аж до кінця ХІХ ст. Після раптової смерті князя Потьомкіна проект побудови його резиденції з садом довелося припинити. Вся територія парка перейшла до казни. За наказом Павла І в травні 1798 року оранжерею розпродали за 1039 рублів. Деякі рослини загинули, а частина розійшлася по будинках знаті. Довгий час палац пустував, а сад занепадав. У 1830-х роках колишній палац і сад Г.О. Потьомкіна були передані катеринославському дворянству. Відтоді почалося поступове відновлення території резиденції. В середині ХІХ ст. на території парку влаштовували народні гуляння, бали та інші свята. Тоді почалося друге життя старого саду.
Пізніше в палаці було засновано катеринославський громадський «Музеум старожитностей» (1849). Це було початком створення Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Протягом різних періодів історії цей палац виконував багато різноманітних функцій. В 1899 р. було відкрито перший вищий навчальний заклад – Катеринославське Вище гірниче училище. До побудови в 1901 р. на Соборній площі власної будівлі училище протягом двох років для лекційних занять студентів використовували саме Потьомкінський палац. У середині ХХ століття (1957 р.) парк розширяє свої межі. До початкової території парку приєднали Монастирський (тодішня назва – Комсомольський) острів, який став сьогодні найбільш відвідуваною частиною парку. На острів перекинуто пішохідний міст і канатну підвісну дорога від вул. Данила Нечая. На острові розташовані різноманітні атракціони, акваріум найрідкісніших колекцій прісноводних риб і рослин із чотирьох континентів – близько 50 видів. Тут можна побачити нільського крокодила, рідкісні види черепах і амфібій. Розміщені декілька водноспортивних клубів і баз, а також пляжі та комфортні зони відпочинку, які так приваблюють мешканців і гостей нашого міста. Доки екстрасенси розгадують ребуси острова, сотні закоханих пар вішають «замки щастя» на пішохідному мосту і загадують свою долю, сидячи на кованій лавці біля «Дерева закоханих». Нові талісмани старого парку…
Проте окрім острова та палацу в парку можна зустріти ще багато історичних пам’яток. Наприклад, кожен громадян бачив пам’ятник великому Кобзарю на території Монастирського острова, але мало хто знає, що спочатку було три проекти пам’ятника. Перший виник у 1920-х рр. після перейменування саду на честь письменника. Проте цей проект не був здійснений. Перший монументальний пам’ятник Т. Шевченку у парку був відкритий 1949 р. Сьогодні від нього зберігся тільки постамент. Автором пам’ятника був скульптор І.С. Зноба. Поет, як і в нинішньому варіанті (на острові), зображений в момент глибоких роздумів. У 1959 р. відкрили новий пам’ятник поетові на найвищому місці острова. Його автори – скульптори І.С. Зноба та В.І. Зноба, архітектор Л.Р. Ветвицький. Задум мав багато спільного з першим варіантом, але за розмірами він у декілька разів більший за свого попередника. Пам’ятник виготовлений із чавуна на гранітному постаменті. Висота фігури 9,5 метрів, висота п’єдесталу 10,5 метрів, вага чавунної скульптури 55 тон.
Щодо першого пам’ятника, то його 1961 р. перевезли до селища Шевченко, до вулиці Новгородської, в Самарському районі Дніпра. Там він перебував до 2007 р., доки не був зруйнованим.
Ще однією невід’ємною частиною острова є легенда про монастир. Нібито ченців, які їхали з Константинополя до Києва, острів настільки вразив своєю красою, що вони вирішили заснувати на цьому місці монастир і залишитися тут жити. (https://www.dnipro.libr.dp.ua/park_Shevchenko)
Молодіжний парк
Дніпро часто називають одним із найбільш зелених міст України. Міський молодіжний парк Дніпра має важливе значення для городян і нині переживає період піднесення та розвитку, набуває все більшої популярності.
Парк засновано в 1927 році. Всі роботи з його створення здійснювала робітнича молодь району, який тоді мав назву – Ленінський. А назву парку дали на честь видатного більшовицького діяча Сергія Кірова. Там збиралася вся молодь району на щотижневі танці, відзначалися різноманітні свята. У роки окупації від парку нічого не залишилось – у 1941 році на його місці фашистські окупанти проклали шлях до переправи через Дніпро.
