• 
  підтримувати атмосферу любові, ласки, безпеки й забезпечувати захист;
  
• 
  давати прості та чіткі інструкції, що ними дитина може керуватись;
  
• 
  підтримувати і хвалити за досягнення;
  
• 
  учити дитину основних правил безпеки;
  
• 
  встановлювати розумні межі поведінки і стежити за їх виконанням;
  
• 
  радіти розумовій активності та сприяти її проявам у дитини;
  
• 
  приділяти дитині час і забезпечувати можливості для розвитку її мислення;
  
• 
  пояснювати дитині, що для чого робити, як робити тощо;
  
• 
  дозволяти дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції;
  
• 
  показати дитині різні способи вираження своїх почуттів;
  
• 
  залишатися спокійним під час спалахів гніву дитини — не поступатися, але й не зловживати владою;
  
• 
  називати почуття, що їх переживає дитина в конкретній ситуації, та озвучувати їй свої переживання;
  
• 
  виражати своє невдоволення лише щодо вчинків дитини, а не до неї самої;
  
• 
  утримуватися від суперечок про те, хто має рацію, а хто ні;
  
• 
  ставитися до дитини, як до «чудової, надзвичайної трирічки».
  

• 
  конкурувати за владу з трирічною дитиною;
  
• 
  вважати, що хороші батьки — це ті, в яких дитина слухняна;
  
• 
  пригнічувати дитячу активність і самостійність, карати за імпульсивність;
  
• 
  ставитися до дитини, як до «жахливої трирічки»;
  
• 
  відмовлятися встановлювати межі й вимоги до поведінки дитини;
  
• 
  очікувати забагато від дитини, наче вона вже і справді доросла;
  
• 
  гадати, що дитина гратиме з іншими дітьми раніше, ніж навчиться грати біля них;
  
• 
  соромити та ігнорувати дитину.
  

1. 
   Гра в магазин. Дитині відведіть роль продавця, а вихователь та діти – покупці. Коли малюк продає що-небудь, йому важко розлучатися з річчю, віддавати комусь своє. Згодом він зрозуміє, що річ йому повернуть назад, і буде просити пограти з ним в цю гру ще раз. Якщо дитина часто влаштовує істерики в супермаркетах, відправте до нього в магазин ляльку-маму і ляльку-дочку. Нехай донька влаштує скандал, заспокоюйте вередуючу ляльку разом з малюком.
   
2. 
   Придумайте малюкові «дуже важливу справу» – готування їжі для ляльок, будівництво будинку, створення нової картини. Нехай малюк проявляє свою самостійність в грі, не варто переривати його своїми порадами.
   
3. 
   Посадіть за стіл улюбленого іграшкового друга малюка. Нехай він постійно веде себе неправильно. Разом виховуйте його. Покладіть його спати. Візьміть з собою на прогулянку. Разом розбирайте поведінку пустуна – що він робить неправильно і чому так робити не треба. Нехай малюк вчиться відрізняти хорошу поведінку від поганої. Беручи на себе роль «вихователя» в грі, малюк і в житті буде вести себе відповідно.
   
4. 
   Разом з дитиною робіть різні іграшки і вироби своїми руками. Цей творчий процес дозволить стати малюкові більш посидючим.
   
5. 
   Складайте з дитиною казки. У віці трьох років малюки люблять фантазувати. Нехай в казках будуть виховні моменти. Дізнавайтеся разом один одного.
   
6. 
   Ігри-драматизації дозволять зняти прояв агресії. На роль негативного героя вибираємо дитину, котра виявляє ознаки агресії. “Вовк дуже злий, він голосно гарчить, хоче налякати козенят (пропонуємо дитині поричати). Сильно стукає в двері, тупотить від невдоволення ногами “. За допомогою цих занять виганяємо агресію. Чим сильніше дитина гарчить, стукає ногами, тим ефективніша ця вправа. Так само ці прийоми сприяють розвитку акторської майстерності. Якщо в групі декілька чоловік проявляють агресію, то залучаємо їх в гру. “Діти, до нас в групу прийшов Бармалей. Він хоче забрати у нас всі іграшки, щоб ми сиділи на стільчиках і плакали. Давайте виженемо його “. Пропонуємо “закидати” Бармалея мішечками з піском, грудочками з вати. Це може бути іграшка або картинка.
   
7. 
   Коригувати негативні прояви можна через ліплення, тому що це пластичний матеріал, потім можна зліпити іншого героя. “Давайте зліпимо лисицю, яка вигнала зайчика з хатинки. Вона у нас вийшла зла, у неї хитрі очі, на лапках гострі кігті. Давайте змінимо сюжет казки, зліпимо добру лисицю. Нехай вони живуть з зайчиком дружно, разом. А цю лисицю ми виженемо. Зімніть пластилін, міцно будемо на нього натискати, щоб зла лисиця скоріше пішла і з’явилася добра “.
   

• 
  Казка «Мар’янчина пригода»
  
• 
  Казка «Неслухняна дівчинка» Вікторія Лабунець
  
• 
  Казка «Вередука»
  
• 
  Українська народна казка «Про хліб і неслухняну дівчину»
  
• 
  «Пригоди Ларочки» казка про добрі і погані справи
  
• 
  «Вередлива лялька» кримськотатарська казка
  

• 
  «Ми розкриваємо руки — показуючи, який розмір хмари ми вдихаємо, а на видиху видаємо звук, та зводимо руки, „зменшуємо“ розмір хмари, долоні в кінці видиху з’єднуються, мов у хлопку. Можливо, супроводжуємо видих тупотінням ніг», — зауважує Світлана.
  

• 
  спочатку м’які доторки, немов дитину гладить сонечко і легкий вітер (стукаємо повільно, м’якенько, тихо);
  
• 
  потім вітер посилюється, починається дощ — йдемо швидше і тупочемо;
  
• 
  дощ посилюється — торкаємося сильніше, злива — ще сильніше простукуємо, гроза, ураган — ще сильніше, дмухаємо і кричимо;
  
• 
  вітер заспокоюється, дощ стихає — поступово йдемо тихіше і повільніше;
  
• 
  закінчуємо «прекрасною погодою».
  

• 
  Можна кричати з різних кутів кімнати один одному, можна спрямовувати звук «далеко-далеко».
  

• 
  Емоція — це сигнал нашого мозку на те, що відбувається.
  
• 
  Зараз агресивні прояви закономірні. Сама війна — надагресія.
  
• 
  Злість дітей важлива. Злість така ж важлива, як і радість, і сум.
  
• 
  Від того, що ми відчуваємо емоцію, — ми не добрі та не погані.
  
• 
  Якщо ти злишся — ти не злий. Ти — людина, яка зараз злиться.
  

18 ігор для зняття стресу в дітей і дорослих:

• 
  Ці тілесні ігри можна проводити в будь-яку пору доби, але у стресових умовах вони є особливо важливими вранці.
  
• 
  Від нашої «тілесності» зараз буде залежати, як ми впораємося із емоційним навантаженням, травмуванням.
  
• 
  Важливо пам’ятати, що зараз діти і дорослі навряд чи зможуть грати в ігри, робити практики із заплющеними очима — поки що ми можемо намагатися контролювати всі процеси.
  
• 
  Якщо дитина в стресі, торкаємося тільки частин тіла, закритих одягом.
  
• 
  Наші доторки — не поверхневі, не лоскочуть, а трохи проминають.
  
• 
  Дитина може якусь гру просити повторювати багато разів — ця гра для неї найтерапевтичніша.
  

• 
  Треба пройтися по всьому тілу.
  

• 
  Призначте дитину головною по рахуванню обіймів.