Відновлення парку відбулося лише в 1950 роках: були побудовані танцювальні майданчикі, літній кінотеатр, прокладені та насаджені акуратні алеї. У 70-х роках ХХ ст. його перейменували на парк ім. В.І. Леніна. Сучасну ж назву – Міський молодіжний парк м. Дніпра – йому присвоїли в 2001 році згідно з рішенням виконкому міської ради.
Довгі роки парк занепадав, його квітучі дерева та інші рослини стали занедбаними і врешті-решт парк покинули. На необхідність реконструювати центр молодіжного відпочинку довгий час не звертали уваги.
Проте в 2006 році міська влада, нарешті, розпочала довгий тернистий шлях реконструкції цього пам’ятника садово-паркового мистецтва. В Молодіжному парку створили шістнадцять паркових клумб, алеї отримали нове асфальтове покриття, де діти полюбляють кататися на роликах, скейтбордах і велосипедах. Встановили сучасні дитячі і тренажерні майданчики з різноманітними атракціонами на будь-який смак, садові лавиці та урни. Сучасна система зовнішнього освітлення дозволяє прогулюватися парком у вечірні години і надає йому більш затишного і таємничого вигляду. З’явилися нові скульптури, сувенірні кіоски та літні кав’ярні, а підприємства нашого міста гуртом створили скейт-майданчик. Обладнали також і майданчики для занять Street workout. (https://www.dnipro.libr.dp.ua/Park_atrakcioni_istiya)
Парк Сагайдак (Воронцова)
З моменту створення парк носив ім’я Сергія Кірова. В роки після закінчення Другої світової війни він був затишним місцем для відпочинку. Квіткові клумби, дитяча площадка для ігор, літній читальний зал, кінотеатр, танцювальна площадка, спортивні корти, водноспортивна база та пляж – все це приваблювало сюди багатьох жителів Дніпра. В ті часи парк належав заводу імені Карла Лібкнехта, котрий його утримував та обслуговував.
Згодом його перейменували в парк Воронцова (російського революційного діяча, більшовика). Інфраструктура помалу йшла в занепад. Лише недавно тут була велика недоглянута територія площею майже 27 гектарів, яка заросла чагарниками.
Зараз ситуація змінилася на краще. Поки що не всі об’єкти працюють ідеально – щоб навести порядок на такій великій площі потрібен час. Основна частина пару знаходиться зліва від мосту, там працює пляж, оточений зеленою зоною. Справа від мосту недавно добре облаштували частину набережної – там з’явились “Фонтан закоханих” та оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий вид на правий берег Дніпра.
В 2016 році в рамках декомунізації парк отримав назву – Сагайдак. (https://ua.igotoworld.com/ru/poi_object/75131_park-voroncova.htm)
Севастопольський парк
У 1863 році на спогад про подвиги захисників Севастополя було збудовано неподалік від кладовища невелику кам’яну Лазаревську церкву.
У 1870 році біля церкви заснували цивільне кладовище, яке і отримало офіційну назву – Севастопольське. На цвинтарі почали ховати звичайних городян. Військові поховання продовжились під час Російсько-турецької війни 1877-1878 років, Першої світової та громадянської воєн. У 1930-ті роки на його території почали поступово будувати житлові будинки, зникла уся його східна частина.
На початку 1933 року Севастопольське кладовище поповнилося більш ніж двома тисячами померлих від голоду. Кладовище діяло аж до кінця 1930-их років, церква також діяла, але була частково зруйнована, у 1941 році вона згоріла під час боїв за місто. В період фашистської окупації кладовище знов було відкрито для поховань.
У післявоєнні роки його декілька разів пробували закрити, у 1949 році оголосили зачиненим. На захист Севастопольського кладовища стала громадськість міста, завдяки чому влада дозволила провести перепоховання і зобов’язалась зробити благоустрій і влаштувати братську могилу героїв севастопольської оборони.
У 1955 році на честь 100-річчя героїчної оборони Севастополя на цій території був створений Севастопольський парк з меморіальним комплексом за проектом доцента Дніпропетровського будівельного інституту Олега Петрова. Зведено курган з монументом, споруджена тріумфальна арка і алея Героїв.
У 1977 році Севастопольському парку було присвоєно статус меморіального.